ЧАСТИНА ДРУГА Післябукварний період

 

25 Великдень

 

розкреслити (расчертить)

барвистий (разноцветный)

доладна(красивая)

ярий віск (свежий воск)

Зірка Мензатюк

ПИСАНКА (Великодня казка)

I

—    Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! — закудкудакала курка на весь двір. — Та гарне ж яке: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!

Під хатою на стільчику грілась проти сонця бабуня Марія.

—    Яйце? Та яке кругле, біленьке! Візьму його на писанку.

І      вона поклала яйце в решето до таких же, як і воно. Тоді розтопила ярого воску:

—    Ходи-но, Івасику, писанку писати!

Взяла бабуня писачок. Р-раз! — і лягла

на яйце гаряча лінія. Два! — і розкреслилось яйце навхрест.

—              Бабуню, чуєте, бабуню! — питає Івасик. — Що за квіточка у вас там намалювалась?

—              То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого.

—    Бабуню, чуєте, бабуню! А що то за цяточки-крапочки навхрест між промінням?

II

—    Не цяточки, Івасику, а чарівні знаки дощу.

Розписала бабуня Марія писанку, різними кольорами пофарбувала — і стала писанка доладна, барвиста!

Настав Великдень. Покликала бабуня Петрика, Івасика, Оксанку, Василинку — всіх онучат.

—    Нате, онучата, по писанці. Гайда викочуватись!

Покотив Івась свою писанку:

—        Ану, хто до неї докотити зуміє?

Котять діти писанками: на них вербички та хрестики, та клинці-вітрячки, та вигадливі поясочки так і мерехтять! А в небі сонце сміється, світлом розливається.

—    Чи будеш ти, сонечко, весь рік щедро світити? — питає в нього яйце-писанка.

—    Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак. Ти котишся — мене до землі приворожуєш!

—    А чи будеш, дощику, землю поливати? Зілля напувати?

—    Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся — мої струни-дрібнодзвони до неї прив'язуєш!..

Що ти довідався про писанки? Що на них зображують? До якого свята виготовляють?