МОРФОЛОГІЧНА НОРМА

§ 59. Відмінкові форми іменників III відміни

1. У називному відмінку однини м’який знак пишемо тільки після зуб

них д, т, з, с, ц, л, н: доповідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь; але: кров, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному та знахідному відмінку: сіль — сіллю (хоч солі), мудрість — мудрістю (хоч мудрості), постіль — постіллю (хоч постелі), річ — річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

1) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю; але: більшістю, областю, шерстю, жовчю, фальшю, Керчю;

2) після губних та р ставимо апостроф: любов’ю, верф’ю, Об’ю, Перм’ю, кіновар’ю.

3. У родовому відмінку множини всі іменники, за винятком іменника мати, мають закінчення -ей: ночей, подорожей, верфей, постелей, радостей.

4. Іменник мати в непрямих відмінках вживається з суфіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини має закінчення -ів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям, матерями, при матерях. Форма матір у називному відмінку вживається лише в словосполученні Матір Божа.

266. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у три колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння й без апострофа; 3) з апострофом.

Блакить, глазур, здібність, сонність, мати, обережність, лють, здобич, урочистість, кров, жовч, синь, верф, старість, знать, любов, вищість, мідь.

3 других букв виписаних слів перших двох колонок мають скластися два пропущені слова у вислові американського філософа Р.В. Емерсона: “Скільки в ..., стільки в ній і життя”.

267. Іменники поставте в родовому відмінку множини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -ей; 2) із закінченням -ів.

Хитрощі, снасть, річ, гараж, нуль, кліть, люди, плащ, область, тунель, степ, подорож, підпис, мати, двері, гуси, князь , осінь, піч.

3 других букв першої колонки прочитаєте слова, пропущені у вислові Григорія Сковороди: “Хіба... єднає, будує, творить?”

268. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник). 2. Я — українець. З молоком своєї матері, з колиски я мову взяв (І. Нехода). 3. По селах від білого світу і до темної ночі знай гупали ціпи (Панас Мирний). 4. Йому шкода стало старого, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський). 5. З болем у серці згадав він, що техгурток працює кволо (О. Донченко).

269. І. Уважно прочитайте текст, звертаючи увагу на вживання відмінкових форм іменників III відміни.

Хо сидить на росяній траві, а стара пам’ять його підсовує йому образи, де свіжими, яскравими фарбами малюються події духа людського. Ось і ті високості, на які здійнятись може вільний дух людський, а ось і ті провалля, де на дні самому, скутий, як невільник, плазує він у поросі й темряві... Ось, волочучи кайдани, покволом, віками цілими, проходять люди, забиті, залякані люди, і не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі ... Хо знає, що тільки одиниці зважуються на се, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани ... От, коли б хоч одиниць тих було більше, може, не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по світах, може б, зложив він свої кістки в домовину, бо вже ті кістки давно просяться на спочинок ... Ех, коли б... А тим часом страх владно панує на землі, змагається з приязню, з чесними пориваннями, з обов’язком, ламле життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цілі народи... Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю, робиться потугою, що тамує вічний поступ усього живучого... Страх!.. Хо — страх! А який з його страх, коли він виразно почуває себе порохном, немічною руїною, яку тільки полохливість людська жене з кінця в кінець світа, наперекір волі Хо робить його злим генієм людськості... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по пеклу... От і тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на роботу! Хе-хе! Ну, уставай, діду, пора!.. (М. Коцюбинський).

II. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.

1. Хто такий Хо? Яка робота в старого Хо?

2. Як ставляться люди до Хо?

3. Звідки береться страх?

4. Що може протистояти страхові?

5. Коли Хо піде на спочинок? Від кого це залежить?