Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - Олександр Авраменко - Грамота 2018

ПРАКТИЧНА РИТОРИКА

§ 63-64. ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ. МИСТЕЦТВО ВІДПОВІДАТИ НА ЗАПИТАННЯ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

1. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Двоє дипломатів заблукало на своєму авто в незнайомому місті. Вони зупинилися на перехресті, й один із них, не виходячи з машини, а лише опустивши бокове скло, запитав у перехожого:

— Де ми зараз?

— У машині, — почули у відповідь.

Коли вони від’їхали, старший чоловік зауважив:

— Я б запропонував йому посаду міністра закордонних справ: він уміє так дати від­повідь на запитання, що до неї не причепишся, при цьому не повідомивши й краплі нової інформації.

А. Як мав би дипломат сформулювати запитання, щоб дістати потрібну інформацію?

Б. Як би ви відреагували на відповідь перехожого?

Плідно вести дискусію, переконувати аудиторію, вигравати суперечки допомагають полемічні прийоми.

Полемічні прийоми

1. Гумор, іронія, сарказм. Ці засоби підсилюють полемічний тон мови, її емоційний вплив на слухачів чи опонента; допомагають розрядити напружену атмосферу; створю­ють хороший настрій під час обговорення певних питань. Зауваження, зроблене в іро­нічній або жартівливій формі, може збентежити вашого опонента чи навіть зруйнувати його доказ.

2. Доведення тези опонента до абсурду. Основне завдання цього прийому — показа­ти, що аргументація хибна, оскільки результати та наслідки суперечать дійсності. Для цьо­го оратор ніби ставить себе на місце опонента й, начебто договорюючи за нього, показує, до якої безвиході можуть довести його безпідставні судження.

3. Відтягування заперечення. Зрозуміло, що треба відразу «бити» по сильних ар­гументах противника. Заперечення можна, хоча й не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубилися, забули якийсь факт) у цей момент немає сил заперечити й потрібен час, щоб зібратися з думками. Отже, спочатку спростовуйте другорядні докази, а потім, зібравшись із силами, спрямуйте удар на головні.

4. «Заковтування гачка». Суть цього прийому полягає в наведенні доказів на користь противника (з якими він згоден), а потім несподівана демонстрація їхньої непереконливості.

5. Бумеранг. Прийом бумеранга (або зворотного удару) полягає в тому, що теза чи аргумент повертаються проти тих, хто їх висловив. У таких випадках сила удару збільшу­ється — і поразка противника стає очевидною для всіх присутніх.

6. Апеляція до публіки. Мета прийому — вплинути на почуття слухачів, їхні думки, інтереси, схилити аудиторію на свою користь. Апеляція до публіки чинить психологічний тиск на опонента й у такий спосіб ослаблює його.

7. Посилання на авторитети. Іноді зручно посилатися на авторитети або начебто дав­но сформовану думку народу за допомогою фраз «це вже давно відхилено», «навіть дитині відомо», «це вже пройдений етап». Супротивнику в такому разі доведеться спростовувати авторитет або захищати «давно спростоване», а це невдячна справа.

8. Атака запитаннями. Мета цього прийому — змусити свого опонента захищатися, поставити його в скрутне становище, створивши сприятливі умови для суперечки. Якщо необхідно розбити аргументацію протилежної сторони, треба задавати багато запитань — хоч одне з них визначить слабке місце супротивника, а якщо ні, то ініціатива все одно буде у ваших руках.

Відповідати завжди важче, ніж ставити запитання, тому, щоб стати вправним орато­ром, треба оволодіти мистецтвом давати відповіді на запитання.

Мистецтво відповідати на запитання

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

1. Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться ви­бирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але...).

2. Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використо­вувати прості.

3. Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують її виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. На­приклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

4. Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитан­ня треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб по­ставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, ко­роткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента.

Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами, наприклад:

— Ви бачили свого брата вранці?

— Бачив.

— Біля трамвайної зупинки?

— Так.

— Він говорив по телефону?

— Так.

— Про що він говорив?

— Не знаю.

— Вине чули?

— Не чув.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Відповідаючи на запитання, дотримуйтеся таких порад:

• намагайтеся чітко відповідати на поставлене запитання;

• ніколи не кажіть нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається ваш опонент;

• навчіться визначати пріоритети у своїх відповідях: починайте з головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила до вас інтересу, а потім переходьте до другорядних;

• щоб ваші відповіді були чітко організованими, використовуйте вставні слова: по- перше, по-друге, по-третє;

• подякуйте опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходьте безпо­середньо до відповіді;

• щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуйте такі конструк­ції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас...», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив...», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям...»;

• якщо ви не готові зразу дати відповідь, скористайтеся переадресацією його опо­нентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;

• якщо ви відчуваєте, що не можете дати відповідь на запитання, не намагайтеся «викручуватися» із неприємної ситуації, краще скажіть, що ви не готові зараз відпові­сти й зробите це наступного разу.

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь. Інак­ше можна потрапити в неприємну й навіть анекдотичну ситуацію, подібну до описаної нижче.

Один студент задля жарту ставив запитання: «Що таке “нофелет”?» — усім приїж­джим лекторам. Боячись осоромитися перед аудиторією, кожен намагався відповісти на поставлене запитання по-своєму. Лектор-міжнародник пояснював, що це назва нової неза­лежної держави на півдні Африки; ботанік говорив про рослину, що росте в середній смузі нашої країни;лікар уважав, що це новий препарат. Ніхто навіть не здогадувався, що це всім відоме слово «телефон», яке студент-жартівник прочитав навпаки, справа наліво.

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

2. Потренуйтеся читати чистомовки, чітко їх артикулюючи.

Брехач

Брехач бреше, бреше не вперше...

Розбрехався брехач. Брехач як деркач:

Деркач дерчить, і брехач не мовчить.

В альтанці

Зацінькала синиця — цікава витівниця:

Це горобці в альтанці танцюють вранці танці.

Ой, гуць-гуці! Штанці куці!

Куці штанці у горобців!

Грицько Бойко

3. Прочитайте уривок із роману й виконайте завдання.

...Отож замість репетиції спалахнула гаряча й небезпечна суперечка. Антон боязко огля­дався, та зупинити гамору не зумів — в актовій залі несподівано розпочалася перша репетиція самостійного студентського мислення.

— Роль Платона Кречета, як і майже всі ролі в цій п’єсі, — заговорив Ігор, — надумана, штучна та фальшива! Головний герой — а як може бути інакше в соціалістичному творі — стопроцентово ідеальний: удумливий, талановитий, до того ж віртуозно грає на скрипці, чим зачаровує Ліду, і та, звичайно, у нього закохується!

Ліда, не відводячи погляду від Молодана, який мав грати роль її нареченого Аркадія, іро­нічно посміхнулася й додала:

— І моментально розчаровується в Аркадієві, запримітивши, як він наступає стоптаними каблуками на манжети своїх задовгих штанів...

Аркадій спалахнув і підтягнув штани, злісно при цьому зиркнувши на журналістку, на губах якої в’юнилася зухвала посмішка; у вишуканого елеганта вмить пропала самовпевненість, і хоч йому зовсім не імпонувала негативна роль завідувача лікарні, став на його захист.

— До чого тут зовнішні ознаки? — сказав. — П’єса Корнійчука не про це, усе-таки вона психологічна, у ній поставлене приховане завдання — розвінчати міф Кречета, — про це до­речно говорив щойно Ігор.

У дискусію втрутився Синютка, який досі сидів мовчки, він вибухнув філіппікою, і ніхто не зумів перервати його запальну мову:

— Наша дискусія, друзі, розпочалася не із суттєвого. Чому не має права існувати в мисте­цтві ідеальний герой? Хіба мало в класичній літературі героїчних персонажів, візьміть хоча б Тараса Бульбу або Кирила Тура з «Чорної ради». Річ не в цьому: ви спершу згадайте, у якому році Корнійчук написав п’єсу. Забули? То я вам нагадаю...

Антон ляснув книжкою по столі.

— Перестань, Мироне! Ми зійшлися сюди не для політикування, а заради мистецтва...

— Ти диви! — вигукнув Мирон. — Кому ж то вже вдалося відділити мистецтво від політи­ки? Ти будеш, напевне, першим таким піонером, Антоне... Бо навіть декаданс і досі вважаєть­ся політичною матерією, оскільки проповідує визволення творчості від тієї ж політики... Ну, а в цій п’єсі заполітизовано все, до того жахливо примітивно: «Ви в піонерах були?», «Ви жчлен партії!» Я навів інвективи першого секретаря обкому партії Береста, який усе знає і є справедливішим від буддійського божища... А які мудрі сентенції проголошує цей партійний бос: «Яка може бути пильність без віри в народ?» Навіть окуліст Стьопа завойовує серце Валі ось яким вишуканим освідченням: «Кохана Валю, моя любов до тебе чиста, як кришталь, адже ми живемо в епосі, коли люди переробляють світ і долають власні вади!»

— Відпочинь, колего, — нарешті вдалося Ігореві зупинити Миронів пасаж. — Краще по­слухай анекдот, я щойно його придумав... Сидять під копицею сіна тракторист Вася та до­ярка Маша. Вася хоче обняти дівчину, та вона перед тим запитує: «Ти віриш у комунізм?» — «Вірю!» — на весь степ вигукує Вася.

— Яка досконала соцреалістична схема! — вигукнув Мирон, перемагаючи сміх акторів.

Антон підвівся.

— Я припиняю цей балаган, товариші! Ви надто далеко заходите, уже й до методу добира­єтеся. А там — і до системи... Це шкідливе критиканство... Чи не краще було б подумати, адже настав час «відлиги», про вдосконалення нашого ладу...

Мирон приклав до уст човником долоню й, нахилившись до Антона, проказав півголосом:

— Недавно приїжджав до Москви ідеальний комуніст — французький філософ Жан Поль Сартр. Однак, недовго погостювавши в Білокам’яній, він стрімголов утікав звідти, ніби за ним гналося щонайменше сто макбетівських відьом! А віддихавшись у Парижі, сказав: «Та система не підлягає ремонту, її треба поламати й викинути на смітник!»

Антон зблід.

— Товариші, — прошепотів, — ми ж не в катакомбах, а в радянському університеті. Сха­меніться!

— А нам би й не завадило збиратися в якійсь печері, ми ж неофіти, — сказав Ігор.

У розмову втрутилася Ліда.

— Не хвилюйтеся, Антоне, ми ж нічого антидержавного не чинимо. Але ж не можемо й далі ходити з кляпами в роті. Тиран помер, і настав час очищення. Мусимо вчитися мислити, як нормальні люди, а не як корнійчуківські манекени.

— Власне, власне! — підхопив Мирон, він витирав хустинкою свою круглу лису голову й не вгавав: — Ми взялися готувати до постановки неймовірну фальшивку... Найпримітивніший персонаж п’єси — терапевт Бублик — перераховує, скільки хворих прийняв він за своє життя, скільки сердець вислухав. А чи не краще було б, якби Корнійчук примусив його по­лічити, скільки людей померло від голоду за один той рік, коли писалася п’єса: та в сотні разів більше нарахував би трупів! Ба ні, для драматурга в той час найважливішою проблемою був чиряк на шиї в секретаря обкому партії, що його так уміло оперував знаменитий хірург Кречет!

Аркадій, пооглядавшись, проказав тихо:

— Друзі, наша розмова може бути почута. Нам того треба? Краще б ми справді знайшли для зустрічей якусь печеру, бо в цій актовій залі й стіни мають вуха...

— А я скажу, куди нам варто податися, — промовив Ігор. — До Страдча. Там така печера, що й біс нас не знайде. Я добре знаю ті місця, сам родом з Янова...

— Чому б і ні? — підтримала Ігоря Ліда. — Виїхати на пленеру, ми ж таки маємо якийсь стосунок до мистецтва. І до романтики теж, адже ще не старі...

її іконописне обличчя враз потепліло, Ігор приглянувся до Ліди й побачив, як крізь хо­лодну маску проявляється на обличчі дівчини затаєна врода. Може, вона з’являється, коли говорять про мистецтво? (За Р. Іваничуком).

Інвектива, -и, ж., книжн. Гострий викривальний виступ проти кого-, чого-небудь; го­стре обвинувачення.

Неофі́т, -а, ч. 1. Новий прихильник якоїсь релігії. 2. Новий прихильник якогось учення, суспільного руху або новак у чому-небудь.

Плене́р, -у, ч. У живописі — правдиве відтворення природного освітлення. На плене­рі — на повітрі.

Сенте́нція, -ї, ж. Вислів повчального характеру.

Філі́ппіка, -и, ж., книжн. Гнівна викривальна промова, виступ проти кого-, чого-не­будь.

A. Прочитавши матеріал рубрики «До речі...», визначте, який період історії України зображе­но в наведеному уривку. Обґрунтуйте свій вибір.

Б. З’ясуйте полемічні прийоми, до яких вдалися герої твору.

B. Прокоментуйте характер запитань і відповідей героїв.

Г. Хто з героїв найбільш красномовний? Аргументуйте свій вибір.

ДО РЕЧІ...

«Хресна проща» (2010) — це історичний роман, у якому поєднано різні часи: історія волода­рювання Данила Галицького, його сина Лева й славетного співця Митуси; початок XX століття, коли священиком у селі Страдчі на Яворівщині був отець Миколай Конрад, український греко-ка- толицький святий; хрущовська «відлига», часи існування «Доморосів» — гуртка молодих студен- тів-філологів, одним з яких був і Роман Іваничук. Об’єднує ж ці всі часи Страдчівська печерська лавра, а також «вічне» запитання: «Як зберегти вірність, себе для своєї землі?»

4. Прочитайте уривки з роману й виконайте завдання.

* * *

...Хоч як я вдивлявся, але не бачив у цьому чоловікові нічого незвичайного, крім вогнен­но-рудої чуприни й дуже засмученого виразу обличчя.

Шерлок Холмс одразу помітив своїм пильним оком, які погляди я кидаю на гостя; він кивнув мені головою й усміхнувся.

— Не підлягає сумніву, — промовив він, — що наш гість колись займався фізичною пра­цею, що він нюхає тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї й останнім часом багато писав. Крім цього, я не можу більше зробити ніяких висновків.

Містер Джейбез Вілсон випростався на стільці й, не відриваючи вказівного пальця від газети, витріщився на мого приятеля.

— Як, скажіть, будь ласка, містере Холмс, ви дізналися про все це? — спитав він. — Звідки, наприклад, ви знаєте, що я займався фізичною працею? Це свята правда, бо починав я кора­бельним теслею.

— Ваші руки розповіли мені про це, мій любий сер. Ваша права рука на цілий номер біль­ша від лівої. Ви працювали нею, і м’язи на ній більш розвинені.

— А франкмасонство?

— Мені не хотілося б образити вас, пояснюючи такі очевидні речі, але ви, усупереч суво­рим правилам свого ордену, носите шпильку для краватки із зображенням дуги й кола.

— О, звичайно! А я й забув про це. Але як ви здогадалися, що я багато пишу?

— А про що інше може свідчити ваша права манжета, заяложена до блиску, і витерте сукно біля лівого ліктя, як не про те, що ви спираєтеся на стіл?

— Он як! А Китай?

— Рибка над вашим правим зап’ястям могла бути витатуйована лише в Китаї. Я вивчав татуювання й навіть дещо про них написав. Саме в Китаї заведено фарбувати риб’ячу луску в ніжно-рожевий колір. Коли ж до того я побачив китайську монету у вас на годинниковому ланцюжку, то здогадатися про це стало зовсім легко.

Містер Джейбез Вілсон гучно зареготав.

* * *

Холмс зустрів мене небагатослівно. Він узагалі рідко виявляв балакучість, проте зараз, побачивши мене, явно зрадів. Майже без слів, але з теплотою в погляді він показав мені ру­кою на крісло. Потім став біля каміна й оглянув мене з властивою лише йому одному про­никливістю.

— А подружнє життя пішло вам на користь, — зауважив він. — Здається мені, Ватсоне, що відтоді, як ми востаннє з вами бачилися, ви погладшали не менше ніж на сім з половиною фунтів.

— На сім! — відповів я.

— Таки ваша правда — мені, перш ніж сказати це, треба було трохи краще до вас пригля­нутися. Бачу, ви знову практикуєте. А навіть не казали, що маєте намір упрягтися в це ярмо.

— А як ви здогадалися?

— Дивлюсь і роблю висновки. Звідки, наприклад, мені відомо, що днями ви добряче про­мокли й що у вас страшенно лінива й неакуратна служниця?

— Дорогий Холмсе, — вигукнув я, — це вже занадто! Якби ви жили кілька століть тому, вас, напевне, спалили б на вогнищі. Справді, у четвер мені довелося прогулятися за місто, і я повернувся додому забрьоханий по вуха. Але одяг я змінив і зараз, хоч убий, не уявляю, як ви зробили такі правильні висновки. Що ж до Мері Джейн, то вона просто невиправна й моя дружина вже суворо попередила її. Проте й тут я вкрай здивований. Як ви з’ясували, що в мене така служниця?

Холмс тихо та вдоволено засміявся й потер свої довгі нервові долоні.

— Та зовсім просто, — сказав він. — На вашому лівому череви­кові з внутрішнього боку, саме там, куди падають відблиски вогню каміна, аж шість майже паралельних подряпин. Очевидно, чере­вики подряпав той, хто вкрай недбало зішкрябував з них засохлу грязюку навколо підметки. З цього я роблю подвійний висновок: що ви виходили з дому в негоду й що ваша служниця — зразок препоганої лондонської прислуги. Що ж до вашої лікарської прак­тики... Ну, якщо від джентльмена, який зайшов до мене, пахне йо­доформом, якщо на вказівному пальці його правої руки темніє пляма від ляпісу, а збоку на циліндрі утворилася ґуля, що показує, куди він сховав свій стетоскоп, то треба бути останнім йолопом, щоб не здогадатися: перед вами активний представник лікарської братії (За А. Конаном Дойлом, переклад М. Дмитренка).

Ля́піс, -у, ч. Безбарвний кристал, що використовується в медицині як в’яжучий, проти­запальний та припікальний засіб.

Стетоско́п, -а, ч. Медичний інструмент у вигляді трубки для вислуховування серця й легенів.

A. Знайдіть по два-три сильні аргументи й докази, які використали герої твору. Прокомен­туйте, чому ви вважаєте їх сильними.

Б. До якого полемічного прийому найчастіше вдається Шерлок Холмс?

B. Охарактеризуйте відповіді Шерлока Холмса на запитання героїв.

5. Інсценізуйте суперечку між героями роману Р. Іваничука «Хресна проща». Передайте від­повідним тоном, інтонацією, жестами, мімікою настрій кожного героя.

6. Підготуйтеся в групах до полеміки на одну з тем і візьміть у ній участь.

• Театр чи кіно?

• Краще жити в місті чи селі?

• Фаст-фуд чи домашні страви?

• Без любові життя — не повноцінне.

• Соціальні мережі — велике благо чи віртуальне щастя?

7. 1. Підготуйтеся до інтерв’ю, написавши відповіді на заздалегідь підготовлені для вас запитання.

1. Чому багато молодих людей, ваших ровесників, знаючи про згубний вплив куріння чи вживання спиртних напоїв, усе одно не відмовляються від цих поганих звичок?

2. Як ви ставитеся до татуювання?

3. Як ви розумієте народний вислів: «Гола, боса, зате у вінку»?

4. Охарактеризуйте молоду людину, яка вмовляє батьків (а іноді вимагає в них) купити їй iPhone X, вартість якого становить тримісячний бюджет сім’ї.

5. Коли востаннє ви йшли на компроміс зі своїм сумлінням? Опишіть цю ситуацію.

6. Які людські якості ви найбільше цінуєте?

7. Хто із сучасних українців та іноземців є для вас авторитетом? Чому саме ці люди?

8. Як ви реагуєте в ситуаціях, коли на вас тиснуть батьки або вчителі?

9. Чому найбільше молодих людей нашої країни їдуть здобувати вищу освіту саме до Києва, Харкова, Одеси та Львова?

10. Яке місто України ви вибрали б для навчання, а може, і для постійного проживання? Чому саме це місто?

2. Прочитайте вірш і виконайте завдання.

Шукайте цензора в собі.

Він там живе, дрімучий, без гоління.

Він там сидить, як чортик у трубі,

і тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз.

Все познімає, де яка іконка.

І непомітно вийме вас — із вас.

Залишиться одна лиш оболонка.

Л. Костенко

А. Напишіть відгук на вірш (обсяг — до однієї сторінки).

Б. Поміркуйте, чому саме цю поезію вибрано для останньої вправи в підручнику (усно).

Короткий словник наголосів






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.