Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - С. О. Караман - Ранок 2018

З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

§7. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ

Шрифт — чутливий і красномовний засіб вираження. В ньому можуть знайти своє відбиття духовні устремління, головні риси характеру цілої епохи й окремої людини.

А. Капр

Буду я навчатись мови золотої

Найстаріші зразки уставного письма на Україні репрезентовані Остромировим Євангелієм 1056 р., «Ізборниками Святослава» з 1073 і 1076 рр. та Галицьким Євангелієм з 1144 р., визначаються буквами великого формату, писаними чи то рисованими просто- падними прямими й кривими рисками в полі квадратів, звичайно між двома (не чотирма) лініями. З мистецьким та естетичним виконанням букв гармонізують ініціали геометричного, рослинного і тваринного характеру, заставки і мініатюри, виконані циноброю. І письмо, й ініціали, заставки та мініатюри — безпосереднє або (через Болгарію) посереднє наслідування грецьких зразків.

Починаючи з XIII ст., український устав змінює свій характеристичний вигляд, переходячи в так званий великий півустав, а далі півустав, що стає панівним на Україні на переломі XV і XVI ст. Виникає він з ощадження матеріалу й поспіху писарів, через що букви зменшуються, їх простопадні риски похиляються й закривлюються. Одночасно меншає вибагливість і дбання за мистецькі прикраси, хоч іще в XVI і XVII ст. постають такі майстерно виконані рукописи, як Пересопницьке Євангеліє (1561 р.) з гарними, великого півуставу буквами та ініціалами й мініатюрами, Євангеліє Кримковича (1614) з уставним письмом і гарними ілюстраціями до біблійного тексту і багато рукописів «учительних євангелій» та «апостолів» з півуставним письмом, виконаним на зразок тодішнього друкованого письма і з заставками, здебільшого геометричного стилю.

Уже в XVI ст. півустав поступово переходить у скоропис (курсив), що в XVII ст. стає панівним. Письмо меншає, букви деформуються і часто набирають дивовижного, фантастичного вигляду, відповідного до панівного тоді стилю бароко. Ініціали скромні, часто нагадують друковані літери (S. Лев).

Практикум

47. Розгляньте зображення видів письма. Спробуйте прочитати написані на них тексти.

48. Розгляньте банкноти номіналом 2 і 10 гривень. З'ясуйте, яким видом письма зроблені написи висловів «Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами» Ярослава Мудрого і «А за віру хоч умріте і вольностей бороніте!» Івана Мазепи.

49. Опрацюйте інформацію про українські рукописні шрифти. Доведіть, що текст належить до наукового стилю. Складіть тезисний план тексту.

Для письма першого періоду, кінця XV — початку XVI ст., прийнято термін «уставний скоропис» — запропонував його І. І. Срезневський. Українське письмо в той час було вільне від усілякого стороннього впливу і в способах писання йшло за традиціями Візантії.

Другий період (друга половина XVI ст.) характеризується тенденцією до злитого написання слів. Але справжня сув’язь іще виробляється. Активізується процес появи нових форм літер. Кінець другого періоду характеризується посиленням впливу західноєвропейської каліграфії, що приходить в Україну через Польщу.

Відмітною рисою третього періоду (кінець XVI — середина XVIII ст.) стала поява в письмі нового характеру, що розвивається в українських школах, засновуваних православними братствами — Острозькій, Володимирській, Київській, Луцькій. Чистопис стає одним з основних предметів викладання. Формуються нові почерки — Київський, Острозький, Чигиринський (козацький). Це час найвищого розквіту українського скоропису, що органічно вписався в простір культури бароко. Річ у тім, що «шрифт не тільки читають — шрифт сприймають як зоровий образ. У цьому естетичне значення шрифту споріднене з графікою і живописом» (А. Капр, «Естетика мистецтва шрифту») (В. Мітченко).

• Розгляньте зображення окремих літер за періодами розвитку скоропису. Чим вони подібні та чим відрізняються?

Письмо — це знакова система фіксації мовлення, яка дозволяє за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріпляти її в часі.

(Лінгвістичний енциклопедичний словник)

50. Прочитайте текст. Визначте тему, основну думку. До якого стилю належить текст? Обґрунтуйте свою відповідь.

ГРАМАТИКА М. СМОТРИЦЬКОГО —ПЕРЛИНА ДАВНЬОГО МОВОЗНАВСТВА

«Грамматіки СлавєнскиА правилноє Сунтаґма» — один із найвидатніших творів давнього слов’янського мовознавства. Його написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою, досвідчений педагог, що викладав у школах Вільна, Острога, Києва. Очевидно, під час викладання й ректорування в Київській школі Мелетій написав якщо не ввесь текст, то принаймні більшу частину «Граматики» (1614 р. або 1615-1617 рр. — перша пол. 1618 р.). Збереглося кілька примірників «Граматики» Смо- трицького, що мають на титульній сторінці дату — 1618 рік.

«Граматика» Смотрицького призначена була передусім для викладачів. Вона велика обсягом, насичена визначеннями, прикладами, поясненнями винятків із правил. Звертаючись у передмові до вчителів і учнів, автор уперше у вітчизняному мовознавстві торкається питання про стиль й нормативність у мові.

У «Граматиці» немає розрізнення букви і звука. Голосні автор ділить на «самогласна А», без яких не може бути складу та «припражногласна А». Смотрицький узаконює вживання літери ґ (різновиду грецької гами) для передачі вибухового звуку, на відміну від г, що вживається для передачі фрикативного (українського) звука. Автор виявляє важливу особливість чергування приголосних. Учений подає правила орфографії. Уперше регулює написання великої букви: її слід уживати на початку віршованої строфи, після крапки, на початку власних назв, слів на означення санів, наук та їх частин.

Чітко виклав Смотрицький параграф про розділові знаки, зокрема про вживання коми для позначення недовгої паузи, крапки, що ставиться, коли речення зовсім закінчене.

Найбільший розділ присвячений розгляду частин мови в та- комупорядку: «Има», «Мѣстоимєнїє», «Глаголъ», «Причастїε», «Нарѣчїε», «Првε(д)логъ». «Союзъ», «Мε(ж)домεтїєε». Учений, відкинувши не властивий слов’янській системі артикль, замість нього виділяє вигук.

Автор глибше осмислив особливості слов’янського відмінювання. В основних рисах його поділ іменників на відміни зберігається і в сучасних граматиках східнослов’янських мов. Смотрицький виділяє сім відмінків. Великою заслугою є те, що він перший виділив місцевий відмінок.

Смотрицький перший у нашому мовознавстві підкреслює граматичну категорію живих істот і неживих предметів.

Автор уперше вводить поняття перехідності й неперехідності дії. Категорію виду в сучасному розумінні він не виділяє.

Великим досягненням Смотрицького як мовознавця було осмислення особливостей відмінювання слов’янського дієслова, виділення двох дієвідмін.

Значне місце в пам’ятці посідає третя її частина, присвячена синтаксису, що закладає підвалини для вчення про зв’язки слів у реченнях. Учений досить детально висвітлив синтаксичні зв’язки узгодження й керування іменних частин мови, що часто збігаються з живомовними. Остання частина «Граматики» містить стислий курс з теорії віршування (За В. Німчуком).

Мелетій Смотрицький

• Законспектуйте текст, використовуючи основні прийоми стиснення.

51. Прочитайте уривки зі статей українських мовознавців. Узагальніть інформацію і підготуйтеся до відповіді з теми «Трамматыка словенская" Івана Ужевича — перший науковий опис староукраїнської мови».

1. Видатна праця І. Ужевича (1610-І-1645) «Грамматыка словенская», написана латинською мовою в останнє десятиріччя першої половини XVII ст. (1643 р.), є одним із важливих підтверджень розвитку граматичної думки в Україні того часу. Зіставне висвітлення ним багатьох граматичних явищ староукраїнської літературної мови вказує, що автор був добре обізнаний як із науковим доробком українських культурних діячів і педагогів XVI-XVII ст., зокрема із «Граматикою» М. Смотрицького, так і з граматикою латинської мови. І. Ужевич, дотримуючись традиційної теорії частин мови розрізняв у староукраїнській літературній мові вісім частин мови: ім’я (nomen), займенник (pronomen), дієслово (verbum), дієприкметник (participium), прислівник (adverbium), прийменник (praepositio), сполучник (coniunctio), вигук (interiectio). Автор прагнув знайти визначальні риси цих категорій, властиві українській мові, для чого порівнював у мовах латинській, польській, рідше грецькій, а іноді й єврейській. Частина мови під назвою «ім’я», обіймає в І. Ужевича прикметники й іменники, яким притаманні граматичні категорії роду, числа та відмінка. Категорія роду в прикметників та іменників граматично виражена в їх відмінкових закінченнях.

Саме такий підхід зумовив диференціацію І. Ужевичем граматичної категорії роду не на сім часткових родових категорій, як у М. Смотрицького, а на три: чоловічий, жіночий і середній. Специфічною особливістю граматики І. Ужевича є відсутність місцевого відмінка. Але автор уводить поняття «несталого» відмінка (місцевого), який самостійно не вживається, а набуває свого повного значення лише з прийменниками «при», «на», «в»: «на обеди», «при панах», «в жєлєзи» (С. Полюга).

2. Оскільки І. Ужевич у заголовок виніс слово «слов’янська», без конкретизації мови, то з часу зацікавлення пам’яткою перед дослідниками постало питання: «Якої ж саме мови це граматика і хто за національністю її автор?»

...Наразі сумнівів у славістиці нема — це пам’ятка української мови XVII ст. Останнє дослідження Василя Німчука переконливо це доводить. Граматика відбиває не просто українську книжну мову відповідного періоду, але й народно-розмовні її особливості. Аналіз матеріалу пам’ятки дозволяє недвозначно констатувати, що мова автора «Граматики слов’янської» Івана Ужевича — українська з явними поліськими особливостями.

Найближче підійшов до вирішення цієї проблеми мовознавець В. Німчук, який на основі аналізу передовсім фонетичних особливостей висловлює думку, що Іван Ужевич — виходець із Полісся, а саме із Волині (В. Мойсієнко).

Домашнє завдання

52. Прочитайте. Визначте тип і стиль тексту. Доберіть до нього заголовок. Складіть план.

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної. Рукопис зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

Створення Пересопницького Євангелія розпочалося в Дворецькому монастирі князів Жеславських у 1556-1557 рр., а завершилася робота над євангельськими текстами, складанням й оправленням кодексу вже в Пересопницькому монастирі 29 серпня 1561 р.

Спочатку в Дворецькому монастирі було написане Євангеліє від Матвія (1556-1557), потім Наука читання та розпочате й доведене до арк. 155 зв. Євангеліє від Марка. У Пересопницькому монастирі було дописано Євангеліє від Марка, написані в 1561 р. Євангелія від Луки та Івана, післямова до пам’ятки та Місяцеслов (Л. Дубровіна, Л. Гнатенко).

• Поясніть написання власних назв.

• Провідміняйте два числівники з тексту.

• Опрацюйте інтернетні джерела й підготуйте презентацію з теми «Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва».

Мініатюра з Пересопницького Євангелія

Перевірте себе

• Дайте відповіді на запитання.

— Назвіть види письма в стародавніх рукописах. Схарактеризуйте їх. Наведіть приклади.

— Чим зумовлена зміна видів письма в українській рукописній традиції?






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.