Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

ЛЕКСИКОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

§29 СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ОМОНІМІВ, ПАРОНІМІВ, СИНОНІМІВ, АНТОНІМІВ

Які стилістичні фігури творяться на основі омонімів, паронімів, синонімів, антонімів?

211. «Вчити себе самого — благородна справа». Прочитайте уривок із поезії Павла Тичини. Скажіть, до якого виду омонімів належать виділені слова. Поміркуйте, з якою метою їх ужито в тексті.

Поезії ясне світило,

З тобою жить, тебе любить!

Понад сто років ти світило

І будеш вічно з нами жить.

Омоніми й пароніми використовуються переважно в художньому і частково в публіцистичному стилях мовлення для досягнення жартівливого або іронічного ефекту на основі каламбуру.

Каламбур — це гра слів, стилістична фігура, побудована на використанні випадкового збігу звучання слів для створення гумористичного, сатиричного ефекту, для словесного дотепу. Наприклад. 1. У таксі спитала такса: «Яка СЬОГОДНІ такса?» 2. СЬОГОДНІ — мовна глухота, а завтра — повна глупота (3 тв. Д. Білоуса).

Ваш коментар

212. Прочитайте каламбури. Назвіть у них близькозвучні слова, визначте їхні групи за значенням.

1. Є лагідна болотна лепеха.

Не плутайте із нею лопуха.

Лопух, лиха личина, ще й пиха:

Рослин навколо з грядки випиха.

Д. Білоус

2. Хто це там навколо хижі

Протоптав глибокий слід?

Може, близько звірі хижі?

Обережним бути слід!

В. Плахотников

3. — Скажіть, іграшку цю з вати

Коровою чи вовком звати?

4. Тими самими словами

Різні кажемо слова ми.

В. Плахотников

Марися Рудська. Чи літаєте ви уві сні?

Складіть каламбур зі словами сонце — сон це, вище — ви ще. Скористайтеся ілюстрацією.

213. Спробуйте скласти каламбури з поданими омонімами і паронімами.

Лайка (собака) — лайка (сварка), синиці — сини ці, уранці — у ранці, ніс (якусь річ) — ніс (частина тіла), компанія — кампанія, мине — мене.

214. «Вчити себе самого — благородна справа». Спишіть текст, вставляючи пропущені букви, добираючи з поданих у дужках синонімів один найдоцільніший.

Уночі, йдучи звідкись чи кудись, (раптом, несподівано, неждано, неочікувано) згада..ш про небо, піднім..ні голову — й таке перше відчуття від (безмежної, величезної, незліченної) кількості золотих роїв угорі, наче очі твої, душа твоя зл..тіли підсвіч..но — м..дового (сяяння, блимання, поблискування) і вже там зал..шилися. Чим довше (див..шся, спогляда..ш, вивча..ш) зорі, тим більше набира..ш такої певності: вони, далекі, стають для тебе бл..зькими, що міг би й рукою торкнути. І коли опуска..ш зір додолу, то несподівано все довкола наче відкр..ває перед тобою новий (сенс, смисл, зміст), якого раніше ти чи не хотів помічати, чи він ховався від тебе.

І коли ма..ш отакий (небуденний, святковий, піднесений) настрій, то боляче буває дивитись, як падає зірка. Начебто встигаєш (запримітити, побачити, відзначити), звідки вона зірвалась і куди б мала впасти. Див..шся (вражений, схвильований, розчулений), наче сподіваєшся, що не вмерла зірка, що спалахне в іншому місці. Проте ні, не спалахнула.

Оглянися: прожиті твої дні л..тять слідом за тобою, лишаючи в темряві минулого (завжди, повсякчас, щомиті) згасаючий і все ж таки незгасний слід (За Є. Гуцалом).

«Я хочу сказами своє слово». Поміркуйте, як ви розумієте зміст останнього абзацу. Напишіть про це стислий роздум (за можливості, пост у соціальних мережах).

На основі синонімії будуються такі стилістичні фігури: евфемізм, перифраза, градація, посилюваний повтор, тавтологія.

Евфемізм — слово або словосполучення, що відтворює зміст у пом’якшеній формі. Евфемізми вживають для заміни грубих зворотів: дурний — немудрий, не хапає зірок із неба; брехати — помилятися, фантазувати, вигадувати. Наприклад: Того часу було нас у батька з матір’ю п’ятерко: найстаршенька сестриця Парася, а за нею був я, а після мене знайшовся в капусті братик Івасик, а після Івасика лелека приніс сестричку Пистинку — потім іще, не пам’ятаю вже де, знайшлися дві сеструні (Остап Вишня).

Перифраза — це описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово, через характерні їхні риси. Наприклад: Кобзарем його ми звемо, — так від роду і до роду, — кожен вірш свій і поему він присвячував народу (М. Рильський).

Градація — це стилістична фігура, побудована на розташуванні слів або висловів у міру наростання чи спаду їхніх значеннєвих якостей. Наприклад:

І знов нічна дорога серед довгих червонуватих тіней, мов між трав, і лиш попереду червоний вогник, мов поклик, блимав, танув і мовчав (С. Тельнюк).

Посилюваний повтор — це стилістична фігура, що базується на повторенні того самого слова, але в супроводі інших слів, які посилюють його виразові якості. Наприклад: Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву (І. Драч).

Тавтологія — поєднання спільнокореневих слів для посилення відтінків позначуваних ними понять. Наприклад: Ой на Чорному морі, на білому камені, ой там сидить ясен сокіл-білозірець, низенько голову склонив, та жалібно квилить-проквиляє, та на святе небо, на Чорнеє море іспильна поглядає (Нар. творчість).

Плеоназм — подвоєння близькозначних слів для посилення виразності мовлення. Наприклад: Хто наше злото-серебро плугами кривди переоре, хто серця чистого добро злобою чорною поборе? (М. Рильський).

215. «Вчити себе самого — благородна справа». Прочитайте речення. Визначте, які стилістичні фігури, побудовані на використанні синонімів, у них ужито.

1. Гей, сидить же кобзар на могилі, і люлечку потягає, і на бандурі грає-виграває, і голосно-жалібно співає. 2. Полети ж, соколе ясний, брате мій рідний, в городи християнські та сядь-впади у мого отця, у матусі у дворі, жалібненько заквили та про мою незгодоньку і тяжку неволеньку отцеві-матусі розкажи (Нар. творчість). 3. Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь (М. Рильський). 4. Оці незаймані ліси красу новій землі нестимуть у вік найвищої краси, у вік без війн, без крові, сліз (П. Воронько). 5. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, соняшників… От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади… Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (І. Нечуй-Левицький). 6. У місті Лева я любов свою зустрів (Д. Павличко). 7. Хлопець зірок з неба не хапає, але й для нього не минула даремно ця наука (Б. Лепкий).

Зауважте!

Тавтологічні звороти можуть бути не лише стилістичним засобом, а й вадою тексту. Наприклад, у поширених в усному мовленні, а часом і в засобах масової інформації, висловах вільна вакансія, пам’ятний сувенір, захисний імунітет, головний лейтмотив прикметники зайві, бо називають ознаки, наявні в характеризованих ними іменниках.

216. Розв’яжіть мовну задачу.

Ярослав записав словосполучення дуже дотепний, а Іван — дуже чудовий. Учитель зробив зауваження щодо поєднання слова дуже з прикметниками. Чому і кому адресоване зауваження?

217. Відредагуйте і запишіть речення, усуваючи недоречні тавтології і плеоназми.

1. Я ніяк не міг пригадати, кому дав почитати свою особисту книжку. 2. Зустріч було призначено на дев’ятнадцяту годину вечора. 3. Відтоді щороку в другу неділю травня місяця святкують Свято матері. 4. Знадвору було чути крик дитячих голосів. 5. «Ми зробимо всю роботу!» — обіцяв я бабусі. 6. У своєму творі письменник відтворив тогочасні суспільні процеси. 7. Ми завжди пам’ятаємо і не забуваємо Шевченкові слова: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». 8. Праця наших працівників не залишиться непоміченою (3 учнівських творів).

На основі антонімів будуються стилістичні фігури антитеза і оксиморон.

Антитеза — стилістична фігура, що підкреслює виразність мови через контрастне зіставлення протилежних понять, думок, образів. Наприклад: Завірюха сміється і плаче, стогне й шаліє, вона співає весільної і воднораз похоронної, в її співі жура й мажор початку і кінця (Б. Антоненко-Давидович).

Оксиморон — стилістична фігура, яка полягає в поєднанні протилежних за змістом контрастних понять, що зумовлює виникнення нового поняття. Наприклад: В день такий на землі розцвітає весна і тремтить від солодкої муки (В. Сосюра).

218. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити». Прочитайте речення. Назвіть антоніми. Скажіть, яку стилістичну функцію вони виконують.

1. Світали ночі, вечоріли дні… Не раз хитнула доля терезами. 2. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. 3. О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий від кусючих бджіл! 4. Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а другі — як бідні Міньйони. Хто купляв собі Долю за гріш, а хто — і за мільйони. 5. І я ходжу, володарка темниці, скриплять у тиші двері за дверми, блищать очима слуги темнолиці, мені у ноги стелять килими. 6. І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела, такої дивної отрути я ще ніколи не пила, такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги, такої зоряної тиші, такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі (З тв. Л. Костенко).

219. Прочитайте текст. Скажіть, які стилістичні фігури використані у висловлюванні. Спишіть, вставляючи пропущенні букви.

Я завжди тягнувся до всього пр..красного. Не раз інтуїтивно, навпомацки. Я люблю квіти і сонячний день. Я люблю справді похмурий, дощовий день при повному вираж..нні сльотавої погоди… Люблю музику, хоча не завжди розумію її, зате я відчуваю її серцем, а це більше, ніж розуміти і не відчувати… Люблю слово й гармонію слів. Люблю ритм слова як у поезії, так і в прозі й добре знаю, що у слів свої закони і правила. Одні виш..кувані, згруповані доладно, інші схожі на ярмарковий натовп. Одні дають відпочинок, інші натомлюють…

Люблю красивих людей, і мені боляче, коли в цих красивих людей гидкі думки, бридкі душі, некрасиві серця… (І. Чендей).

Я хочу сказати своє слово». Поміркуйте, як ви розумієте зміст останнього абзацу. Напишіть, що ви в житті вважаєте красивим, а що — потворним (за можливості, розмістіть пост у соціальних мережах).

Ваш конспект

На використанні омонімів, паронімів творяться стилістичні фігури, що становлять «гру слів» — насамперед каламбури. Антоніми через контраст, протиставлення створюють живі образи названих предметів. На основі використання антонімів побудовані антитеза, оксиморон. М. Рильський писав: «Багатство синонімів — одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці — невід’ємна прикмета доброго стилю, доконечна риса справжнього майстра». За допомогою синонімів творяться такі фігури, як евфемізм, перифраза, градація, тавтологія. Слід пам’ятати, що застосовувати всі стилістичні фігури слід доречно й умотивовано.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

ТВІР-РОЗДУМ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

220. Скажіть, як ви розумієте поняття мораль і етика. Свої міркування порівняйте з визначеннями, поданими у словнику філософських термінів.

Мораль — система поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливішою функцією моралі є узгодження вчинків окремих осіб з інтересами інших людей, суспільства загалом. Характерною особливістю моралі є те, що вона ґрунтується не на примусі, а на силі переконання, громадської думки, виховання, традиції. Велику роль у моралі відіграє свідомість — як суспільна, так і індивідуальна.

Етика — філософська наука, об’єктом вивчення якої є мораль. Досліджує проблеми щодо того, як має поводитися людина (нормативна етика), та власне теоретичні поняття про походження і суть моралі. Формулює ідеали, моральні принципи та норми людської поведінки (Зі словника філософських термінів).

221. Прочитайте твір, написаний десятикласником (с. 148). Визначте його тему та основну думку.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ДУХОВНІСТЬ І КОГО МОЖНА НАЗВАТИ ДУХОВНОЮ ЛЮДИНОЮ

Відповідь на ці запитання не знайдені у жодному словнику. Сухими, точними словами не виразити сутності людини. Тож треба хоча б на мить замислитися.

Зараз стало модним змішувати поняття «душевне» і «духовне», особливо в мистецькому середовищі. Проте виражають вони абсолютно різні речі. До душевного належить все, що стосується мистецтва: живопис, театр, поезія, музика, тобто культурні вподобання людини. Часто люди душевної праці залишаються незадоволеними своїм життям, бо всередині — порожнеча, яку годі заповнити просто творчістю, звичайним буденним життям. Вони намагаються втекти, сховатись від цього світу: хтось — у наркотичних ейфоріях, хтось — у езотериці, дехто не витримує і виходить у вікно. Не кожен може знайти свою дорогу вгору. У повісті Дж. Д. Селінджера «Над прірвою в житі» вчитель говорить головному герою: «Можливо, ти дійдеш до того, що в тридцять років станеш завсідником якого-небудь бару і будеш ненавидіти кожного, хто схожий обличчям з чемпіоном університетської футбольної команди. Прірва, в яку ти падаєш, — жахлива, небезпечна. Той, хто падає туди, ніколи не відчуває дна. Він падає, падає без кінця. Це стається з людьми, котрі в якийсь момент свого життя почали шукати те, чого не могло їм дати їх звичне оточення. Точніше, вони думали, що у звичному оточенні нічого для себе знайти не можуть. І вони припинили пошуки. Припинили, навіть не намагаючись що-небудь знайти».

А духовність, на мою думку, — це християнські ідеали і подвиги, прагнення чогось вищого, яке ніколи неможливо втамувати до кінця. Світ, у якому немає вертикалі, немає ієрархії цінностей, — це світ банальності.

Життя духовної людини — постійний рух. Ось слова з пісні людини, яку я вважаю досить-таки духовною: «Я йду по своїй землі до Неба, яким живу». Шлях, звичайно, може бути різним: «крок уперед — два кроки назад» (К. Кінчев). Той самий крок для різних людей може мати неоднакове значення. Якщо людина замість дискотеки піде на концерт серйозної рок-групи, — це, на мою думку, плюс. А от якщо християнин замість служби в церкві піде на той самий рок-концерт, це крок у мінус, спуск на щабель нижче.

Духовний розвиток людини не припиняється, доки вона жива. «Головне — іти. Шлях не закінчується, а ціль — завжди омана: мандрівник піднявся на вершину і вже бачить наступну ціль. А досягнена перестала відчуватись як ціль» (А. де Сент-Екзюпері).

Розгляньте пам’ятку. Поміркуйте, чи відповідає твір учня всім зазначеним вимогам.

Як писати твір-роздум на морально-етичну тему

• Добре обміркуйте тему, визначте основну думку висловлювання. Сформулюйте тезу-твердження, яке ви будете доводити або спростовувати.

• Доберіть фактичний матеріал, який допоможе розкрити основну думку твору. Аргументуйте власні думки посиланням на приклади з життя та художньої літератури. Це можуть бути окремі епізоди із художніх творів, приклади з історії, особистий досвід. Теза потребує доведення.

• Зробіть висновки й узагальнення, що випливають із зібраного фактичного матеріалу. Послуговуйтеся словами отже, як бачимо, на мою думку, на моє переконання’, як видно із наведених фактів, прикладів тощо

• Використовуйте у творчій роботі риторичні фігури (оклики, питання, звертання).

• Доберіть влучний заголовок.

222. Підготуйтеся до написання твору-роздуму на одну з тем:

• «Від чого залишаються плями на совісті»;

• «Яких якостей мені бракує»;

• «Людські стосунки — це обмін цінностями» (І. Томан).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити