Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЇЇ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ

§11 ПРАВОПИС НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ І СУМНІВНИХ ПРИГОЛОСНИХ

Як передаються на письмі зміни голосних і приголосних у мовному потоці?

73. «Вчити себе самого — благородна справа». Прочитайте прислів’я і приказки. Зробіть звуковий запис виділених слів, порівняйте вимову і правопис. Назвіть орфограми в цих словах.

1. Маленька ложка дьогтю зіпсує цілу бочку меду. 2. Розумний не спотикнеться двічі на той самий камінь. 3. Чого розумний стидається, тим дурень величається. 4. Не брудни криниці, бо схочені водиці. 5. Доброго тримайся, лихого цурайся. 6. Легко сказати, та важко зробити. 7. Щастя в боротьбі дається.

У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама буква, що й під наголосом: вели́кий (бо ве́лич), трима́ти (бо отри́мати).

У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словником: левада, кишеня, цибуля.

Буква е пишеться:

1. У групах приголосних -ере-, -еле-: дерево, зелень, пелена.

2. Коли е при зміні слова випадає: вітер (бо вітру), справедливий (бо правда).

3. Коли звук е у відкритому складі чергується з і в закритому складі: село (бо сіл), полетіти (бо політ).

Буква и пишеться в ряді слів у групах приголосних -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, стриміти, тривати, тривога, глитати.

Орфограма. Ненаголошені е, и в корені слова.

Ваш коментар

74. «Єдиний шлях, що веде до знання, — це діяльність».

Спишіть речення, уставляючи пропущені букви.

1. М..нулася буря — і сонце засяло, в..селка всміхнулась в ясних небесах, проміння у краплях прозорих заграло, і світ стрепенувся, мов збуджений птах. 2. В суботу грає море, і д..льфіни гуляють, ніби діти, серед піни, і білі птиці кл..котять у млі. 3. А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах дост..гають гарбузи з..леноребрі. 4. Густа м..дова т..плота в..сокі нал..ла жита, пш..ницю, що стоїть стіною, схилила ніжною рукою. 5. Людські пісні — найглибша мука, найвища радість на з..млі, людська душа тисячозвука в гірськім одбита кр..шталі, і пер..мога, і жалоба, в..селки і грози подоба. 6. Коли дзв..нять ч..реніні в м..довому цвіту, узори нетутешні із цвіту я пл..ту (Із тв. М. Рильського).

Побудуйте структурні схеми першого, четвертого і шостого речень.

75. Хто швидше? Запишіть подані слова у дві колонки:

• із вставленою буквою е;

• із вставленою буквою и.

Зл..тіти, акт..віст, сл..мак, людиноненависн..к, затремтіти, оч..сний, агре..сивний, віддз..ркалювати, здр..гатися, вдал..чині, ан..кдот, покр..вати, а..естент, вет..ран, неприм..ренний, ост..рігатися, тр..вога, оц..нкований, пл..кати, пов..рнутися, зв..личувати, тят..ва, тол..рантний.

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних слів складеться прислів’я.

Зауважте! Коли є сумніви щодо того, як передавати на письмі приголосний, треба змінити форму слова або утворити від нього споріднене слово, у якому невиразний у вимові приголосний стояв би перед голосним. Наприклад: просьба (бо просити), лічба (бо лічити).

Орфограма. Правопис сумнівних приголосних.

76. «Єдиний шлях, що веде до знання, — це діяльність». Спишіть речення, вибираючи з дужок потрібні букви.

1. Працелюбні пташки горихвістки ні хв(е,и)лини не с(и,е)дять без діла, все нишпорять дзьоб(е,и)ками й кі(х,г)тиками між листям у пошуках корму для своїх діток (А. Давидов). 2. Пов(е,и)ртаючись із во(ґ,к)залу, хлопець ішов неквапливо, розд(е,и)вляючись усе навколо. Здавалося, він зовсім не відчуває ваги рю(г,к)зака (В. Козаченко). 3. Коли ро(з,с)тавали сніги, найпершими коло при(з,с)ьби пробивалися зеленими шпичаками півн(е,и)ки, викидала з(е,и)лене пагіння рута, з-під з(е,и)млі п’явся любисток (І. Цюпа).

77. Спишіть текст, розкриваючи дужки.

Батьківщина схожа на в(е,и)лике дер(е,и)во, на якому й не злічити листя. І все, що ми робимо, додає йому сил. Усяке дер(е,и)во має коріння. Без коріння його повалив би навіть ле(г,х)кий вітерець. Кор(е,и)ні живлять дерево, зв’язують його з землею. Кор(е,и)ні — це те, чим ми жили вчора, рік тому, сто, тисячу років тому. Це наша історія. Це наші діди і пращури. Це їхні справи, що мовчазно живуть поряд із нами в степових кам’яних бабах, різьблених віконницях, у д(е,и)рев’яних іграшках, дивовижних храмах, неповторних піснях і казках.

День вишиванки в Києві

Людині важливо знати своє коріння — окремій людині, родині, народу. Тоді й повітря, яким ми дихаємо, буде цілющим і смачним, дорожчою буде земля, що виростила нас, ле(г,х)ше буде відчути пр(и,е)значення й сенс людського життя (3 журналу).

Складіть невеликий усний роздум за висловом Олександра Довженка: «Людині не можна відриватися від рідного берега».

Ваш конспект

Далеко не всі зміни голосних і приголосних у мовному потоці передаються на письмі. При графічній передачі слід застосовувати перевірні слова, у яких ненаголошений голосний чи сумнівний приголосний виявляють основний варіант фонеми.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ. ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ

78. Розгляньте таблицю «Художній стиль мовлення».

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ

Головна функція

Образне відтворення дійсності, емоційний вплив на читача або слухача

Сфера вживання

Художня література

Основні види висловлювань

Оповідання, новела, казка, легенда, переказ, байка, притча, повість, роман, вірш, поема, драма

Загальні ознаки

Образність, емоційність, виразність

Лексичні ознаки

Використання слів у переносному значенні, синонімів, антонімів, омонімів, емоційно-оціночної лексики, діалектизмів

Граматичні ознаки

Уживання дієслів одного часу чи способу в значенні іншого; використання синтаксичних конструкцій найрізноманітніших видів

«Вчити себе самого — благородна справа». Прочитайте текст, доведіть, що він є зразком художнього стилю мовлення.

Іду й прислухаюся до тихого шамотіння дерев, їхніх верхів, не видних мені знизу з-за гілляк. їх похитує там угорі вітерець, непомітний тут, у долині, і неустанним тихим шумом наповняє ліс. Але від часу до часу, як рука пересувається по струнах — пролітає удар вітру, видобуваючи сильніші звуки, які зливаються в енергійну фугу. Вона звучить іще хвилю йому вслід, поки не розпадеться знову на окремішні мелодії, які веде кожне дерево зокрема.

Я йду мовчки, солідно, не окликаючи навіть пса. Я тихий і стриманий, як саме це життя, що оточує мене. І тільки радість, тиха, безмежна радість наповнює усе моє єство (За М. Грушевським).

Зауважте!

Художній стиль має такі підстилі:

ліричний (використовують у художніх творах про внутрішній світ людини, її почуття, переживання);

драматичний (застосовують у творах, в основу яких покладено дію та розмови дійових осіб);

белетристичний (використовують у прозових художніх творах).

79. Прочитайте текст. Доберіть до нього заголовок. Визначте тему й основну думку висловлювання.

Князь Дмитро вже було вирішив про себе, що це все, і приготувався до кінця, аж ні. Яничари повели його до Топкапи — комусь він ще був потрібний на знаменитому стамбульському горбі, що, потопаючи в розкішних садах і квітниках, здіймався над Мармуровим морем. Як досить швидко виявилося — султану. Забаг побалакати з непокірним князем.

— Знову ти — Байда? — падишах дивився на бранця дещо вражено. — Не думав, що ти проти нас виступиш...

Стояв — високий, дорідний, пещений, густа борода щойно пофарбована хною, на голові чимала чалма, одяг на ньому теж пишний, важкий, шитий золотом:

— Тепер ти — козак Байда? У татар, здається, так звуть безтурботного чоловіка — байда.

— Від народження й до сьогодні я звуся князем Вишневецьким.

— Кожен козак мріє якщо й не про княжий титул, то бодай про звання старшого, а ти, виходить, навпаки. З родових князів у козаки?

Князь-козак, високий, тонкий станом і гарний лицем, був вдатний із себе. Ач, які хвацькі чорні вуса! Злегка видовжене, благородне лице — зразу видно, що не простолюдин, очі живі, розумні й блискучі. Голова голена, а з волосся залишено лише пучок, що зветься чуприною. Пучок довгий, скручений і закручений за ліве вухо, і цим князь схожий на козаків. На ньому біла сорочка, вузькі штани з білого сукна — гачі. Сорочка підперезана опояскою. Взутий у м’які

сап’янові чоботи. На плечах — білий шовковий жупан, теж дорогий.

— Чи знає наш бранець, князь Вишневецький, він же козак Байда, у чому його звинувачує османський султанат?

Не чекаючи відповіді, султан назвав лише одне ім’я:

— Коплан-баши.

Наперед виступив високий худий турок і тихим, але чітким голосом і навіть мовою бранця почав читати:

«Князь Вишневецький, прозваний ще козаком Байдою, прибув із загоном на Нижній Дніпро і на острові, званому Хортиця, збудував замок Січ-городок, почав воювати татарські кочовища і захоплювати степи...»

— От, от! — чомусь аж радо вигукнув султан. — Цього вже досить, щоб сісти на палю. Але це ще тільки початок. Читай далі.

«Влітку 1556 року князь Вишневецький з острова Хортиці організував похід трьохсот канівських та черкаських козаків з кількома сотнями запорожців на турецькі фортеці Іслам-Кермень та Очаків. Фортецю Іслам-Кермень Вишневецький захопив, привіз усі гармати на острів Хортицю...»

— Це вперше, відколи постала наша імперія, дніпровські козаки зважилися на такий зухвалий вчинок — напасти на нашу фортецю і захопити, — вигукнув султан. — Тобі, князю, важко буде розраховувати на нашу милість!

Турок з дозволу читав далі:

«Князь Вишневецький вирішив захопити південні землі та Причорномор’я та забрати їх собі. Разом із людьми царя Московії ходив на Перекоп у різні султанські і ханські володіння, звертався до польського короля і великого литовського князя Сигізмунда Августа та до московського царя Івана Грозного, аби організувати спільний похід проти Осяйної Порти...»

— Досить! — різко вигукнув султан. — Дуже ти нашкодив нам. Заслуговуєш смертної кари. Ми засудимо тебе до страти. Ти один із найбільших наших ворогів.

Говорячи, султан підійшов неквапливо до клітки.

— Ти знаєш, хто сидить у цій клітці? — запитав падишах. — Так, соловейко. Ваш. З берегів Дніпра. А співає мені.

— Бачу, яку має розкішну клітку, — нарешті озвався князь.

— Але — золота, — уточнив падишах. — І ти теж, князю, матимеш клітку. Даруй, помешкання. І владу матимеш.

— І чим я маю за це розплачуватися?

Олексій Штанко. Дмитро Байда-Вишневецький

— Як і соловей, — султан був у доброму гуморі, — ти співатимеш тільки мені і віру нашу приймеш.

— Фортеця на Хортиці мені миліша, бодай і за клітку, бодай і золоту, бодай і в палаці султана.

— Не квапся, подумай. Такі відчайдушно хоробрі люди, як ти, нам потрібні. А тих, хто нам вірно служить, ми щедро нагороджуємо. До того ж ти матимеш життя.

Сіренька, непоказна з себе пташка стрепенулася в золотій клітці, змахнула крильцями, звелася на тоненьких ніжках і відкрила дзьобик... Соловейко тьохкав...

Слухаючи його, князь Вишневецький на якусь часинку забув, де він і що з ним. Здавалося, що він був над Дніпром на Хортиці, серед козаків-січовиків. Пахне деревом новозбудована засіка-січ, на острові — Божа благодать. Над усією Україною западає тиха і тепла весняна ніч. Ані шелесне, тільки чути, як десь сплескує сонна риба. Зійшов, завис над Дніпром і, як живим сріблом, налився красень місяць.

— Золота клітка не для мене! Своєї віри, свого Бога і свого народу я не міняю! — твердо сказав козак Байда.

«Наче останні дні живу...» — подумав він, а в душі забриніли слова давньої пісні:

Якби мені крильця,

Солов’їні очі,

Знялась би я, полетіла

Темненької ночі... (За В. Чемерисом).

Підготуйте докладний усний переказ тексту, замінюючи пряму мову непрямою.

Складіть і запишіть речення, у яких слова засуджувати і осуджувати вживаються у властивих їм значеннях. Звірте з матеріалами, поданими в рубриці «Як парость виноградної лози, плекайте мову».

«Я хочу сказати своє слово». Пригадайте, що ви вивчали про князя Байду-Вишневецького на уроках історії та літератури. Доповніть переказ розповіддю про князя-козака.

«ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ, ПЛЕКАЙТЕ МОВУ»

ЗАСУДЖУВАТИ • ОСУДЖУВАТИ

У чому полягає різниця між цими словами? Річ у тім, що різні префікси надають словам інших значень.

Коли ми говоримо про визнання когось винним або про негативне ставлення до когось, чогось, вживаємо слово засуджувати', засуджувати до страти; засуджувати безвідповідальність; засуджувати злодія, хабарника; засуджувати на 5 років.

Якщо висловлюють невдоволення чиїмись діями, неславлять людину, говорять осуджувати', осуджувати поведінку, осуджувати ледаря, осуджувати неправду.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити