Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

§42 ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ

Яким чином слова узгоджуються в українській мові?

335. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити».

Користуючись таблицею, розкажіть про поділ іменників на відміни.

ВІДМІНИ ІМЕННИКІВ

Відміна

Рід

Закінчення в початковій формі

Приклади

І відміна

чоловічий, жіночий, спільний

-а, -я

лелека, Ілля, пісня, мрія, бідолаха

II відміна

чоловічий

[ ],-о

дід, вітер, дядько, степ, Дніпро

середній

-о, -е, -я

небо, сонце, обличчя

III відміна

жіночий

[ ]

сіль, користь, зелень

IV відміна

середній

-а, -я

лоша — лошати, теля — теляти, плем'я — племені

Зауважте!

До жодної з відмін не належать незмінювані іменники (кіно, леді); іменники, що вживаються тільки в множині (штани, Суми)] іменники, що перейшли з прикметників та дієприкметників (хворий, поранений).

Ваш коментар

336. «Вчити себе самого — благородна справа». Прочитайте пари словосполучень. Порівняйте, чи є між висловами смислова різниця. Визначте рід, відмінок і відміну іменників.

З’їв яблуко, з’їв яблука; скосив траву, скосив трави; назбирав ягід, збирав ягоди; випив чаю, запропонував чай.

337. Хто швидше? Згрупуйте іменники в чотири колонки за відмінами. Які іменники ви не виписали і чому?

Україна, крило, злість, акуленя, сани, горобець, горобеня, погода, метро, шерсть, ожина, збагачення, плем’я, згуртованість, книгарня, наречена, тигреня, скромність, розум, страх, валіза, мати, каченятко.

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних іменників складеться початок прислів’я: «… її з охотою виконувати».

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники першої відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий нешиплячий приголосний: весна, призьба, риба.

До м’якої групи належать іменники з м’яким кінцевим приголосним основи: рілля, праця, олія.

До мішаної групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий шиплячий приголосний: дача, хаща, огорожа. Іменники цієї групи мають у деяких відмінках закінчення твердої групи, в інших — м’якої.

338. Провідміняйте письмово в однині іменники гора, пісня, круча, використовуючи таблицю.

Відмінок

Група

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Тверда

-ою

М’яка

-ею,-єю

Мішана

-ею

У давальному і знахідному відмінках перед закінченням -і приголосні [г], [к], [х] чергуються із [з], [ц], [с]: книга — книзі, рука — руці, свекруха — свекрусі.

В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м’якої і мішаної- -ею (-єю): праця — працею, олія — олією, каша — кашею.

339. Спишіть, ставлячи іменники в потрібній формі. Визначте групу і відмінок іменників.

Вслухатися, в, тиша; знайти, на, дорога; милуватися, зоря; знайти, під, груша; зателефонувати, подруга; лежати, в, колиска; спочити, під, акація; затамувати, образа; частувати, каша; зустрітися, на, кладка; познайомитися, зі, стаття; вичитати, в, книга; зупинитися, біля, яблуня; розповідав, тітка.

340. «Єдиний шлях, що веде до знання, — це діяльність».

Спишіть речення, ставлячи іменники, що в дужках, в орудному відмінку однини, вставляючи пропущені букви.

1. Воду з (олія) не погод..ш. 2. (Брехня) увесь світ обійдеш, та назад не вернешся. 3. Орел мухи не ловить, а слон за (миша) не гон..ться. 4. Знайся кінь з конем, віл з волом, свиня з (свиня), а рівня з (рівня). 5. Хоч правду й (багнюка) вимаж..ш — вона чистою буде. 6.І за (гора) не розлучишся з (журба). 7. Хто короткою (стежка) ход..ть, той удома не ночує. 8. Із вовчою (вдача) не прикин..шся овечкою (Нар. творчість).

Зробіть фонетичний розбір виділених слів (див. с. 281).

341. «Вчити себе самого — благородна справа». Провідміняйте письмово в множині іменники ropa, пісня, круча, використовуючи таблицю.

Група

Відмінок

називний

родовий

даваль

ний

знахідний

орудний

місце

вий

кличний

Тверда

[ ]

-ам

Як у Н.в. або Р.в.

-ами

-ах

М’яка

[ ]

-ям

-ями

-ях

Мішана

[ ]

-ам

-ами

-ах

Зауважте!

У родовому відмінку множини більшість іменників першої відміни мають нульове закінчення: парт, мрій, хащ. Кілька слів набувають закінчення -ей, -ів: мишей, саней, судців. У деяких іменниках в основу вставляються голосні — сосон, сосен. Можливі чергування [о], [е] з [і]: дорога — доріг, береза — беріз.

342. Спишіть речення, ставлячи потрібні розділові знаки. Іменники, що в дужках, поставте в родовому відмінку множини.

1. Є тисяча (дорога), мільйон вузьких (стежинка). 2. Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте (нива). Я воскрес, щоб із вам жити під шаленством весняних (злива). 3. Над тихим сном мого малого сина, над плетивом думок моїх і (мрія) пливла тривога, ніби всесвіт, сива, гойдаючись на гребенях (надія). 4. В дні травневі, мріями багаті, коли щастя хлюпає з (пісня), ми щороку зустрічаєм свято — Перемоги радісної день (3 тв. В. Симоненка). 5. Серед купи (верба) та поміж очеретами розкинувся циганський виселок, де проживало кілька (сім’я) (М. Коцюбинський). 6. Троє (суддя) уже сиділо на лаві, а біля них схилився над паперами писар (Б. Грінченко).

Іменники другої відміни так само, як і першої, поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники чоловічого роду з основою на твердий нешиплячий приголосний із нульовим закінченням та закінченням -о (палац, кран, батько, Петро) та іменники середнього роду із закінченням -о (вікно, місто).

До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (учитель, край) та іменники середнього роду із закінченнями -е, -я (море, поле, завдання, збіжжя).

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим шиплячим основи, що мають нульове закінчення (сторож, слухач), та іменники середнього роду із закінченням -е та основою на шиплячий приголосний (плече, прізвище).

Іменники з основою на -р можуть належати до твердої, м’якої або мішаної групи.

Ваш коментар

343. «Вчити себе самого — благородна справа». Розгляньте таблицю «Поділ іменників II відміни з основою на -р на групи».

ПОДІЛ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ З ОСНОВОЮ НА -Р НА ГРУПИ

Тверда група

М’яка група

Мішана група

Іменники на -ер, -ір, -ор, -ур (майстер, папір, директор, абажур); односкладові слова (мир, дар, вир); іменники з постійно наголошеними -ар, -яр, -иp (гектар, футляр, бригадир) слова снігур, звір, комар, варвар, долар, панцир, хабар, пластир (хоч у називному відмінку множини — снігурі, звірі, комарі)-, а також іменники муляр, столяр, ювіляр, мадяр

Іменники з наголошеними суфіксами -ар, -up, якщо наголос у множині переходить на закінчення (друкар — друкарі, проводир — проводирі) слова з ненаголошеним

суфіксом -ар (лікар — лікарі); а також іменники Ігор, якір, єгер

Іменники, які закінчуються на -яр і означають фах чи рід занять (вугляр, школяр)

Користуючись таблицею й алгоритмом, визначте групи іменників другої відміни з основою на -р.

Узвар, першодрукар, формуляр, бульвар, сир, тир, гончар, повістяр, ледар, панцир, шахтар, бригадир, вівтар, вир, календар, снігур, бджоляр, шифер, бульдозер, візир, різьбяр.

344. «Вчити себе самого — благородна справа». Провідміняйте письмово в однині іменники шлях, гай, ключ, використовуючи таблицю.

Група

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Тверда

[ ], -0

-а/-y

-ові,-у

[ ]/-а

-ом

-ові/-у/-і

-у/-е

М’яка

[ ]

-я/-ю

-еві, -ю

[ ]/-я

-ем (-єм)

-еві(-єві) /-у/-ю

Мішана

[ ]

-а/-y

-еві, -у

[ ]/-а

-ем

-єві/-у/-і

-у/-е

345. «Вчити себе самого — благородна справа». Провідміняйте письмово в однині іменники село, сонце, насіння, селище, використовуючи таблицю.

Група

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Тверда

-ом

-і/-у

М’яка

-е, -я

-е, -я

-ем,-ям

-і/-ю

-е,-я

Мішана

-ем

-і/-у

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду другої відміни мають закінчення -а (-я) або -у (-ю).

Закінчення -а (-я) мають іменники, що означають:

• назви істот, героїв літературних творів (Віктора, лікаря, Мороза);

• конкретні предмети, що мають форму однини і множини (документа, портрета);

• міри довжини, ваги, часу, числові та грошові назви (метра, кілограма, тижня, серпня, вівторка, долара);

• наукові терміни і поняття (параграфа, відмінка, атома), але: складу, роду, виду.

• населені пункти (Києва, Львова), але: Кривого Рогу, Зеленого Гаю;

• приміщення, будівлі (млина, коридора), але: поверху, даху, залу.

Закінчення -у (-ю) мають іменники, що означають:

• збірні назви (лісу, очерету), але: ліска, горішника;

• речовину, масу, матеріал (воску, чаю, піску, граніту), але: хліба, вівса;

• установи, організації, заклади (інституту, заводу, комітету);

• нечітко окреслені предмети (космосу, простору);

• явища природи (граду, снігу, морозу);

• почуття, ознаки, дії, стани (гніву, польоту, вальсу, смутку);

• усі географічні назви, крім назв населених пунктів (Єгипту, Кавказу, Дунаю), але з наголошеним закінченням -а (-я): Дністра, Дінця, Дніпра.

Іменники середнього роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я): села, моря.

346. Хто швидше? Запишіть подані іменники у дві колонки:

• із закінченням -а (-я); • із закінченням -у (-ю).

Ужгород, мармур, квітень, Омськ, ураган, Дунай, господар, ризик, Інгул, старт, Острог, синус, електрон, туризм, радіус, ювілей, Буг, циферблат, Арарат, гіпс, Афганістан, епітет, Тибет, ентузіазм.

Якщо ви правильно виконали завдання, із перших букв записаних іменників складеться початок вислову Андрія Малишка: «… , тому глибини всякі перейти».

347. У поданих словосполученнях замініть прикметники іменниками в родовому відмінку однини й запишіть.

Зразок. Клубний інвентар — інвентар клубу.

Бетонна споруда, степова квітка, волейбольні змагання, музейні експонати, університетський товариш, лісовий аромат, вечірня прохолода, джмелине гудіння, гіпсова скульптура, кленове листя, дніпровська вода, київські студенти, соняшникова олія, паризькі краєвиди.

348. Розв’яжіть мовну задачу.

Учні складали речення зі словом Рим. Олесь записав у зошиті: «На згадку про подорож лишилася листівка з краєвидом Рима». Ірина склала таке речення «Юнака цікавила історія Стародавнього Риму». Чому учні вжили те саме слово з різними закінченнями?

Зауважте!

Одним зі стилістичних засобів морфології є форми кличного відмінка, що широко вживаються в розмовному і художньому стилях. Науковому й діловому стилям цей відмінок не властивий, окрім звертань (Шановна Маріє Петрівно! Вельмишановний пане директоре!). У художньому стилі у формі кличного відмінка можуть уживатися іменники — назви неістот: дубе, таю, земле, зоре, діброво. Наприклад: 1. Як тебе не любити, Києва мій! (Д. Луценко). 2. Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка).

У кличному відмінку однини іменників другої відміни вживається закінчення -у:

• в іменниках чоловічого роду із суфіксами -ик-, -ок-, -к-: хлопчику, синку,

• у словах з основою на шиплячий приголосний: товаришу, слухачу,

• в іменниках діду, тату, сину.

Закінчення -ю вживаємо в іменниках з основою на м’який приголосний: учителю, добродію; але: хлопче.

Усі інші іменника чоловічого роду набувають закінчення -е: брате, голубе, Степане.

Ваш коментар

349. «Єдиний шлях, що веде до знання — це діяльність». Спишіть речення, ставлячи іменники, що в дужках, у кличному відмінку. Виділіть комами звертання.

1. Знай (швець) своє ремесло, а в кравецтво не пнись (Нар. творчість). 2. Ой (Дніпро) (Дніпро) широкий та дужий! Багато ти (батько) у море носив козацької крові (Т. Шевченко). 3. Ким хочеш бути (син) у житті? (М. Рильський). 4. Тобою (край) мій живу у бурях, снах і наяву (М. Стельмах). 5. Ой ти (кіт, коточок)! Не ходи рано в саду, садочку (Нар. творчість). 6. Це ти мій (Київ) квітчастий (М. Рильський).

350. «Вчити себе самого — благородна справа». Письмово провідміняйте іменники шлях, гай, знання, ключ у множині, використовуючи таблицю.

Група

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Тверда

-и, -а

-ів, [ ]

-ам

Як у Н.в. або Р.в.

-ами

-ах

-и, -а

М’яка

-і, -ї, -я

-ів,-їв, [ ]

-ям

-ями

-ях

-і, -ї, -я

Мішана

-і, -а

-ів, [ ]

-ам

-ами

-ах

-і, -а

У родовому відмінку множини закінчення -ів (-їв) мають іменники чоловічого роду (заводів, берегів, плащів) та деякі іменники середнього роду (подвір’їв, морів, полів).

Нульове закінчення можуть мати всі іменники середнього роду (вікон, слів) та іменники чоловічого роду на -ин, -ан, -ян (росіян, киян, але: грузинів, осетинів). Декілька іменників мають закінчення -ей: очей, гостей, коней, плечей (і пліч).

351. Хто швидше? Слова, що в дужках, поставте в родовому відмінку множини. Утворені словосполучення запишіть у дві колонки:

• ті, у яких іменники мають закінчення -ыв;

• ті, у яких іменники мають нульове закінчення.

Дума про (козак), одяг (болгарин), поливання (дерево), острів (скарб), сміливість (киянин), кілограм (помідор), повідомлення (громадянин), прагнення до (знання), триста (грузин), вісім (кілограм), скарби (море), п’ятеро (харків’янин), вироби (ремісник).

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв перших записаних слів складеться початок прислів’я: «… ведуть».

352. «Вчити себе самого — благородна справа». Провідміняйте в однині й множині іменники ніч, ДОПОВІДЬ, використовуючи таблицю.

Число

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Однина

[ ]

[ ]

Множина

-ей

-ам, -ям

-ами, -ями

-ах, -ях

Зауважте!

У непрямих відмінках однини й у всіх відмінках множини в іменнику мати з’являється суфікс -єр- (-ір-). У родовому і знахідному відмінках множини слово набуває закінчення -ів — матерів.

В орудному відмінку однини іменників третьої відміни перед закінченням -ю: після р та б, п, в, м, ф ставиться апостроф: матір’ю, кров’ю, верф’ю; відбувається подовження м’яких і пом’якшених приголосних, якщо вони опиняються між двома голосними: сіллю, синню, подорожжю-,

• якщо основа закінчується збігом приголосних, то подовження не відбувається: молодістю, Керчю, нехворощю.

353. Хто швидше? Поставте іменники третьої відміни в орудному відмінку однини й запишіть у три колонки:

• з апострофом; із подовженням приголосних; без апострофа і подовження приголосних.

Потворність, верф, зустріч, повість, глазур, трель, кіновар, кволість, широчінь, міць, кров, загадковість, продуктивність, грязь, Об.

Якщо ви правильно виконали завдання, із третіх букв записаних іменників складеться закінчення вислову Омара Хайяма: «Зле слово може стати …».

354. «Вчити себе самого — благородна справа». Провідміняйте іменники лоша, ім’я в однині й множині, використовуючи таблицю.

Число

Відмінок

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний

Однина

-а, -я

-и, -і

-а, -я

-ам, -ям

Як у Н.в.

Множина

[ ]

-ам

-а, [ ]

-ами

-ах

Зауважте!

Іменники четвертої відміни набувають суфіксів -ат-, -ят-, -ен- у родовому, давальному, місцевому відмінках однини та в усіх відмінках множини. Суфікс -єн- може з’являтися в орудному відмінку однини (ім’ям — іменем).

355. Доберіть до поданих слів іменники четвертої відміни, що означають малих за віком істот. Іменники четвертої відміни поставте в родовому, давальному, орудному відмінках однини.

Зразок. Кішка — кошеня, кошеняти, кошеняті, кошеням.

Гуска, горобець, кінь, корова, бобер, лев, курка, олень, верблюд, овечка, свиня.

Ваш конспект

Поділ іменників на відміни відбувається за належністю до певного роду, також до уваги беруться закінчення іменників у початковій формі (називному відмінку однини). Деякі іменники (поні, ножиці, черговий) перебувають поза відмінами. Залежно від того, до якої відміни належить іменник, він набуває певних закінчень при відмінюванні за сімома відмінками.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити