Українська мова 10 клас

Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні

 

§5. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ОДНА З ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ. УКРАЇНСЬКА МОВА В КОЛІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

Мовознавчі студії

33.   I. Прочитайте текст. Пригадайте, що вам відомо з історії про східнослов’янські племена, їхню культуру. Які історичні причини утворення мов української, російської, білоруської народностей? Назвіть імена вчених-мовознавців, що доводять давність української мови. Які факти підтверджують цю гіпотезу?

ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще недостатньо для повноцінного дослідження мови. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших індоєвропейських мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчизняних та зарубіжних учених: Павел Шафарик (Чехія), Міхал Красунський (Польща), Олексій Шахматов (Росія), Агатангел Кримський (Україна) та інші. Порівнюючи лексику української мови з лексикою найдавнішої мови — санскриту (Стародавня Індія), вчені виявили, що із кожних ста слів сорок мають однакове значення й вимову (кров, тато, земля, літо тощо).

Спільнослов’янська мова сформувалася на базі індоєвропейської, первинною основою якої були споріднені племінні діалекти періоду кам’яного віку, що характеризувалися близькістю лексичного складу, фонетичної системи і граматичної будови. Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особливо календарно-обрядові пісні (наприклад, «А ми просо сіяли...»). Олександр Потебня, відомий вітчизняний мовознавець, стверджував, що українські веснянки й колядки існували ще в I тисячолітті до нової доби.

Процес формування спільнослов’янської (або праслов’янської) мови припадає приблизно на ІV — ІІІ тисячоліття до нової доби. Він був складним і тривалим, бо племінні об’єднання не тільки виникали, а й розпадалися. Наприкінці минулої доби — на початку I століття нової доби слов’янські племена розпалися на дві групи — східну й західну. А внаслідок переселення слов’ян на Балкани виникає й південнослов’янська група племен. До кінця VІ століття кожна слов’янська група починає набувати власних мовних особливостей. Це і є початок самостійного існування спільної східнослов’янської мови.

Споконвічна українська лексика характеризується такою генетично-хронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд 6 праслов’янський лексичний фонд 6 давньоруський лексичний фонд 6 власне український лексичний фонд. У складі споконвічної української лексики виділяють такі тематичні групи слів, успадкованих з індоєвропейської прамови:

1) назви предметів і явищ навколишнього середовища (небо, земля, день, ніч, озеро, болото, вогонь, вода, дим); 2) назви рослин (дерево, береза, зерно, липа, клен, лист); 3) назви тварин (звір, вовк, бобер, лось, вівця, корова, орел); 4) назви спорідненості й родинних зв’язків (тато, батько, мати, син, сестра, дід); 5) назви органів і частин тіла людей і тварин (череп, мозок, око, рука, серце); 6) назви житла, знарядь праці, продуктів (дім, двері, мед, сіль, колесо, вісь, жорна); 7) назви дій, станів, процесів (жити, іти, їсти, стояти); 8) назви на позначення господарської діяльності людини (копати, орати, місити); 9) назви якостей (білий, рудий, жовтий, довгий, короткий); 10) назви чисел (один — десять, сто, тисяча) (3 кн. « Сучасна українська літературна мова»).

II. Виконайте завдання до тексту.

1) Складіть план тексту.

2) Підготуйте запитання для взаємоперевірки вивченого матеріалу.

34.   I. Прочитайте текст. Назвіть слов’янські мови. Які граматичні категорії спільні для всіх слов’янських мов? Про що це свідчить?

МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

Українська мова належить до групи слов’янських мов. Усі слов’янські мови об’єднуються в такі підгрупи: східно слов’янську — мови українська, білоруська, російська; західнослов’янську — мови польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька і мертва тепер полабська; південнослов’янську — мови болгарська, македонська, сербсько-хорватська і словенська. Слов’янські мови становлять одну з груп індоєвропейської сім’ї мов.

Генетично, тобто з походження, споріднені мови характеризуються значною спільністю лексики, близькістю морфологічної і синтаксичної будови, наявністю закономірних звукових співвідношень. У слов’янських мовах однаково називають основні родинні поняття, сільськогосподарські рослини, свійських тварин, явища довкілля тощо. Порівняйте: українське — брат, російське — брат, білоруське — брат польське — brat, сербсько-хорватське — брат. Слов’янським мовам властиві майже всі ті самі граматичні категорії (числа, роду, відмінка; особи, виду, стану, часу й інших), виняток становить лише болгарська мова, що втратила категорію відмінків. Споріднена у слов’янських мовах будова речення, хоча кожній із них властиві й певні особливості в синтаксичній структурі.

II. Виконайте завдання до тексту.

1) Поясніть розділові знаки у другому абзаці.

2) Виконайте морфемний розбір слова сільськогосподарські.

3) Обґрунтуйте написання складних слів.

4) Поясніть постановку тире в другому абзаці.

35. Накресліть і доповніть схему, спираючись на текст. Перевірте одне одного.

36.        Опрацюйте теоретичний матеріал. Випишіть спільні риси слов’янських мов. Наведіть власні приклади з української та російської мов.

Слов’янським мовам властиві як спільні, так і відмінні риси. До важливих звукових співвідношень слов’янських мов належать: 1) повноголосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле- в східнослов’янських мовах відповідно до сполучень ра-, ла-, ре-, ле- в південнослов’янських та ro-, lo-, re-, le- чи ra-, la-, re-, le- в західнослов’янських: українською — корова, голова, берег, молоко; сербсько-хорватською — крава, глава, брег, млеко; польською — krowa, glowa, breg, mleko; чеською — krawa, hlawa, breh, mleko; 2) сполучення ра-, ла-, ро-, ло- (ra-, la-, ro-, lo-) на початку слова перед приголосним у східнослов’янських та західнослов’янських мовах відповідно до ра-, ла- у південнослов’янських: українською — рало, ласка, робота, лобода; чеською — radlo, laska, robota, loboda; болгарською — рало, ласка, робота, лабода;

3)     голосний [о] на початку слова в східнослов’янських мовах відповідно до [йе] в західнослов’янських та південнослов’янських: українською — один, озеро, осінь; чеською — jeden, jezero, jezen; болгарською — єдин, єзеро, єсен;

4)     звукосполучення [зв], [цв] перед [e] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до сполучень hv,kv (gw,kw) у західнослов’янських: російською — звезда, цвет; сербсько-хорватською — звезда, цвет; чеською — hvezda, kvet, польською — gwiazda, kwiat; 5) приголосний [л] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до [dl] і [tl] у західнослов’янських: українською — мило, крило, сало; сербсько-хорватською — мило, крило; чеською — mydlo, sadlo.

Характеризуючись багатьма спільними рисами, кожна зі слов’янських мов має і свої специфічні риси.

37. Опрацюйте теоретичний матеріал у парах, проведіть взаємоперевірку. Наведіть власні приклади слів, які ілюструють характерні риси української мови.

Серед слов’янських мов українська виділяється як лексичним багатством, так і особливою милозвучністю.

Українська мова має такі фонетичні риси, характерні тільки для неї: 1) чітка вимова ненаголошених голосних [о], [у], [а], [і]: дорога, голова, сухий, літати; 2) уживання і в закритому складі: літо, кінь, піч; 3) початкові і та о зникають у деяких словах, спільних для інших слов’янських мов: грати, мати, Гнат, город (російською — играть, иметь, Игнат, огород); 4) тверда вимова приголосних перед [е], [и]: небо, синій, нива, лебідь; 5) кінцеві дзвінкі приголосні не оглушуються: зуб, лід, ніж, Бог; 6) перед початковими голосними у словах використовуються приставні [в] і [г]: вуса, вогонь, горіх, гострий (російською — уси, огонь, орех, острий);7) уживання звука [и] відповідно до давніх [и], [и]: дим, нива (російською — дим, нива; білоруською — дим, ніва); 8)        збереження м’якості [ц']: місяць, швець; 9) дзвінка вимова приголосних перед глухими у кінці складу: кладка, ложка.

Серед морфологічних особливостей слов’янських мов специфічними для української мови є такі: 1) іменники ІІ відміни в родовому, давальному та місцевому відмінках мають паралельні закінчення -а, -у; -у, -ові; -і, -еві: робітника, робітнику, робітникові; на коні, на коневі; 2) збереглася rV відміна іменників: теля, ягня, орля; 3) зберігся кличний відмінок: Михайле, Катрусю, земле, Україно; 4) лише в українській мові закінчення орудного відмінка іменників -ою, -ею не має паралельної форми (-ой, -ей): з рідною сестрою, своєю землею; 5) вживаються інфінітиви на -ти після основи на голосний: робити, діяти, спати та після основи з кінцевим [г], [к]: могти, пекти (порівняйте: російською — мочь, печь; білоруською — магчи, пячи); 6) з праслов’янської мови збереглося дієслівне закінчення -мо в першій особі множини: беремо, берімо; 7) тільки в українській мові вживаються прикметникові суфікси -ськ-, -зьк-, -цьк- із м’якими зубними приголосними: сільський, запорізький, козацький.

Кожна слов’янська мова має певні особливості і в синтаксичній будові. Порівняйте: українською — дотримати слова — родовий відмінок; російською — сдержать слово — знахідний відмінок; українською — користуватися з нагоди — родовий відмінок; білоруською — каристацца випадкам — орудний відмінок.

У лексичному складі української мови наявні слова багаття, баритися, гарний, мрія, лелека, смуга, міркувати, цап та інші, яких немає в інших слов’янських мовах.

Деякі спільні для східнослов’янських мов слова мають різне значення. Їх називають міжмовними омонімами. Порівняйте: українською — неділя — день тижня; російською — неделя —тиждень.

Практикум

38.        Наведіть якомога більше прикладів міжмовних омонімів.

39.   Об’єднайтеся в групи. Випишіть із «Слова про похід Ігорів» приклади слів спільносхіднослов’янської мови та сучасних східнослов’янських мов. Зачитайте слова, дібрані кожною групою. Сформулюйте висновки.

40.   Зіставте мову «Повісті минулих літ» з українським, російським і білоруським перекладами. Аргументовано доведіть спорідненість спільносхіднослов’янської мови та сучасних східнослов’янських мов — української, російської, білоруської.

...И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекь, а третьому Хоривь, и сестра ихь Лыбидь. Й сьдяше Кий на гори, кдь ныне узвозь Боричевь, а Щекь сьдяше на гори, кдь ныне зовется Щековица, а Хоривь на третьей горі, отнюду же прозвася Хоривица; створиша городок во имя брата ихь старьшаго, и нарекоша имя ему Киевь («Повість минулих літ»).

Український переклад

...І були три брати. Одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, від нього ж прозвалася Хоревиця. В ім’я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ (В. Яременко).

Російський переклад

...И были три брата: один по имени Кий, другой — Щек и третий — Хорив, а сестра их Лыбедь. Сидел Кий на горе, где ныне подьем Боричев, а Щек сидел на горе, которая ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, которая прозвалась по нему Хоревицей. И построили городок во имя старшего своего брата и назвали его Киев (В. Пономарьов).

41.        I. Прочитайте уривки з віршів. Знайдіть у словах уривків спільні риси, властиві всім слов’янським мовам.

1.       Зійшла вода з дніпровських берегів,

Збудивши в лозах челядь комарину.

У різнотрав’ї займищ і лугів З-під хмар нахлюпано ультрамарину.

І проситься запитання святе,

Хоч, може, і звичайне до смішного:

Чим ти подякував землі за те,

Що цю красу тобі поклала в ноги?.. (М. Руденко).

2.       А степ уже сивий на поминках літа.

Осіннього неба останні глибини.

І гілка суха, як рука кармеліта,

Тримає у жмені оранж горобини.

Як глянеш упростяж — дорога в намисті.

Ці барви червлені і жовтогарячі,

Ці щедрі сади у багряному листі! —

А люди бредуть і бредуть, як незрячі (Л. Костенко).

II.    Виконайте завдання до текстів.

1)    Зробіть письмово фонетичний розбір слова челядь.

2)    Виконайте морфемний аналіз слів різнотрав’я, упростяж.

3)    Поясніть розділові знаки в реченнях.

42.        Яка думка об’єднує уривки з віршів у вправі 43? Напишіть невеликий твір-роздум на цю тему.

Спілкування

43.  Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова» (http://litopys 3. freeservers.com/ukrmova/um.thm) і доберіть цікавий матеріал про походження української мови. Підготуйте повідомлення для однокласників.

Цікава перерва

Прочитайте уривок із вірша Дмитра Білоуса. Продовжіть поезію розповіддю про випадок, пов’язаний із міжмовними омонімами.

О, дуже легко помилиться —

суцільні рифи навкруги:

болгарське булка — молодиця,

вонявка в Чехії —духи,

а білоруське бульба —

й зроду картопля. Он які діла!

Та розкажу я вам пригоду...

44.  Побудуйте і розіграйте діалог на тему «Що ми знаємо про самобутність української мови?».

45.        Об’єднайтеся в групи. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте лінгвістичне повідомлення (реферат) на тему «Українська мова в колі слов’янських мов». Звертайтеся до рубрики «До джерел знань» наприкінці розділу.

Розвиток мовлення

Мовленнєве спілкування. Офіційне й неофіційне, публічне й непублічне мовленнєве спілкування.

Вербальні та невербальні засоби спілкування

Розвиток мовлення

46.        І. Прочитайте. Чому спілкування вважають різновидом діяльності? Схарактеризуйте типи спілкування. Який вплив учасників спілкування на його процес і результат? У чому причини комунікативних невдач?

Спілкування — це завжди, як зазначають філософи, «зустріч з іншим», комунікативний акт.

Спілкування — сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності. За різними критеріями є кілька типів спілкування:

1. За мірою офіційності: офіційне (начальник — підлеглий), неофіційне (спілкування друзів, приятелів, закоханих).

2. За кількістю співрозмовників: непублічне (спілкуються двоє або невелика група: 3—5 осіб) і публічне (прилюдне) (20—30 осіб і більше).

3. За використанням мовних засобів: вербальне (словесне, від лат. verbum — слово) або невербальне (за допомогою міміки, жестів, постави).

4. За формою використання мови: усне і письмове (листування).

5. За темою спілкування: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне та ін.

6. За метою: ділове, розважальне, виховне.

Мовленнєва ситуація — обставини, за яких відбувається

спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів), соціальні ролі учасників.

Учасники спілкування залежно від мети, намірів можуть виконувати безліч р о л е й: порадник (готовий допомогти), «супермен», господар становища, жертва, контролер (усіх учить і контролює), бунтівник, ловелас, «правильний», діловий, турботливий, терплячий, свідомий, простак тощо. Наприклад: Начальник підлеглому: — У вас сьогодні стомлений вигляд. Чи не захворіли? (роль — турботливий керівник). Відвідувач офіціанту: — Здачі не треба (роль — «щедра натура»).

Комунікативний намір — це рух до комунікативної мети: констатувати факт, запитати, звернутися з проханням та ін.

Мовленнєва тактика зумовлена намірами. У різних ситуаціях спілкування використовують різні тактики. Наприклад, у діловому спілкуванні виокремлюють такі мовленнєві тактики: раптовість (використання невідомої слухачам інформації); провокація (на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією); посилання на авторитети (учених, діячів культури тощо); залучення елемента неформальності (розповідь про свої помилки і їхні наслідки); гумор (парадокси, жарт для створення невимушеної атмосфери); «чорне» опанування (партнеру по спілкуванню ставляться декілька запитань, щоб на жодне з них він не відповів).

Провідну роль у мовленнєвій ситуації відіграють вербальні (мовні) засоби — це слова, словосполучення, речення, тексти, за допомогою яких передається інформація.

Успішність чи неуспішність комунікації, її результат залежить від багатьох умов, насамперед, від комунікативної і мовної компетенції учасників спілкування. Є різні причини комунікативних невдач. З-поміж них такі, яких можна за бажання уникнути. Це порушення підготовчих умов спілкування (небажання, неготовність адресанта почати спілкування). Наприклад: — Ви хотіли говорити зі мною? — Ну, да! — Для чого? — Не знаю! (М. Хвильовий); недоречність або несвоєчасність спілкування. Наприклад: — Про це ми поговоримо в іншому місці (недоречність місця комунікації); — Про це ми поговоримо в інший час (недоречність часу комунікації); створення адресантом незбалансованого спілкування: неправильно ідентифікував адресата ( — Здрастуй, Толя! — Я не Толя. — А хто ж ти тоді? — Я Сергій); розбіжність світоглядів (Заходжу в Лондоні до крамниці. Продавець питає: «Чи можна вам допомогти?» — «Може, й можна» — кажу. Він не розуміє (В. Бурдик); неврахування фізичного стану, ментальності, ерудиції, рівня обізнаності з конкретною ситуацією (— І потім він не чахне над здобиччю, як цар Кощій над золотом... — Тут не зрозумів... Який цар? — А, це так, фольклор... (А. Кокотюха).

Причиною невдач у мовленнєвому спілкуванні може бути і сам адресат, якщо він не підготувався як слід до спілкування; надто заглиблений у свої думки і неуважно слухав адресанта; вбачає натяк або іронію там, де їх немає; вживає лексику, незрозумілу адресантові; порушує нормативні правила поведінки, нехтує етикетом спілкування (Ф. Бацевич).

ІІ. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання до тексту.

1) Яке поняття ширше: комунікація чи спілкування?

2) Поміркуйте, як уникнути невдач у спілкуванні.

3) Чи часто трапляються комунікативні невдачі у вас особисто?

Проаналізуйте і виявіть причини їх.

47.        Дайте відповіді на запитання у вигляді розповіді-роздуму на тему «Чи вмію я спілкуватися?».

1. Що таке спілкування?

2. Чи читали ви що-небудь про культуру спілкування?

3. З ким ви спілкуєтеся найчастіше? Для чого ви спілкуєтеся?

4. Чи вважаєте ви, що спілкування необхідно вчитися?

5. Чи були випадки, коли вас не розуміли? Хто був винен у тому, що спілкування не відбулося?

6. Чи вважають вас цікавим співрозмовником? Чому?

48.        Визначте причини комунікативних невдач у прикладах із

художньої літератури.

1. [Альбіна Романівна] — Ти знову іронізуєш. Не набридло ще над усіма жартувати?

[Анжеліка] — Я і не збиралась іронізувати... Я ще ніколи не була такою серйозною (О. Миколайчук-Низовець).

2. Дядя Варфоломій хвилюється:

— Софістика! Софістика!

А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:

— А ти б чого хотів?

— Як чого?

— Якого хвістика?

Христина — бабуся і мудрих слів не розуміє (М. Хвильовий).

49.    Об’єднайтесь у пари і визначте причини мовних помилок у висловлюваннях. Як вони впливають на процес і результат спілкування?

1. Тепер добавить ще до цього лиця отого собацюру, дога по національності, на яку жодна наша псина сільська побоялась навіть пискнути... 2. Я прийму ванну, переодягнуся, трохи спочину, взагалі прийду в нормальне становище. 3. Утома коливає мене... (З тв. Б. Жолдака).

50.        Прочитайте текст. Розгляньте схему. Які умови спілкування головні, а які — другорядні? Яке місце культури мовлення у спілкуванні? Складіть тези статті.

Ділове спілкування — це особливий і важливий засіб досягнення мети. Форми такого спілкування весь час змінюються залежно від віку, статі, індивідуальних, професійних особливостей, а також від психічного стану особистості. Важливе значення має інтонація бесіди. Вона повинна бути спокійною, рівною, переконливою. Співрозмовник має впевнитися, що пропоноване рішення сприяє задоволенню його потреб, інтересів.

Змусити інших визнати свою позицію може лише та людина, яка сама добре знає предмет розмови, переконана у своїй правоті, має високий рівень загальної культури і культури мовлення.

Великого значення у спілкуванні набуває і психологічна сумісність. Людина холеричного темпераменту, спілкуючись із флегматиком, повинна мати велику витримку і терпіння, щоб довести розмову до потрібного їй завершення.

Впливають на спілкування біоритми людини. Часто виникають конфлікти у «сови» з «жайворонком». Людина-«сова» любить працювати вночі, а зранку вона млява, сонна, дратівлива. Люди-«жайворонки», навпаки, намагаються працювати рано-вранці, в цей час вони жваві, енергійні, працездатні.

Особливе значення для спілкування має й емоційно позитивне ставлення, почуття симпатії, дружби, любові до співрозмовника. Таку симпатію можна викликати привітною, щирою усмішкою, повторенням імені співрозмовника і компліментами (3 посібника).

Перед тим як вступити у спілкування, слід узяти до уваги:

51. Складіть і розіграйте діалоги за ситуаціями.

1. Ви купуєте квиток до кінотеатру. Касир пропонує вам квиток на інший сеанс. Погодьтеся або обґрунтуйте відмову.

2. Ви хочете влаштуватися на роботу кур’єром на час літніх канікул. Змоделюйте співбесіду з роботодавцем.

Стилістика мовлення

Культура усного і писемного мовлення.

Питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників

52.        І. Прочитайте висловлювання китайського філософа Конфуція на с. 28. Сформулюйте його основну думку. Яке значення правильного, точного мовлення в житті людей? Як ви розумієте вислів культура мовлення?

Якщо мова неправильна, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено того, що має бути зроблене; а тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу.

ІІ.    Поясніть розділові знаки в реченні.

53.        Прочитайте висловлювання видатних українців про культуру мовлення. Сформулюйте основну думку всіх висловлювань.

1. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури... Мовна культура — це живодайний корінь культури... (В. Сухомлинський).

2. Боротьба за чистоту мови й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й про дальше піднесення її культурного рівня — це обов’язок усього суспільства (За Б. Антоненком- Давидовичем). 3. Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде... (М. Рильський).

54.   Пригадайте, що таке мова і мовлення. Чи може бути мова правильною чи неправильною, багатою чи одноманітною, логічною

чи нелогічною, точною чи неточною? Чи можуть ці характеристики стосуватися мовлення? Об’єднайтеся в групи та опрацюйте теоретичний матеріал, складіть план, випишіть ключові слова. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення за темою.

Культура мовлення — це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення — це стереотипи мислення.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом. Через культуру мовлення відбувається вдосконалення самої мови.

Культура мовлення проявляється в таких основних ознаках: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність, логічність, доречність, виразність, багатство.

Нормативність — це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення стилістичної невідповідності.

Адекватність — це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.

Логічність — це послідовний, обґрунтований, такий, що відповідає законам логіки, у якому є внутрішня закономірність, виклад думок.

Доречність — це відповідність ситуації мовлення, врахування особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування.

Виразність — це оволодіння виражальними засобами звукового і художнього мовлення: художніми засобами, емоційно- оцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозмінами голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо.

Багатство — це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.

Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можливостей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів’я, приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби роблять мовлення естетично привабливим.

Культура мовлення суспільства — яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі.

55. Опрацюйте таблицю. З’ясуйте, чим відрізняється усне і писемне мовлення. Запишіть правила культури мовлення, доповніть власними з урахуванням мовної ситуації у вашому місті (селі).

Види мовлення

Усне мовлення

Писемне мовлення

Сприймається на слух Викликане роботою мовного апарату

Інтонаційно оформлене

Діалогічне і монологічне Непідготовлене заздалегідь, імпровізоване

Індивідуалізоване мовлення Експресивне

Використовує додаткові засоби: міміку і жести

Сприймається зором Оформляється графічно, системою певних знаків

Інтонаційні особливості передано розділовими знаками Монологічне

Попередньо обдумане, відредаговане адресантом

Для вираження думок, почуттів, волевиявлень використовуються ті самі лексичні й граматичні засоби, що й в усному мовленні

Правила культури мовлення та етика спілкування

1. В усному мовленні потрібно:

чітко вимовляти слова;

виділяти логічним наголосом частини речення, що є важливими для висловлення думки;

завершувати речення відповідною настанові інтонацією;

правильно наголошувати слова;

не замінювати слів мімікою і жестами;

— у спілкуванні з іншими людьми орієнтуватися на адресата й стиль мовлення, забезпечувати відповідну мелодику (гучність, темп, виразність та ін.);

— вміти вислухати співрозмовника до кінця, не перебивати без потреби, а за необхідності — вибачитися.

2. У писемному мовленні потрібно:

— послідовно, правильно, точно, без помилок оформляти думки на письмі;

— писати розбірливим почерком — це вияв поваги до адресата;

— оформляти написане охайно, без перекреслень і помарок;

— правильно розставляти розділові знаки.

56. Опрацюйте таблицю. Доберіть приклади, що ілюструють норми літературної мови.

 

Норми української літературної мови

Назва норм

Що регулюють

Орфоепічні

Лексичні

Орфографічні

Граматичні

Пунктуаційні

Стилістичні

Правильну вимову звуків, звукосполучень і наголос у словах

Уживання слів у властивому їм значенні, правильне поєднання слів за змістом у словосполученні й реченні Правильний запис слів

Правильне вживання слів та їхніх форм і поєднання їх у словосполучення та речення Розстановка розділових знаків у реченнях Уживання слів відповідно до змісту, емоційного забарвлення й експресивності та стилю мовлення

57. Прочитайте. З якого твору взято уривок? Назвіть його автора. З’ясуйте, які норми літературної мови порушено у висловлюванні. Чим це спричинено? З якою метою письменники вдаються до порушення норм літературної мови у своїх творах?

Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя... Братику Миколо, говорив мені, що ти їх родич, чи не можна тобі довідатися о сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю... Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори...

58.        Поясніть значення слів. Кожне слово введіть у речення. Про дотримання яких норм мовлення йдеться?

Виключно — винятково, дружний — дружній, подовжений — продовжений, пам’ятка — пам’ятник, дбати — турбуватися, діючий — дійовий, довгий — тривалий.

59.        Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Які норми літературної мови порушено?

1.Віддавати перевагу. 2. Ні під яким виглядом. 3. Опинитися в такому матеріальному положенні. 4. Нанести шкоду. 5.Приймати участь. 6. Розробити міроприємства. 7. Заключити договір. 8. Оголошується наступний порядок денний. 9.Тяжка біль. 10. З-за якоїсь причини.

60.Перевірте правильність наголошення слів за словником. Які норми літературного мовлення порушено?

Беремо, бовтати, везти, верба, нести, випадок, гостей, граблі, дошка, дочка, дрова, ідемо, косий, кроїти, легкий, ненавидіти, новий, ознака, олень, отаман, Покрова, приятель, ринковий, середина, тонкий, часу, шляху, одинадцять.

61. Побудуйте діалог на тему «Чи кожна людина може стати видатною?». Озвучте його, дотримуючись правил культури мовлення й етики спілкування.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.