Правила

Приклади

Правила

Приклади

Емоційні виражають почуття, стан, людини, настрій, реакцію на різні факти і явища

а, ой, ох, фу, тьфу, ой лишенько і подібні

Повторювані та подовжені вигуки пишемо через дефіс

А-ах, пахне! — мовив він (Панас Мирний). Ой-ой-ой, як запекло! (Марко Кропивницький)

Паказово-спонукальні, які за ступенем категоричності поділяються на:

1) власне наказові;

2) спонукальні

1) геть, годі, цить, марш, тсс, гайда;

2) ну, нумо, нумте, ану

Вигуки цитьте, овва, гайда, нумо, леле, ануте й подібні пишемо разом

Ануте, дівчата, звеличаймо панночку (Марко Вовчок). Цитьте, нехай говорить кум (М. Коцюбинський)

Окличні, що служать засобом:

1) звертання до когось, привернення чиєїсь уваги;

2) вживаються для прикликання тварин;

3) включають усталені форми привітань, прощань, подяк, вибачень тощо

1) ей, агов, алло, егей;

2) кось-кось-кось, цу-цу:

3) добридень, даруйте, Їй-Богу, дякую, на. добраніч і подібні

Усталені етикетні форми будь ласка, на добраніч, до побачення, бувайте здорові, здоровенькі були пишемо окремо

Здоровенькі були! обидві мухи загули (Л. Глібов). До побачення, друже! (Т. Шевченко). Бувайте здорові, живіть багато, а ми вирушаєм до рідної хати (Нар. тв.). На добраніч, мамо! (Панас Мирний)

Правила

Приклади

Вигуки виділяємо комою, якщо вони стоять на початку або в кінці речення й вимовляються без підсилювальної окличної інтонації

Гм, дивуюсь я і прислухаюсь до пісеньки, що її сойка безсовісно вкрала в якоїсь пташини (М. Стельмах)

Вигуки, що стоять у середині речення й вимовляються спокійним тоном, виділяємо комами з обох боків

Я тебе тоді підтримав, о, ще й як підтримав (Ю. Збанацький)

Якщо вигук стоїть на початку або в кінці речення и вимовляється з підсилено- окличною інтонацією, після нього ставимо знак оклику, а наступне після вигуку слово, як правило, пишемо з великої літери

О! Та ви до всього ще і грамотні! і вийняв із-за паска буквар, розгорнув, дав хлопцеві: — Ану! (А. Головко)

Коли вигук, що стоїть у середині речення, вимовляється з підсиленням, після нього ставимо знак оклику. Найчастіше в таких випадках вигук виділяється ще й за допомогою тире, тоді наступне слово пишемо з малої літери

Яким нестримним було бажання побувати й собі на тих хвильках посеред річки, скочити на ноги та й кинутись з берега в Десну і — гей! — з розмаху розбити на воді те ряботіння від сонця (П. Тичина)

Не відокремлюються вигуки, що стоять на початку речення перед особовим займенником після якого йде звертання

Ой ти, Байдо та славнесенький! Будь мені лицар та вірнесенький (Нар. пісня)

Кому не ставимо після часток, однозвучних з вигуками

Ой одна, я одна, як билиночка в полі (Т. Шевченко)

Ніяк не виділяємо о, ой, коли вони стоять перед звертанням і тісно з ним пов'язані

О люде мій бідний, моя ти родино, брати мої вбогі, закуті в кайдани (Леся Українка)

Правило

Приклади

Звуконаслідувальні слова за допомогою окремих звуків і звукосполучень найчастіше відтворюють:

1. шуми різних природних явищ;

2. гуркіт та шум машин;

3. звукові сигнали тварин і птахів тощо

1 Завірюха мете, завірюха гуде — гу-гу-гу! гу-гу-гу! — і хатини стоять аж по вікна в снігу (Л. Компанієць).

2. Брязь! дзень! брязь! дзень! валка рушила (Панас Мирний)

3. Кар-р-р! — тривожно заскрипів птах і витягнув посивілу шию (М. Стельмах)

На відміну від вигуків, звуконаслідувальні слова не виражають ні емоцій, ні волевиявлень. Але вони подібні за звуковим та письмовим оформленням. Звуконаслідувальні слова також можуть переходити до розряду самостійних частин мови й виконувати б реченні функції підмета, додатка, присудка, обставини

1. А я у гай ходила по квітку ось яку, а там дерева люлі і все отак зозулі:куку! (П. Тичина). 2. Протягли своє «ку-ку- рі-ку» горлаті півні (Панас Мирний). 3. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп, що неодмінно завернеш до нього и присядеш навпочіпки (М. Стельмах)

Вигук

Похідний чи

непохідний

Які почуття передає (емоційні чи волевиявлення)

Особливості на

писання (якщо є)

Розділові