Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 29. Вимова і правопис голосних

Усі голосні фонеми під наголосом, на початку слова і в його абсолютному кінці в літературній вимові чуються виразно (тобто перебувають у сильній позиції), їх ми позначаємо за фонетичним принципом (пишемо, як чуємо): епоха, ефект, один; горе, гори, горлате, горлати, одинадцяте, одинадцяти, косе, коси.

В літературній вимові завжди чітко звучать голосні фонеми [а], [у], [і], і тому проблем щодо позначення їх на письмі не виникає. Позначаються вони відповідно буквами а, у, і, а після м’яких приголосних та [й] ще буквами я, ю, ї: хата, будова, лікарня, під’їхав, дякую.

Ненаголошена фонема [о] перед складом з наголошеною [у] своїм звучанням, особливо в швидкій вимові, наближається до [у]. Для перевірки добираємо таке слово, у якому сумнівний звук наголошений або наступна фонема [у] не наголошена: голубка [гоулу́бка], бо го́луб; зозуля [зоузу́л'а], бо зозуленя/; кожух [коужу́х], бо кожушо́к; мотузка [моуту́зка], бо мотузо́к. Фонему [о] завжди позначаємо буквою о.

Найчастіше сплутуються ненаголошені фонеми [е] та [и], які всередині слова звучать майже однаково. Є чотири способи перевірки їхнього написання:

1) наголосом: вершина [веирши́на], бо верх; веселий, бо ве́село, шелестіти, бо ше́лест, шеле́снути; широкий, бо ши́рший;

2) випаданням: справедливий, бо правда; травень, бо травня; вітер, бо вітру; чашечка, бо чашка;

3) чергуванням е з і: лебединий, бо лебідь; восени, бо осінь; сутеніти, бо сутінки;

4) за аналогією: біля́венький, бо чорне́нький; заду́мливий, бо жартівли́вий; на́вчений, бо нарече́ний; прізвище, бо кореневи́ще.

Крім того, треба мати на увазі чергування голосних [е] та [и] з нулем звука в дієсловах: збирати — зберу — зібраний; стирати — стерти — зітру; обпирати — перу — прати; застилати — застелю — заслати.

143. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова з неясними голосними.

Чіпка увійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела його в свою хатину.

Хатиночка як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела. На покуті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцом; попід стіною невеличкі стільці. Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м’яти окривали всю хату, лоскотали чуття. Чіпці здалося, що він у рай вступив … (Панас Мирний).

С. Васильківський. Українська хата на пагорбі.

144. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою е.

Бл..скавичний, ущ..мити, нов..ліст, тюб..к, зд..вування, обн..сти, зв..селілий, с..нтезований, зн..кати, запл..вти, пов..рнути, зн..силений, вст..гати, стр..жневий, пап..ровий, удал..чінь, звел..чання, пож..витися, суверенітет, зм..ртвілий, др..жаки, характ..р, неприм..ренний, кл..пати, гн..луватий, нах..льцем, мар..во.

З других букв виписаних слів прочитаєте вислів Б. Паскаля.

145. І. Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Я дивився на воду. Озеро мінливе й неспокійне, як мінливе й неспокійне над ним небо. Озеро жило небом. Його сонцем і його хмарами. Небо синє — синіло спокійне плесо. Плавало зелене латаття, цвіли білі й жовті лілеї. І не ворушилися густі очерети. Небо ставало вишневе — вишневіло зелене латаття, а стебла стояли у воді, як червоні промені. У легенькому рум’янці розпускалися білі й жовті лілеї, самі рум’яніли.

Закувала зозуля.

Голос її діткнувся до озера, і озеро відгукнулося: ку-ку…

Із самісінької глибини вигулькнула луна. На плесі пішли кола. І зблиснули хвилі, як золота луска. Сходило сонце.

Було і гарно, і добре.

Кувала зозуля, а я дивився на озеро. З нього світило сонце. Зі східного берега відбивалися високі й низькі будинки, телеграфні стовпи, димарі й вигиниста, заточена, мов голка, гостра, як вістря нашої цивілізації, телевежа. І все було коло сонця (Б. Харчук).

II. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.

1. Яку пору дня описано в уривку?

2. У яку пору року автор спостерігає озеро?

3. На якому березі — східному чи західному — перебуває автор?

III. Вийдіть уранці чи перед заходом сонця до річки, озера або ставка й поспостерігайте за водою та навколишньою природою. Свої враження опишіть, звертаючи увагу зокрема на барви, звуки, рух, власні відчуття.

146. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Його молода честолюбна душа поривалася до чогось великого та славного. 2. Ласкавий голос Миколи зачепив Нимидору за саму душу. 3. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (3 тв. І. Нечуя-Левицького). 4. Місяць уже високо підбився вгору, і було ясно, хоч голки збирай (Б. Грінченко). 5. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити