Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ОРФОГРАФІЧНА НОРМА

§ 39. Правопис суфіксів

Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: робітники́ — робітни́к, новина́ — нови́ни.

Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець — пальця, хлопець — хлопця, промовець — промовця, велетень — велетня, липень —липня (виняток: красень — красеня).

Для перевірки написання ненаголошених е та и в суфіксах можна користуватися також аналогією. Наприклад, пишемо и в суфіксах: передплатник, льотчик, бо робітни́к, будівни́к; в’язальниця, прибиральниця, бо робітни́ця, вагівни́ця; громадя́нин, кия́нин, львів’я́нин, бо селяни́н, міщани́н; довірливий, наполегливий, розсудливий, бо мовчазли́вий, кмітливи́й; напористий, промовистий, розкотистий, бо голоси́стий, барви́стий; пишемо е в суфіксах: ема́левий, сла́нцевий, си́тцевий, бо криштале́вий, квітне́вий; сповнений, закінчений, бачений, бо вче́ний, кип’яче́ний.

Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах.

1. У суфіксах іменників -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о) завжди пишемо и: братик, ливарник, винахідниця, родич, Петрович, житнище, житнисько.

При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, палиця — паличка, іменинниця — іменинничка.

Виняток становить лише слова далеч (бо далекий).

2. У словах із зменшено-пестливим значенням вживаються суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у яких завжди пишемо е: стрічка — стрічечка, донька — донечка, віконце — віконечко, рука — рученька, лице — личенько, білявий — білявенький, більший — більшенький, рідний — ріднесенький.

3. Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- і -ен-.

Ненаголошений суфікс -ин(а) виступає в іменниках жіночого роду: далина, довжина, мілина, чужина, ярина, городина, бувальщина, козаччина.

Є він і в іменниках чоловічого роду типу харків’янин, росіянин, татарин (у множині суфікс -ин- у них випадає: харків’яни, росіяни, татари).

За допомогою суфікса -ин- творяться присвійні прикметники від іменників І відміни: сестра — сестрин, свекруха — свекрушин, невістка — невістчин,

Галя — Галин.

В інших випадках вживаються суфікси -ен-, -енн(я), -ен(я), у яких пишемо букву е, а саме:

1) суфікс -ен- у дієприкметниках: вражений, утворений, зачинений, нагромаджений, залишений;

2) суфікс -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: враження, мислення, оголошення, попередження;

3) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: зайченя, кошеня, цуценя, пташеня, рученята;

4) суфікс -ен- в іменниках імена, племена, письмена, знамено.

4. Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво. Виняток становлять слово марево та рідковживані поетизми маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс -ев(о).

5. Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, товстелезний; п’ятеро, шестеро; вчитель, вихователь.

187. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою е.

1. Оголош..ння, стрільб..ще, житн..ще, слон..ня, лич..нько, всяч..на, дяд..на, очільн..к, збільш..ння, королев..ч, плет..во, виконав..ць, знайд..ний, підсоби..ця, страхов..ще, мар..во, львів’ян..н.

2. Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебетуш..шка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинни..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, старіш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озелен..ння, незнайом..ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.

3 других букв прочитаєте: 1) закінчення вислову Микити Шумила: “Мова — це...”; 2) вислів Й. В. Ґете.

188*. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

І. 1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні (М. Бажан). 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села (Григорій Тютюнник). 3. Стоять замислені дуби над тихою водою (В. Сосюра). 4. У затін..них вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій (О. Донченко). 5. Закотилось сон..чко за зелений гай (Нар. творчість). 6. Попід гаєм зеленес..ньким та біжить кон..к воронес..нький (Нар. творчість). 7. Нас поїхало тринадцят..ро (О. Десняк). 8. Утоптала стеж..чку через яр, через гору, серд..нько, на базар (Т. Шевченко).

II. 1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гарнес..нький був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, нос..к невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмучений такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застелений був скатертиною цяцькованою. 7. По долу стеж..чки рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. “Боже мій, — мати до Миколки, — отакий хлоп..ць та в найми...” (А. Тесленко. “Школяр”).

189. І. Прочитайте уривок. Випишіть і з нього слова, що стосуються правопису е та и в їх. суфіксах і запишіть Поясніть особливості вимови й правопису виділених слів.

Із широко розчинених церковних дверей тихий спів лине:

“Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас!”

Церква світлом сяє. Перед намісними образами у високих ставниках горять товсті зелені свічки, а кругом них і коло самих образів миготять цілі сотні манесеньких свічечок жовтих; за хвилями з кадильного диму вони яскріють зірками, скрашаючи сизі прозористі хмари червоними барвами, а вгорі отой дим під банею уже клубами чорніє, оповитий у морок. Вузькі вікна у церкві, розквічені різноколірними шибками, світяться тьмяно, спалахуючи часами де-не-де відблисками веселки.

Правий притвір і середина церкви набиті козацтвом. Засмажені, мужні обличчя, обернені до ликів святих, визирають під променем ласкавого тремтячого світла вже менше суворо, а не знаючі страху очі вогкі їм від сердечного молитовного зрушення. Сиві оселедці, підголені чорні чуприни і лисі геть голови схиляються, хрестячись, низько. Попереду перед царськими вратами стоїть Михайло Завістний, сотник, з золотою китицею на правому плечі; високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівім виску, він подібен до могутнього дуба, що нажив собі силу під бурхотом бур. Ліворуч за ним стоїть молодий ще козак красень Островерхий, з чорними, ледве закрученими вусиками, з підголеною хвацько чуприною, з ознакою хорунжого на лівім плечі; праворуч від Завістного молиться геть лисий, з білою пожовклою бородою дід, а далі вже йде старшина та козацтво значне (М. Старицький).

image1

Вітраж П. Холодного. Петро Конашевич-Сагайдачний, інші гетьмани, міщанин Корнякт, жіноцтво та козаки. Успенська церква, Львів.

II. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.

1. Якого кольору свічки, що горять у ставниках?

2. Якого кольору шибки в церкві?

3. Як звати сотника? Якого він віку?

190. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Довкола повно сонця, і на луках біліє прядиво бабиного літа (В. Кучер). 2. Не щодня бридня, не все коту масниця! (О. Стороженко). 3. Василь, мов у воду опущений, ходить коло матері. 4. Недалеко вже й до базару — палицею кинути (3 тв. Панаса Мирного). 5. В густому тумані йду на вокзал вулицями міста один, як палець (О. Сизоненко).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити