Інформатика 7 клас - Пилипчук О.П. - Аспект 2015 рік
2. Алгоритми з повторенням і розгалуженням
2.2. Основні елементи мови Паскаль
Алфавіт і словник мови програмування
При написанні програми використовують знаки, що утворюють алфавіт мови програмування:
• літери англійського алфавіту від A до Z і від а до z;
• літери українського алфавіту від А до Я і від а до я;
• арабські цифри від 0 до 9;
• пропуск;
• спеціальні одиничні символи: + - * / = < > [ ] . , ’ ( ) : ; { }
• спеціальні пари символів: <= >= (* *) <> .
Неподільні послідовності символів утворюють слова, що несуть у програмі певний зміст. Слова поділяються на зарезервовані та ідентифікатори об’єктів.
Зарезервовані (службові) слова є складовою частиною мови, мають фіксоване написання та раз і назавжди визначений зміст.
Наведемо таблицю зарезервованих слів мови Паскаль та їхніх перекладів українською мовою, які використовуються під час роботи АЛГО.
Зарезервовані слова мови Паскаль та їхні переклади
|
And |
та |
array |
масив |
|
Begin |
Початок |
case |
Вибір |
|
const |
Стала |
div |
div |
|
do |
виконати |
downto |
назадДо |
|
else |
інакше |
end |
кінець |
|
for |
Для |
function |
функція |
|
if |
Якщо |
label |
Мітка |
|
mod |
mod |
goto |
ЙтиДо |
|
or |
або |
not |
не |
|
program |
Програма |
of |
із |
|
repeat |
Повторювати |
procedure |
Процедура |
|
string |
Рядок |
record |
Запис |
|
then |
то |
type |
Тип |
|
until |
докиНе |
to |
до |
|
while |
Поки |
var |
Змінна |
Ідентифікатори (імена) використовують для позначення типів, констант, змінних, процедур і функцій, які вбудовані у систему програмування або визначені користувачем.
Ідентифікатор може мати довільну довжину, проте до уваги беруться лише перші 16 символів. Він не може починатися з цифри і не повинен містити пропусків. У ідентифікаторах допускаються літери, цифри і знак підкреслення «_».
Наведемо кілька прикладів ідентифікаторів:
G, alfa, test17, x2y, _h1,
Сума2Чисел, кінець_масиву.
Слова «ім’я» та «ідентифікатор» вживатимемо як синоніми. У АЛГО ідентифікатори стандартних типів, констант, функцій та процедур, виділяються в тексті програми червоним кольором.
При написанні зарезервованих слів та ідентифікаторів можна використовувати як великі, так і малі літери.
Правила оформлення програм
Програма починається із заголовка, що має такий вигляд:
Program <ім'я програми>;
Примітка. У цьому посібнику кутові дужки <…> означають: «тут слід написати…». У даному випадку замість <ім’я програми> у заголовку пишуть ідентифікатор програми (див. приклади далі).
Після заголовка розміщуються розділи, в яких описуються всі об’єкти (константи, змінні, типи, процедури, функції, мітки), що будуть використані в програмі.
Розділ операторів починається зі службового слова Вegin і закінчується службовим словом Еnd та крапкою. У цьому розділі задаються дії над об'єктами програми, оголошеними в розділі описів. Оператори в цьому розділі відокремлюються один від одного крапкою з комою. Так само відокремлюють один від одного розділи програми.
Приклад
Program Example;
Var a, b, Sum: integer;
Begin
Write('a,b =');
Readln (a,b);
Sum:=a+b;
Writeln('Sum =',sum);
End.
Ім’я цієї програми - Example. З розділів опису є лише один - розділ опису змінних. Він починається зі службового слова Var, після якого записують послідовність оголошень змінних, розділених крапкою з комою.
У кожному оголошенні перераховуються через кому імена змінних одного типу, після чого ставиться двокрапка і вказується тип змінних.
У даному прикладі описано три змінні з ідентифікаторами a, b та Sum, усі вони мають тип integer, тобто значення змінних цього типу - цілі числа (детальніше про типи даних буде далі).
Після розділу описів змінних іде розділ операторів. Він починається зі службового слова Begin, після якого йдуть оператори програми.
Writeln ('a, b = ') - виклик стандартної процедури для виведення на екран тексту, що міститься між апострофами.
Наступний оператор - Readln(a,b) - виклик стандартної процедури для читання даних з клавіатури. У даному випадку необхідно ввести два цілих числа ЧЕРЕЗ ПРОПУСК, тоді змінна а отримає значення, що дорівнює першому введеному числу, а змінна b - значення, що дорівнює другому введеному числу.
Наприклад, якщо ввести числа 10 і 20, то а=10, а b=20.
Після цих двох операторів стоїть оператор присвоєння: Sum:=a+b (:= - це знак оператора присвоєння).
Під час виконання цього оператора змінна Sum набуде значення, що дорівнює сумі чисел а і b. Оскільки в результаті додавання двох цілих чисел утворюється ціле число, то змінна Sum описана як ціла.
Наступний оператор - це знову оператор виведення Writeln ('Sum=', Sum). Він виведе на екран текст, розміщений між апострофами, а за ним - значення змінної Sum. У кінці розділу операторів стоїть службове слово End, після якого стоїть крапка.
Якщо в АЛГО перемкнути мову з англійської на українську, то ця програма матиме такий вигляд:
Програма Приклад;
Змінна a, b, Sum: ціла;
Початок
Вивести('a,b=');
Ввести (a,b);
Sum:=a+b;
Вивести('Sum=',sum);
Кінець.
Надалі в більшості прикладів ми будемо використовувати класичний запис програм (англійською мовою).
Для кращого розуміння тексту програм можна користуватись автоматичним перекладом програми, змінюючи мову з англійської на українську кнопками панелі інструментів.
Питання для самоконтролю:
1. З чого складаються алфавіт і словник мови Паскаль?
2. Що таке зарезервовані слова?
3. Які правила запису ідентифікаторів?
4. З чого починається програма?
5. Як описуються змінні?
6. З чого починається розділ операторів?
7. Як записується оператор виведення?
8. Як записується оператор введення?
9. Як записується оператор присвоєння?
10. Чим закінчується програма ?