Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОЕПІЧНА НОРМА

§ 26. Наголос

Однією з основних ознак голосних фонем є наголос, який виявляється лише в слові.

Наголос в українській мові виконує подвійну функцію. По-перше, він об’єднує звукові комплекси в окремі слова. Наприклад, звуковий комплекс вищезазна́чений з одним наголосом сприймається як одне слово, а комплекс ви́ще зазна́чений, що має два наголоси, позначає два слова. Так само: давноочі́куваний, нижчезга́даний, передба́чити і давно́ очі́куваний, ни́жче зга́даний, пере́д ба́чити. По-друге, наголос виступає також як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, подані парами слова ви́года (користь) і виго́да (зручність); за́хват (захоплення) і захва́т (пристрій, ширина робочого ходу); лікарський (від лікар) і ліка́рський (від ліки); похі́дний (від похід) і похідни́й (який походить від чогось) — різні, і на цю різницю вказує наголос. У різних відмінках стоять слова руки́ і ру́ки, вікна́ і ві́кна, різний вид мають дієслова насипа́ти і наси́пати.

Наголос в українській мові вільний і рухомий, тобто може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересуватися: голова́ — голови́ — го́лови — голі́в, каза́ти — ка́жеш — кажу́.

Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках сумніву щодо наголосу слід звірятися зі словниками (в усіх словниках слова подаються з наголосами).

Разом з тим спостерігаються й деякі закономірності в наголошуванні слів.

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навча́ння, завда́ння, запита́ння, чита́ння, визна́ння, вида́ння, пізна́ння, посла́ння.

Але бувають і відхилення від цього правила: обла́днання (набір механізмів тощо), не́хтування, бі́гання, ко́взання.

2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказі́вка — вказівки́, учи́телька — учительки́, ла́стівка — ластівки́, го́лка — голки́, але: ро́дичка — ро́дички, сусі́дка — сусі́дки, верхі́вка — верхі́вки.

3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузьки́й, кружни́й, легки́й, липки́й, мілки́й, низьки́й, нови́й, нудни́й, пісни́й, різки́й, сипки́й, скучни́й, стійки́й, стічни́й, страшни́й, тверди́й, тісни́й, тонки́й, трудни́й, тяжки́й, черстви́й, чітки́й, чутки́й, шкільни́й.

У прислівниках, утворених від цих прикметників, наголос падає на перший склад: ву́зько, ле́гко, мі́лко, ну́дно.

4. У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголошується: несемо́, несете́ (а не “несе́мо”, “несе́те”), ідемо́, ідете́ (а не “іде́мо”, “іде́те”); пі́демо, пі́дете; бу́демо, бу́дете; гурко́чемо, гурко́чете; гуркотимо́, гуркотите́; зали́шимо, зали́шите.

5. Треба запам’ятати наголос у таких словах: аге́нт, бюлете́нь (множина: бюлете́ні), куліна́рія, ви́падок, гляда́ч, діало́г, докуме́нт, дочка́, до́нька, засу­́ха, моноло́г, ім’я́, катало́г, некроло́г, експе́рт, же́вріти, кварта́л, кіломе́тр, ко́лія, компромі́с, кропива́, мере́жа, одина́дцять, озна́ка, опто́вий, парте́р, па́сквіль, пере́пис, пере́пустка, пі́на, по́друга, предме́т, при́ятель, при́ятелька, ра́зом, руко́пис, сере́дина, сільськогоспода́рський, спи́на, співробі́тник, ти́тульний, урочистий, фено́мен, цеме́нт, це́нтнер, чергови́й, чотирна́дцять, шофе́р.

6. У деяких словах буває подвійний наголос: весня́ний і весняни́й, зокре́ма і зокрема́, ма́буть і мабу́ть, при́сипка і приси́пка, ясни́й і я́сний.

7. У багатоскладових словах, крім основного, є ще побічні наголоси, які розташовуються через один чи два склади від основного: розказа́ти, перероби́ти, винагоро́джувати, безпере́чний, задово́лений, по́дорож. Побічний наголос надає українській мові особливої співучості, плавності. У прискореному темпі мовлення він чується слабко, в уповільненому — сильніше. Особливо виразно він чується в складних словах: синьо-жо́втий, гірничодобувни́й, новобудо́ва.

128. Прочитайте вірш, чітко промовляючи наголоси. Розмір вірша — амфібрахій.

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла, —

Душа причастилася кротості трав —

Добридень я світу сказав.

Струмок серед гаю як стрічечка

На квітці метелик мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля —

Добридень тобі, Україно моя!

П. Тичина

129. У кожному рядку вірша О. Олеся “Айстри”, написаного амфібрахієм, переставлено місцями слова (лише перший рядок залишено без зміни). Відновіть його ритміку. Вірш запишіть. Відтворений текст звірте з оригіналом.

Опівночі айстри в саду розцвіли …

Росою умились, одягли вінки,

І стали чекать рожевого ранку,

І в райдузі барвів убирать життя …

І айстри марили в розкішнім півсні

Про шовкові трави, про дні сонячні, —

І їм в мріях ввижалась ясна казка,

Де не в’януть квіти, де вічна весна.

Айстри марили так восени в саду,

Айстри так марили і ждали весни …

А ранок їх стрівав холодним дощем,

І вітер плакав десь за кущем в саду …

image1

Айстри. Фото.

130. Випишіть слова в три колонки: 1) з наголосом на першому складі; 2) з наголосом на другому складі; 2) з наголосом на третьому складі. Якщо ключ не складеться, перевірте наголоси слів за словником.

1. Спина, співробітник, рукопис, експерт, титульний, епілог, нутро, нести, будівник, випадок, ейфорія, олень, ядро. 2. Квартал, якір, єретик, множина, опівночі, хворіти, колія, елексир, агент, напрочуд, діалог, осад, одинадцять, наосліп, майбуття, як-небудь, їздячи.

З перших букв виписаних слів має скластися: 1) закінчення вислову Бернарда Шоу: “Життя — це не пошук себе. Життя — це …”; 2) закінчення вислову Віктора Гюґо: “Життя — це квітка, для…”

131. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Гордій справді вмів перед вести́, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Грінче́нко). 2. Настала косовиця, за отамана ходить Чіпка (Панас Мирний). 3. Він косив по́вагом, раз за ра́зом махаючи косою і майже не відчуваючи її в руках (Григорій Тютюнник). 4. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона, було, тільки гу́бу копилить (І. Нечуй-Левицький). 5. Не стать, не ждать в путі, на перепутті, а прокладать, торить шляхи, стежки (П. Дорошко).

132. Запишіть стислі відповіді на поставлені запитання.

1. Що таке фонетика і яка її роль у мові?

2. Як ми розпізнаємо фонеми в мовленнєвому потоці?

3. Схарактеризуйте систему голосних фонем української мови.

4. Назвіть групи приголосних фонем за участю тону й шуму та за місцем перепони під час творення їх.

5. Що таке орфоепія?

6. Які порушення орфоепічних норм української літературної мови ви спостерігаєте в своєму оточенні?

7. Які є три основні засоби для досягнення милозвучності мовлення?

8. Чого треба уникати насамперед — збігу голосних чи збігу приголосних?

9. Які є художні засоби милозвучності мови?

10. Для чого в українській мові існує чергування початкових звуків у-в, і-й? Чи в усіх словах таке чергування можливе?

11. У яких випадках після попереднього голосного вживаємо все-таки у та і, а не в та й?

12. Які функції виконує наголос у словах?

III. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ (§§ 22-26)

Підготуйте аркуш для відповідей:

001

006

011

002

007

012

003

008

013

004

009

014

005

010

015

Цифрові відповіді на поставлені нижче запитання записуйте проти відповідних номерів. Наприкінці підручника вміщено таблиці з відповідями, за ними перевірте себе. Правильними слід вважати тільки ті відповіді, у яких всі цифри збігаються з контрольними (не більше й не менше їх, і всі вони такі самі). Помилки обов’язково з’ясуйте.

001. Скільки фонем є в українській мові?

1) безліч;

2) 26 фонем;

3) 32 фонеми;

4) 38 фонем;

5) 45 фонем.

002. Зі скількох ознак складається кожна фонема?

1) з двох;

2) з трьох;

3) з чотирьох;

4) з п’яти;

5) з шести.

003. Скільки є голосних фонем?

1) 4 фонеми;

2) 6 фонем;

3) 10 фонем;

4) 12 фонем;

5) 15 фонем.

004. Який голосний утвориться, коли напружена задня частина язика піднесеться наполовину?

1) и;

2) е;

3) а;

4) о;

5) у.

005. Під яким номером названо всі голосні переднього ряду?

1) і, и, е)

2) і, и, о;

3) и, і, у,

4) е, о, а;

5) у, о, а.

006. Як називається приголосний, у якому тон переважає над шумом?

1) глухий;

2) дзвінкий;

3) сонорний;

4) африкат;

5) зімкнений.

007. Під яким номером названо всі зубні приголосні?

1) б, т, з, дз, с, ц, л, н;

2) д, т, к, дз, с, ц, л, н;

3) р, й, ш, ч, ж, дж;

4) д, т, з, с, дз, ц, л, н;

5) б, д, г, ж, ґ, дз, дж, з.

008. Запишіть номери слів, у яких буквосполучення дж, дз позначають кожен два звуки.

1) підземний;

2) ґудзик;

3) ґвуджений;

4) віджилий;

5) засиджений.

009. Чи однаково вимовляються останні чотири звуки в словах братство і козацтво?

1) так;

2) ні.

010. Скільки різних звуків (не фонем) у слові вчишся?

011. Який варіант речення відповідає законам милозвучності мови?

1) він зустрівсь з своїм другом;

2) він зустрівся зі своїм другом;

3) він зустрівся із своїм другом.

012. Запишіть номери словосполучень, у яких дотримано вимог милозвучності.

1) пароплав в океані;

2) рибу ловив у озері;

3) треба все уміти;

4) наш учитель;

5) відповів відразу.

013. Зробіть те саме, що й у завданні 012.

1) сосни й ялини;

2) дуби й берези;

3) коли ідуть дощі;

4) давно й тепер;

5) добро і зло.

014. Які стилістичні засоби вжито в реченні Тільки тобою білий святиться світ, тільки тобою повняться брості віт (В. Стус)?

1) алітерацію;

2) асонанс;

3) анафору;

4) епіфору;

5) риму.

015. Запишіть номери слів з наголосом на останньому складі.

1) разом;

2) дочка;

3) ім’я;

4) беремо;

5) спина.

Тренувальні тести у форматі ЗНО.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити