Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

Граматиці підкоряються навіть імператори.

Латинське прислів’я

§40 МОРФОЛОГІЯ. СИСТЕМА ЧАСТИН МОВИ

Які особливості морфології як складової граматики?

Граматика (від лат. grammatike techne — письмове мистецтво) — це характерна для конкретної мови сукупність правил, за якими слова об’єднуються в змістовні фрази і речення, набираючи при цьому залежних від функції в реченні форм.

Граматика складається з двох розділів — морфології та синтаксису.

Морфологія (від гр. morphe — форма і logos — слово, вчення, наука) — розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних із ними граматичних значень. До морфології належить і вчення про частини мови. Можна сказати, що морфологія — це граматика слова.

Синтаксис (від гр. syntaxis — побудова, порядок) — розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення. Іншими словами, синтаксис — це граматика зв’язного мовлення.

Для морфології, як і для граматики в цілому, важливим є граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільним для цілих розрядів слів. Наприклад, іменникові властиві граматичні значення чоловічого, жіночого або середнього роду, однини чи множини, певного відмінка.

Однорідні граматичні значення і їхні граматичні форми становлять граматичну категорію: граматичні значення чоловічого, жіночого й середнього роду утворюють категорію роду; однини і множини — категорію числа.

319. «Вчити самого себе — благородна справа». Прочитайте текст.

Складіть план висловлювання у формі питальних речень.

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини мови — калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосередньо латинського partes orationis, де partes — частини, a oratio — мовлення, висловлювання, речення. Частинами мови спочатку називали ті граматичні явища, які тепер називають членами речення. Лише згодом цей вираз набув сучасного термінологічного значення, хоч ще довго частини мови ототожнювали з членами речення.

Уперше частини мови були виділені давньоіндійськими граматистами Яска і Паніні (V ст. до н. е.), які розрізняли в санскриті такі частини мови, як ім’я, дієслово, прийменник, сполучник і частка. Однак давньоіндійська теорія не була відомою в Європі. Європейська теорія частин мови йде від Аристотеля (IV ст. до н. е.), який виділив чотири частини мови: ім’я, дієслово, член (артикль) і сполучник. Остаточно вчення про частини мови сформувалося в александрій- ській школі (II ст. до н. е.). Аристарх Самофракійський і його учень Діонісій Фракійський уперше виділили вісім частин мови: ім’я, дієслово, прислівник, артикль, займенник, прийменник, дієприкметник, сполучник. Прикметник був об’єднаний з іменником в одній частині мови, бо в давньогрецькій вони мали спільну систему відмінювання. В основу класифікації слів за частинами мови було покладено два принципи: морфологічний («ім’я є відмінюваною частиною мови») і семантичний («що означає тіло або річ»). Ця система частин мови була запозичена римськими вченими, які, щоправда, внесли до неї незначні зміни: з числа частин мови було усунено артикль, якого немає в латинській мові, і додано вигук.

Пізніше ця класифікація поширилася на всі європейські, а згодом і на інші мови (М. Кочерган).

Частини мови — це такі лексично-граматичні розряди слів, які об’єднані значенням, властивими їм граматичними категоріями, основними синтаксичними функціями та засобами словотворення.

Частини мови поділяються на самостійні та службові. Самостійні частини мають лексичне і граматичне значення, а службові — тільки граматичне. Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови, бо не має ні лексичного, ні граматичного значення, а тільки виражає емоції та волевиявлення.

320. Спишіть текст, вставляючи пропущені букви і розкриваючи дужки. Визначте, якими частинами мови є слова першого й останнього речень.

Після польоту перший українець у космосі Павло Попович ділився своїми враженнями: «Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, осокори вздовж дороги, верби над Россю, будинок, у якому ріс, рідних, друзів. Так захотілося (до)дому…» А на рідній землі його зустрічали з почесним ескортом та (багато)людними мітингами.

Як стверджував з гордістю Павло Романович, ще в XVI століт..і запорозькі козаки запускали по ворогу бойові «літалки». А в XIX століт..і секрет «літалок» розкрив і розвинув українець — генерал Засядько. Він назвав їх ракетами і застосовував під час (російсько)турецької війни для обстрілу фортець супротивника. Ця зброя була такою ж секретною, як у Другу світову війну реактивні снаряди для «Катюш», створені за таким же принципом українцем Лангемаком. Українцями були Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Глушко, Челомей… «Ось і виходить, що всю ракетну техніку розвивали українці», — жартував Павло Романович.

Павло Попович (у)перше (під)час польоту дав справжній космічний концерт — сильним і чистим голосом проспівав українську пісню «Дивлюсь я на небо…». Він знав, що його слухають на Землі, що це улюблена пісня головного конструктора Сергія Корольова (З журналу).

«Я хочу сказати своє слово». Підготуйте повідомлення- презентацію «Україна — космічна держава».

Зауважте!

Чимало слів можуть втрачати свої граматичні ознаки, набувати нових ознак і нового змісту, а в зв’язку з цим — переходити з однієї частини мови в іншу. Наприклад: 1. Старий горобець на полову не спіймається. 2. Старий каже на глум, а ти бери на ум (Нар. творчість). У першому реченні слово старий — прикметник, що характеризує іменник горобець, відповідає на питання який? і виступає означенням. У другому реченні слово старий — іменник, що відповідає на питання хто? і виступає підметом.

321. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити». Розгляньте таблицю й підготуйте розповідь про перехід слів з однієї частини мови в іншу.

ПЕРЕХІД СЛІВ З ОДНІЄЇ ЧАСТИНИ МОВИ В ІНШУ

Субстантивація

перехід прикметників і дієприкметників в іменники

Сучасне (прикметник) село змінилося невпізнанно. Сучасне (іменник) завжди на дорозі із минулого в майбутнє (3 тв. О. Довженка).

Адвербіалізація

перехід іменників і прикметників у прислівники

Ми милувалися ранньою весною (іменник). Весною (прислівник) сад розквітне рясно (3 тв. К. Тищенко).

Прономіналізація

перехід іменників і числівників у заменники

Море (іменник) розбурхало хвилі. Чужа душа — це ціле море (займенник) сліз (3 тв. Л. Костенко).

Ад’єктивація

перехід дієприкметників у прикметники

І руки ті, не учені (дієприкметник) до зброї, шукали тільки дружньої руки. Зібралися на раду всі мужі учені (прикметник) (3 тв. Лесі Українки).

322. Прочитайте пари речень. Визначте, якими частинами мови є виділені слова.

1. Сидить батько кінець стола, на руки схилився, не дивиться на світ Божий, тяжко зажурився (Т. Шевченко). Кінець — ділу вінець (Нар. творчість). 2. Багато слів написано пером (Л. Костенко). Багато сказали, а слухати нічого (Нар. творчість). 3. Навколо все від щастя молодіє (М. Рильський). Навколо маківки гуділи бджоли (В. Яворівський). 4. У серці сум ще живе за тією сніжною зимою. Зимою так вже хочеться весни (3 тв. М. Сома). 5. Ліс зустрів мене, як друга, горлиць теплим воркуванням, пізнім дзвоном солов’їним, ніжним голосом зозулі, вогким одудів гуканням (М. Рильський). «Ліс рук!» — здивовано промовив учитель, побачивши, що ніхто не хоче відповідати (А. Дімаров). 6. Поранений голуб відмовлявся навіть пити воду (В. Чабанівський). Поранений раптом прийшов до тями й з останніх сил кинувся до лікаря (О. Довженко).

323. Спишіть речення, ставлячи розділові знаки. Визначте службові частини мови.

1. Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі в морозні ранки і вечірній час і в свята гомінкі і в дні робочі ми думаємо правнуки про вас (В. Симоненко). 2. Моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе! (Д. Павличко). 3. Грав Музикант про сонце в блакитному небі про біленьку хмаринку про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі (В. Сухомлинський). 4. Теє слово всім давало то розвагу то пораду (Леся Українка). 5. Як не любить той край що дав тобі і силу і гострий зір очей і розум молодий і далі що тобі красу одкрили і моря голубий розгойданий прибій (В. Сосюра). 5. Над далекими горбами небо ніби зливалось з землею вкритою товстим білим сніговим шаром (І. Нечуй-Левицький). 6. Коли між батьком і між сином стоїть невидима стіна на очі тоскна і полинна сльоза накочує сумна (В. Крищенко).

Ваш конспект

Усі слова поділяються на частини мови за такими принципами:

— смисловим (спільне значення слів);

— морфологічним (слова мають спільні граматичні категорії, змінюються за схожими принципами);

— синтаксичним (типові синтаксичні ролі — яким членом речення слово є найчастіше);

— словотворчим (типові для певної групи слів способи словотворення, суфікси, префікси тощо).

Усього українська мова налічує 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник), 3 службових (прийменник, сполучник, частка), вигук (не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити