Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ВСТУП

§ 2. Слово як одиниця мови

Мова складається з трьох основних компонентів: фонетики (тобто звуків), лексики (тобто слів) і граматики (правил поєднання слів у сприйнятливі речення).

Центральне місце в мові, в порозумінні між людьми посідає слово. Трапляється, іноземець не зовсім доладно вимовляє звуки, не пов’язує слів граматично, але ми сяк-так розуміємо його, якщо він вживає наші слова.

Фонетика й граматика протягом століть залишаються майже незмінними. А нові слова народ творить постійно і передає наступним поколінням. У далеку давнину для зберігання продуктів харчування люди плели з лози кошики, обліплювали їх глиною й висушували. Але якось трапилося так, що та посудина обгоріла й глина зробилася черепком, який уже не розкисав, як глина. За цією ознакою новий предмет стали називати горщиком, тобто “обгорілим”.

Так мова постійно збагачується словами для позначення нових предметів, пізнаних явищ. Одні слова зберігаються тисячоліттями, інші, буває, зникають, як і предмети, названі ними.

Кожне слово в мові передає певне значення, тобто викликає в нашій уяві якийсь образ. Чуємо слово сонце — й уявляємо наше денне світило: кулястої форми, серед неба, яскраве, жовтавого кольору, тепле, часом пекуче.

Слова можуть різнитися певним емоційним забарвленням. Слово сонце просто називає відомий нам предмет, слово сонечко має ласкавий відтінок. Слово дивовижа виражає крайнє захоплення якимось явищем, його синонім чудасія передає збентежений подив, а слово диво просто позначає щось небувале.

Слова в мові існують не розрізнено, а в певних зв’язках. І в кожній мові ці зв’язки між словами різні, національні. Заклад, де лікують хворих, ми логічно називаємо лікарнею, росіяни тут вживають слово больница (пов’язують з болем), англійці — hospital (від латинського hospitalis “гостинний”). Ту саму комаху наші предки назвали ніжно коником (їхню уяву вразило те, що вона стрибає); росіяни — кузнечик (“малий коваль” — за звуком), англійці — grasshopper (буквально — “трав’яний стрибунець”). У нашій мові рука сприймається як цілісний орган, в англійській — вона ділиться на дві частини: arm (“від кисті до плеча”) і hand (“кисть”).

В однакове слово різні народи можуть вкладати різні значення. Українці в слово рука вкладають, крім основного, ще такі значення: “почерк”, “робоча сила”, “влада”, “впливова людина”, “згода на одруження”. В англійців слово arm означає ще “рукав”, “влада”, “гілляка дерева”, “підлокітник”, “спиця колеса”, “стріла крана”, “коромисло ваги”, “ніжка циркуля”, “зброя”, “воєнні дії”.

Річ у тім, що кожен народ по-своєму ділить на менші й більші частини той всесвіт, який існує в головах його представників (усе, що бачимо, чуємо, сприймаємо й запам’ятовуємо), інакше бачить подібність між предметами й присвоює їм назви залежно від своєї фантазії та життєвого досвіду. Тож чи треба зрікатися своєї мови й переходити на чужу?

4. Порівнюючи подані слова з іншими спорідненими, з’ясуйте, які ознаки в них взято за основу для називання. Чи логічні ці назви?

Безодня, блискітка, водень, врожай, зошит, луска, насіння, нісенітниця, опеньок, освіта, селянин, серпень, прізвище, прірва, хвилина.

5. Спробуйте з’ясувати, чому ділянку землі, де вирощують овочі, названо город.

Візьміть до уваги ще й іншу форму цього слова: Громада одібрала од неї поле, а Улас зостався з самим огородом (І. Нечуй-Левицький). Як, на вашу думку, це слово пов’язане з городом у назвах Вишгород, Звенигород, Миргороді Пам’ятайте, що всі ці назви виникли в далеку минувшину, коли на людей і їхню працю чигали різні небезпеки і їм треба було охоронятися від різних нападів.

6. І. Нижче подано синоніми. Чи їхні значення цілком однакові?

Надзвичайний, неабиякий, винятковий, рідкісний, феноменальний, неповторний, дивовижний.

II. Подані вище синоніми вставте в речення. Чи можна їх будь-як вживати? Чому тут не можна обійтися лише одним якимось словом в усіх випадках?

1. Стоян дивився на червоний місяць, що вповні випливав на небо, і мовчав, мов захопився … видовищем (С. Скляренко). 2. … козак колись вийде з нього (Б. Лепкий). 3. Пісня в житті нашого народу має особливе, … значення Ю. Яновський). 4. Святковий пишний одяг підкреслював її … красу (З. Тулуб). 5. Ад’ютант мав … пам’ять (Григорій Тютюнник). 6. Сьогодні все навкруги було іншим, …, фантастично прекрасним (О. Гончар). 7. Незабаром Турбай мимоволі піддався гіпнозові … краси (М. Руденко).

С. Васильківський. Подарунок.

7. І. Прочитайте текст. З’ясуйте, як виділені слова допомагають яскравіше змалювати образ людини.

Це був міцний чолов’яга, на вигляд років сорока. У довгих смоляних вусах, що, мов дві гадюки, звисали під його великим прямим носом, уже заблищала сріблом перша сивина, а чоло між чорних брів розділила глибока зморшка. Проникливі, глибоко посаджені карі очі, що в них читався живий розум, гармонійно поєднувалися з іншими рисами обличчя. Великий білий шрам проліг навскоси через лівий бік лоба й ледь-ледь зачепив повіку, не даючи одному окові повністю розкриватися. Від цього око здавалося трохи меншим, але зовсім не псувало приємного враження від обличчя. Кремезні плечі ледь втискались у білу вишивану сорочку, і взагалі у міцній постаті легко можна було впізнати величного володаря степів у пониззі Дніпра — запорожця (Ю. Сорока).

II. За цим зразком коротко опишіть знайому вам людину.

8. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Був він чоловік сердечний, у голові мав олії не трохи (Є. Гуцало). 2. Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (С. Добровольський). 3. Гарний, хоч з лиця води напийся, ще й до того розумний (І. Нечуй-Левицький). 4. Швидка ця Христя, золоті в неї руки! 5. Диво дивне сталося з Йосипом: то, бувало, нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (3 тв. Панаса Мирного).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити