Українська мова 10 клас

Українська орфоепія як учення про систему загальноприйнятих правил української літературної вимова

 

§ 23. ВИМОВА ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ. ВИМОВА ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ У ДЕЯКИХ ГРАМАТИЧНИХ ФОРМАХ

 

Мовозначні студії

243. Назвіть парами дзвінкі/глухі, тверді/м’які, шиплячі/свистячі приголосні. Проаналізуйте за таблицею, яких змін зазнають свистячі перед шиплячими і навпаки. Як вимовляються ці групи приголосних? Як називається така фонетична зміна приголосних?

Не слід забувати, що в потоці мовлення в групах приголосних відбуваються асиміляція, дисиміляція, спрощення. Зміна якості звуків при цьому залежить від позиції та темпу мовлення.

Вимова звукосполучень приголосних

Вимова свистячих перед шиплячими

[з] + [ж] —› [ж:]

безжалісний—› [беиж:ал'існиї], розжарений —› [рож:ареиниї]

[з] + [ш] —› [жш]

безшелесно —› [беижшеилесно], безшумний—› [беижшумниї]

[з] + [ш] —› [ш:]

зшити—› [ш:йти], розшукати —› [рош:укати]

[с] + [ш] —› [ш:]

віднісши —› [в’ідн'іш:и], зрісши ^[зр'іш:и]

[з] + [ч] —› [жч]

безчесний —› [беижчесниї], без черги —› [беижчерги]

[з] + [ч] —› [шч]

зчеп—› [шчеп], з часом —› [шчасом]

[з] + [дж] —› [ждж]

їздити —› [йіжджу], з джемом—› [жджемом]

[с] + [ч] —› [шч]

вереск—› [веиреишчати], високий —›[вйшчиї]

Вимова шиплячих перед свистячими

[ж] + [с] —› [з'с']

зважся—› [зваз'с'а], мажся —› [маз'с'а]

[ш] + [с] —› [с':]

бачишся—› [бачис':а], мінишся—› [м’інис':а]

[ч] + [с'] —› [ц'с']

не морочся—› [неимороц'с'а]

[ж] + [ц'] —› [з'с']

книжці —›[кнйз'ц'і], запорожц—›  [запороз'ц'і]

[ш] + [ц'] —› [с'ц']

грушці—› [грус'ц'і], дошц—› [дос'ц'і]

[ч] + [ц'] —› [ц':]

водичці—› [водйц':і], качці—› [кац':і]

244.      І. Поставте дієслова у 2-й, 3-й особах однини та 3-й особі множини теперішнього часу. Запишіть фонетичною транскрипцією.

Боятися, вагатися, гратися, контролювати, крутитися, лікуватися, наближатися, обвітритися, обіпертися, рватися, тулитися,сміятися, повертатися, чистити.

II. Запишіть п’ять складних речень з утвореними формами дієслів.

245.      І. Запишіть дієприкметники у словосполученнях фонетичною транскрипцією. Правильно прочитайте вголос.

Зсипане в купу зерно. Спечений вночі хліб. Складені акуратно зошити. Розжевріле в печі вугілля. Зсушений сонцем гриб. Розшитий золотом костюм. Розщеплене блискавкою дерево. Зчесаний ніс. Зчищений віск. Виїжджений кінь.

ІІ. Випишіть з «Орфоепічного словника» М. Погрібного слова-приклади вимови звукосполучень свистячих приголосних. Складіть із ними п’ять речень (усно).

246.      Опрацюйте теоретичний матеріал. Наведіть свої приклади до правил вимови.

1.   Голосний [і] в закінченні називного відмінка однини прикметників м’якої групи чоловічого роду вимовляється ширше, з наближенням до [и]: [син'ії], [житн'ії]. Така сама вимова і в закінченні орудного відмінка однини цих прикметників: [син'ім], [хатн'ім].

2.   У закінченні орудного відмінка однини іменників І відміни та прикметників жіночого роду завжди вимовляється складотворчий голосний [у], перед яким не втрачається [й]: [рукойу], [головойу], [старойу], [молодойу].

У ненаголошеній позиції після основ на м’який та шиплячий приголосний у закінченні вимовляється голосний [е], а не [о]: [динейу], [грушейу], [сторожем].

3.   В іменниках середнього роду на -я кінцевий приголосний вимовляється як подовжений: [знан':а], [жит':а], [з'іл':а].

4.   У давальному й місцевому відмінках однини іменників жіночого роду, перед закінченням [і] сполучення приголосних [жц], [шц], [чц] вимовляються як [зс'ц], [с'ц'] і [ц':]: [д'із'ц'і], [палаз'ц'і], [пл'ас'ц'і], [у руц':і], [кац':і] — орфографічно: діжці, Палажці, пляшці, у ручці, качці. Сполучення [тц] перед [і] у вимові змінюється на [ц':]: [кв’іц':і], [т'іц':і] — орфографічно: квітці, тітці.

5.   Сполучення приголосних [здц], [стц] перед закінченням давального і місцевого відмінків іменників жіночого роду спрощуються й вимовляються як [з'ц'], [с'ц']: [у пойіз'ц'і], [к’іс'ц'і], [неив’іс'ц'і] — орфографічно: у поїздці, кістці, невістці.

6.   Звук [т] у дієслівних закінченнях 3-ї особи однини й множини теперішнього часу та 2-ї особи наказового способу вимовляється як м’який приголосний: [р°обит'], [н°осит'], [робл'ат'], [нос'ат'], [роб’іт'], [нос'іт'].

7.   Сполучення [тс'а] у дієсловах вимовляється як [ц':а], при повільному темпі — [тц'а]: [учиц':а], [с'м’ійец':а] — орфографічно: учиться, сміється.

8.   Сполучення [шс'а] у дієсловах 2-ї особи однини теперішнього часу вимовляється як [с':а]: [радис':а], [бйес':а] — орфографічно: радишся, б’єшся.

9.   У формах 2-ї особи однини дієслів наказового способу сполучення [жс'а], [чс'а] вимовляються як [з'с'а] і [ц":а]: [намаз'с'а], [неимороц':а] — орфографічно: намажся, не морочся.

Практикум

247.      Прочитайте слова за правилами вимови граматичних форм.

Вибачся, вживається, внучці, зважся, у поїздці, невістці, жінці, вкупочці, на річечці, візьметься, у сумочці, народишся, наробишся, у казці, кручею, площею, математичці, любляться, кішці, квочці, землею, широкою, могутнім, художнім, зеленій, жовтій, на подушці, Мелашці, коритце.

248.      Випишіть з «Орфоепічного словника» М. Погрібного приклади слів зі сполученнями жц, шц, чц, здц, стц, -шся, -жся, -чся, запишіть фонетичною транскрипцією, поясніть особливості вимови.

249.      Пригадайте, як вимовляються іншомовні слова. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися?

Голосні звуки в словах іншомовного походження вимовляються за тими самими нормами, що і в словах української мови. Однак у їх вимові спостерігаються деякі особливості.

1. Ненаголошений [о] перед складом з [у] артикулюється чітко: [документ], [монумент].

Голосний [е] на початку слова та після голосного в середині вимовляється виразно, без наближення до [и]: [еф’ір], [поетеса].

2. Звуки [і] та [и] вимовляються відповідно до їх позначення на письмі: [г’імн], [такс'і], [цифра], [стимул], [кипарйс].

3.    Звук [і] після голосного йотується: [мозайіка], [руйіна].

4. Орфографічному ф завжди відповідає губно-зубний [ф], а не [хв]: [фабрика], [форма], [ф’ізика], [м’іф].

5.    Орфографічне -дж- вимовляється як дзвінка африката

[дж]: [джем], [коте,дж], [джаз].

6. Приголосні перед [е] вимовляються твердо: [вексел'], [темп], [меитро], [кекс], [сеикрет] (З посібника).

250.      Прочитайте текст. На що слід звертати увагу при вимові іншомовних слів?

Усі запозичені слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються. Але окремі з них характеризуються орфоепічними особливостями. Наприклад, російський голосний [е], що походить з [іе] (в), передається в українській мові як [е] після м’якого приголосного (орфографічно є): Лєсков, Бєлий.

В іншомовних загальних назвах після [д], [т], [з], [с], [ц],

[ж], [ч], [ш], [р] («дев’ятка») вимовляється [и], а після інших приголосних — [і]: дизель, шифр, жираф, але: хімія, гігант, фізика. Звукосполучення «голосний + [і]» замінюється в українській мові на «голосний + [йі]»: егоїст, мозаїка. Те ж саме зі сполученням [і] + [е]: гігієна, ієрогліф, але всередині слова у звукосполученнях [іа], [іу], [іо] приголосний [й] не з’являється: ідіома, авіація, тріумф (З посібника).

251.      З’ясуйте за словником іншомовних слів, з якої мови запозичено подані слова. Поясніть особливості вимови.

Джемпер, джаз, джентльмен, бюджет, кинджал; шайба, штепсель, єфрейтор, ландшафт, цейтнот, бухгалтер, бутерброд; бюро, дебют, гравюра, капюшон, крюшон; ера, епос, феномен; цирк, цитата, акваріум.

Спілкування

252.      Складіть план-схему лінгвістичної доповіді за темою «Орфоепія». Доберіть приклади.

253.   Запишіть якнайбільше слів, у яких -ться вимовляється як [ц':а]. Записування припиняють усі одночасно. Один учень зачитує свої слова вголос, а інші викреслюють ті слова, які вже названо. Виграє той, у кого залишилося найбільше своїх неназваних слів.

254.      Розгляньте фотоілюстрацію. Підготуйте сценарій урочистого відкриття шкільного Конкурсу знавців української мови, розподіливши ролі для всіх зображених старшокласників. Доберіть уривки з поезій, фразеологізми про красу і значущість мови, уведіть їх у свій текст. Прочитайте сценарій однокласникам, дотримуючись норм української вимови.

 

Відкриття Конкурсу знавців української мови

 

Розвиток мовлення

Види читання

255.      І. Прочитайте. Складіть план до тексту. Випишіть ключові слова, поясніть їхні значення за зразком статті тлумачного словника.

Надзвичайно важливим є вміння читати. Читання, як і аудіювання, є рецептивним видом діяльності. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного етапу (визначення мети), аналітико-синтетичного (сприймання, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на основі здобутої інформації з наступним говорінням і письмом).

У процесі читання розв’язуються різноманітні комунікативні завдання. Їх можна зобразити у вигляді схеми.

 

Читати здобути знання

         навчитися виконувати певну роботу

         дістати естетичну насолоду

 

Відповідно до цих завдань реалізуються й різні види читання: ознайомлювальне, вивчальне та вибіркове.

Ознайомлювальне (переглядове) читання застосовують для попереднього ознайомлення з книжкою (статтею тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту склавши попередню характеристику видання, читач має зробити висновки про цінність та корисність книжки.

Вивчальне (ознайомлювально-вивчальне) читання називають ще поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. У навчанні його вважають найдоцільнішим. Під час такого читання людина не просто сприймає інформацію, а з’ясовує незрозуміле, дає власне (перефразоване) трактування поданих положень та висновків, ставлячись до прочитаного творчо і критично. Це сприяє запам’ятовуванню прочитаного. До цього читання слід вдаватися, опрацьовуючи новий матеріал.

Вибіркове (ознайомлювально-реферативне читання з відбором матеріалу на тему реферата) читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, акцентує увагу тільки на потрібних йому аспектах. Його застосовують для повторного перегляду книги, щоб знайти потрібне місце, яке читають поглиблено (3 посібника).

II. Накресліть і заповніть таблицю, використовуючи текст вправи.

Види читання

Вид

Що потрібно визначити

Характер читання

Ознайом

лювальне

Які основні думки в кожному розділі? Кому текст адресовано?

Швидке читання заголовка, анотації, перегортання сторінок, розглядання малюнків, читання фрагментів

Вивчальне

 

 

Вибіркове

 

 

256. Прочитайте. Складіть пам’ятку «Як навчитися швидко читати».

З дитинства ми звикли читати ніби впівголоса, тобто, читаючи про себе, рухаємо губами. Це уповільнює процес читання. Як позбутися такої звички? Слід міцно стиснути зуби, а губи тримати двома пальцями.

Можна подолати і звичку проговорювати слова про себе. Для цього щодня протягом 15—20 хвилин треба читати щось цікаве і одночасно пошепки повторювати: «один, два, три» і т. д. Ваші очі навчаються читати без озвучування.

Якщо ви хочете оволодіти динамічним читанням, то навчіться: а) водити очима по сторінці згори донизу, а не зліва направо; б) схоплювати одним поглядом групи слів, а не

1—2 слова; в) якомога рідше зупинятися, щоб удруге прочитати слово чи фразу (О. Потапенко).

257.      Прочитайте текст мовчки. На кожен тест виберіть відповідь.

ПЕРША БІБЛІОТЕКА НА РУСІ

Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI—XVIII століть Софія Київська. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений в XI столітті за наказом Ярослава Мудрого на честь його перемоги над печенігами. Собор — не тільки неперевер- шений пам’ятник старовинної архітектури, а й меморіал воїнської слави наших предків.

Починаючи з часів князювання Ярослава, Софія стає важливим культурним центром східнослов’янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліотека, закладена Ярославом Мудрим.

Друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстернях- скрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії, звичайно, обладнували при княжому дворі, при монастирях. А де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися. Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава Мудрого літописець повідомляє: «Ярослав же... любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам».

Портрет князя, якого за прихильність до наук народ назвав Мудрим, бачимо на кам’яній брилі, встановленій вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам’ятник споруджено на честь заснування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення. На жаль, ми не знаємо, які саме книги були в бібліотеці князя Ярослава, не знаємо й того, яка доля спіткала це старовинне книгосховище. Лише про одну книгу з Ярославової книгозбірні можемо дещо розповісти. Йдеться про так зване «Реймське Євангеліє» — цікаву пам’ятку давньоруської писемності, пов’язану з далеким минулим славного Києва.

Нам відомо, який високий авторитет мав двір Ярослава Мудрого, як уміло налагоджував він дипломатичні стосунки з багатьма країнами. З могутньою Ярославовою державою намагалися підтримувати дружні зв’язки, а дехто з королів (наприклад, Угорщини, Норвегії, Франції) вважав для себе за честь поріднитися з великим князем. Так, року 1048 прибуло до Києва посольство французького короля Генріха І. Просили руки юної князівни Анни Ярославівни.

Багатий посаг повезла з собою Анна в далеку країну. Та, як розповідають давні перекази, взяла вона з собою ще одну коштовність — рукописне Євангеліє, бо всі дочки Ярославові любили книги, були освічені (П. Утевська).

1. Софійський собор у Києві закладено на честь:

а) богині мудрості Софії; б) Ярослава Мудрого; в) перемоги над печенігами; г) перемоги над половцями.

2. Скрипторій у Софії Київській — це:

а) приміщення для зберігання книг; б) приміщення для малювання ікон; в) приміщення для переписування книг; г) приміщення для друкування книг.

3. Кам’яна брила на честь Ярослава Мудрого стоїть:

а) на площі перед собором; б) біля Золотих воріт; в) у дворі заповідника «Софія Київська»; г) у центрі Києва.

4. На пам’ятнику вирізьблені слова:

а) «Ярославу Мудрому вдячні нащадки»; б) «Ярославу, який «любив книги»; в) «тому, хто «сіяв у серцях людей книжні слова»; г) «творцеві першої бібліотеки».

5.   З бібліотеки Ярослава Мудрого збереглася тільки книга: а) Євангеліє; б) Біблія; в) Псалтир; г) «Реймське Євангеліє».

6. До Києва прибуло у 1048 році посольство з:

а) Франції; б) Угорщини; в) Норвегії; г) Польщі.

7. Просили руки князівни:

а) Єлизавети; б) Анни; в) Добронрави; г) Малуші.

8.   Свідченням письменності дочок Ярослава Мудрого вважають: а) любов до книги; б) уміння писати; в) уміння красиво говорити; г) уміння читати і писати.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.