Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

МОРФОЛОГІЧНА НОРМА

§ 53. Поділ іменників на відміни та групи

1. Іменники, крім невідмінюваних (шосе), тих, що відмінюються, як прикметники (вартовий), і тих, що мають лише множину (двері), за характером відмінкових форм поділяємо на чотири відміни. Відміни іменників розрізняємо за родами й закінченнями.

До І відміни належать іменники жіночого й чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а: весна, пісня, лелека, сирота.

До III відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а: тінь, ніч, мати.

До IV відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні приймають суфікси -ат-, -ен-: лоша — лошати, теля — теляти, ім’я — імені.

До II відміни належать іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (син, батько), і середнього — які при відмінюванні не приймають суфіксів -ат-, -ен- (село, поле, знання).

2. Іменники І та II відмін, крім того, поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану. До твердої групи належать іменники з основою на твердий нешиплячий (весн-а, дуб, дерев-о), до мішаної — на твердий шиплячий (меж-а, ключ, прізвищ-е) і до м’якої — на м’який або пом’якшений (земл'-а, мрій-а, день, край, збіжж’-а). До м’якої групи належать також іменники середнього роду із закінченням -е не після шиплячого (поле — поля; море — моря).

3. Іменники II відміни чоловічого роду на -ар, -ир, -яр на групи поділяються так.

Іменники з постійно наголошеним -ар, -ир належать до твердої групи (санітар — санітара, санітаром; бригадир — бригадира, бригадиром), інші на -ар, -ир — до м’якої (кобзар — кобзаря, кобзарем; лікар — лікаря, лікарем). До твердої як винятки належать ще комар, варвар, хабар, долар, панцир-, до м’якої як виняток — Ігор, якір, лобур, єгер (без кінцевого -ар, -ир).

Іменники на -яр з постійним наголосом у слові належать до твердої групи (сто́ляр — сто́ляра, сто́ляром; ювіля́р — ювіля́ра, ювіля́ром), з непостійним наголосом — до мішаної (школя́р — школяра́, школяре́м; зброя́р — зброяра́, зброяре́м). Зокрема, слово з постійним наголосом ма́ляр — маляра, моляром належить до твердої групи, а з непостійним наголосом маляр — ма́ляра, маляре́м — до мішаної.

4. В закінченнях іменників твердої групи виступають голосні о та и (весною, весни, батькові, батьки). В закінченнях іменників м’якої й мішаної груп натомість маємо е та і (піснею, пісні, межею, межі, читачеві, читачі, кущем, кущі). В закінченнях іменників твердої і мішаної груп вживаємо букви а та у (межа, межу, батька, батьку), м’якої — відповідно я та ю (пісня, пісню, поля, полю). Закінчення іменників м’якої й мішаної груп різняться лише на письмі (буквами на позначення голосних а та у), у вимові вони мають однакові закінчення.

244. Іменники запишіть у чотири колонки за відмінами: 1) І відміна; 2) II відміна; IIIвідміна; 4) IV відміна.

Клятва, земля, шосе, мати, здатність, знання, день, осля, свято, рік, ожина, удар, пам’ять, тиша, сани, дитинча, стеля, снасть, інтерв’ю, галузь, плем’я, тьма, огріх, маля.

3 других букв повинно скластися закінчення вислову Олега Ольжича: “В людині, затям, ...”

245. Іменники І та II відмін запишіть у три колонки за групами: 1) тверда; 2) м’яка; 3) мішана.

Особа, свіча, дільце, олень, лящ, діло, нектар, байкар, обруч, вуж, рілля, енергія, оленяр, епітет.

3 перших букв повинен скластися початок вислову А. П. Чехова: "... може зігрівати три зимові місяці”.

246. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у дві колонки: 1) з буквою о в закінченні; 2) з буквою е в закінченні.

Книгарня, книга, берег, пекар, ювіляр, взірець, каменяр, згарище, тиша, хмара, дріт, книш, нектар, цегляр.

3 других букв повинно скластися закінчення вислову Тараса Шевченка: “Наша дума, наша пісня ...”.

247. Виберіть іменники й зробіть їхній морфологічний розбір за поданою нижче схемою.

1. Початкова форма: 1) має закінчення; 2) нульове закінчення; 3) незмінюваний.

2. Назва: 1) загальна; 2) власна.

3. Група за значенням: а) назва істоти: 1) назва особи; 2) назва тварини;

б) назва неістоти: 1) назва чітко окресленого предмета чи поняття; 2) назва нечітко окресленого предмета чи поняття.

4. Рід: 1) чоловічий; 2) жіночий; 3) середній; 3) не визначається (іменник вживається тільки в множині).

5. Відміна: 1) перша (жіночого і чоловічого роду із закінченням -а); 2) друга (чоловічого роду без закінчення -а, середнього роду, у якому не з’являється суфікс -ат- або -ен-); 3) третя (жіночого роду без закінчення -а); 4) четверта (середнього роду, у якому з’являється суфікс -ат- або -ен-); 5) не визначається (незмінюваний, має форму прикметника або вживається тільки в множині).

6. Група (тільки іменники І та II відмін): 1) тверда (з основою на твердий нешиплячий); 2) мішана (з основою на твердий шиплячий та деякі на -яр);

3) м’яка (з основою на будь-який м’який та деякі на -ар, -ир).

7. Відмінки: 1) називний (хто? що?); 2) родовий (кого? чого?); 3) давальний (кому? чому?); 4) знахідний (кого? що?); 5) орудний (ким? чим?); 6) місцевий (на кому? на чому?); 7) кличний (хто? що?, вживається тільки у звертаннях).

8. Число: 1) однина; 2) множина.

9. Яким членом чи частиною якого члена речення виступає?

1. Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. 2. Руки на клавіші слова кладу. 3. Горизонт піднімає багряним ключем день — як нотну сторінку вічності. 4. Слова, як сонце, сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. 5. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук (З тв. Л. Костенко).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити