Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ЛЕКСИЧНА НОРМА

§ 5. Запозичені слова

Серед слів, запозичених у різний час із різних мов, розрізняємо засвоєння і власне запозичення.

Засвоєння — це слова, що вже повністю фонетично й граматично пристосувалися до української мови. Наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, як і в незапозичених, відбувається чергування голосних; колишнє французьке слово пальто відмінюється, як і будь-яке українське; не відчуваємо іншомовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар, кавун. Такі слова сприймаються, як правило, нарівні з незапозиченими.

Власне запозичення — це слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився. Такі слова не завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. І пишуться вони в певних випадках за іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти запозичені й незапозичені слова.

Слова іншомовного походження часто відрізняються від незапозичених своєю формою. Вони на відміну від споконвічних українських слів, як правило:

1) можуть починатися на а, е та і: адреса, актив, алея, ангел, електрика, етап, імпорт, інженер, іронія-, питомих українських слів, які б починалися на а, е, є лише кілька (але, або, авжеж, еге), трохи більше є слів з початковим і (іти, іржа, імла, інший, іноді, інколи, іще тощо);

2) в основах мають збіги голосних: ідеал, океан, поет, радіо, вуаль; у питомих українських словах збіги голосних можуть бути лише на межі префікса і кореня: виорати, заохотити, переукласти;

3) мають звук ф: фабрика, фініш, фарфор, графік;

4) на письмі безпосередньо після губних та задньоротових мають букви я, ю: бязь, бюро, мюрид, гяур, кюре;

5) не знають чергування о, е у відкритому зів закритому складі: атом — атома, пост — поста, мішень — мішені, граніт — граніту, пік — піка (пор. незапозичені слова: дім — дому, піст — посту, гуркіт — гуркоту, промінь — променя, бік — боку);

6) не мають випадних о, е: артишок — артишоку, бюлетень — бюлетеня (пор. незапозичені слова: куток — кутка, день — дня);

7) можуть не відмінюватися: кенгуру, шосе, плато, таксі;

8) виступають з невластивими для української мови префіксами анти-, де-, ди-, ін-, інтер-, кон-, ре-, транс-; суфіксами -изм (-ізм), -нет (-іст), -ант, -ент, -ор, -р, -ер, -ир, -ум, -ація тощо: антитеза, депресія, дистанція, інстанція, контекст, реконструкція, демонстрант, студент, контролер, рекетир, мінімум, кооперація.

Характерною ознакою слів іншомовного походження є також те, що вони не мають споріднених слів в українській мові. Тому в них рідко виділяються префікси й суфікси, слова сприймаються переважно як непохідні: перпендикуляр, паралелепіпед, симетрія, гімнастика, чемпіон, маркетинг.

Причому ті чи інші фонетичні й морфологічні особливості іншомовних слів залежать від того, з якої мови їх запозичено. Одні ознаки мають слова, запозичені зі слов’янських мов, інші — із тюркських, ще інші — з різних індоєвропейських мов.

Слова іншомовного походження найчастіше вживаються в літературі з питань науки, техніки й мистецтва. Вони тут виступають у ролі термінів — слів, що виражають чітко окреслені поняття. Наприклад: префікс, суфікс, фонетика — мовознавчі терміни; епітет, метафора, сюжет, персонаж — літературознавчі терміни; гіпотенуза, бісектриса, медіана, периметр — математичні терміни.

Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені фонетичні закони. Тому мова поступово очищає себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер, хавбек, процент тощо).

22. Випишіть підряд лише запозичені слова.

Банк, океан, кітва, гігант, стяг, орбіта, бублик, об’єкт, грань, басейн, луна, район, автор, дерен, нафта, галузь, архів.

З перших букв виписаних слів прочитаєте закінчення вислову Мойсея Фішбейна: “Українська мова — ...”.

23. Із довідки доберіть українські відповідники до поданих іншомовних слів і запишіть їх у тому самому порядку.

Реалізувати, хаос, інформувати, макінтош, кошмар, тромб, фонтан, дуетом, премія.

Довідка: безладдя, водограй, жах, згусток, здійснити, нагорода, ознайомлювати, плащ, удвох.

З других букв записаних слів прочитаєте початок прислів’я: “... там перемога”.

24. Прочитайте текст. Випишіть з нього всі загальні іншомовні слова і з’ясуйте їхнє значення. Яка основна думка тексту? Перекажіть стисло текст і переказ запишіть.

Отже, гуманітарна аура нації. Чи не правда, якесь приємне для слуху поєднання слів? Справді, кожна нація повинна мати свою гуманітарну ауру. Тобто потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературою, мистецтвом — в їхній інтегральній причетності до світової культури і, звичайно ж, у своєму неповторному національному варіанті.

... Коли ми чуємо: Іспанія, іспанці — які це у нас викликає асоціації? Ну, звичайно ж, Лопе де Вега, Кальдерон, Сервантес, Гойя, музей Прадо, Федеріко Ґарсія Лорка.

Або німці. Нація філософів і композиторів, хіба не так? Хто дав світові Бетховена, Гете, Шиллера, Геґеля, Канта, Ніцше?

Над Скандинавським півостровом, як північне сяйво, стоїть заворожуюча аура музики Ґріґа, Сібеліуса, дивовижних казок Андерсена. На іншому континенті маленька Колумбія підсвічена магічною аурою Маркеса. Чи ж треба казати, що Англія — це Шекспір, Байрон, Шеллі? Що Франція — це Вольтер, Бальзак, Руссо, Аполлінер? Що Італія — це нація Данте і Петрарки, Рафаеля і Мікеланджело?

А чому б у таких діоптріях не подивитись на Україну? Якщо десь у світі чують — Україна, українці, які це асоціації викликає там? Хіба це не правомірне запитання? Ми вже держава. То чи не час замислитись, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, а якщо не маємо, то чому? (Л. Костенко).

М. Приймаченко. Казкова-птиця — павич, 1936 р.

25. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Брови у неї повільно полізли на лоба. Вона, Марія, була справді таки гарна (Є. Гуцало). 2. Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський). 3. Хлопець пестить очима її невеличку фігурку (О. Донченко). 4. Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (А. Головко). 5. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити