Підручник Українська мова 10 клас (профільний рівень) - А. А. Ворон - Освіта 2018

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

§46 ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Які дієслівні форми є незмінними?

Чи всі дієслівні форми можуть виступати присудками?

Дієслово — частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслова виражають тривалу або закінчену дію, що відбувається в певному часі. Поняття дії, яку називає дієслово, досить широке. Це може бути фізична дія (говорити, копати), стан предмета (стояти, думати), рух і переміщення у просторі (іти, бігти), зміни, що відбуваються з предметом (червоніти, старіти).

400. «Вчити себе самого — благородна справа». Розгляньте таблицю і підготуйте розповідь про форми дієслова.

ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Форми дієслова

На яке питання відповідає?

Приклади

Як змінюється

1. Неозначена форма (інфінітив)

що робити? що зробити?

розповідати, відпочити

незмінна форма

2. Способові

що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що роби? і под.

читаю, сказав, питатиму, намалював би, повір

за способами, часами, числами, особами або родами

3. Дієприкметник (особлива)

який?

написаний

за числами, родами (в однині) й відмінками

4. Дієприслівник (особлива)

що роблячи? що зробивши?

працюючи, сказавши

незмінна форма

5. Безособова форма на -но, -то

що зроблено?

пошито, скасовано

незмінна форма

401. Прочитайте прислів’я, знайдіть дієслова й визначте їхню форму.

1. Не взявшись за сокиру, хати не збудуєш. 2. І сокира, лежачи, іржавіє. 3. Зароблений сухар кращий від краденого бублика. 4. Добре того вчити, хто хоче все знати. 5. Сказано на глум, а ти бери на ум. 6. Прожите, як пролите, — не повернеш. 7. Вчорашнього дня шукав, а що робити — не знав. 8. Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. творчість).

Неозначена форма дієслова (інфінітив) — це початкова незмінна форма дієслова. Вона не вказує ні на час, ні на особу, ні на рід, ні на число і відповідає на питання що робити? що зробити?

Неозначена форма має наприкінці суфікс -ти (рідше -ть), що не входить до основи: спитати, нести.

Ваш коментар

402. Прочитайте речення. Визначте, яким членом речення в кожному з них є дієслова в неозначеній формі.

1. Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити. 2. Привів коня кувати, як кузня згоріла. 3. Життя прожити — не дощову погоду пересидіти (Нар. творчість). 4. Першою думкою в Остапа було тікати (М. Коцюбинський). 5. Ігнат виніс теляті їсти (М. Коцюбинський). 6. Стомились хлопці, присіли спочити (П. Воронько). 7. Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко). 8. Хоча б скоріше почало світати! (І. Вільде).

Дієслова бувають перехідними і неперехідними.

Перехідні дієслова означають дію, що переходить на предмет або спрямована на нього.

Від перехідних дієслів залежать іменники або займенники без прийменників:

• у знахідному відмінку: спитаю батька, зустріти друзів-,

• у родовому відмінку при запереченні: не бачив його, не знають відповіді;

у родовому відмінку, якщо залежне слово вказує на частину від цілого: з’їсти хліба, купити цукру.

Всі інші дієслова — неперехідні.

403. ХТО швидше? Запишіть подані словосполучення в дві колонки: з перехідними дієсловами; з неперехідними дієсловами.

Узгодимо дії, їдуть на екскурсію, подякував усім, написав повість, збираються у зграї, сплатиш борг, не дописав листа, працює в полі, не готувався до іспитів, не зробив помилок, об’єднаймося задля перемоги, купив хліба, складає речі, думала про тебе, не стомився від справ, не гаяв часу, купалися в озері.

Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв дієслів складеться закінчення вислову Чарлза Діккенса: «Працьовитість — душа будь-якої справи й ...».

Перехідні дієслова можуть по-різному передавати зв’язок між носієм дії і предметом, на який спрямована дія. Це досягається за допомогою постфікса -ся. Відповідно розрізняють два стани дієслова: активний і пасивний (у неперехідних дієсловах стан не визначається).

Дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком, на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника, належать до активного стану: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співак виконував пісню. Сюди належать усі перехідні дієслова.

Дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану: питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконувалася співаком. При цьому до перехідного дієслова приєднується постфікс -ся, а тому воно втрачає свою перехідність.

Українська мова уникає пасивних конструкцій. Тому слід, де це можливо, надавати перевагу дієсловам активного стану над пасивними дієсловами.

Окремо виділяють дієслова середньо-зворотного стану. Вони виражають такі відношення, за яких дія виконується суб’єктом і на нього ж спрямовується — суб’єкт є водночас і об’єктом дії: Тече вода із-за гаю та попід горою, хлюпочуться качаточка поміж осокою (Г. Шевченко).

404. Спишіть речення, ставлячи розділові знаки. Визначте категорію стану дієслів.

1. Держава не твориться в будучині держава будується нині {Олег Ольжич). 2. Ми для миру всі працюєм творим щастя для людей (М. Рильський). 3. В бризках променя купаються вже прив’ялії квітки листя жовкне і згортається і знесилено схиляються пелюстки (В. Ярошенко). 4. Я люблю як в листя зелене дерева одягає весна і під вітром хитаються клени і співає в квітках далина (В. Сосюра). 5. Я хліба не цураюсь і з добрими людьми братаюсь (І. Котляревський). 6. Земля умивається сльозами дощу плачуть зажурені вікна (К. Тищенко). 7. Ти не здивуєшся ніколи бо все вже знаєш про дива (Г. Чубач).

Виділені дієслова запишіть у фонетичній транскрипції відповідно до норм літературної вимови.

Розрізняють два види дієслів — доконаний і недоконаний. Дієслова недоконаного виду вказують на тривалість дії або стану, незавершеність і відповідають на питання що робити? Наприклад: бігти, розмовляти.

Дієслова доконаного виду виражають завершеність, результативність дії або стану і відповідають на питання що зробити? Наприклад: віднести, прочитати.

Дієслова недоконаного виду виступають у всіх трьох часах, а дієслова доконаного виду — тільки в минулому і майбутньому. Дієслова недоконаного і доконаного виду становлять співвідносні пари: читати — прочитати, будити — розбудити.

У деяких дієсловах значення доконаного і недоконаного виду може виражатися однією формою: ранити, вінчати, атакувати.

Окремі дієслова мають форму тільки недоконаного (вимагати, ледарювати) або тільки доконаного (натерпітися, наврочити) виду.

Ваш коментар

405. Прочитайте пари дієслів. З’ясуйте, за допомогою яких засобів утворені видові пари.

Нести — принести, розв’язати — розв’язувати, вітати — привітати, зігріти — зігрівати, розрізати — розрізати, засипати — засипати.

До кожного дієслова допишіть його видову пару. Назвіть, чим граматично виражається видове протиставлення.

Сідати, відчинити, вітати, скликати, зрізати, розрізнити, штовхати, стукати, заспівати, летіти, збирати, виробити, замітати, виносити.

Складіть по 2 речення з дієсловами гарантувати, форсувати так, щоб вони мали в одному реченні доконаний, а в другому — недоконаний вид.

Усі дієслівні форми творяться від двох основ — основи інфінітива та основи теперішнього часу.

Основу інфінітива визначають відокремленням суфікса -ти від неозначеної форми дієслова: працювати, говорити.

Від основи інфінітива творяться форми минулого часу (працював, брав, жив), умовний спосіб (працював би, жив би), активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий, опалий), пасивні дієприкметники з основою на -а- (прочитати — прочитаний, почати — початий) та відповідні безособові форми на -но, -то (прочитано, почато) і дієприслівники доконаного виду (позеленівши, почавши, розцвівши).

Основу теперішнього часу визначають відокремленням особових закінчень -уть (-ють), -ать (-ять) від третьої особи множини: живуть, просять.

Від основи теперішнього часу творяться форми наказового способу (живи, працюй), активні дієприкметники недоконаного виду (працюючий, стоячий) та дієприслівники недоконаного виду (живучи, працюючи).

Основа інфінітива й основа теперішнього часу, як правило, різняться між собою: писати — пишуть, брати — беруть. У деяких дієсловах основи можуть збігатися: пливти — пливуть, везти — везуть.

406. Прочитайте речення. Випишіть дієслівні форми, визначте, від яких основ вони утворилися.

Зразок. Кажучи (дієприсл.) — кажуть (теп. час), вивчивши — вивчити (інф.).

1. Не взявшись за сокиру, хату не збудуєш. 2. І сокира, лежачи, іржавіє. 3. Зароблений сухар кращий від краденого бублика. 4. Сказано на глум, а ти бери на ум. 5. Мисляча людина відділить правду від брехні. 6. У ледаря хату небом покрито. 7. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. 8. Він і робив би, та в нього рукави болять {Нар. творчість).

Спосіб дієслова вказує на характер віднесеності дії до дійсності — як реальної чи нереальної. Дієслова можуть уживатися в дійсному, умовному та наказовому способах.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися насправді: ходив, ходжу, ходимо, ходитиму, ходитимуть. Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами, особами (у теперішньому і майбутньому часах), а також за родами (у минулому часі).

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов, або бажану: сказав би, сказала б. Дієслова умовного способу форм часу не мають, змінюються за числами, а в однині — за родами. Вони творяться від основ інфінітива за допомогою суфіксів -в-, -л- додаванням частки би (б), читати — читав би, читала б.

Наказовий спосіб означає наказ, пораду або заклик до дії: скажи, порадьте, ходімо, хай працює. Дієслова наказового способу мають три форми (друга особа однини, перша і друга особи множини), що творяться від основи теперішнього чи простої майбутнього часу. У другій особі однини вживаються закінчення -и або нульове закінчення: сидять — сиди, вірять — вір. У першій особі множини додаються закінчення -їмо, -мо. ходять — ходімо, стануть — станьмо. Друга особа множини твориться за допомогою закінчень -іть, -те. скажуть — скажіть, стануть — станьте. Складені форми третьої особи однини і множини творяться поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу з частками хай, нехай, хай заграє, нехай намалюють.

407. Запишіть подані речення, ставлячи розділові знаки, у такій послідовності: • з дієсловами в дійсному способі; • з дієсловами в умовному способі; з дієсловами в наказовому способі. Здійсніть взаємоперевірку робіт.

1. Якби я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти! 2. Спи ж ти малесенький пізній бо час. 3. До тебе Україно наша бездольная мати струна моя перша озветься. 4. Нехай мої струни лунають нехай мої співи літають по рідній коханій моїй стороні. 5. Горить моє серце його запалила гарячая іскра палкого жалю. 6. Коли б ти ніченько швидше минала! 7. Кажуть весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився. 8. Якби я була зіркою в небі я б не знала ні туги ні жалю. 9. Ой скажи дай пораду як прожити без долі (З тв. Лесі Українки).

Форми одного способу можуть вживатися в значенні іншого:

• наказовий у значенні дійсного: А хтось тоді й порадь... (порадив);

• наказовий у значенні умовного: Скажи правду одразу — усі б тобі повірили (сказав би);

умовний у значенні наказового: Чи не допомогли б ви мені? дійсний у значенні наказового: Передаси татові мої вітання.

408. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити».

Розгляньте таблиці, підготуйте розповідь про час дієслова.

ЧАС ДІЄСЛОВА

Теперішній

Минулий

Майбутній

Означає дію, що відбувається в момент мовлення

Означає дію, що відбулася до моменту мовлення

Означає дію, що відбудеться після моменту мовлення

Дієслова недоконаного виду змінюються за особами й числами

Дієслова недоконаного і доконаного виду змінюються за числами й родами (в однині)

Дієслова недоконаного і доконаного виду змінюються за особами й числами

Кажу, кажеш, каже, кажемо

Казав, казала, казали

Скажеш, буду казати, казатиму

У розмовному й художньому стилях можуть вживатися форми давноминулого часу, що означає дію, яка відбулася перед іншою минулою дією: Віл щось почав був говорити, та судді річ його з починку перебили (Є. Гребінка).

Майбутній час

Проста форма

Складна форма

Складена форма

Твориться від дієслів доконаного виду, має ті самі особові закінчення, що й у теперішньому часі: принесу, принесеш, принесе

Утворюється від інфінітива недоконаного виду та скороченої форми дієслова йняти у формі теперішнього часу -(й)му, -(й)меш, -(й)ме, -(й)мемо, -(й)мете, -(й)муть: казатиму, казатимеш, казатиме, казатимуть

Утворюється поєднанням інфінітива й особових форм допоміжного дієслова бути в простій формі майбутнього часу: буду читати, будеш читати, буде читати, будуть читати

409. «Єдиний шлях, що веде до знанняj — це діяльність». Прочитайте речення. Скажіть, які часові форми дієслова вживаються замість інших.

1. Вийшов за школу — світа білого не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. 2. Сиджу — як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемніло (З те. С. Васильченко). 3. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває; то приляже та послуха, як кобзар співає (Т. Шевченко).

Зміна дієслів за особами й числами називається дієвідмінюванням. До першої дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини мають закінчення -уть (-ють): іти — ідуть, чути — чують.

До другої дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини мають закінчення -ать (-ять), сидіти — сидять, бачити — бачать.

Зауважте!

Дієвідміну можна визначити за неозначеною формою. До другої дієвідміни належать дієслова, які перед -ти мають суфікси -и-, -і- вірити, терпіти, гоїти (крім хотіти, жаліти, гудіти, ревіти); суфікс -а- (після шиплячих), який у першій особі однини випадає: мовчати — мовчу, держати — держу (крім дієслова іржати — іржу, що належить до першої дієвідміни).

410. «Найкращий спосіб пояснити — це самому зробити». Розгляньте таблицю. Підготуйте розповідь про букви -е- (-є-) та -и- (-ї-) в особових закінченнях дієслів першої і другої дієвідміни.

Число

Особа

І дієвідміна

II дієвідміна

1-ша

йду, шию

мчу, стою

Однина

2-га

йдеш, шиєш

мчиш, стоїш

3-тя

йде, шиє

мчить, стоїть

1-ша

йдемо, шиємо

мчимо, стоїмо

Множина

2-га

йдете, шиєте

мчите, стоїте

3-тя

йдуть, шиють

мчать, стоять

411. Розв’яжіть мовну задачу.

Чому в усіх складних формах майбутнього часу завжди пишеться -и- (розповідатиме, знатимуть)?

412. Хто швидше? Запишіть подані дієслова у дві колонки:

• із вставленими буквами -е-, -є-; • із вставленими буквами -и-, -і-.

Ліку..ш, порівня..те, ман..те, прихова..те, звелич..ш, познайом..шся, заклика..те, мир..мося, промовля..ш, поміча..мо, друж..мо, люб..те, підтрима..ш, здужа..мо, заблука..ш, знат..меш, об’єднуват..мемо, гра..шся, пошкод..те.

Якщо ви правильно виконали завдання, із третіх букв записаних дієслів складеться прислів’я.

Зауважте!

Дієслова дати, їсти та з основою на -вісти (розповісти, доповісти, відповісти) за дієвідмінюванням відрізняються від дієслів першої і другої дієвідміни. Вони зберегли давню систему змінювання.

Особа

Число

Однина

Множина

1-ша

дам, їм, розповім

дамо, їмо, розповімо

2-га

даси, їси, розповіси

дасте, їсте, розповісте

3-тя

дасть, їсть, розповість

дадуть, їдять, розповідять

413. Спишіть речення, вставляючи пропущені букви в закінченнях дієслів.

1. Ревеш, вітре, та не плач..ні, бо тобі не тяжко; ти не зна..ш в світі горя, то тобі й не важко. Тобі все одно чи в полі, чи де ліс лама..ні, чи по морю хвилю гон..ш, чи дахи здира..ш (В. Забіла). 2. Ми не злож..мо зброї своєї, ми здобуд..мо землю і волю і заго..мо рани віків (Олександр Олесь). 3. Де б не літав — поверн..шся додому, бо крила виростають із землі (Л. Горлач). 4. Ідеш, і слуха..ш, і чу..ш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, піснями і звичаями (О. Довженко). 5. Див..шся і не надив..шся, диш..ш і не надиш..шся тим чистим, гарячим та пахучим повітрям (І. Нечуй-Левицький). 6. Поволеньки ступа..ш по стежці, а тобі здається, що всі вони за тобою дивляться, підглядають — і соняшники, й гарбузи (Є. Гуцало).

Ваш конспект

Неозначена форма, безособова форма на -но, -то і дієприслівник незмінні. Лише способові форми змінюються за часами й особами. Усі дієслівні форми, крім дієприслівника, можуть виступати присудками. Тільки як присудки вживаються способові форми й форми на -но, -то.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

КОНСПЕКТ ПРОЧИТАНОГО

414. Прочитайте текст, укладіть пам’ятку «Як працювати над конспектом прочитаного».

Конспект — це стислий, але зв’язний і послідовний виклад змісту статті, розділу книжки, брошури. Конспект — це універсальна форма роботи з текстом, у якій поєднується і план, і тези, і виписки, і цитати, і самостійні висновки.

Перед конспектуванням доречно скласти план тексту, щоб визначити найважливіші смислові центри висловлювань, виділити головне в прочитаному, встановити зв’язок між окремими положеннями роботи, подумати, які думки доцільно процитувати.

Основною особливістю конспекту є стислість і лаконічність викладу матеріалу. Та недоречно приступати до конспектування після першого ж читання кожного речення: слід уважно прочитати текст повністю, визначити змістові центри кожної з частин висловлювання (абзацу, кількох абзаців, іноді окремих речень).

Розрізняють такі види конспектів: текстуальні, вільні, комбіновані.

Під час роботи над текстуальним конспектом потрібно знайти в праці дослівну відповідь на поставлене запитання. Такі записи доречно оформлювати у вигляді цитати (повної або скороченої).

Вільний конспект вимагає вміння висловлювати думки своїми словами, уникаючи другорядного, зупиняючись лише на основних фактах.

Під час комбінованого конспектування вільний виклад змісту поєднується з цитуванням.

Конспект — найбільш досконала форма запису в процесі самостійної роботи над книгою (З довідника).

Дайте відповіді на запитання.

1. Чому конспект можна назвати найбільш досконалою формою запису в процесі самостійної роботи над книжкою?

2. Чим відрізняються тези статті від конспекту?

3. Які є види конспектів? Розкажіть про особливості роботи над кожним із них.

4. Чому потрібно вміти складати конспекти для самостійного оволодіння знаннями?

415. Прочитайте уривок зі статті П. Білоуса «Література як вид мистецтва». Визначте основну думку висловлювання та стиль мовлення. Порівняйте уривок зі статті з конспективним його викладом. Зверніть увагу на особливості викладу кожного з абзаців.

ЛІТЕРАТУРА ЯК ВИД МИСТЕЦТВА

Мистецтво — це одна із форм суспільної свідомості і духовної культури людства. Воно є своєрідним засобом осмислення дійсності. На відміну від науки, яка оперує абстрактними поняттями, мистецтво вдається до образів, що є основою художності у відтворенні світового буття. В античні часи мистецтвом називали «наслідування природи», тобто здатність мистецтва відтворити життя в картинах, скульптурах, сценічних виставах, літературних творах.

«Мистецтво — одна із форм суспільної свідомості і духовної культури людства. Воно є своєрідним засобом осмислення дійсності. ...Мистецтво вдається до образів, що є основою художності у відтворенні світового буття. В античні часи мистецтвом називали «наслідування природи».

Література як вид мистецтва має принципову відмінність від інших видів творчості. Живопис, скульптура фіксують мить — суттєву, виразну, але мить. Музика передає переживання в часі. Театр, кіно за формою хоч і наближаються до життя, але здатні передати лише якісь яскраві його фрагменти. Література — найуніверсальніший вид мистецтва, якому підвладні час, простір, зображення; вона має найширші можливості у відтворенні як глобальних історичних процесів, так і найтонших нюансів людської душі.

Є ще одна принципова відмінність літератури від інших видів мистецтва — це матеріал для створення образу. Фізичні властивості барв, мармуру, глини, дерева, металу використовуються в живописі, скульптурі, архітектурі; забарвленість і тональність звуку — в музиці, грація тіла — в танці. Художня література будівельним матеріалом для створення образу має слово, яке несе в собі і смислове значення, і звукове забарвлення, і ритм (П. Білоус).

На відміну від інших видів мистецтва, література має універсальний характер. Літературі підвладні час, простір, зображення, а тому має найширші можливості в зображенні життєвих явищ.

Принциповою відмінністю літератури від інших видів мистецтва є матеріал для створення образу. «Художня література будівельним матеріалом для створення образу має слово, яке несе в собі і смислове значення, і звукове забарвлення, і ритм».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити