Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ВСТУП

§ 3. Словники української мови

Про точне значення слів, їхні особливості та вживання довідуємося зі словників.

Словник — зібрання слів, розташованих у певному порядку, з певними супутніми поясненнями.

За призначенням словники бувають енциклопедичні й лінгвістичні.

В енциклопедичних словниках подаються відомості про різні явища дійсності, предмети, події, країни, людей тощо. Енциклопедичний словник — скарбниця знань.

У лінгвістичних словниках ідеться про слова як засіб передачі відомостей про навколишній світ, думок, почуттів, намірів. Лінгвістичний словник — скарбниця виражальних засобів.

Лінгвістичні словники є короткі (до 30 000 слів), середні (70000-80 000 слів) і повні.

За тим, скількох мов стосується словник, словники бувають одномовні й перекладні.

Одномовні словники за їхнім призначенням бувають:

1) тлумачні — у них розкривається значення слів; сюди належать загальномовні тлумачні словники, які охоплюють більш-менш усю лексику, а також спеціальні словники фразеологізмів та крилатих слів; словники іншомовних слів, які охоплюють порівняно недавно запозичену лексику; термінологічні словники, у яких розкривається значення термінів з певної галузі науки;

2) нормативні — утверджують сучасну літературну норму у вживанні, наголошуванні, написанні слів: орфографічні, орфоепічні словники та словники наголосів, словники правильного мовлення, у яких звертається увага на можливі помилки у використанні слів, у вимові, їхньому наголошуванні;

3) вибіркові — подають певні категорії нормативної лексики без обов’язкового тлумачення лексичних значень окремих слів; це словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, власних назв; а також словники фразеологізмів, прислів’їв та приказок, крилатих слів, сталих порівнянь тощо;

4) генетичні — так чи інакше розкривають походження та розвиток значення слів; сюди належать насамперед етимологічні словники, які з’ясовують походження слів та зміни в їхньому значенні й звуковому оформленні; морфемні й словотвірні, у яких розглядається будова слів;

5) функціональні — відображають вживання окремих лексичних одиниць, можливості поєднання їх, використання в побудові висловлювань; сюди належать асоціативні, частотні словники, словники епітетів, рим, мови окремих письменників.

Перекладні словники за призначенням бувають в основному двох типів:

1) загальномовні — більш чи менш повно охоплюють лексику мови, до слів якої подаються відповідники з іншої мови;

2) спеціальні, у яких перекладається лексика лише певної категорії, — це найчастіше перекладні термінологічні словники.

Словники української мови почали з’являтися ще в XVI ст. Першими такими словниками були “Лексис” Лаврентія Зизанія (1596 р.) і “Лексикон словено-роський” Памва Беринди (1627 р.).

З-поміж сучасних словників української мови найважливіші такі:

1. “Словник української мови” в 11 томах, виданий у 1970-1980 роках. У ньому докладно пояснено близько 135 тис. реєстрових слів і кожне значення проілюстровано цитатами з художньої та іншої літератури.

2. “Словарь української мови” в 4 томах за редакцією Бориса Грінченка, уперше був виданий у 1907-1909 роках. Перевидавався кілька разів. У ньому стисло пояснено 68 тис. реєстрових слів, а також даються російські відповідники до них.

3. “Українсько-російський словник” у 6 томах, виданий у 1953-1963 роках. Він містить близько 122 тис. українських слів, до яких подано російські відповідники. Значення українських слів проілюстровано прикладами з художньої та іншої літератури.

4. “Російсько-український словник” у 3 томах, уперше виданий у 1970 році. Пізніше він перевидавався. У ньому вміщено українські переклади близько 120 тис. російських слів. Причому до багатьох з них подано по кілька (а часом по 10 і більше) українських відповідників. У 2011 році започатковано 4-томне видання “Російсько-українського словника”.

5. “Фразеологічний словник української мови” в 2 томах, виданий у 1993 році. У ньому пояснено й проілюстровано цитатами з художньої та іншої літератури близько 10 тис. фразеологізмів.

6. “Словник синонімів української мови” в 2 томах, виданий у 1999 році.

У ньому подано близько 9200 синонімічних рядів. Значення синонімів стисло пояснюються й ілюструються прикладами переважно з художньої літератури.

7. “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (укладач і головний редактор В.Т. Бусел), виданий 2005 року. У ньому стисло пояснено значення близько 250 тис. реєстрових слів.

8. “Український лінгвістичний портал. Словники української мови онлайн” (в Інтернеті) — найповніший електронний словник з транскрипцією слів, всіма можливими словоформами, антонімами, синонімами, фразеологізмами.

В Інтернеті також міститься словник “Перекладач”. За його допомогою можна перекладати тексти з української мови на інші й з інших на українську. Щоправда, переклади поки що недосконалі.

Слова в словнику розташовуються звичайно в алфавітному порядку, рідко — за кореневими гніздами, за темами. Слово, яке пояснюється чи перекладається, називається реєстровим (заголовним). Воно переважно виділяється іншим шрифтом, має при собі позначки, що характеризують його з граматичного, стилістичного, інших поглядів. Реєстрове слово разом з поясненням, перекладом і т. д. становить словникову статтю.

9. Прочитайте й висловіть своє ставлення до словників та про потребу їх.

Один блискучий майстер слова, здається Анатоль Франс, признавався, що його улюблена лектура — словники. Той же Анатоль Франс, знов-таки жартуючи, заявив, що вся його ерудиція — наслідок уважного читання відомих тлумачно-енциклопедичних словників ...

Словники різного типу — загальні двомовні, тлумачні, синонімічні, фразеологічні і т. ін. — потрібні і вчителям та учням, і журналістам, і письменникам та перекладачам, і вченим, і просто читачам. Потрібні буквально всім. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби в словнику, ніколи не заглядала до нього, ніколи ним не користувалась. Отже, словникова справа має надзвичайно велике значення в культурному будівництві ...

Укладання словників — складна справа ... Колективна робота над словником німецької мови, що упорядкували брати Грімм, тривала понад сто років, робота над Оксфордським словником англійської мови — 52 роки. В. Даль, який нібито “сам” уклав знаменитий “Толковый словарь”, мав цілу мережу кореспондентів — і присвятив тому словникові 53 роки, тобто все своє свідоме життя. Редагування українсько-російського словника, яке здійснив Б. Грінченко, з повним правом ми можемо назвати гідним глибокої пошани трудом талановитого й працьовитого лексикографа. Але ж не треба забувати, що матеріали для словника, який ми звикли титулувати Грінченковим, збиралися протягом майже 60 років (М. Рильський).

3. Куньч. Універсальний словник української мови.

10. Слова розставте в строго алфавітному порядку.

Здалеку, взимку, виклик, білет, бінокль, вітамін, біженці, бинтую, відбір, бал, відозва, вії, біб.

З останніх букв прочитаєте початок вислову В. Сосюри: “... всім серцем своїм!”

11. Прочитайте словникову статтю із “Словника української мови” в 11 томах (скорочено). Опишіть, яка інформація супроводить заголовне слово. Розшифруйте скорочення.

ЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. лю́блять; недок., трех. 1. Відчувати глибоку відданість, прив’язаність до кого-, чого-небудь. Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (Фр., XIII, 1954, 324); *Образно. Мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; ...Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила її дитину ... (Шевч., II, 1953, 110); // Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо). — Мати любила мене — душі не чула (Мирний, III, 1954, 162). *Образно. Сонце тут світить, не вам кажучи, як мачушине серце любить (Вовчок, І, 1955, 386).

2. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі; кохати (у 1 знач.). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (Котл., I, 1952, 86); Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (H.-Лев., II, 1956, 240); // звичайно без додатка. Бути закоханим. Сиділа [дівчина] до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Шевч., II, 1953, 157); Вміє розставатись той, хто вміє любить (Рильський, І, 1960, 120).

3. також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь. Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (H.-Лев., II, 1956, 214); // Високо цінувати що-небудь, надавати перевагу чомусь. Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить (Шевч., II, 1953, 199); // з інфін., з додатком і без нього. Відчувати задоволення від чого-небудь. Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева (Сос., II, 1958, 143); // Мати нахил, пристрасть до чого-небудь. Горпина не їла — вона змалку не любила молочної каші (Мирний, І, 1954, 291).

4. також із спол. щоб. Потребувати якихось умов як найсприятливіших для існування, росту тощо (про рослин, тварин). Виноград любить, щоб коло нього ходити (Коцюб., І, 1955, 191).

12. Зі словника іншомовних слів випишіть значення слів клептоманія, контент, корупція, манкурт, моніторинг, окупація, парламент, прогноз, сепаратизм.

13. Поцікавтеся в шкільній, сільській, міській бібліотеках, які є в них словники української мови. Перегляньте кожного з них, а також домашні словники, якщо вони є, і коротко схарактеризуйте їх.

14. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Кине слово — і в серці пожар (П. Воронько). 2. Та з цього й кінь би сміявся — наплели ось сім мішків гречаної вовни... (П. Козланюк). 3. Ось і зараз спливло все в пам’яті; і він перегортав свою власну ненаписану книгу життя (І. Цюпа). 4. Хто балака, хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду нашорошив уха (Т. Шевченко). 5. Олександра й сама моргала на хлопця, зачіпала гострим словом, палким поглядом (М. Коцюбинський).

15. Використовуючи подані вислови, підготуйтеся до розмови про роль словників у житті людини, держави.

1. Словник — це цілий світ в алфавітному порядку (А. Франс). 2. Словники — музей слів, у них місце і для старого, і для нового знайдеться (С. Пушик). 3. Словник — це мовний кодекс, мовний закон, обов’язковий для всіх, хто користується мовою в суспільно-державних сферах (І. Світличний). 4. Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський).

16. Запишіть стислі відповіді на поставлені запитання.

1. Чи добре, коли в мові є багато слів?

2. Що викликає появу в мові нових слів? Чи потрібні вони для окремих людей, для суспільства?

3. Чи слова якимось чином пов’язані між собою в мові?

4. Чи культурна людина може обходитися без словників?

5. Як ви собі уявляєте процес укладання словників? Чи легка це праця?

Електронні словники.

С. Костенко. За уроком.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити