Українська мова 7 клас - Д.А. Кобцев - Освіта - 2015 рік

Розвиток мислення і мовлення

§ 49. ГОВОРІННЯ. ПИСЬМО. ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ

Мово моя солов'їна,

В шелесті нив і дібров…

Рідна моя: Україно,

Ти — моє щастя й любов.

І. Чернецький

ПОМІРКУЙМО

«…політь бурян,

чистіша від сльози хай мова буде…»

М. Рильський

І про який це «бур’ян» говорить український поет Максим Тадейович Рильський? Наче, все в нас добре. Розмовляємо собі, спілкуємось, сяк-так розуміємо одне одного. Але забуваємо про те, що мова народу — це основа його існування. Зникне мова, «заросте бур’янищем» — і нема більше народу. Як, наприклад, розрізнити німця, француза чи англійця, чеха або поляка? Ніяк, поки вони не заговорять. А коли почнуть розмову, неодмінно відчуємо самобутню культуру представника нації, носія мови свого народу, який пишається і тим, що він німець, француз, англієць, чех, поляк, і — своєю мовою.

Порівняємо представників українського та російського народів, так би мовити, пересічних громадян. Навіть, коли вони заговорять, важко буде знайти відмінності, бо, на превеликий жаль, переважна більшість наших співвітчизників розмовляє мішаниною цих двох мов, не знаючи, по суті, ані російської, ані своєї, української. Чи пишаємось ми своєю мовою і тим, що ми — українці? Та, до останнього часу,., якось не дуже. Чому так сталося? Про віки гноблення всього українського ви більше дізнаєтесь з уроків історії, літератури й, частково, з текстів, вміщених у твоєму підручнику. Наше завдання — опанувати культуру мовлення, зберегти й розвинути рідне слово для того, щоб передати його наступним поколінням.

Власне, культура спілкування характеризує людину. Від того, як ми говоримо, які використовуємо мовні засоби, вживаємо влучні, дотепні звороти, користуємось неперевершеним синонімічним багатством рідної мови складається враження про нас. Певно, ніхто з вас не хотів би, аби про нього сказали, що «він двох слів зв’язати не може» або «меле, як порожній млин». Тому «політь бур’ян» слів непотрібних, таких, що калічать нашу мову, позбавляють її своєрідності й краси.

Отже, беремо сапки, тобто ручки, і спробуємо доглянути хоча б невеличкий клаптик того безмежного поля, яким є українська мова.

280. І. Уважно прочитайте діалог між двома особами. Які слова та звороти не властиві українській мові?

— Сьогодні наш клас дижурив по столовій.

— І чим же вас угощали?

— На перше був овощний суп, а на друге — гречнева каша.

— А катлети вам давали?

— Ні, зате були блінчики та свекольний салат.

— Що, і сладке було?

— Авжеж! Ще й гарячий кофе налили.

— Мабуть, вкуснятина!

— Так. Але сталася неприятність. Кудись поділися три вилки.

— Кому ж ті вилки понадобились?

— Не знаю. Проте по цьому поводу ми мали серйозну розмову з класною керівничкою.

— Дісталося на оріхи?

— Та ні, все прошло гладко. Завтра знову дижуримо, але вже на лєснічних клетках.

— Скоро й наш клас почне дижурити. То розкажеш, де краще.

— Обов’язково. Ну, пока!

— Всього доброго!

II. Користуючись довідником, запишіть діалог українською мовою.

Для довідки. Чергувати, минутися, знадобитись, пригощати, на все добре, бувай, з цього приводу, смакота, їдальня, сходова клітка, горіхи, класний керівник, виделки, неприємність, гаряча кава, солодке, млинці, буряковий салат, котлети, овочевий суп, гречана каша.

ПОРАДНИК З КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Що можна почути (прочитати)

Як треба говорити (писати)

На цьому питанні зупинюсь більш конкретніше —>

У цьому питанні ми розберемось —>

Саме основне питання —>

Першим ділом треба вирішити це питання —>

На ділі получається щось друге —>

Ви правий (неправий) —>

Я не відказуюсь від своїх слів —>

Це моє особисте враження —>

Це сама відповідальна задача —>

Про це говорити не приходиться —>

Рахуйтеся з думкою людей —>

Факт на лице —>

На цьому питанні зупинюсь конкретніше (про це скажу конкретніше).

Ми це питання з'ясуємо (про це поговоримо докладно).

Найважливіше питання.

Насамперед (передусім, щонайпереше) треба вирішити це питання.

Насправді виходить щось інше.

Ви маєте рацію (не маєте рації).

Я не відмовляюсь від своїх слів.

Це особисте враження.

Це найвідповідальніше завдання.

Про це нема що й казати.

Зважайте на думку (враховуйте думку) людей. Незаперечний факт.

Що можна почути (прочитати)

Як треба говорити (писати)

Співставимо —>

Любий може це зробити —>

Треба прикласти ще чимало зусиль —>

Треба добре відноситися до роботи —>

Халатне ставлення —>

Ви не виключення —>

Порівняємо (зіставимо).

Кожний (будь-хто, перший ліпший) може це зробити.

Треба докласти ще чимало зусиль.

Треба добре ставитися до роботи.

Недбале ставлення.

Ви не виняток

ПРИГАДАЙМО

Думаю, не помилюсь, коли скажу, що всі ми любимо посміятися. А особливо ви — семикласники, бо вік такий, більш або менш безтурботний. Але, виявляється, й сміятися можна по-різному. Можна гостро, уїдливо висміювати когось або щось. Це — сміх сатиричний. Сатирою називається різке викриття зображуваного поєднане з осміянням, глумлінням. Однією зі складових сатири є сарказм, тобто особливо дошкульна викривальна насмішка, вияв крайнього презирства до зображеного. Крім того, для сарказму характерне поєднання сміху зі злістю. На жаль, у житті нашого народу було багато приводів для такого сміху. Гостро-викривальні твори Шевченка, Самійленка, Франка пробуджували націю у найскрутніші часи. Про це ви дізнаєтесь з уроків української літератури.

Ми ж поговоримо про інший сміх, «добрий», так би мовити. Гумористичними називаються твори різних жанрів, у яких смішне в житті зображується, на відміну від сатири, у беззлобному, жартівливому тоні. Коли сатира висміює важливі в житті людей негативні явища, — гумор сміється над частковими недоліками загалом позитивних явищ. Гумор є невід’ємною частиною нашого фольклору. І взагалі, можна сказати, що гумор — це частина нашого національного характеру. Особливо яскраво це відобразилось у народних казках та анекдотах, які ви розглядали на уроках української літератури в 6-му класі.

Пригадаймо, що ж називається «анекдотом»? Анекдот — це коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок чи буденну ситуацію з несподіваним і дотепним закінченням. Наприклад:

Розлючений батько запитує сина:

— Чому ти з математики одержав двійку?

— Тому, що ти мені задачу неправильно розв’язав.

Назва походить з грецької мови і означає «неопублікований», «невидимий». Уперше цей термін було вжито в VI сторіччі Прокопієм Кесарійським у його «Таємних історіях».

Анекдот часто використовували письменники в художній літературі. Сюжети анекдотів бачимо в творах Г. Квітки-Основ’яненка, О. Стороженка та ін. Чимало співомовок С. Руданського написано на теми народних анекдотів.

Безумовно, ви знаете безліч анекдотів. Проте, зважте, що й серед цього веселого гумористичного жанру трапляються винятки — цинічні, лайливі або занадто відверті висловлювання, які разом зі словами- покручами псують нашу красиву мову. Зі «словами-бур’янами» ми успішно боремося за допомогою «порадника з культури мовлення», а щодо таких «анекдотів» — то їх просто слід забути, або, хоча б не виголошувати в товаристві.

А тепер перевіримо: як у вас з почуттям гумору?

281. І. Придумайте несподівану й дотепну кінцівку так, щоб репліки набули ознак анекдоту.

З ЖИТТЯ ШКОЛЯРІВ

Чого злякався?..

На уроці вчитель запитує учня:

— Чому ти так хвилюєшся? Боїшся моїх запитань?

Минуле й сучасне

На уроці зарубіжної літератури вчителька каже:

— Діти, тут у книзі поруч з прізвищем Гете написано «1749-1834». Що це означає?

Піднімається рука…

Сувора відповідь

Іде урок української мови. Вивчають особові закінчення дієслів.

— Якщо, наприклад, ти співаєш,— пояснює вчителька учениці,— то ти кажеш: «Я співаю». А як ти скажеш, коли співатиме твій сусід?

Ведмежа послуга

Троє учнів доповідають класному керівникові про свій шляхетний вчинок.

— Ми перевели втрьох якусь літню пані на інший бік вулиці.

— Це чудово. Але навіщо ви допомагали їй аж утрьох?

«Підступний» математик

Батько проводить урок математики зі старшим сином.

— Тут шість яблук, віддай половину маленькому братові. Скільки ти йому даси?

— Два.

— Хіба ти не вмієш рахувати?

«Щира» відповідь

Батько після шкільних зборів розмовляє з сином.

— Володю, я мав розмову з твоїм учителем. А тепер питаю тебе: хто найбільший ледар у вашому класі?

— Не знаю, тату.

— Неправда, знаєш! Хто сидів у класі й тільки дивився, як інші читають або пишуть?

Шукач справедливості

Прийшовши після школи додому, син запитує в батька:

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?

— Звичайно, ні.

«Риторичне» питання

Дома дочка ділиться своїми враженнями після уроків:

— Знаєш, мамо, сьогодні на питання вчителя ніхто не міг відповісти.

— А що ж він запитав?

II. У формі діалогу розіграйте ці сценки перед класом.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Отже, ми пожартували на близьку вам тему зі шкільного життя. Якщо цей вид мовленнєвої діяльності зацікавив вас, утворіть групи однокласників і продовжте словесну гру між командами, підготувавши короткі жартівливі розповіді про якийсь цікавий життєвий випадок чи буденну ситуацію з несподіваним і дотепним закінченням. Запропонуйте своїм товаришам відгадати жартівливі кінцівки.

282. І. Уважно прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Поясніть назву прочитаного. Усно перекажіть уривок.

«КАМЕНІ СПОТИКАННЯ» В ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВАХ

У людини з високою мовною культурою завжди знайдеться з чого вибрати ввічливу форму звертання в тих життєвих ситуаціях, у яких люди з низькою мовною культурою задовольняються словами на зразок: «Девушка!», «Ей!», «Бабуля!» та ін.

У мові є достатня кількість непрямих звертань- прохань: «Вибачте, будь ласка. Чи не можете мені підказати…»; «Даруйте, можна Вас запитати…»; «Пробачте за турботу, скажіть, будь ласка…»; «Перепрошую, чи не могли б Ви…» та багато інших. Ці описові звороти допомагають нам установити контакт з незнайомими людьми.

Ще один «камінь спотикання» — звертання в телефонних розмовах. Чого тільки тут не почуєш! Почавши від лаконічно-наказових: «Івана Івановича!», капризно-вимогливих: «Віку покличте!» і, закінчуючи велемовною зливою запитань: «Це хто? А Неля Петрівна є? А де вона? Вийшла? А куди? А пошукайте її в коридорі!.. »

У таких звертаннях можна зустріти все, що завгодно, крім най- необхіднішого: у них немає звичних, усталених форм увічливості. А це ж так просто: «Прошу!», «Будь ласка!», «Пробачте за турботу!», «Дякую за увагу!». Начебто й невеликий набір, і запам’ятати неважко, а саме оцими словами з’єднуються найвіддаленіші телефонні абоненти, з їх допомогою відшукуються невловимі й такі необхідні Нелі Петрівни, розв’язується безліч невідкладних справ. Отож: «Попросіть, будь ласка, до телефону… Дякую за турботу!» — слова, що діють майже так само, як магічне«Сезам, відчинись!» (За А. Коваль; 200 сл.)

II. Ознайомтесь із загальними правилами телефонних розмов.

Правила «телефонного етикету»:

1) завжди говоріть ясно, чітко і стисло;

2) неправильно набравши номер, перепросіть;

3) набравши номер і почувши голос співрозмовника, назвіть себе;

4) переконайтеся в тому, що ви правильно зрозуміли передану вам інформацію (дати, час, імена, цифри та ін.);

5) не соромтеся перепитати, якщо ви не все зрозуміли, і за необхідності запишіть почуте;

6) бажано, щоб той, хто набрав номер і почав говорити першим, першим і закінчив розмову;

7) не забудьте передати третій особі те, про що вас просив співбесідник.

III. Поділіть клас на адресантів (тих, хто телефонує) і адресатів (тих, кому телефонують). Використовуючи згадані в тексті усталені форми ввічливості та правила «телефонного етикету», розіграйте початок І кінець телефонної розмови.

ПОМІРКУЙМО

На уроках іноземної мови, зокрема англійської, ви зіставляєте іноземну мову з українською, оволодіваєте знаннями про культуру, історію, традиції, залучаєтесь до так званого «діалогу культур» — іншомовного й рідного. Навчання іноземної мови передбачає знання культури країни, мову якої вивчається, де серед інших аспектів згадується й уживання та вибір привітань, форм звертання, правила ввічливості тощо. Отже, через пізнання інших культур стає глибшим розуміння культури свого народу, багатшим лексичний запас, багатограннішою сфера усного й писемного мовлення.

Поглибити ці знання маємо можливість і на уроках рідної мови. Ускладнимо, тобто зробимо цікавішими, завдання щодо підвищення мовної культури в телефонних розмовах.

283. І. Ознайомтеся з усталеними виразами мовленнєвого етикету в англійській і українській мовах.

Thank you (very much) — Дуже дякую.

Thank you for telling me (about it) — Дякую (за те), що ви сказали мені (про це).

Thank you, youve been very helpful — Дякую, Ви мені дуже допомогли.

It was very kind of you to do it. Thank you — 3 Вашого боку було дуже люб’язно зробити це. Дякую.

Thank you in advance — Наперед вдячний Вам.

Youre welcome — Будь ласка, (Нема за що).

You’re always welcome — Будь ласка. (Завжди до Ваших послуг.)

Im the one who ought toЦе я маю Вас дякувати.

That was a pleasure — Мені було дуже приємно (це зробити).

I’m sorry — Вибачте.

I’m so sorry. I’m very sorry.— Вибачте, будь ласка. (Я дуже шкодую).

Excuse my disturbing you.— Вибачте, що я Вас турбую.

Excuse my interrupting you. — Вибачте, що я Вас перебиваю.

I must apologize (to you).— Я маю вибачитись (перед Вами).

I’m afraid I’ve taken up too much of your time.— Перепрошую, що я забрав у Вас (занадто) багато часу.

That’s (quite, perfectly) all right.— Пусте. Все так, як має бути.

Not at all.— Аніскільки. (Зовсім ні.)

Never mind.— Нічого. (Нехай Вас це не турбує.)

Forget it.— Забудьте це. (Не згадуйте про це. Не думайте про це.)

No trouble at all.— Та Ви що, яка ж це турбота!

No harm done.— Нічого страшного. (Нічого не трапилось.)

II. Поділіть між собою клас на «ladies and gentleman» — «пані та панове». Уявіть себе ними. «Зателефонуйте» одне одному відповідно українською та англійською мовами, тобто на «дзвінок» нашою мовою відповідаємо іноземною і навпаки. Під час розмови дотримуйтесь вищезгаданих правил та усталених форм у обох мовах.

284. І. Уважно прочитайте зразок діалогу на тему «КИЇВСЬКІ КНЯЗІ». Озвуч- те його за ролями: 1-й учень, 2-й учень.

1-й у ч е н ь. Про останніх київських князів Володимира та Ярослава я чув багато. А хто були перші київські правителі?

2-й у ч е н ь. Першими київськими правителями можна вважати Аскольда і Діра. У середині IX століття вони заволоділи Києвом. Це було зовсім просто, адже Київ був тоді невеликим ремісничим містом і не мав свого війська.

1-й у ч ен ь. Так, тепер починаю згадувати. А після них?

2-й у ч е н ь. Про славні походи Аскольда і Діра почув новгородський воєвода Олег. 882 р. він захопив місто, проголосивши його «матір’ю міст руських». Олег був сміливим і розумним воєначальником, тому повертався з походів лише з перемогою.

1-й у ч е н ь. Чи це не той Олег, що ввійшов у літературу та історію як «Віщий»?

2-й у ч е н ь. Саме той. І саме йому, помираючи, старий новгородський князь Рюрик наказав доглядати малого Ігоря, а як прийдечас—віддати йому престо л, бо був Ігор княжого роду. Виховуючись у такого сміливого полководця, Ігор виріс хоробрим та дужим. 912 р. він став правителем Київської Русі. Ігор здійснив багато гучних походів. Загинув він під час збирання данини. Древляни, не бажаючи багато платити, вбили князя.

1-й у ч е н ь. Це не з дружиною Ігоря, Ольгою, пов’язана історія з голубами та жорстока помста древлянам за смерть чоловіка?

2-й у ч е н ь. Правильно. Дізнавшись про смерть чоловіка, вона вирішила помститись. Приїхала з військом у древ лянську столицю Іскоро- стень. Розіслала вість, що в данину візьме лише по два голуби від оселі. Древлянам сподобався цей дешевий відкуп і вони принесли голубів. Ольга наказала прив’язати до кожного птаха по жарині та відпустити на волю. Голуби полетіли додому й підпалили будівлі. Пожежа знищила Іскоростень. Після того Ольга була княгинею ще 19 років, з 945 по 964.

1-й у ч е н ь. Хто ж був наступним?

2-й у ч е н ь. 964 року князем став Святослав — син Ігоря та Ольги. У народі його називали Святославом Хоробрим. Усі 8 років князювання він провів у військових походах. Та ніколи не нападав на ворога зненацька. Навпаки — щораз попереджав ворога: «Іду на вас!» Так він давав змогу супернику підготуватися до бою.

1-й у ч е н ь. А після Святослава княжили Володимир і Ярослав?

2-й у ч е н ь. Так.

1 -й у ч е н ь. Отже, тепер і я можу дещо розповісти. Син Святослава — Володимир — почав княжити на Русі 980 р. Перше, що він зробив, — об’єднав усі руські землі. Та найбільше пошани і честі Володимир здобув за те, що охрестив Київську Русь. До цього русичі були язичниками — поклонялися багатьом богам. 988 р. Володимир побудував першу школу. На Русі почала розвиватися культура.

2-й у ч е н ь. І за все це назвали князя Володимиром Великим.

1-й у ч е н ь. Правильно. А 1036 року князем київським став Ярослав. Цей князь, хоч і був сміливим та сильним, а все ж воювати не любив. Він зводив церкви, відкривав школи. 1037 р. побудував Софію Київську. Донині цей собор милує око красою і величчю. За Ярославового князювання Київська Русь досягла найбільшого розквіту. За це народ назвав Ярослава Мудрим.

2-й у ч е н ь. А щоб більше дізнатися про київських князів, треба звернутися до книжок.

1-й у ч е н ь. До яких саме?

2-й у ч е н ь. Це історичні романи Павла Загребельного, твори Семена Скляренка, п’єси Івана Кочерги та багато іншої цікавої літератури про нашу минувшину.

1-й у ч е н ь. Дякую за підказку і за цю цікаву бесіду. Адже, як-то кажуть, хто не знає свого минулого, не вартий і майбутнього (3 журналу).

ІІ. Назвіть репродукції. Поясніть, чому ви так вирішили. Чи порушено послідовність малюнків зі змістом тексту?

III. Поділіться на групи. Доберіть матеріал на тему «УКРАЇНА ЧАСІВ КОЗАЧЧИНИ». Підказка: можна використати відповідні вправи з вашого підручника.

IV. За наведеним зразком (діалогом на тему «Київські князі») утворіть з дібраних текстів репліки.

V. Підготуйте діалоги й розіграйте їх перед класом. Визначте переможців у складанні найкращих діалогів.

ПОМІРКУЙМО

Кажуть, коли нема про що говорити, розмовляють про погоду.

Але и така розмова буде корисною, якщо в її основі лежать народні прикмети та спостереження. Принаймні, вони допоможуть спланувати ваш відпочинок: не виїжджати на природу, коли передбачається злива, завчасно підготуватися до майбутнього похолодання, бути готовим до шквалистого вітру, а то й бурі. І, навпаки, підкажуть, коли краще піти в ліс по гриби чи ягоди, або до річки — ловити рибу, а якщо прикмети віщують стійку гарну погоду — вирушити в довготривалий туристичний похід. Отже:

285. І. Уважно прочитайте й розіграйте перед класом діалог на тему:

ОЗНАКИ ГАРНОЇ ПОГОДИ ТА НЕГОДИ

— А гарно сьогодні надворі! Небо чисте, сонечко грає. Наче справжнє літо настало. І це вже не перший день.

— Після тривалої погоди чекай затяжної негоди.

— Та звідки ж вона візьметься? На небі ані хмаринки.

— Прийде пора — дощ поллє, як із відра.

— Ну, ти якийсь справжній скептик-синоптик. Звідкіля ж ти про дощ дізнався?

— А ось подивися: рослини квітки позакривали, щоб зберегти пилок; горобці пір’я настовбурчили; ще ранок — а трава суха, роси немає. — Може, й так. Слухай, а пригадаймо й інші ознаки погоди та негоди, бо канікули не за горами, і треба орієнтуватися з виїздами на природу чи на дачу. Тільки в мене сьогодні настрій чудовий і я буду говорити про прикмети, пов’язані з гарною погодою, а ти продовжуй своє — віщуй негоду. Згода?

— Згода. Сьогодні погода — завтра негода.

— Ну, це ми вже чули.

— Тоді слухай ще: квіти, що не закрилися, починають сильніше пахнути; блищить листя ліщини — незабаром буде дощ. Вдень стає холодніше, а вночі — тепліше — бути грозі.

— А я так скажу: безхмарний і безвітряний вечір віщує погожий день; блакитне небо — гарна днина збережеться; вечірня роса — на ясну погоду.

— Але не дуже радій. Звичайно, роса — провісник ясної, сухої погоди, та вона може застерігати й від негоди, якщо краплі роси вранці висять на кінчиках листків чи трави.

-Ну, а на це що ти скажеш? Вітер зі сходу несе добру погоду. Велика роса в ущелинах та низинах, увечері та вночі стеляться тумани, що розвіюються після сходу сонця,— на гарну днину.

— А ось що: дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть; не там, де просять, а там, де косять. Влітку град буває переважно із заходу.

— Вночі багато яскравих зірок — на погоду. Вночі в лісі тепліше, ніж у полі — на гарну сонячну погоду. Ворони здіймаються догори, комашня товчеться, ввечері комарі в’ються стовпами, — на чудову погоду.

— Зірки мерехтять, аж «стрибають» — до холоду. Мерехтять зорі влітку — сповіщають про дощову, похмуру погоду, вітер, грозу. Вдень і вночі однаково тепло, температура повітря вирівнюється практично повсюди: у низинах, у лісі, в полі — погода буде нерівною. Комарі кусаються — перед дощем.

— Та вони, по-моєму, завжди кусаються. Але продовжимо далі. Дим піднімається стовпом догори; вугілля в багатті швидко вкривається попелом; бджоли вилітають з самого ранку; ластівки літають високо; жайворонки співають довго. Усе це — надійні провісники гарної погоди.

— А все-таки перед дощем комарі злішають. Та не будемо сперечатися. Отже: дим в’ється калачиком — на негоду; дим із труби стелиться до землі без вітру — перед дощем; вугілля в багатті яскраве — на дощ, негоду; ластівки низько літають — дощ обіцяють.

— Дощ іде при сонці — швидко перестане. Посилення опадів — ознака поліпшення погоди. Після довгої негоди чекай ясної погоди.

— І навпаки. Під час дощу на воді утворюються бульбашки — на довгу негоду. Чим менші краплі, тим довше дощитиме. Після дощу швидко прояснюється — невдовзі знову буде дощ. Дощ — як гість: якщо прийшов зранку, то довго не засидиться, а якщо після обіду — ночувати залишиться.

— Аж ось і спрогнозований тобою дощик. Добре, що пішов зранку. За твоїми словами — довгим не буде. Ну, а поки що тікаймо по домівках. Після дощу зустрінемось і перевіримо наведену тобою прикмету. До зустрічі!

— Так, але я пропоную продовжити нашу розмову, а поки дощить — згадати інші прикмети. Бо ті, що ми назвали,— краплина в морі народної мудрості. Отож, до зустрічі після дощу!

II. Пригадайте художні описи картин та явищ природи у творах класиків української літератури (М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький, І. Франко тощо). Побудуйте й розіграйте перед класом діалог на тему: «Роль пейзажу в художньому творі».

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Діалог може мати дискусійний характер. Дискусійний — тобто спірний, такий, що підлягає обговоренню з висловлюванням різних, нерідко протилежних, поглядів на один і той же предмет чи явище. Правильно побудований діалог (дискусія) передбачає обізнаність із темою, що обговорюється, відповідність запропонованій ситуації та меті спілкування. Не можна перебивати співрозмовника під час діалогу, навпаки, треба зацікавлено й доброзичливо вислуховувати його, заохочувати висловити власну думку. Не погоджуючись з позицією іншого, намагайтеся так висловити незгоду, щоб не образити опонента. Аргументуючи власні погляди, спростовуючи висловлювання співрозмовника, виявіть логічність, виразність, винахідливість, стислість і доречність. І, нарешті, формулюючи особисту позицію щодо теми дискусії, дотримуйте норм літературної мови.

286. І. Уважно прочитайте наведений уривок. На його основі побудуйте діалог на тему: «ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ». Наведіть власні приклади з життя. Продовжте діалог дискусією про те, чи згодні ви з думкою вчителя.

«ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ»

Учився в нашому класі Петро. Був у нього собака Сом. Третій рік учився Петро, і щодня приходив до школи разом з ним його вірний Сом. Він ніс у зубах мішечок з Петриковими капцями (для занять з фізкультури в спортивному залі).

Перед зимовими канікулами виїхали батьки Петрові далеко — аж на Сахалін. А Сома не взяли. Скільки не просив Петро, скільки не благав, — не дозволили хлопцеві брати собаку.

— Знаєте що, хлопці,— сказав перед від’їздом Петро. — Залишу я мішечок з капцями, а Сом хай у тебе, Миколо, живе.

Перенесли ми будку Сомову з подвір’я Петрових батьків на Миколине подвір’я, а ще одну будку спорудили біля школи — на час негоди. Смутний став Сом. Щоранку, йдучи до школи, Микола дає Сомові мішечок з Петровими капцями, і собака стає веселим, лащиться, хвостом махає — думає, що з другом зараз зустрінеться. Біля шкільних дверей Микола бере мішечок, а Сом так благально дивиться на хлопчика, немов питає: «А де ж Петро?»

До кінця занять сидить собака під шкільними дверима. На перервах кожен намагається приголубити Сома; всі діти переживають його самотність. Йдучи додому, Микола знову дає собаці мішечок з Петровими капцями, знову собака дивиться благально: а де ж Петро? Всі в школі гостро переживають ці хвилини, багато з тих, кому зовсім не по дорозі, йдуть із собакою…

— Навіщо ми обманюємо його? — запитав одного разу Степан,

— Залиш, Миколо, дома цей мішечок… ну, заховай… Хай Сом знає правду.

Запитали вчителя: що він порадить?

— Ні, хлопці,— сказав учитель.— Хай вірить. Так йому легше жити.

Не було в класі дитини, яка б не переживала доброти, ласки, великодушності. Кожний почував себе сильним, захищаючи слабкого (За В. Сухомлинським).

II. Хто в цих собак, на вашу думку, уособлює обрав вірного Сома? Поясніть свій вибір.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити