ЧАСТИНА ПЕРША Навчання грамоти і розвиток мовлення

 

24—25 Хто ким працює

 

 

Розглянь малюнки і скажи, хто що робить. Лікар........... Пекар       

За Василем Сухомлинським

МОЯ МАМА ПАХНЕ ХЛІБОМ

Якось Толя запитав Миколку:

—       Де працює твоя мама?

—        А хіба ти не знаєш? — здивувався Миколка.— Вона ж так пахне ліками. Моя мама — лікар. Захворіє людина — мама вилікує. Без лікаря люди не могли б жити. А твоя мама де працює?

—        А хіба ти не знаєш? — здивувався Толя. — Вона ж так пахне хлібом. Моя мама — пекар. Вона годує людей. Без хліба не міг би ніхто жити.

—       І лікар? — здивувався Миколка.

—       І лікар не міг би,— з гордістю сказав Толя.

Розіграйте в ролях розмову хлопчиків.

Розкажи, ким працюють твої батьки.

А про яку професію мрієш ти?

Кухар .... Швачка.... Художник

Батько в мене — будівельник, він новий будує дім.

Коли виросту, то сяду в кран підйомний поруч з ним.

Прочитай, змінюючи слова за зразком і відповідаючи на запитання.

шити — шиємо (що?) сукню

малювати — ... (що?)...

мити — ... (що?) ...

зустрічати — ... (кого?)...

слухати — ... (що?)...

вивчати — ... (що?) ...

Смішинка-веселинка

—    Миколко, дай мені, будь ласка, свою ручку.

—        А чому ти не хочеш писати своєю?

—        Вона робить багато помилок.

Розіграйте в ролях.

Слухаємо і читаємо з батьками під час канікул

За Оксаною Іваненко

ВАРВАРА ВЧИТЬСЯ ЧИТАТИ

«Тут-тук-тук!» — наче постукав хтось.

—       Заходьте! — озивається бабуня. А воно: «Тук-тук! Тук-тук!»

—       Чи не чують? Заходьте, будь ласка! — запрошує бабуня.

Знову: «Тук-тук!»

—       Та що це? — не витримую я. — Може, хтось із дітлахів пустує?

Відчиняю двері на веранду — нікого немає. Вертаюсь, а за спиною: «Тук-тук!» . Зазираю за порт'єру — на столі сидить Варвара (граченя) й молотить дзьобом.

—       Це ти?!

Варвара на мить відривається од цікавої роботи, тріпоче до мене крильми: «Так, так. Це я стукаю. Читаю...». Перед нею лежить розгорнута газета — вся як решето. Замість букв — самі дірочки.

Збоку книжки мої лежать. Як кінчить читати газету, ще й до них візьметься.

—       Ходімо краще погуляємо, — пропоную і підставляю їй руку. Варвара охоче всідається. Ми виходимо на подвір'я.

—       Ти, Варварко, ще жодної букви не вивчила, а вже берешся читати. Так, я кажу, так?

Варвара уважно прислухається до мого голосу й погоджується: «Кра-а-а!»

За Юрієм Ярмишом

ЗАЙЧИК І ВОВЧИК

Якось вибіг Зайчик на галявину, а там Вовчик. На пеньку перед ним комп'ютер. Сидить Вовчик і кнопки натискає.

—  Що ти робиш, Вовчику? — запитав Зайчик.

—  Дивлюся, — відповів той, — де вас, зайців, у лісі найбільше. Ти ж знаєш, як ми з татом і вся наша родина вас любимо...

Злякався Зайчик, а тоді, набравшись хоробрості, попросив:

—  Дай і я подивлюсь.

—  Що? — зиркнув на Зайчика Вовчик.

—  Дозволь подивитися на екран.

—  Ну подивись.

Зайчик натиснув на кнопки, подивився на екран і зібрався бігти далі.

—     І про що ти дізнався, Зайчику? — поцікавився Вовчик.

—     Довідався, де в нашому лісі найменше вовків. Спасибі! Бувай!

—  Бувай! — сердито промовив Вовчик.

За Миколою Герасименком

ПОДАРУНОК

—  Незабаром у нашого дідуся день народження. Треба подарувати йому щось таке, що йому найбільше подобається...

—  Найкраще казки, — пропонує Ганнуся.

—  Чому?

—  Тому що він дуже любить їх мені читати.

Чому Ганнуся вирішила подарувати дідусеві «Казки»?