Історія середніх віків 7 клас

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ


§ 6. Сільськогосподарські культури в середньовічній Європі


2. Феодальний замок


Наприкінці IX ст. у Європі починається будівництво добре укріплених феодальних замків. Їх зводили не лише могутні сеньйори, а й феодали середньої руки. Масове спорудження замків було зумовлено постійними вторгненнями ворогів.

Зазвичай замок будували на пагорбі чи високому стрімкому березі, звідки добре проглядалося довкілля. Завдяки цьому нападникам утруднювався підступ до замку. Спочатку це була дуже проста споруда: дерев’яна двоповерхова вежа, яка називалася донжон. На верхньому поверсі мешкав сам феодал із сім’єю. Унизу проживала військова дружина та прислуга, а також розміщувалися господарські приміщення, кухня, комора з продуктами та склад зі зброєю. У разі облоги дерев’яну вежу обшивали ззовні шкірами тварин, щоб уберегти її від пожежі.

Довкола замку насипали вал, який укріплювали частоколом з дерев’яними вежами, що зводилися на певній відстані одна від одної. Перед валом був глибокий рів, наповнений водою. Через рів на ланцюгах перекидали міст, який вів до однієї з веж частоколу з важкими дубовими воротами, окованими залізом. Коли виникала загроза, міст піднімали і потрапити в замок було практично неможливо. За кілька кроків від воріт у напрямку внутрішнього двору були підйомні грати. Якщо хто встигав проскочити за ворота, ґрати опускали і люди опинялися в пастці.          


Пам’ятник Й. Гутенбергу в Страсбурзі. 1468 р.

Замок графів Фландрських у Генті. XII ст. Сучасне фото

Замок Карлштейн у Чехії. XIV ст. Сучасне фото

Фортеця Нове Гради в Чехії. XIII ст. Сучасне фото

Облога замку. Мініатюра. XIV ст.

 

Облоговий пристрій — петрарія. Мініатюра. 1240 р.

 

В XI ст. замки почали будувати з каменю і ще більше укріплювати. Довкола замку зводили два або навіть три ряди високих і грубих мурів із кутовими вежами. У мурах робили бійниці — вузькі отвори для стрільби з лука. Донжон будували кам’яним. Його темні, холодні та вологі підземелля використовували не лише для господарських потреб, але й для ув’язнення злочинців, полонених і засуджених феодалом. У середині замку були також стайні для бойових коней і стійла для худоби. Воду брали з колодязя, викопаного у внутрішньому дворі. Під стінами замку селився простий люд, щоб у разі потреби знайти в ньому прихисток від ворога.

Добре укріплений замок, що мав достатньо припасів і питної води, міг легко витримати тривалу облогу. Для штурму замків застосовувалася облогові механізми — тарани й пересувні вежі. Нерідко в підземеллі донжона прокладали потаємний хід, що вів за межі замку. Через хід феодал мав можливість або послати гінця з проханням про допомогу, або ж врятуватися самому, якщо замок брали приступом.

Однак замок був не лише військовим укріпленням. Він був також і резиденцією сеньйора, місцем його постійного проживання. Тому впродовж століть замок удосконалювали для зручного життя. Коли наприкінці XII ст. феодали почали дбати про свій добробут і затишок, то споруджували комплекс будівель: крім донжона, будували залу для прийомів, подружню спальню феодалів, кімнати різного призначення, кухні, підвали та сховища для продуктів, каплицю тощо. Але донжон завжди був об’єктом особливих турбот. Він височів на фоні будівель і природнього ландшафту, показуючи силу й могутність сеньйора. Донжон зображали на гербах, склепіннях замку чи каплиці, на прапорах і печатках феодальної родини.

У замку, крім сім’ї сеньйора, часто жило багато слуг і підлеглих людей: спадкоємці васалів, які навчалися військовому мистецтву, рицарі, економи, охорона. Сеньйор одноосібно вершив суд над васалами й селянами.

У вільний від воєн час феодал у своїх володіннях міг полювати, ловити рибу, фехтувати, битися на списах, грати в шахи, милуватися жонглерами, спостерігати за боєм ведмедів, приймати гостей, спілкуватися з дамами, влаштовувати урочисті зібрання васалів тощо. Однак і це не завжди втримувало феодалів удома. При першій нагоді вони їхали до двору короля чи вирушали в далекі мандри. Але свою землю не забували й гордо додавали до свого імені назву замку.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

 XIII ст. Хроніст Ламбер д’Арду про спорудження  та облаштування кам’яного донжона Бодуен, граф Гінес, збудував у Гінесі на пагорбі круглий дім із тесаного каменю, був таким високим, наче упирався в небо. Бодуен передбачив, що верхня частина буде як плоска тераса з покрівлею на кроквах… У цьому будинку в нього були кімнати для урочистих прийомів, житлові кімнати, кімнати для усамітнення, коридори, які робили будинок схожим на лабіринт Дедала. Далі за межами будинку він збудував каплицю з кам’яними стінами і дерев’яними кроквами. Збудував також кам’яну стіну вздовж зовнішнього оборонного замкового поясу. Біля входу він спорудив вежі з метальними пристроями, щоб відбивати напади.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити