Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 32. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака

1. М’якими в будь-якій позиції можуть бути лише зубні приголосні д, т, з,дз, с, ц, л, н (“де ти з’їси ці лини”): молодь, п’ять, скрізь, вісь, ґедзь, швець, сіль, день, дядько, близько, юнацький, кузня [куз'н'а], сніг [с'н'іг].

Приголосний р м’яким може бути тільки перед голосними: ряд [р'ад], дрюк [др'ук], річка [р'ічка], Забрьоха [забр'оха]. У кінці слова й перед приголосними він завжди твердий: цар, бур (від буря), бур’ян [бурйан], гіркий, чотирма (хоч чотирьох), ларки (хоч ларьок).

Звук [й] завжди м’який (при його вимові середня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння): ясний [йасний], райдуга. Тому після нього ніколи не буває звука и, а може бути тільки і: краї [крайі], Надіїн [над’ійін].

Інші приголосні бувають лише твердими або пом’якшеними.

Губні м, в, п, б, ф (“мавпа Буф”), шиплячі ш, ч, ж, дж (“ще їжджу”), задньоротові ґ, г, к, х (“хуґа гука”) у кінці слова і перед наступним приголосним завжди тверді: голуб, степ, ніч, навстіж, облич (від обличчя), сім’я [с'імйа], верф’ю [верфйу], ріжте, поставте (хоч забудьте, киньте), Лук’ян [лукйан], Х’юстон, Рейк’явік.

Пом’якшеними ці приголосні бувають лише перед голосними — найчастіше перед і: місто [м'істо], світ [с'в‘іт], пір’я [п'ірйа], вечір [веч‘ір], гілка [г'ілка], шкіра [шк‘іра]; рідше — перед а, у: свято [с'в‘ато] і [с'вйато], мавпячий [маўп'ачий] і [маўпйачий], бюро [б‘уро] і [бйуро], кювет [к‘увет] і [кйувет], збіжжя [зб‘іж‘:а] і [зб‘іж:а], ніччю [н'іч‘:у] і [н'іч:у].

Приголосні перед е, як правило, звучать твердо: земля — землею, день — днем. М’якими перед е (на письмі є) вони бувають лише в числівнику трете, у прикметниках на зразок сине, давнє, осіннє та після подовжених м’яких, як у словах життєвий, значеннєвий.

Приголосні перед и завжди тверді, а перед і — м’які або пом’якшені: дим — дім, сила — сіла, лис — ліс, бик — бік, кит — кіт, читка — чітко.

М’якість приголосних перед голосними [а], [у], [е], [і] позначаємо відповідно до вимови буквами я, ю, є, і. В інших випадках для позначення м’якості приголосних використовуємо м’який знак.

М’який знак ставимо тільки після зубних д, т, з, с, ц, л, н, якщо вони вимовляються м’яко: мідь, мазь, колись, ранець, тінь, низько, просьба, козацький, бадьорий, тіньовий.

Після р м’який знак можемо ставити лише перед о: ларьок (але ларки), трьох, забрьоханий.

Але перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими м’який знак не ставимо: кузня, радість, світло, цвях, уманський, Уманщина (хоч Умань), промінчик (хоч промінь), безбатченко (хоч батько).

Як виняток, м’який знак перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими пишемо:

1) для позначення м’якого л': їдальня, пальці, більший, кольчуга; зокрема й перед суфіксом -ський: сільський, генеральський, тернопільський;

2) у непрямих відмінках іменників і в присвійних прикметниках, якщо м’який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, кицька — кицьці, нянька — няньці, няньчин, Зінька — Зіньчин, Ориська — Орисьчин (але: хатинка — в хатинці, казка — в казці, Маланка — Маланчин);

3) у дієсловах на -ться, а також в інших дієслівних формах, якщо м’який знак є у формі без -ся: вчиться, будується, будуються, кинься (і киньсь), підносься (але: піднісся, трясся, бо підніс, тряс); а також: візьми — візьміть.

4) як виняток, у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.

155. Слова запишіть у дві колонки: 1) у які вставили м’який знак; 2) у які не треба вставляти м’якого знака.

Зненац..ка, цар..ок, уйгурс..кий, дз..вякати, гніван..ський, овал..ний, цар..ки, (на) стеблин..ці, (у) мис..ці, винос..ся (наказовий спосіб), ущіл..нення, ус..мішка, камін..чик, Тан..чин, (у) жмен..ці, путивл..ський, уман..ський, розріс..ся, вгомониш..ся, їдал..ня, брин..чати, (в) колис..ці, освіт..ній, велетен..ський, різ..бяр, осмілят..ся, стан..сь (наказовий спосіб), (багато) облич.., безбат..ченко, т..мяний.

3 других букв повинен скластися вислів Галілео Галілея.

156. Подані іменники стоять у давальному відмінку однини (кому? чому?). Усі приголосні перед -ці вимовляються м’яко. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м’який знак; 2) у які не треба вставляти м’якого знака.

Квіт..ці, жін..щі, квітон..ці, бджіл..ці, очеретян..ці, хмарон..ці, гус..ці, свин..ці, галуз..ці, стеблин..ці, кізон..ці, мис..ці, однокол..ці (візок на двох колесах), внучен..ці, снігурон..ці, колис..ці, оболон..ці, нян..ці, тріс..ці, сопіл..ці.

3 других букв виписаних слів повинен скластися початок вислову В. Сухомлинського: "... — то найвища людська освіченість”.

157. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці (П. Панн). 2. І війська мав свого чимало, і грошиків таки бряжчало, куди не кинь був Тури царьок (І Котляревський). 3. Мартоха не з тих, що без царка в голові (Є. Гуцало). 4. Підняли було на сміх, але завжди сміється той, хто сміється останнім (П. Інгульський). 5. Виймай свій гостинець, та гляди, щоб поділив на частини — усім порівну — ні більш ні менш (Г. Квітка-Основ’яненко).

158. І. Прочитайте текст. Випишіть слова, написані відповідно до правил вживання м’якого знака та апострофа. Поясніть їхній правопис.

На хатах лелеки. Чому ця гарна благородна птиця тулиться до людського житла?

І про це мені розповів свого часу Михайло Сергійович ...

Давно-давно ходив оцією землею сивий лагідний дідусь — праслов’янський бог Сварог. І попросили його люди, щоб він позбавив їх від усякого повзучого гаддя та осоружних жаб. Погодився добрий Сварог, зібрав у велетенський міх гадюк, жаб, гусінь, стоніжок та іншу повзучу нечисть і поніс геть. А назустріч іде якийсь чолов’яга — цибатий і жилавий. Шия довга, як у гусака. Побачив його Сварог і каже: віднеси цей міх до Славути та й викинь у воду.

Тільки одне прошу: не розв’язуй мішка.

Низько вклонився своєму богові довгань, узяв ношу та й поніс. Несе та й несе. А потім його почала гризти цікавість: а що ж воно там, у мішку? І як же воно так: несу — і не подивитись? Ні. Зупинився чолов’яга і розв’язав дратву. І тієї ж миті з мішка вислизнуло гаддя, повистрибували жаби та й розповзлися по землі.

А Сварог, що спочивав на хмаринці, бачив усе це, кахикнув невдоволено та й каже:

— Ага ... Не послухався? Ну що ж, чоловіче, будеш ти весь вік, будеш завжди збирати те, що випустив ...

І перетворився чолов’яга на цибату птицю, яку назвали чорногузом ... І почала та птиця живитися жабами та гаддям (С. Плачинда).

О. Шупляк. До рідних осель.

II. Підготуйтеся до усного переказу тексту: поділіть текст на смислові частини, складіть план розповіді, запам’ятайте окремі висловлювання.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити