Історія середніх віків 7 клас

ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

 

§ 12. Європа ІХ – ХІ ст. походи норманів

 

2. Походи вікінгів

 

Напади скандинавів тривали з перервами, починаючи з кінця VIII до другої половини XI ст. У Франції «північні люди» були відомі під ім’ям норманів, в Англії їх називали данцями, у Візантії — варангами, на Русі — варягами. У самій Скандинавії воїнів, які здійснювали походи в інші країни, іменували вікінгами. Слово «вікінг» походить від давньоскандинавського слова «вік», що означає «затока», «бухта», тобто місце, де базувалися учасники походів.

У 793 р. вікінги на своїх кораблях пристали до східного узбережжя Англії, пограбували і спалили тамтешній монастир. Так почався майже трьохсотрічний період походів норманів, який увійшов у історію Північної Європи під назвою «епоха вікінгів». Як правило, вікінги здійснювали свої набіги влітку. Уночі або вранці вони запливали в гирла річок, а потім проникали вглиб країни.

Побачивши кораблі з головами драконів і зміїв на носі, що неслися під червоними або смугастими вітрилами, перелякані жителі прибережних територій тікали й ховалися в найближчих лісах із домашнім скарбом і худобою. Ті, які не встигли цього зробити, гинули або ж ставали полоненими. Разом із награбованим добром їх вантажили на судна й везли в Скандинавію. Усе, що не могли забрати із собою, вікінги знищували: худобу вбивали, оселі спалювали.

З-поміж вікінгів найбільшою жорстокістю в бою відзначалися воїни-звірі, так звані берсерки. Це слово в перекладі означає «подібний дб ведмедя». Крім воїнів-ведмедів, були також воїни-вовки. Можливо, це різні назви тих самих воїнів — багато берсерків мали прізвисько Вовк або Ведмідь. Під час атаки вони ніби перевтілювалися в хижаків. Берсерки відмовлялися від захисного спорядження й оборонної зброї. Стародавні перекази розповідають, як воїни йшли в бій без кольчуг, охоплені божевіллям, неначе скажені пси й вовки. Вважають, що берсерки жували отруйні гриби — мухомори, і це викликало в них якусь гіпнотичну одержимість. Багато хто вірив, що берсерки володіють чаклунською

силою і тому були невразливі. Різноманітні джерела стверджують, що воїна-звіра не могли вбити в бою.

 

 

Вікінг перед битвою. Шахова фігурка. XII ст.

Вікінги. Шахові фігурки. XII-XIV ст.

Спроби чинити опір вікінгам спочатку були безуспішними. Приголомшені жителі країн, на які постійно нападали вікінги, тривалий час залишалися беззахисними перед цією загрозою і вбачали в ній Божу кару за гріхи. Підтвердженням страху європейців перед людьми з Півночі стала молитва, що вперше пролунала 888 року і була введена в усі церковні та монастирські богослужіння: «...і від лютості норманів вбережи нас, Господи!»

Із другої половини IX ст. набіги норманів набувають нових форм. Вікінги стають дедалі більш незалежними від своїх поселень у Скандинавії і не повертаються туди на зимівлю. Натомість вони починають споруджувати укріплення в прибережних районах Англії та Франції і використовувати їх як бази для довготриваліших грабіжницьких походів і захоплення земель.

Один із опорних пунктів норманів знаходився в гирлі річки Сени. Саме звідти данські вікінги періодично нападали й плюндрували безборонні міста Північної Франції та навіть чотири рази брали в облогу Париж. Своїми набігами скандинави тероризували населення Німеччини, Іспанії та Італії.

Європейські правителі були змушені збирати зі своїх підданих та виплачувати норманам у якості відступного чималі суми грошей. Цей вид податку став називатися «данські гроші». Інколи при сплаті данини з ватажками вікінгів укладалася угода, згідно з якою вони нібито зобов’язувалися надавати населенню допомогу при обороні від інших скандинавських нападників. Однак усі ці заходи були безрезультатними й набіги тривали.

На початку X ст. вікінги захопили частину території Північної Франції. Верховодив ними ярл Роллон. У 911 р. французький король Карл III Простакуватий в обмін на мир віддав йому ці землі в ленне володіння. Так виникло фактично незалежне герцогство Нормандія.

 

Сцени із життя скандинавів XI ст.

Норманські воїни. XIст.

 

Проте походи вікінгів мали не лише завойовницький характер. Норвезькі вікінги відкрили й колонізували Ісландію («країна льоду») і Гренландію («зелена земля»), На рубежі Х-ХІ ст. Лейф Щасливий досяг берегів Північної Америки і дав їй назву «Вінланд» («країна винограду»). Однак там норманам не вдалося закріпитися, тому шлях в Америку було надовго забуто. Тільки через 500 років для європейців Америку ще раз відкрив Христофор Колумб.

Вікінги здійснювали свої походи також у Східну Європу. У цьому напрямку переважно діяли шведи, Вони брали участь у торгово-грабіжницьких походах до Білого моря і Північної Балтики, доходили до Волги і спускалися до берегів Каспійського моря. Тут шведи торгували з арабськими купцями. Дніпром вони запливали в Чорне море і добиралися до Константинополя. Це був шлях «із варяг у греки», який згадується в давньоруських літописах.

На початку XI ст. напади вікінгів пішли на спад, а в другій половині століття припинилися.

Історична цікавинка

Наслідком варязьких походів стали тісні політичні, торгові й культурні зв’язки давньої Скандинавії з Київською Руссю. Ярослав Мудрий та інші руські князі охоче надавали притулок вигнаним зі своєї батьківщини скандинавським королям і принцам. У Новгороді наприкінці X ст. жив норвезький король-вікінг Улав Трюггвасон. У Києві знайшов гостинний прихисток хреститель Норвегії Улав II Святий (правив до 1028 p.). На Русі виріс також його син і спадкоємець Магнус Добрий. При дворі князя Ярослава деякий час жив і норвезький король- вікінг Гаральд Суворий. Він навіть одружився з донькою Ярослава Мудрого - Єлизаветою. Після смерті Гаральда Єлизавета Ярославна вдруге вийшла заміж. На цей раз її обранцем став данський король Свен Естрідсен. Сам Ярослав Мудрий був одружений з Інгігердою, донькою шведського короля Улава Скоткоиунга. Згодом внук Ярослава Мудрого, великий київський князь Мстислав І Володимирович, узяв за жінку шведську принцесу.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити