Українська мова 2 клас (з навчанням російською мовою)
ЧАСТИНА ПЕРША Навчання грамоти і розвиток мовлення
24—25 Хто ким працює
Розглянь малюнки і скажи, хто що робить. Лікар……….. Пекар
За Василем Сухомлинським
МОЯ МАМА ПАХНЕ ХЛІБОМ
Якось Толя запитав Миколку:
— Де працює твоя мама?
— А хіба ти не знаєш? — здивувався Миколка.— Вона ж так пахне ліками. Моя мама — лікар. Захворіє людина — мама вилікує. Без лікаря люди не могли б жити. А твоя мама де працює?
— А хіба ти не знаєш? — здивувався Толя. — Вона ж так пахне хлібом. Моя мама — пекар. Вона годує людей. Без хліба не міг би ніхто жити.
— І лікар? — здивувався Миколка.
— І лікар не міг би,— з гордістю сказав Толя.
Розіграйте в ролях розмову хлопчиків.
Розкажи, ким працюють твої батьки.
А про яку професію мрієш ти?
Кухар …. Швачка…. Художник
Батько в мене — будівельник, він новий будує дім.
Коли виросту, то сяду в кран підйомний поруч з ним.
Прочитай, змінюючи слова за зразком і відповідаючи на запитання.
шити — шиємо (що?) сукню
малювати — … (що?)…
мити — … (що?) …
зустрічати — … (кого?)…
слухати — … (що?)…
вивчати — … (що?) …
Смішинка-веселинка
— Миколко, дай мені, будь ласка, свою ручку.
— А чому ти не хочеш писати своєю?
— Вона робить багато помилок.
Розіграйте в ролях.
Слухаємо і читаємо з батьками під час канікул
За Оксаною Іваненко
ВАРВАРА ВЧИТЬСЯ ЧИТАТИ
«Тут-тук-тук!» — наче постукав хтось.
— Заходьте! — озивається бабуня. А воно: «Тук-тук! Тук-тук!»
— Чи не чують? Заходьте, будь ласка! — запрошує бабуня.
Знову: «Тук-тук!»
— Та що це? — не витримую я. — Може, хтось із дітлахів пустує?
Відчиняю двері на веранду — нікого немає. Вертаюсь, а за спиною: «Тук-тук!» . Зазираю за порт'єру — на столі сидить Варвара (граченя) й молотить дзьобом.
— Це ти?!
Варвара на мить відривається од цікавої роботи, тріпоче до мене крильми: «Так, так. Це я стукаю. Читаю…». Перед нею лежить розгорнута газета — вся як решето. Замість букв — самі дірочки.
Збоку книжки мої лежать. Як кінчить читати газету, ще й до них візьметься.
— Ходімо краще погуляємо, — пропоную і підставляю їй руку. Варвара охоче всідається. Ми виходимо на подвір'я.
— Ти, Варварко, ще жодної букви не вивчила, а вже берешся читати. Так, я кажу, так?
Варвара уважно прислухається до мого голосу й погоджується: «Кра-а-а!»
За Юрієм Ярмишом
ЗАЙЧИК І ВОВЧИК
Якось вибіг Зайчик на галявину, а там Вовчик. На пеньку перед ним комп'ютер. Сидить Вовчик і кнопки натискає.
— Що ти робиш, Вовчику? — запитав Зайчик.
— Дивлюся, — відповів той, — де вас, зайців, у лісі найбільше. Ти ж знаєш, як ми з татом і вся наша родина вас любимо…
Злякався Зайчик, а тоді, набравшись хоробрості, попросив:
— Дай і я подивлюсь.
— Що? — зиркнув на Зайчика Вовчик.
— Дозволь подивитися на екран.
— Ну подивись.
Зайчик натиснув на кнопки, подивився на екран і зібрався бігти далі.
— І про що ти дізнався, Зайчику? — поцікавився Вовчик.
— Довідався, де в нашому лісі найменше вовків. Спасибі! Бувай!
— Бувай! — сердито промовив Вовчик.
За Миколою Герасименком
ПОДАРУНОК
— Незабаром у нашого дідуся день народження. Треба подарувати йому щось таке, що йому найбільше подобається…
— Найкраще казки, — пропонує Ганнуся.
— Чому?
— Тому що він дуже любить їх мені читати.
Чому Ганнуся вирішила подарувати дідусеві «Казки»?