Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ЛЕКСИЧНА НОРМА

§ 9. Лексична сполучуваність

Слова в реченнях поєднуються між собою залежно від їхнього лексичного значення. У поєднаннях слів уявлення, які супроводять кожне окреме слово, зливаються в нашій уяві в цільні образи, і ми таким чином розуміємо сказане, уявляючи названі предмети, їхні ознаки і дії.

Сполучуваність слів і їхніх значень зумовлюється сполучуваністю реальних чи уявних явищ. Тому можливі поєднання слів зачиняти двері, заплющувати очі, але неможливі “зачиняти очі”, “заплющувати двері”. Ми кажемо дякую вам, а не “вас”, бо слово дякую споконвіку означає “бажаю здоров’я”, а бажати щось можна лише комусь, а не когось.

Можливість поєднання слів у словосполучення залежить від того, суміщаються чи не суміщаються між собою названі ними явища. Наприклад, слово мокрий не поєднується зі словами сонце, вогонь, полум’я як несумісні поняття, але поєднується зі словами рушник, рядно, земля тощо.

Якщо в словосполучення об’єднуються слова з далеким лексичним значенням, може виникнути метафора (вислів з переносним значенням): крилата думка, свічі каштанів, ключі від щастя, сонце сміється.

Пряме значення слова — його основне, як правило, первинне значення. Наприклад, пряме значення слова полотно — “лляна, конопляна, бавовняна тканина особливого переплетення” (На Джерисі була спідниця з темної пістрі та сорочка з товстого полотна. — І. Нечуй-Левицький). Його пряме значення пригадується першим, коли ми чуємо це слово.

Переносне значення слова — одне із значень багатозначного слова, яке виникло й закріпилося за ним внаслідок перенесення назви з одного предмета чи явища на інший предмет чи явище за подібністю. Переносне значення завжди вторинне і пов’язане з основним, прямим значенням.

Наприклад, значення слова полотно “картина художника” (Величні красоти гірської природи показано на численних полотнах. — О. Ільченко), “проїзна частина дороги” (За насипаним полотном залізниці стримів Солом’янський шпиль. — І. Нечуй-Левицький), “плоска тонка частина пилки, ножівки” (Полотно пилки завжди тримають перпендикулярно до різаної площини. — 3 посібника) — переносні. Ці речі так назвали тому, що вони або виконуються на полотні (картина художника), або нагадують смугу розстеленого полотна (проїзна частина дороги, плоска частина інструмента). Значення таких слів виявляються в контексті.

Крім переносного значення, існує ще переносне вживання слова. Слово, вжите в переносному значенні, образно характеризує предмет, дію чи ознаку за схожістю. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується тільки в певному контексті. Наприклад, у реченні Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М. Стельмах) слово полотно набуло переносного значення “сніговий покрив”, хоч саме по собі воно такого значення не має — ні прямого, ні переносного.

У способах переносного вживання розрізняють метафору, метонімію і синекдоху.

Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю. Наприклад, у реченні Там море дере синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег (М. Коцюбинський) метафора синя одежа моря образно характеризує морські хвилі, а білі клапті — це піна від хвиль, які розбиваються об прибережні скелі.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар); за формою (мереживо гілок, павутина доріг); за розміром (крапля надії, море радості); за місцем (ніс корабля); за динамічністю (спалах ентузіазму); за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос) тощо.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю. При метонімії назва матеріалу може вживатися замість назви речі (фарфор і фаянс замість фарфоровий і фаянсовий посуд); назва предмета замість його вмісту (чайник закипів замість вода в чайнику закипіла); назва місцевості замість людей тієї місцевості (місто прокидається замість люди, що живуть у місті, прокидаються); назва особи замість тієї речі, яка їй належить (читаю Ліну Костенко замість читаю твори, які написала Ліна Костенко) тощо.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії. Наприклад, назва частини тіла може вживатися на означення людини (роботящі руки, носа не показувати куди); назва одягу може заступати назву людини з певного середовища (сіряки і свитки підвели голови). Однина вживається замість множини (риба в ставку, буряк у полі).

Значення, яке виникає внаслідок переносного вживання слова, є тимчасовим, ситуативним, воно не властиве слову. Проте якщо вживання слова в такому значенні часто повторюється, воно може стати і його постійним переносним значенням, як це трапилося з багатьма тепер багатозначними словами. Переносне вживання слів — один із найпродуктивніших способів розширення виражальних засобів мови.

42. До кожного слова першої частини доберіть усі можливі присудки з другої частини. Утворені речення запишіть. Коли слова набувають переносного значення?

1. Ліс, ранок, обрій, пісня, троянда, вода. 2. Лунати, розквітати, синіти, текти, темніти, ширшати, шуміти.

43. До поданих іменників доберіть усі можливі означення. Словосполучення запишіть. Чи можна будь-як поєднувати між собою слова?

1. Обличчя, очі, лоб, губи, брови, ніс. 2. Задуманий, прямий, карий, густий, рум’яний, високий, повний.

44. Визначте, які з виділених слів мають пряме значення, які — переносне, а які вжиті в переносному значенні. Свої міркування обґрунтуйте.

1. Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простір (Леся Українка). 2. Голова колони вже входила в браму (А. Хижняк). 3. Карпат висока голова віта безхмарне небо (Т. Масенко). 4. Зболіле серце, як болід, в ночах лишає слід (В. Стус). 5. Видно великий дзвін. Від серця дзвона падає вірьовка (І. Микитенко). 6. Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (І. Нечуй-Левицький). 7. Почалася система численних гірських хребтів. 8. Хома навіть крізь сідло чув, як туго напинається під ним гнучкий кінський хребет. 9. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю кривлю на своєму кряжистому хребті (3 тв. О. Гончара).

45. І. Проаналізуйте уривок, як у ньому використано переносне вживання слів.

Тонкий промінь торкнувся зголубілого вікна, й на склі наче накипіли шротинки золотого сяйва. Я спав, але цей промінь постукав у мої очі, постукав у мою душу — і тепер пробуджені очі пильно приглядаються до тієї вузької калюжки, якою стала шибка, а душа все більше сповнюється певністю, що вона теж поступово золотіє, заквітаючи жовточолим соняхом.

Сплять у кімнаті речі. Що сниться дубовій плечистій шафі? Можливо, те, як була вона колись деревом, і в її тілі й досі звучить шерех тугого листя, живе пам’ять про одуда, що дудів у її гіллі, живе пам’ять про старий ліс, де тхне мурашниками і струпішілим опалим хмизом... На етажерці стримлять стосики книг — як почуваються капітан Немо та Дерсу Узала, чи вгамувались хоч на хвилю компрачикоси, алхіміки, Пісарро, мушкетери?.. Сплетений із лози стілець ледь-ледь жовтіє: ніби місячний промінь присів на ньому спочити.

Голова стала безхмарна, світла й безмежна — либонь, уміститься в ній увесь світ, про який можна лише здумати. Поволеньки зводжусь, поволеньки сідаю до вікна. Кругле днище місяця, натерте до блиску, хворо світиться в чистому небі. А небо — наче велетенська стіна провалля, покатий бік бескеття, на якому той місяць блищить великим та неживим оком. Хто це приглядається — з мороку всесвіту та з глибини ночі — до нашої землі, хто це так уважно дивиться в мою душу, наче хоче вивідати про мене те, що я забув або зовсім не знаю? (Є. Гуцало).

II. Текст запишіть під диктовку (попросіть кого-небудь, щоб продиктував його вам), написане уважно звірте з надрукованим і помилки, якщо вони трапляться, виправте.

III. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.

1. Про яку пору дня йдеться в уривку?

2. Від чого з’явилися золоті шротинки на склі вікна?

3. В яку сторону світу виходило вікно?

4. Як мав би виглядати місяць у вікні об тій порі?

5. Чи багато книг на етажерці? Про які уподобання їхнього власника вони свідчать?

46. Прочитайте народні загадки й прислів’я про дорогу. Напишіть невеликий твір “Про що думає дорога” або “Що згадує дорога”, вживаючи слова в переносному значенні.

1. Що день і ніч не спить? 2. Йде з села до села, а з місця й кроку не робить. 3. Лежить Гася, простяглася, як устане — неба дістане. 4. Така я велика, що й кінця не маю, лежу собі тихо, нікого не чіпаю; тільки мені добрі люди і день, і ніч топчуть груди. 5. Дорога і вночі не спить. 6. Чути порожній віз по гуркоту коліс. 7. Тихо їдеш — біда дожене, швидко їдеш — на біду наскочиш. 8. Як у долину їдеш, то гальмуй, а як під гору, то пильнуй.

47. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Казанок твій варить, інших критикувати вмієш, а ось як ти сам житимеш? (О. Гончар). 2. Мельхиседек сердито глянув на свою жінку, вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, і прикусила язика (І. Нечуй-Левицький). 3. Того Панаса всі знають, бо в нього сім п’ятниць на тиждень (Є. Гуцало). 4. Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі (М. Рудь). 5. Сьогоднішній концерт відкрив мені трохи ширше очі на музику (Ю. Збанацький).

С. Васильківський. Млини.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити