Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

МОРФОЛОГІЧНА НОРМА

§ 59. Відмінкові форми іменників III відміни

1. У називному відмінку однини м’який знак пишемо тільки після зуб

них д, т, з, с, ц, л, н: доповідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь; але: кров, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному та знахідному відмінку: сіль — сіллю (хоч солі), мудрість — мудрістю (хоч мудрості), постіль — постіллю (хоч постелі), річ — річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

1) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю; але: більшістю, областю, шерстю, жовчю, фальшю, Керчю;

2) після губних та р ставимо апостроф: любов’ю, верф’ю, Об’ю, Перм’ю, кіновар’ю.

3. У родовому відмінку множини всі іменники, за винятком іменника мати, мають закінчення -ей: ночей, подорожей, верфей, постелей, радостей.

4. Іменник мати в непрямих відмінках вживається з суфіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини має закінчення -ів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям, матерями, при матерях. Форма матір у називному відмінку вживається лише в словосполученні Матір Божа.

266. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у три колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння й без апострофа; 3) з апострофом.

Блакить, глазур, здібність, сонність, мати, обережність, лють, здобич, урочистість, кров, жовч, синь, верф, старість, знать, любов, вищість, мідь.

3 других букв виписаних слів перших двох колонок мають скластися два пропущені слова у вислові американського філософа Р.В. Емерсона: “Скільки в …, стільки в ній і життя”.

267. Іменники поставте в родовому відмінку множини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -ей; 2) із закінченням -ів.

Хитрощі, снасть, річ, гараж, нуль, кліть, люди, плащ, область, тунель, степ, подорож, підпис, мати, двері, гуси, князь , осінь, піч.

3 других букв першої колонки прочитаєте слова, пропущені у вислові Григорія Сковороди: “Хіба… єднає, будує, творить?”

268. Прочитайте речення вголос. З’ясуйте значення фразеологізмів.

1. Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник). 2. Я — українець. З молоком своєї матері, з колиски я мову взяв (І. Нехода). 3. По селах від білого світу і до темної ночі знай гупали ціпи (Панас Мирний). 4. Йому шкода стало старого, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський). 5. З болем у серці згадав він, що техгурток працює кволо (О. Донченко).

269. І. Уважно прочитайте текст, звертаючи увагу на вживання відмінкових форм іменників III відміни.

Хо сидить на росяній траві, а стара пам’ять його підсовує йому образи, де свіжими, яскравими фарбами малюються події духа людського. Ось і ті високості, на які здійнятись може вільний дух людський, а ось і ті провалля, де на дні самому, скутий, як невільник, плазує він у поросі й темряві… Ось, волочучи кайдани, покволом, віками цілими, проходять люди, забиті, залякані люди, і не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі … Хо знає, що тільки одиниці зважуються на се, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани … От, коли б хоч одиниць тих було більше, може, не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по світах, може б, зложив він свої кістки в домовину, бо вже ті кістки давно просяться на спочинок … Ех, коли б… А тим часом страх владно панує на землі, змагається з приязню, з чесними пориваннями, з обов’язком, ламле життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цілі народи… Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю, робиться потугою, що тамує вічний поступ усього живучого… Страх!.. Хо — страх! А який з його страх, коли він виразно почуває себе порохном, немічною руїною, яку тільки полохливість людська жене з кінця в кінець світа, наперекір волі Хо робить його злим генієм людськості… Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по пеклу… От і тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу… на роботу! Хе-хе! Ну, уставай, діду, пора!.. (М. Коцюбинський).

II. Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх.

1. Хто такий Хо? Яка робота в старого Хо?

2. Як ставляться люди до Хо?

3. Звідки береться страх?

4. Що може протистояти страхові?

5. Коли Хо піде на спочинок? Від кого це залежить?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити