Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 30. Вимова і правопис приголосних

Приголосні сонорні [м], [в], [н], [л], [р], [й] завжди звучать чітко: завтра, балка, лампа, туман, мармур, сонячний.

Сонорний звук в перед приголосними і в кінці слова у вимові наближається до у: лавка [ла́ўка], давно [даўно́], розрив [розри́ў].

Дзвінкі приголосні в будь-якій позиції (і перед глухими, і в кінці слова) звучать дзвінко: кладка, казка, книжка, гриб, сніг.

Виняток становить дзвінкий звук г, який у словах вогкий, легкий, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр звучить як глухий х: [во́хкий], [лехки́й].

Дзвінкий приголосний з у префіксах роз-, без- звичайно звучить дзвінко: розклад, розсунути, безпека, безсоння. Перед шиплячими з звучить як ж: розчистити [рожчи́стити], розжувати [рожжува́ти], безшумний [бежшу́мний]. У двох словах розсада і розсіл звук з злився з наступним с в один звук: [роса́да], [рос'і́л]. Проте на письмі префікси роз-, без- завжди пишемо з буквою з.

Префікс з- перед к, ф, п, т, х перейшов у с-, що позначається й на письмі: сказати, спитати, стиснути, схвильований, але: зсунути, зчистити, зшити.

Глухі приголосні перед наступним дзвінким уподібнюються до парних дзвінких. Це відбувається в таких дванадцяти незапозичених словах: боротьба [бород'ба́], молотьба [молод'ба́], клятьба [кл'а́д'ба́], просьба [про́з'ба], лічба [л'іба́], Вишгород [ви́жгород], Великдень [вели́ґден'], повсякденний [повс'аґде́нний], якби [йаґби́], аякже [айа́ґже], отже [о́дже], осьде [о́з'де]; а також в іншомовних словах вокзал, екзамен, рюкзак, анекдот, футбол, айсберг тощо.

Перед сонорними глухі приголосні не змінюються: крига [кри́га], присмерк [при́смерк], п’ятниця [пйатниц'а].

Коли приголосний звук чуємо невиразно і виникає сумнів, яку букву писати, треба так змінити слово або дібрати до нього таке споріднене, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний або сонорний. Наприклад, пишемо молотьба, бризкати, отже, бо молотити, бризнути, отож тощо.

Якщо написання слова не можна перевірити таким чином (наприклад, мерехтіти, призьба), то слід звернутися до орфографічного словника.

147. Прочитайте прислів’я, виразно вимовляючи дзвінкі приголосні в кінці слова та перед глухими.

1. Узявся за гуж, не кажи, що не дуж. 2. У товаристві лад — усяк тому рад. 3. Вірний друг — то найбільший скарб. 4. Житній хліб пшеничному калачеві дід. 5. Сказати легко, та зробити важко. 6. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. 7. Добра цнота дорожча від срібла та злота. 8. Правду в приказках шукай. 9. До миски треба й ложки.

148. І. Прочитайте вголос, дотримуючись правил орфоепії.

Вище. Далі від людських буднів і людських свят.

А он засиніли ще дальші гори, легким блакитним серпанком повиті. З-за пасма витикається пасмо, з-за одного ланцюга — новий ланцюг.

Ох, але як уже важко йти! Стежка вже пропала. Що далі, то все більше каміння і каміння більше, вищі сосни, дикіші хащі. Ведмежі житла, лисячі нори, вовчі притулиська.

Ось уже уламки скал у зріст людський. У безладді накидані. Сліди давньої боротьби велетнів. Коли то все валилося, — яка то картина мусила бути!

… З кожної свобідної щілини гониться невпинною силою дерево. Вигинається і ломиться, бореться за найменший шматочок землі, сіткою корінчиків обплутує камінь, жадібно ловить кожну піщинку. Якби хотів, — чув би крик тої боротьби. Зміями в’ються жмути засохлого коріння живих колись дерев, перетираються в порох і гноять землю для майбутніх, щасливіших поколінь (Г. Хоткевич).

II. Приготуйтеся до докладного усного переказу: поділіть текст на смислові частини, складіть план, вивчіть напам’ять окремі частини.

149. Випишіть у дві колонки слова зі вставленими буквами, що позначають: 1) дзвінкі приголосні; 2) глухі приголосні.

Вхі(д, т)чини, во(г, х)ко, стов(б, п), про(з, с)ьба, сте(ж, ш)ка, Вели(ґ, к)- день, обгор(д, т)ка, кі(г, х)ті, стере(г, х)ти, тихохі(д, т), мабу(д, т)ь, удво(г, х), (з, с)цідити, ле(г, х)ко, лі(дж, ч)ба, змо(г, х)ти, на(д, т)хмарний, ая(ґ, к)же, сту(б, п)ка, бли(з, с)ький, ло(ж, ш)ка, ри(з, с)ка.

3 других букв повинен скластися вислів Й. В. Ґете.

150.Випишіть у дві колонки слова зі вставленими в префікси: 1) буквою з; 2) буквою с.

Ро..тяг, бе..коштовно, ..кін, ро..сіл, не..кінченне, ..кін, бе..сумнівно, не..промога, ..сув, ..кат, не..тихаюче, ..шивка.

3 останніх букв повинен скластися початок прислів’я: “…щоб тільки кашкет носити”.

151. І. Текст запишіть під диктовку. Записане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Рідна мова й рідна історія — це ті головні компоненти, без яких повноцінне існування нації — неможливе. Ось чому тоталітарна система, глибоко антинародна своєю суттю, докладала стільки зусиль, щоб відібрати в нас мову, позбавити народ наш історичної пам’яті, бо лише той, хто безпам’ятний, хто без’язикий, хто втратив свою національну духовність і гідність, буде беззахисний перед імперською диктатурою.

Упродовж десятиріч Україні відводилась роль своєрідного полігону, де безборонно чинився й навіть заохочувався державний розбій, спрямований на те, щоб знищити нас як націю, дощенту розруйнувати багатовікову українську культуру, віру, народні звичаї, послідовно викорінюючи зі свідомості людей найменші ознаки їхнього національного буття. Сили зла посягали на саму душу людини, намагаючись на свій лад здеформувати й спустошити її …

Сьогодні Україна відроджується (О. Гончар).

II. Дайте відповіді на питання:

1. Без яких двох компонентів повноцінне існування нації неможливе?

2. Хто беззахисний перед імперською диктатурою?

3. Хто і з якою метою хотів відібрати в нашого народу його історію й мову?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити