Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - І. П. Ющук - Богдан 2018

ПРАКТИЧНА РИТОРИКА

§ 63. Аргументи й докази

Будь-яке твердження, щоб воно було переконливим, повинно бути аргументоване або посиланням на достовірні факти, або логічними міркуваннями. Тобто положення можуть бути обґрунтовані безпосереднім зверненням до дійсності (експеримент, спостереження, досвід тощо). Може обґрунтування також здійснюватися за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань (доказів). Але й у цьому випадку людина теж певним чином звертається до дійсності, проте вже не безпосередньо, а опосередковано.

Різниця між цими двома способами аргументації відносна. Досить часто поєднуються і звернення до досвіду, і теоретичні міркування.

У структурі аргументації розрізняють тезу й аргументи. Теза — це положення, яке потрібно обґрунтувати. Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза.

Наприклад, є два різні погляди на погоду. Один хтось твердить (тобто обстоює тезу), що дощі влітку, як правило, йдуть уночі; інший — що дощ не залежить від пори дня, а від напрямку вітру. Для перевірки правдивості цих тверджень можна використати такий аргумент, як тривале спостереження за погодою, а можна також вдатися до логічних міркувань.

Перший сперечальник на підтвердження свого погляду висуне такі аргументи. Влітку вдень температура досить висока і в повітрі збирається чимало водяної пари. А вночі повітря охолоджується й пара конденсується в краплі — випадає дощ. Опонент заперечить йому, що, доки пара перетвориться на важкі краплі дощу, вітер відносить її, вже охолоджену, на далеку відстань і тут вона проливається дощем серед білого дня. Виявиться, що обидва сперечальники мають рацію, тільки перший розглядає причину випадання дощу лише за тихої погоди, другий — лише за вітряної.

Зрештою, щоб розв’язати цю суперечку, можна було б звернутися до метереологів. Але, по-перше, треба знати таких людей, а по-друге, це має бути авторитетний спеціаліст, якому аудиторія віритиме.

Отже, в суперечці треба насамперед з’ясувати, хто що має на увазі і з якої точки зору розглядає певну річ. Наприклад, властивості води можна розглядати при її температурі, вищій за 100° С, при 30° С і при температурі, нижчій за 0° С. Знову ж, одні властивості вода має в криниці, інші — в капілярах стовбурів дерев. Вода та сама, але її властивості різні, і залежать вони від різних умов.

Установлення точок зору сперечальників і предмета суперечки є першим кроком аналізу будь-якої аргументації. Самі аргументи повинні бути достовірні, непідроблені, те саме стосується також цитат. І найголовніша умова суперечки — неухильне дотримання логіки міркувань: найменше порушення її призводить до хибних висновків.

282. Прочитайте каламбури. Від чого вони застерігають?

1. На городі бузина, а в Києві дядько. 2. Чув дзвін, та не знає, де він. 3. Хоч ти йди в ліс по дрова, а я буду вдома; хоч я буду вдома, а ти йди в ліс по дрова. 4. Правда Сидорова: киселем млинці помазані, на паркані сушаться. 5. Пішов я раз одудів брати, зліз до дупла — не влазить рука, так я сам вліз, забрав крашанки, кинувсь відтіль — не вилізу, так я збігав додому, узяв сокиру, прорубав, виліз і пішов додому.

283. Прочитайте усталені вислови вголос. Складіть речення на тему “Перелітні птахи”, використовуючи по одному-два вислови з кожного розділу.

I. По-перше..., по-друге...; з одного боку..., з другого боку...; на підставі...; зокрема...; до речі...; з цього питання...; спершу...; далі...; після цього...; крім того...; також...; не тільки, ай...; нарешті...

II. Звичайно, безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, очевидно, імовірно, у всякому разі, насправді, можливо, чи не правда, по суті, мабуть, скоріше за все, припустимо, скажемо, сподіваюся, як видно, тільки так здається.

III. Я вважаю, що...; на мій погляд...; якщо вас цікавить моя думка, то...; я зробив висновок, що...; неправильно було б думати, що...; я переконаний, що...; я знаю, що...; важко не погодитися з тим, що...; мені здається, що...; я дотримуюсь протилежної думки...; дозволю собі не погодитися з тим, що...; хоча, на мою думку, все не так, як..

IV. Саме тому...; таким чином...; через те, що...; завдяки тому, що...; оскільки...; звідси випливає...; з цього випливає, що...; звідси ясно, що...; отже...; тому...; звичайно...; з цієї причини...; на мою думку...; підсумовуючи...; ось чому.

V. Я не зовсім розумію, чому...; я не зовсім упевнений...; я ще остаточно не переконався...; чи не може бути так, що...; мені треба подумати над тим...; сумніваюся, що це так...; припускаю, що можу помилятися, але...; проте виникає побоювання, що...; однак виникає запитання...

284. Приступаючи до дискусії на тему “Націоналізм — добро чи зло?”, щоб знати, які аргументи треба буде добирати, з’ясовуємо спочатку погляди опонента на деякі суспільні явища та засади його міркувань.

1. Чи природно, що людство поділене на окремі нації?

2. Чи нація має право захищати себе, якщо їй загрожує знищення?

3. Хто зацікавлений і хто повинен відстоювати право нації на життя — сторонні люди чи самі члени нації?

4. Як нації в світі обороняють себе від зовнішнього ворога — за допомогою петицій чи за допомогою зброї?

5. Навіщо люди, які воюють, мають зброю? Проти кого вона?

6. Чи можна вважати визволителем армію, яка приходить на відвойовану нею територію й залишається на ній, насаджуючи тут свої, потрібні їй права й порядки?

7. Вуж і гадюка подібні за формою. Чи є це підставою для того, щоб вужа називати гадюкою чи навпаки?

285. Прочитайте подані тексти різної спрямованості. Візьміть участь у дискусії. Чи однаково в них трактується поняття “націоналізм”? Чим це зумовлене? Аргументуйте: націоналізм — добро чи зло?

I. Шевченко не тільки поет національний, а й поет-націоналіст. Питання про долю української національності посідає перше місце в його поезії. Це зрозуміло вже з політичних причин, які споріднюють націоналізм Шевченка з націоналізмом Міцкевича, Фосколо, деяких ірландців, з націоналізмом великої народної поезії сербів (А.В. Луначарський, відомий комуністичний діяч, 1911 р.).

II.В роки Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни український буржуазний націоналізм виступив як запеклий ворог українського народу... Після закінчення 2-ї світової війни українські буржуазні націоналісти перейшли на службу до американського імперіалізму (Український радянський енциклопедичний словник, 1968р.).

III.Націоналізм — це філософія виживання і буття нації, тоді як шовінізм — це філософія поневолення і гноблення інших націй. В основі націоналізму — національна ідея, в основі шовінізму — великодержавно-імперський інтерес. Націоналізм починається з любові до свого, шовінізм — із ненависті до чужого. Мета націоналізму — свобода своєї нації, мета шовінізму — поневолення іншої. Націоналізм трактує інтернаціоналізм як міжнаціональні взаємини на засадах рівності націй, шовінізм перетворює інтернаціоналізм на засіб денаціоналізації народів і підпорядкування їх імперській чи великодержавній ідеї. Для націоналістів національні ознаки інших, їхні святині, символи, традиції тощо — об’єкт поваги і пошанування; для шовініста — це те, що необхідно негайно знищити, викорінити і замінити своїм. Націоналізм облагороджує членів своєї нації, шовінізм веде свій народ до морального звиродніння. Націоналізм народжує подвижників, мучеників і героїв; шовінізм — убивць, грабіжників, яничарів, холуїв. Опора націоналізму — найбільш свідомі, чесні і порядні люди; опора шовінізму — людська підлота. Націоналіст завжди бореться, щоб відстояти своє; шовініст — щоб загарбати чуже (В. Іванишин, 1990 р.).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити