Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЇЇ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ

§13 ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Чим особливі історичні чергування голосних і приголосних звуків?

89. Прочитайте прислів’я. Поставте виділені слова в початковій формі. Скажіть, які звуки в них чергуються.

1. По роботі — честь, по заслузі — й слава. 2. Що очі бачать, то руки зроблять. 3. Без праці нема життя й собаці. 4. З неводом у ліс не ходять. 5. Кожна мати хоче бачити своє дитя в щасті. 6. Старий каже на глум, а ти на ум (Нар. творчість).

Зауважте!

Іноді при змінюванні слова або при творенні нових слів замість одного звука постійно з’являється інший, наприклад: похід — походу, котити — катати, берегти — оберігати, деко — на деці, пух — пушинка.

У сучасній українській мові звуки [о], [е] у відкритих складах часто чергуються з [і] у закритому складі при словозміні та словотворенні, наприклад: ніч — ночі, село — сіл, сільський, Канів — Канева, стояти — стій.

В українській мові найпоширеніші такі чергування голосних звуків:

Не чергуються [о], [е] з [і] в таких випадках:

1. Коли [о], [е] випадні, наприклад: день — дня, лісок — ліска.

2. У звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: мороз, колос, зелень, шелест. Але: моріг, поріг, сморід.

3. У групах -op-, -ер-, -ов- між приголосними: горб, шерсть, вовк. Виняток: погірдний (хоч погорда).

4. У складних словах зі словотворчими частинами -вод, -воз, -нос, -роб із наголошеним о, а також із частинами -хід, -ріг, наприклад: екскурсовод, дровонос, хлібороб, всюдихід, носоріг.

5. У суфіксах -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -енк-, -тель-, наприклад: шапочка, доріжечка, легенький, Петренко, вихователь.

6. У ряді слів книжного й церковного походження, наприклад: Бог, закон, потоп, а також у деяких прізвищах (за традицією), наприклад: Артемовський, Грабовський, Котляревський. Але: Вериківський, Крижанівський, Ущапівський.

7. У словах іншомовного походження, наприклад: агроном, профіль, том. Орфограма. Чергування [о], [е] з [і].

Ваш коментар

90. «Я кочу сказати свое слово». Прочитайте текст мовчки. Складіть

висловлювання з трьох речень про історичний характер чергування [о], [е] з [і].

Чергування [о], [е] з [і] — давнє. Воно розвинулося в українській мові у зв’язку з певними історичними явищами, що відбувалися в давнину.

До X—XI століття існували голосні, що позначалися на письмі ъ (йор) і ь (єр). Ці звуки вимовлялися невиразно, їх називають зредукованими. Звук, що позначався ъ, вимовлявся як короткий о, а звук, що позначався ь, — як короткий е. З дальшим розвитком мови ці звуки або зникли зовсім (тоді, коли стояли в ненаголошеній позиції, у кінці слова або перед складом із голосними повного звучання, що позначалися буквами а, о, у, ы, е, и: стол, съну), або розвинулися в голосні повного звучання (тоді, коли стояли в наголошеній і сильній позиції — перед складом із зредукованим: дьнь — день, сънъ — сон).

Зникнення зредукованих зумовило закриття складів і зменшення їх кількості в слові. Наприклад, двоскладове слово конь стало односкладовим (буква ь позначає тепер м’якість попереднього приголосного).

Давні о, е у новозакритому складі змінилися на і. Так двоскладове слово столъ стало односкладовим стіл (М. Пентилюк).

91. Прочитайте речення. Поясніть, у яких випадках у виділених словах [о], [е] чергуються з [і], а в яких випадках чергування не відбувається і чому.

1. О мій врожаю, світла моя доле, візьму я колос тихо коливну, — люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну (А. Малишко). 2. Літає радість, щастя світить, дзвенять пташки в садах рясних, сміються знову трави, квіти, а сльози ще тремтять на них (Олександр Олесь). 3. Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні: перша шпага — жовтий промінь, друга шпага — сірий дощ (М. Рильський).

92. «Вчити себе самого — благородна справа». Спишіть речення, розкриваючи дужки. Усно обґрунтуйте вибір потрібної букви.

1. Серед запахів особливо виділявся своїм гірким чадним смор(о, і)дком полин та волохатий, червоний, шапкастий, з медяним душком придорожній будяк (Григорій Тютюнник). 2. Біля бол(о, і)тця наче заблукала зграйка треп(е, і)тних бер(е, і)зок (Є. Гуцало). 3. Сонце будить гущавину лісу від сну — крок за кроком, пром(е, і)інь за пром(е, і)нем (В. Бабляк). 4. Дівчина слухала старовинну пісню про стр(е, і)льця-молодця, і давня казка оживала перед очима (П. Куліш). 5. Уже й не видно такого знайомого проф(е, і)лю за вікном — темрява сховала все довкола (К. Тищенко). 6. І леб(е, і)дів побачив я у хмарах (Олександр Олесь).

93. Розв’яжіть мовну задачу. Від власних назв утворіть прикметник на -СЬК(ИЙ). Поясніть, чому в першому рядку в закритому складі вживають [і], а в другому — [о].

1. Київ, Харків, Канів, Фастів, Миколаїв.

2. Ростов, Тамбов, Псков.

У сучасній українській мові після шиплячих [ж], [ч], [ш], [дж] та звука [й] вживаються звуки [е] й [о]: вечори — увечері, шести — шостий.

Звук [о] вживається перед складом із твердим приголосним, наприклад: жолудь, вчора, щока.

Звук [е] вживається перед складом із м’яким приголосним або складом з [е], наприклад: вечеря, четвертий.

Перед складом із [и] може вживатися і звук [е], і звук [о]. Правопис цих слів треба запам’ятати або перевіряти за словником: пшениця, чотири.

Чергування не відбувається:

в іменниках III відміни в суфіксі -ост(і), наприклад: свіжості, меншості, безкрайності;

у закінченнях прикметників, займенників, числівників, наприклад: гарячою, нашої, першою;

в іменниках у давальному і місцевому відмінках, наприклад: на вечорі, у пшоні, на щоці.

Орфограма. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж], [й].

94. Розв’яжіть мовну задачу.

Які лексичні значення мають слова черниця і чорниця? Доведіть свою думку, склавши з цими словами речення.

У коренях деяких дієслів відбувається чергування голосних звуків [о] з [а], [е] з [і], [е] з [и]. Ці чергування відбуваються за спільної умови: коли далі у слові є суфікс -а-(-я-), наприклад: ЛОМИТИ — ламати, викоренити — викоріняти, завмерти — завмирати.

Орфограма. Чергування [о] — [а], [е] — [и], [е] — [і] в коренях дієслів.

Ваш коментар

95. Спишіть речення, уставляючи пропущені букви.

1. Від своєї долі не вт..чеш. 2. Від вовка вт..кав, та на ведмедя впав. 3. Не сій пусто — зб..реш густо. 4. Хто довго виб..рає, той ніколи не виб..ре. 5. Доск..кався м’ячик, аж об гвіздок проколовся. 6. Вище голови не ск..чині. 7. Охота від роботи не тікає, а її наздоганяє. 8. Він господар своєму слову: схоче — дасть, а схоче — назад заб..ре. 9. Чумак однією рукою волів пог..няє, а другою — сльози вит..рає. 10. Дівка хату вимітає, старостів виз..рає (Нар. творчість).

Зауважте!

В українській мові найпоширеніші такі чергування приголосних звуків у коренях слів:

• [г] // [з] // [ж]: нога — нозі — ніженька;

• [к] // [ц] // [ч]: рука - руці - рученька;

• [х] // [с] 11 [ш]: вухо — у вусі — вушко.

Крім того, у дієсловах чергуються:

після звуків [м], [в], [п], [б], [ф] з’являється звук [л'] у першій особі однини та в третій особі множини: любити — люблю, люблять; славити — славлю, славлять.

96. «Вчити cede самого — благородна справа». Прочитайте текст мовчки. Скажіть, яка роль першого і другого перехідного пом’якшення в історичному чергуванні приголосних.

Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] дуже давнє. Воно властиве всім слов’янським мовам. Приголосні [г], [к], [х] колись були твердими і не могли пом’якшуватися, тому вони могли стояти тільки перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], [ъ] (йор). Коли ж ці приголосні потрапляли в позицію перед голосними переднього ряду [е], [и], [і], [ь] (єр), які вимагали пом’якшення попередніх приголосних, то вони відповідно змінювалися на [ж’], [ч’], [ні’], які на українському ґрунті стверділи і перейшли в [ж], [ч], [ш]. Так виникло чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш].

Зміни [г], [к], [х] на [ж], [ч], [ш] перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням.

Зміна [г], [к], [х] на [з'], [ц'], [с'] відбулася також у спільнослов’янський період, але пізніше. Це чергування зветься другим перехідним пом’якшенням, оскільки воно пов’язане з пом’якшенням приголосних перед [й] (3 довідника).

97. Розв’яжіть мовну задачу. До якої значущої частини слова — кореня чи суфікса — належить звук [л'] у словах ліплю, ловлю, сплю? Свою думку обґрунтуйте.

98. Спишіть, уставляючи пропущені букви

Подруга — подру..і, тривога — триво..і, бік — на бо..і, рух — у ру..і, яблуко — на яблу..і, горіх — на горі..і, поріг — на поро..і, черепаха — черепа..і; лягти — ля..у, ля..те; запрягти — запря..и, пекти — пе..уть, водити — во..у, возити — во..у, лагодити — лаго..у, нагородити — нагоро..у; скрипіти — скрип..ять, купити — куп..ять, трубити — труб..ять, розграфити — розграф..ять, зліпити — зліп..ять.

«Уява охоплює весь світ». Складіть розповідь про ваші розваги восени. Правильно вживайте форми слів із чергуванням звуків.

99. Спишіть текст, розкриваючи дужки.

«Без хліба (не)має пісень» — кажуть у народі. У нашій мові сотні тисяч слів, а слово хліб (не)одмінно треба поставити на перше місце. Як кажуть археологи, (що)найдревніша професія на землі — хлібороб. У єгипетській гробниці, що простояла три з половиною тисячі років, був знайдений печений хліб. (Не)великий окраєць скам’янілого хліба зберігається в музеї Цюриха. Його знайшли в мулі древнього озера. Шість тисяч років тому був спечений цей хліб. У кам’яному віці, коли люди ще (не)знали, що таке метал, вони вже сіяли хліб.

(Не)має у світі важливішої турботи, ніж вчасно кинути в землю насіння і вчасно взяти в землі достиглі зерна (3 журналу).

«Я хочу сказати своє слово». Напишіть есе на висвітлену в тексті тему.

Ваш конспект

Чергування, які не можна пояснити фонетичними закономірностями, що виявляються в сучасній мові, називаються історичними. Причини, які викликали появу цих чергувань, давно зникли, а самі чергування відбуваються за традицією і закріплені у правописі.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити