Урок 92. Я для себе і для інших

 

  -  Що ти можеш робити для себе щоденно? Що ти в змозі зробити для своїх рідних? Що ти можеш зробити для своїх однокласників?

Уночі була завірюха. Намела кучугури снігу. Рано-вранці до ніколи йшло троє дітей - Юрко, Мишко і Ніна. В усіх дворах чоловіки і жінки відкидали лопатами сніг, прокладали стежинки. Ось хата бабці Марії. Вона живе сама-самотою. Зупинилися діти біля бабусиного двору. Нікого не видно.

- Як же бабуся до криниці вийде? - сказав Юрко. - Скільки снігу.

- Давайте протопчемо стежечку від хати до криниці! - запропонував Мишко.

Діти увійшли в двір бабусі Марії по глибокому снігу. Від хати до воріт трохи легше. Пройшли два, три, чотири рази. Протоптали стежечки від воріт до хати і від хати до криниці.

Спітнілі, втомлені, радісні діти йшли до школи. Вони думали: от зараз бабуся Марія вийшла у двір, побачила стежечки, тішиться бабуся, дякує нам.

Дітям було приємно думати про це (За Василем Сухомлинським).

-     Чому діти вирішили допомогти бабусі? Як вони проклали стежечки? Що відчували діти, коли допомагали бабусі? Коли втома буває приємною?

 Щире слово, добре діло душу й серце обігріли. Від теплого слова і лід розтає.

Запам’ятай!

Російською мовою	Українською мовою
радуется	тішиться
сугробы	кучугури
колодец	криниця