Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018
ЛЕКСИЧНА НОРМА
§ 12. Фразеологізми. Крилаті слова
Стійке сполучення двох і більше слів, яке існує в мові як готова словесна формула і відзначається певного образністю, називається фразеологізмом. Фразеологізмам, як правило, властиве певне емоційно-експресивне забарвлення.
Фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі — почуватися щасливим; брати за душу — розчулювати; робити з мухи вола — перебільшувати; мокрим рядном накрити — вилаяти; права рука — найближчий помічник; мороз іде поза спиною — страшно; як сніг на голову — зненацька.
За тим, як їхнє значення залежить від значення слів, з яких вони складаються, фразеологізми бувають:
1) такі, значення яких не випливає із значення окремих слів: правити теревені — базікати; розбити глек — розійтися, посваритися; за царя Гороха — дуже давно; давати тягу — бігти, утікати;
2) такі, про значення яких можна догадуватися із значення окремих слів: тримати язик за зубами — мовчати; виводити на чисту воду — викривати; п’ятами накивати — втекти; мало каші з’їв — недосвідчений, слабосилий; хоч греблю гати — багато.
За тим, що вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими членами речення виступають, фразеологізми бувають:
1) іменникові — називають предмет чи явище: наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);
2) прикметникові — називають ознаки: не в тім’я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там — козак не в тім’я битий: щось та прирозуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський);
3) дієслівні — називають дію або стан: мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова (Я. Качура);
4) прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні вони виступають у ролі різних обставин: 3 важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (7. Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах);
5) вигукові — вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті їх використовують нарівні зі звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку… Хай їй абищо (П. Дорошко).
Такі фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні: Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй-Левицький) — фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика — у ролі присудка (замовкла).
У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найбільш образну частину її лексики. Фразеологізми з мови на мову, як правило, дослівно не перекладаються.
Близько до фразеологізмів стоять крилаті слова.
Крилаті слова — це влучні вислови видатних осіб, цитати з літературних та інших творів, назви літературних, історичних і міфологічних персонажів та реалій, які набули узагальненого значення і часто повторюються в мовленні.
Крилаті слова можуть мати форму закінчених речень: Усе тече, усе змінюється. Пізнай самого себе. Від великого до смішного один крок. Всякому городу нрав і права. У всякого своя доля і свій шлях широкий. Але найчастіше вони виступають у вигляді сталих словосполучень: ахіллесова п’ята, прокрустове ложе, танталові муки, перейти Рубікон, Гетсиманський сад, наріжний камінь, терновий вінок, блудний син, Хома невірний, річ у собі, шагренева шкіра, мертві душі, пропаща сила, апостол правди і науки, славних прадідів великих правнуки погані, кайдани порвіте, досвітні вогні, конотопська відьма. Такі крилаті вислови з часом набувають усіх ознак фразеологізмів.
До крилатих відносять також окремі слова з узагальнено-метафоричним значенням. Це бувають назви населених пунктів, місцевостей, географічних об’єктів, пов’язаних з чимось знаменним, пам’ятним: Олімп, Парнас, Едем, Голгофа, Мекка, Ельдорадо, Ватерлоо, Жовті Води, Холодний Яр, Крути. Сюди належать також імена історичних осіб, міфологічних та літературних персонажів, з якими пов’язуються певні поняття, уявлення, символи: Прометей, Геркулес, Герострат, Гамлет, Дон-Кіхот, Робінзон, Крез, Наполеон, Рокфелер, Квіслінг, Держиморда, Плюшкін, Кирпа-Гнучкошиєнков, Калитка.
Крилаті слова суттєво збагачують виражальні засоби мови. Вони відзначаються великою образністю й асоціаціями, оскільки за кожним таким висловом постає не просто образ, а розгорнута певна ситуація, випадок, подія, описані в літературі.
61. З-поміж наведених словосполучень випишіть тільки фразеологізми. Поясніть їхнє значення.
В один голос, застуджений голос, голос волаючого в пустелі, голос серця, гучний голос, на повний голос, подавати свій голос, сильний голос, тверезий голос, у свинячий голос, пташині голоси, не своїм голосом, співати з чужого голосу.
62. Доберіть з довідки слова, які розкривають значення поданих фразеологізмів, і запишіть їх підряд.
Ударити об поли руками; ні в сих ні в тих; кинути оком; поли вріж та тікай; як грім з ясного неба; як горохом об стіну; підвести під дурного хату; плескати язиком; збиратися в кулак; втратити голову; ходяча енциклопедія; хоч до рани прикладай; місця собі не знаходити; на кшталт; сам як палець; сушити голову.
Довідка: глянути, говорити, думати, згуртовуватися, здивуватися, знавець, зненацька, лагідний, марно, один, ошукати, подібний, розгубитися, розгублено, рятуйся, тривожитися.
З других букв виписаних слів має скластися закінчення вислову О. Гончара: «Мова — це …».
63. Прочитайте речення, випишіть з них фразеологізми, поясніть їхнє значення й зазначте, які з них іменникові, прикметникові і т. д.
1. Брати жили, як то кажуть, душа в душу (М. Рильський). 2. Послужив я козацтву щирою душею (П. Куліш). 3. Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду. 4. Схопився я, озираюсь по хаті. А надворі вже почало на світ благословлятися (3 тв. І. Нечуя-Левицького). 5. Вона біжить, не чуючи під ногами землі, нічого не помічаючи навколо себе (В. Речмедін). 6. Андрій з якимсь чорнявим парубчаком товаришує. Прямо не розлий вода стали. 7. — Діду, а чого на місяці такі чорні плями? — і собі дивиться хлопець на чумацьке сонце (З тв. М. Стельмаха).
64. Визначте, які значення має фразеологізм до речі в різних реченнях. Як називається слово, що має багато значень?
1. Був собі одважний лицар, нам його згадать до речі, він робив походи довгі, — від порога та до печі (Леся Українка). 2. А чого ж, це ідея, юні помічники були б нам якраз до речі (О. Гончар). 3. Маруся зрозуміла, що сказала щось не до речі (Г. Хоткевич). 4. Воно трохи і не до речі, просить мов той старець (Т. Шевченко). 5. До речі, про берези ще дещо пригадав я (М. Рильський).
65. Прочитайте уривок з І частини повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», починаючи словами «Хлопці стояли один проти одного…» і закінчуючи «… в червоному намисті з дукачем», звертаючи увагу на доречно вжиті фразеологізми. Випишіть їх.
66. Виділені слова замініть фразеологізмами (правильність заміни можна перевірити за «Енеїдою» І Котляревського). Порівняйте обидва варіанти речень.
1. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве, заплакали троянці, Енея корчить. 2. Еней од страху розгубився, збожеволів сердега і зараз втратив самовладання, скакав, вертівся і качавсь. 3. І кинувся чимдуж із лісу тікати, що аж земля під ним дрижала, біг дуже швидко.
І. Котляревський. «Енеїда». Худ. А. Базилевич, 1967.
4. Тури, нічого в бою не домігшись, зубами зі злості скреготав. 5. Пан Тури тут потрапив у біду! 6. Турна розбишаки, вам більше не жити! 7. Пристиджені його вельможі на йолопів були похожі, ніхто не обізвався.
Слова для заміни: 1. З серця. 2. В умі помішавсь. 3. З плигу збився. 4. На слизьку попав. 5. За живіт бере. 6. Облизня піймавши. 7. Дав драла. 8. Слізьми облилися. 9. З уст пари не пустив. 10. Рясту не топтати. 11. Так, що сам себе не чув. 12. Сам не свій зробився.
67. Пригадайте, яким українським письменникам належать наведені крилаті слова.
1. Всякому городу нрав і права. 2. І неситий не виоре на дні моря поле. 3. Коні не винні. 4. Караюсь, мучуся … але не каюсь! 5. Досвітні вогні. 6. Вогонь в одежі слова. 7. Слово, чому ти не твердая криця. 8. Пропаща сила. 9. Борітеся — поборете.
68. І. Прочитайте оповідання С. Васильченка «Сирітське сонце». Визначте основну думку тексту, образи, настрій і мету. Покажіть, як розповідь розкриває назву оповідання, виражену фразеологізмом.
Поніс я колись сокиру до нашої сусідки, що осталась того року з малими дітьми вдовою, — кригу треба було їй коло криниці обрубати. Увіходжу в хату — сидить на лавці якась жінка, а сусідки немає, у льох пішла по картоплю. Сів і я на лавці, дожидаюсь.
В хаті холодно: вікна понамерзали, стіни змокріли, з рота йде пара. Двоє менших дітей — Катруся й Гриць — сидять в одних сорочечках на полу. Од холоду аж посиніли, мох на них устав, а зуби аж бринять. Понапинали сорочки на колінця, позгиналися, боязко в щось граються. Прислухаюсь: одно заплющить очі, підійме головку, а друге питається:
— А тепер що ти бачиш?
— Бачу квітки, а по квітках літають метелики, рожеві, сині, золотенькі.
— Тепер — я! Тепер — я! — перебиває першого друге. Далі також заплющує очі і підводить головку вгору.
— А я бачу літо, ростуть яблучка рясно-рясно, та такі червоні, та солодкі-солодкі…
— Тепер тобі тепло? — питається більшеньке.
— Те-епленько… — одказує друге, а само аж цокотить зубами.
А та жінка, що сиділа на лавці, зітхнула, повернулась до мене та й каже:
— Ой леле! Правду ото кажуть: сироті сонечко мріється, а воно й справді гріється…
II. Проаналізуйте, як автор створив образ холоду. Як показано, що діти маленькі?
III. Перекажіть стисло текст двічі: перший раз свій переказ адресуйте меншим від себе братикові чи сестричці або іншим дітям, другий — мамі, татові чи кому-небудь із старших людей. Перекази запишіть. Чи однакові вони будуть?