Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 36. Спрощення в групах приголосних

Спрощення (випадання) у вимові й на письмі відбувається в групах зубних приголосних стн, стл, які змінюються на сн, сл. Вимовляємо й пишемо: радість — радісний, перстень — персня, захист — захисник, щастя — щасливий, жалість — жалісливий, стелити — слати, мастити — масло, росте — рослина.

Але т зберігається у вимові й на письмі:

1) у словах кістлявий (не “кіслявий”), пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк;

2) у прикметниках, утворених за допомогою суфікса -н- від іншомовних слів на -ст: контрастний (можлива вимова й без т: [контрасний]), баластний, компостний, форпостний.

У числівниках шістнадцять, шістдесят [ш'іздес'а́т], шістсот, п’ятдесят буква т пишеться, але не вимовляється.

Групи приголосних скн, зкн, шчк спрощуються на сн, зн (перед суфіксом -ну-), шк. Отже, вимовляємо і пишемо: тиск — тиснути, писк — писнути (і пискнути), плюск — плюснути, бризки — бризнути, брязк — брязнути, горщок — горшки, дощок — дошки, зморщок — зморшки, витріщити — витрішки.

Цьому правилу не підлягають, проте, слова випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути і споріднені, у яких звук к між приголосними завжди вимовляється чітко.

Спрощення у вимові й на письмі відбувається також в окремих словах та формах слів:

1) тижня, тижневий — від тиждень (ждн спрощується на жн);

2) проїзний, виїзний, заїзний, під’їзний, наїзник і под. — від їздити (здн спрощується на зн);

3) серце — при формі сердець (рдц спростилося на рц);

4) скатерка — від скатерть (ртк спростилося на рк);

5) ченця, ченцеві, ченцем, ченці і под. — відмінкові форми від чернець (рнц спростилося на нц);

6) міський — від місто (стськ спростилося на ськ).

Не вимовляється, але пишеться буква т:

1) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (у прикметниках та іменниках, утворених від іншомовних слів на -ст, -нт за допомогою суфіксів -ськ- та -ств-): турист — туристський [турис'кий], модерніст — модерністський, студент — студентський [студен'с'кий], гігант — гігантський, студент — студентство [студенство], агент — агентство;

2) у групах приголосних стц, стч, які виникають при відмінюванні й словотворі: невістка — невістці [нев‘іс'ц'і] — невістчин [нев'ішчин], гімнастка — гімнастці, артистка — артистці, хустка — у хустці, пустка — у пустці.

172. Вставте, де треба, пропущені букви д, т. Слова запишіть у дві колонки: 1) ті, у які не вставляли букв; 2) ті, у які вставили букви.

Звіс..но, скатер..ка, асистен..ський, влас..ний, хвас..ливий, кореспонден..ський, аген..ство, радіс..ний, зліс..ний, заїз..ний, контрас..ний, учас..ник, їж..жу, дириген..ський, щас..ливий, ус..ний, страс..ний, щотиж..невий, студен..ський, студен..ство, очис..ний, якіс..ний, буревіс..ник, п’я..десят.

З других букв повинно скластися закінчення вислову В. Сухомлинського: “Дорожить людина тим, у що вона …”.

173*. Перепишіть, вставляючи, де треба, пропущені букви.

1. Барвінок цвів і зеленів, с..лався, розстилався (Т. Шевченко). 2. Он на стрункій та високій осичині листя пес..ливо тремтить (М. Старицький). 3. Розпечене сонце на заході вже шубовс..нуло в Дніпро (О. Донченко). 4. І в далеч поплив матіоли солодкий, облес..ливий чад (М. Бажан). 5. Сніжну скатер..ку розстелимо в саду (М. Рильський). 6. Тиша… Ні птиця не пролітає, ні звір не шелес..не (О. Довженко). 7. Ластівки годували чотирьох своїх ластовенят, гніздо їхнє було над самими дверми нашого туристського будиночка. 8. Хоч я й був ситий, пообідав у студен..ській їдальні, але мусив пригощатись материними гостинцями (3 тв. Є. Гуцала).

174. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому і випишіть усі слова, у яких відбулося:

1) чергування приголосних; 2) злиття приголосних; 3) уподібнення приголосних; 4) спрощення в групах приголосних.

Голодного 1932 року я жив у Ленінграді. Мені тоді саме виповнилося двадцять два. Так сталося, що я утік з України на Московщину …

У грудні 1932 року я вирішив повернутися в Україну, до Харкова, тодішньої її столиці. У Ленінграді й Москві, через яку я їхав, було повно хліба й різної їжі, тому про великий голод в Україні я й не підозрівав.

При наближенні до Харкова в мене прискорено билося серце. Це ж я наближався до моєї сонячної України, де ще недавно текло медом і молоком. Коли поїзд в’їхав у станцію, я швидко вискочив з вагона на перон і завважив на ньому кількох гепеушників. Вони пильно приглядалися до приїжджих людей, кількох виснажених і опухлих схопили й потягли в міліційну кімнату.

Я зі страхом упхався з юрбою у станцію. У ній охопив мене ще більший страх. Повно людей. Ці люди клубочилися, як якісь казкові черви в мокрій, темній і гнилій ямі. Одні сиділи або покотом лежали на всій станційній підлозі. Над ними проходили інші, переступаючи через них і часом наступаючи ненароком ногами. Чулися крики, зойки, стогін. Лементували чоловіки, жінки і діти.

Просовуючись поміж ними, я побачив, що багато хто ледве ворушиться, а декотрі мертві. Більшість бідолах мала тільки шкіру й кістки. Обличчя зморщені й оброслі ніби мохом, а замість очей глибокі западини.

Коли я зі страхом дивився на них, до приміщення вокзалу вдерлося з десяток гепеушників у чорних дублених півкожушках. Вони з хижою жорстокістю кинулися до мертвих та напівмертвих, хапали їх за ноги й волокли на станційну площу. Там піднімали за руки й ноги і з ро́згойдом укидали в закриті вантажні автомобілі.

Бачачи, що сталося в Україні, я, щоб пересвідчитися, спитав у спухлого від голоду селянина, що це таке.

— Умирають від голоду, — відповів він. — У мене вдома всі вимерли, тепер ось умираю я.

— А куди повезли тих нещасних?

— У степ. До ями. Там буде їхня могила.

Я вийняв з валізи шматок білого хліба, що купив у Москві, й сунув співрозмовникові за пазуху.

— Тікайте звідси, — сказав я. — тікайте в своє село. Там урятуєтесь.

— У моє село? — перепитав він. — У ньому вже половина людей вимерла, а решта — здебільшого побожеволіли. їдять своїх жінок і дітей (О. Гай-Головко).

II. Напишіть твір-роздум “Нищення України імперською Росією”.

175. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Чесне діло роби сміло! (Нар. творчість). 2. Без тижня день живемо, а він уже з бродячим каторжанином зв’язався (Григорій Тютюнник). 3. Микола прочитав од дошки до дошки весь часословець і псалтир. 4. Усі замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув. 5. Ти думаєш, як ти йдеш до церкви витріщати очі на дівчат, то й усі молодиці й дівчата йдуть до церкви на витрішки (З тв. І. Нечуя-Левицького).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити