Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018
ПРАКТИЧНА РИТОРИКА
§ 19. Редагування тексту
Коли текст складено, його потрібно ще раз прискіпливо перечитати.
Тема вважається розкритою, якщо в тексті:
1) викладено найважливіший матеріал, враховано всі докази за і проти і всі вони логічні, переконливі;
2) наведено достатню кількість достовірних аргументів, фактів, які розкривають, підтверджують основну думку твору;
3) нема нічого зайвого, нема суперечностей у міркуваннях, описах.
Мовне оформлення тексту проходить кількома етапами. На першому, підготовчому етапі автор ретельно добирає слова й вислови, які відповідають темі, задумові, меті й установці на читача чи слухача. На другому етапі йде формування словосполучень, речень, уривків тексту (синтаксичних єдностей, фрагментів), усього тексту. Це формування відбувається відповідно до попередньо складеного плану. При цьому в план можуть вноситися певні уточнення, доповнення, інші корективи. Третій етап — це мовне шліфування тексту й увиразнення його. При цьому перевіряємо:
1) чи вживання слів, побудова словосполучень і речень відповідають літературній нормі, а якщо це письмовий текст, то ще й чи правильно написано слова, розставлено розділові знаки;
2) чи слова, словосполучення й речення точно виражають думку, чітко творять образи, навіюють потрібний настрій;
3) чи всі мовні засоби витримано в одному стилі, чи нема стильового різнобою, дисонансу.
Водночас треба усувати й зайву багатослівність, щоб за словами не загубилася думка. Бо чим більше слів, тим важче збагнути, що хотів сказати автор.
96. Зіставте попередні, підготовчі записи (І) і остаточний варіант (II) уривка з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», у якій описано життя гуцулів, гілки українського народу, що живе в Карпатах. Проаналізуйте, що із підготовчих записів увійшло в остаточний варіант тексту і як воно було перероблене.
I. 1. Кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною і світивсь попід скелі недобрим зеленим вогнем. 2. В тихих місцях Черемош як ситий віл, а там, де йому твердо лежати, він скаче скажено з каміння на камінь. 3. Піниста сваволя потоків. 4. Кипів холодний Черемош. 5. Синє дихання чорних лісів. 6. Гори вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. 7. Царинки блищали, як дзеркала в чорних рамах смерек. 8. Чорні смереки спускають сум свій в Черемош, а він несе його долом й оповідає. 9. Зажурені гори вкрила сумна смерека. їх поять сумом тіні од хмар, що все стирають бліду усмішку царинок.
II. Звідси [Іван] дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на ясну зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По далеких горбах дрімали на сонці самотні оселі. Було так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав.
97. Прочитайте уривок (розповідь мисливця) з гуморески Остапа Вишні «Дикий кабан, або вепр» і дайте відповіді на такі запитання: 1. Чи в усьому в розповіді мисливця дотримано норм літературної мови? 2. Чи все точно висловлено? 3. Чи достатньо багата мова цього тексту? 4. Чи логічна розповідь, чи нема в ній якихось суперечностей? 5. Чи всі висловлювання доречні? 6. Що, отже, потрібно для того, щоб текст був правильним, зрозумілим?
— Сікача вчора стріляв! Іду, знаєте, очеретом, коли чую, щось сопе! Дивлюсь, а воно як гора! Я зразу думав, що паровик обтікаємої форми зійшов з рейок і болотом котить. Придививсь — а воно сікач! Я, звичайно, не розтерявся, — у лівому стволі в мене жакан, — я його в лоб як жахну, — а він тільки головою покрутив, куля одскочила та недалечко од мене й упала. Тільки трохи сплющилась! Я не розгубився … А коли я взагалі розгублююсь, скажіть? Да … Я не розгубився, та зразу за фінку, та до нього! Розмахуюсь, а він мені й каже: «Злізайте, каже, дядьку, з дуба, чого ви туди залізли?» Да … Я, звісно …
— Стій-стій! Що ти буровиш? Хто каже? З якого дуба?
Річка Черемош. Фото.
98. Відредагуйте поданий текст, а якщо треба, то в деяких випадках ту саму думку передайте по-своєму — більш влучно, дохідливіше, простіше.
Доброта — це якість, яка повинна бути знайома кожній людині, єю повинен володіти любий житель нашої планети. Добра людина завжди готова прийти на допомогу всім нужденним і віддати останній шматок хліба, не запропонувавши нічого взамін.
Доброта повинна бути безкорисливою. Якщо людина робить добро заради отримання чогось взамін, то таку людину не можна назвати по-справжньому доброю. Доброта — це те, без чого ми не можемо існувати, і з таким твердженням важко не погодитися.
Люди у всі часи вважали добро одним з найважливіших людських якостей. Перемогу добра ми спостерігаємо в народних казках, оповіданнях та інших літературних творах різних жанрів. Людям подобається, коли в книгах вони спостерігають перемогу добра над злом, тому автори різних творів найчастіше закінчують свої твори саме перемогою (3 Інтернету).
99. Законспектуйте статтю, вказану вчителем, перед тим уважно прочитавши подані нижче поради, як треба складати конспект.
1. Читаючи текст уперше, визначте його основні змістові частини (план тексту), зверніть увагу на найважливіші з вашого погляду думки.
2. Приступаючи до конспектування, запишіть повністю назву тексту і в дужках зазначте, у якому виданні й коли надрукований, на яких сторінках.
3. Конспектуючи, послідовно й стисло передавайте своїми словами найсуттєвіші положення кожної частини тексту, коротко занотовуйте факти, що наводяться як аргументи до цих положень, а окремі цікаві висловлювання переписуйте дослівно, беріть у лапки й після них зазначайте сторінку, щоб пізніше їх можна було використати як цитати з посиланням на джерело.
4. У конспекті окремі слова записуйте скорочено, найважливіші думки підкреслюйте або якось інакше виділяйте, скажімо, кольоровим олівцем чи маркером, поля залишайте широкі, щоб на них можна було потім робити додаткові записи, зауваження, ставити, якщо треба, умовні позначки.
Пам’ятайте: конспект пишеться для того, щоб потім за ним можна було якомога точніше відтворити зміст усього тексту.
100. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.
1. Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка). 2. Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш; злої на ум не бери, хоч би й святий говорив (І. Франко). 3. Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! (Леся Українка). 4. Я затримую дихання, моє серце ледве не вискакує з грудей СЮ. Яновський). 5. То ж товариші — не розлий вода (А. Іщук).