Підручник Українська мова 10 клас (рівень стандарту) - Шевчук С. В. - Перун 2018

Орфографічна (ортографічна) норма

§8. Орфограма (ортограма). Орфографічна (ортографічна) помилка, принципи української орфографії

Повторення вивченого

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Орфографія (ортографія) — розділ мовознавства, що встановлює та вивчає правила передання звукового мовлення на письмі.

Як і кожний розділ мовознавства, орфографія оперує певними термінами. Такими є: орфограма, орфографіч­не правило, орфографічні норми, принципи орфографії.

Орфограма (ортограма) — це написання, яке відповідає певному орфо­графічному правилу.

Таблиця № 27

Орфографічне (ортографічне) правило — стисла чітка рекомендація для певного написання як зразкового.

В українському письмі вживають за відповідними орфо­графічними правилами такі орфограми: апостроф, знак м’як­шення, велика літера; слова пишемо окремо, разом, через дефіс; діють правила написання слів іншомовного походжен­ня, прізвищ і географічних назв, правила перенесення слів із рядка на рядок, правила скорочення слів тощо.

Сукупність орфографічних правил, що забезпечує єдність передання усного мовлення в писемній формі, називають орфографічними нормами.

Чинні в сучасній українській літературній мові орфогра­фічні норми зафіксовано в «Українському правописі» — ко­дексі української орфографії та «Орфографічному словнику».

Орфографічна (ортографічна) помилка — неправильність написання слова.

Принципи української орфографії (ортографії)

Принципи (від лат. рrіnсіріum) — те, що є основою теорії певної науки. Принцип правопису становить основу правописної системи мови.

В основу української орфографії покладено два принципи: фонетичний і морфологічний. Крім того, особливу функцію виконують історичний (традиційний) та значеннєвий (семантико-диференційний) принципи.

Принцип

Коротка характеристика

Конкретний випадок

Приклад



1. Наголошені й ненаголошені [а], [у], [і] та [о], крім випадку перед наголошеним складом з [у].

Двері, книжка



2. Написання і в новоутворе­них закритих складах.

Стіл, осінь


Написання слів ґрун­тується на врахуванні їх літературно-нормативного звучання.

3. Написання о, е після літер на позначення шиплячих приголосних.

Шостий — шес­ти, чотири — четвертий

Фонетичний


4. Літера а на місці етимоло­гічного [о ] перед складом з наголошеним [а ].

Гарячий, допома­гати


За цією умовою вста­новлюється відповідність між літерами та їх звуковими значеннями

5. Чергування приголосних.

Нога — ніжка — на нозі Юнацький,



6. Написання суфіксів, які утворилися внаслідок фоне­тичних перетворень.

козаччина Пізній, тижневий



7. Спрощення груп приголос­них.

Скочити, стиха­ти



8. Префікс с- перед к, п, т, ф, X.

9. Подовження приголосних.

Знання, вчення



1. Написання [е] та [и] на по­значення ненаголошених е та и, о перед постійно наголоше­ним [у].

Степи, живемо, зозуля, тому

Морфологічний

Однакове написання морфем навіть за умови різного звучання

2. Написання літер, що по­значають глухі приголосні у позиції перед дзвінкими, а також дзвінкий [г] перед глу­хими.

Боротьба, вогко


у формах цього слова або в споріднених словах

3. Префікс з- перед глухими, крім к, п, т, ф, х.

Зсадити,

зшити



4. Префікс роз-, без- перед ши­плячими.

Розжувати,

безчестя



5. Дієслівні форми на -шся, -ться.

Намагаєшся,

збігаються



6. Подвоєння літер на межі різних значущих частин слова

Відділ, осінній



1. Написання літер я, ю, є, ї на позначення двох звуків.

Ясен, в’юнкий, єдність, їжак

Історич­ний (традиційний)

Деякі сучасні напи­сання не пояснюють­ся ні вимовою, ні гра­матичною будовою,

2. Написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и], [о], що не перевіряються на­голосом.

Левада, кишеня, лимон, лопух, комин


тобто ці слова переда­ються на письмі традиційно

3. Написання літери щ на по­значення звуків [ш] і [ч].

Щастя,

щедрість



4. Подвоєння літер у словах іншомовного походження

Мадонна,

ванна,

Мекка



1. Написання власних і за­гальних назв (велика — мала літера).

Щука (казковий персонаж) — щука (риба), старе — при­міщення — село Старе

Значеннє­вий (семантико-диференційний)

Відбувається розріз­нення лексичних зна­чень слів у процесі їх написання

2. Написання слів і приймен­никово-іменникових конст­рукцій та часток не, ні із повнозначними словами (разом — окремо).

3 гори і згори, про те і проте, що б і щоб, не має і немає



3. Написання складних слів і словосполучень (разом — окремо).

Тяжкопоране­ний і тяжко поранений



4. Лексичне переусвідомлення слова

Богатир (силь­ний) і багатир (багатий)

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

92. І. Прочитайте текст, доберіть заголовок. Що нового ви дізналися про український правопис?

Фундатором правопису XX століття був Іван Огієнко (1882-1972 рр.) — учений-енциклопедист, позаяк сфера його ґрунтовних наукових досліджень охоплю­вала якнайширший спектр мовознавчих, літературознавчих, релігійних та культу­рологічних проблем — тобто це огієнкіана із понад тисячею бібліографічних по­зицій. Мабуть, Огієнкові «Найголовніші правила українського правопису» (1918 р.) символічні, бо тільки сприймаючи мову як «вираз національної психіки» і як «душу кожної національності», можна було обґрунтовано формувати її зовнішню обо­лонку, образно кажучи, одяг, що припасований до її внутрішньої природи. Саме з огляду на такі засади Івану Огієнкові поталанило, по-перше, використавши най­кращі традиції наявних правописних напрямів, закласти підґрунтя ортографічної системи, яка відображає найголовніші особливості фонетики і граматики мови українців; по-друге, відхилити низку сумнівних пропозицій щодо реформи укра­їнської графіки; по-третє, вперше в історії української літературної мови на пере­важній частині України впровадити єдині загальнообов’язкові правописні норми (З посібника).

II. 1. Поясніть, як ви розумієте вислів: «Мова — душа кожної національності».

2. Підготуйте розповідь про Івана Огієнка.

3. Підготуйте конспект у науковому стилі «Український правопис», скориставшись такою літературою:

— Український правопис / НАН України, Ін-т мовознав­ства імені О. Потебні, Ін-т укр. мови. — К.: Наукова думка, 2007.

— Фаріон І. Правопис — корсет мови? Український пра­вопис як культурно-політичний вибір. — Львів: Свічадо, 2004.

93. Заповніть таблицю основних літерних і нелітерних орфограм (ортограм) української мови. Скористайтеся «Українським правописом».

Орфограми (ортограми)

Приклади

Написання слів разом, окремо, через дефіс



Президент України, День учителя, Національний педагогічний універ­ситет імені М. Драгоманова

Написання префіксів при-, пре-, прі-



Об’єднати, Лук’ян, святковий, п’ятий


Телеграма, брутто, нетто, ванна, клас

Подвоєні літери для позначення на письмі збігу однакових приголос­них на межі значущих частин слова


94. І. Прочитайте теоретичний матеріал «Принципи української орфографії (ортографії)» і визначте принципи написання поданих нижче слів.

1. Спитати, сфотографувати, стиха, схилитися, спитати.

2. Земля, високий, розумний.

3. Французький, товариський, чумацький.

4. Єдиний, возз’єднати, їхати, альянс.

5. Вивчити напам’ять — подарунок на пам’ять, орел — орел, працюва­ти по-новому — по новому шляху.

6. На річці, книжці, голубка, крилато.

II. Запишіть власні приклади слів, що ілюструють принципи україн­ської орфографії.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити