Підручник Українська мова 8 клас - С.Я. Єрмоленко - Грамота - 2016 рік

ОСНОВИ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 39. Усний вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в художньому стилі

Вибірковий переказ — це детальний переказ однієї частини (мікротеми) тексту.

До пам’яток історії та культури належать стародавні споруди, літописи, історичні документи, твори стародавнього фольклору, живопису, старовинні предмети побуту — усе, що зберігається як історична пам’ять народу.

438.

1. Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Обґрунтуйте висновок, назвавши конкретні ознаки цього стилю.

Вулиця Ярославів Вал

Вулиця Ярославів Вал пролягає в центрі Старого міста. Вона проходить південно-західним краєм Старокиївського плато, з’єднуючи вулицю Володимирську з Львівською площею. До Ярославого Валу прилучаються вулиці Золотоворітська, М. Лисенка, І. Франка, Стрілецька, О. Гончара.

У XIX ст. на Ярославовому Валу, крім цегляних будівель, було багато дерев’яних. Між житловими будинками розташовувалися великі присадибні подвір’я з господарськими будівлями, фруктовими садами й городами.

Масове житлове будівництво па межі XIX- XX ст. зумовило новий масштаб і силует забудови, сформувало в цілому ті споруди, що й тепер зберігають історичний вигляд центральних районів Києва. На початку вулиці під «захисним павільйоном» унікальні Золоті ворота XI ст. На цій вулиці багато пам’яток архітектури: будинки в стилях модерну, класицизму, мавританському стилі.

На вулиці розміщені посольства Республіки Польща, Канади, Словаччини, Чеської Республіки, будинки яких, споруджені в 1970-х роках, за масштабом і пропорціями досить майстерно вписано в історичну забудову вулиці.

До пам'яток історії належать будинки, у яких жили видатні культурні діячі України (письменники, композитори, художники, учені, актори), де розміщалися товариства, мистецькі школи тощо.

2. Чи може вулиця бути пам’яткою історії та культури? Які дієслова характерні для опису вулиці?

3. Випишіть слова, які належать до професійної лексики.

439.

1. Спишіть слова-терміни та їх значення.

Архітектура мистецтво проектування, спорудження й художнього оформлення будов.

Фасад зовнішній, лицьовий бік будівлі, звернений до вулиці; кожен із зовнішніх боків будівлі (бокові фасади).

Колона архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в поперечному перерізі, має базу (основу), завершується капітеллю.

Капітель — верхня частіша колони, пілястра або стовпа, на яку спирається балка.

Галерея — критий чи відкритий коридор, що з’єднує два або кілька приміщень, також довгий балкон уздовж будинку.

Неф витягнуте в довжину приміщення, відокремлене рядом колон чи стовпів.

Фреска картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці.

2. Складіть речення із записаними словами-термінами, так, щоб вони належали до різних стилів.

440.

1. Прочитайте текст. Випишіть невідомі вам слова, з’ясуйте їхнє значення за тлумачним словником чи онлайновими енциклопедіями в Інтернеті. До яких груп лексики переважно належать ці слова?

Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотизні. Позносився рожево під саме небо. Низькі хмари черкали об найвищу башню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялися у своєму бігові. І тоді видавалося, ніби починає летіти помад землею самий собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота. Ним покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища.

Софійський собор, м. Київ

А будовано ж його в поспіху… Вергали камінь, тягли дерево, везли плінфу. Усе те підняти треба було вище й вище, зачепити в невидимі для невтаємниченого ока сув’язі. Майстри каменю зависали в дерев’яних гніздах довкола стін, стояли густо на самих верхів’ях будови, їм подавано все потрібне журавлями та блоками. Князь квапив своїх будівничих…

Коли ж стало будування готове й звідусіль потягнувся люд, щоб поглянути на те диво, тоді раптом знову мовби ожив Сивоок для нового діла. Довгі роки неймовірного напруження вмить відлетіли геть, їх неначе й не було народилися в ньому нові сили, нова потуга…

Пташина летючість з’явилася в душі Сивооковій, коли забрався він на височезні риштовання в головній бані храму й почав викладати найбільші софійські мозаїки. Байдуже йому було до всіх суперечок, найменше дбав про думку князеву тепер, коли вдалося стати на своєму й збудувати церкву не ромейського кшталту, а саме таку, як привиділася вона Сивоокові в години його першої зустрічі з рідною землею по довгій розлуці.

Він тепер жив і промовляв до людей тільки барвами… Він хотів би упіймати в барві й показати людям усе на світі: дівочий спів, пташиний політ, блимання зірок з чистого неба і сонце, сонце. Сонце було скрізь, воно рухалося в соборі, собор повертався слідом за ним. Мозаїки мовби виступали зі своїх заглиблень, вони ставали вільно між стіною та людьми, які дивилися на них знизу. Вопи рухалися по колу, оберталися слідом за сонцем, і все оберталося разом із ними в урочистій тиші й нелюдській красі.

Для Сивоока в мозаїках було тільки сонце в тисячних розблисках смальти золотої, синьої, зеленої… Велетенська постать Оранти уявлялася Сивоокові, мов тихе зітхання матері, якої він так ніколи й не знав…

Сивоок сам доглядав, як варилася смальта для великих мозаїк, які мав викладати. Добирав належних кольорів. Чаклував над фарбами. Варив, проварював, розтирав. Для золотої смальти виковували тонюсінькі листочки золота, потім воно закладалося поміж двох платівок скла, навічно заварювалося, іноді, коли треба було тоншої смальти, золотий листочок просто прилютовувався до споду скляного кубика. Щоб урозмаїтити відтінки золотої смальти, Сивоок застосував не саме тільки золото, а й електрон, або ж біле золото, тобто сплав золота із сріблом, іноді братися навіть листочки міді, яка давала спокійніше сяйво… Може, це скоротити?

Роблено в Софії силу-силенну роботи мистецької. Окрім мусійного убору, рівного якому важко було й пошукати ще десь у світі, написало фресок многоличних двадцять і п’ять, на них же постатей сто п'ятдесят і чотири майже в повний людський зріст, фресок одноличних на весь зріст написано двісті і двадцять, а поясних — сто і вісімнадцять.

Викладено в усьому соборі підлоги теж мусією з різнобарвного каменю, прикрашено, опріч того, усю серединність церкви візерунком мусійним і писаним, різьбою по червоному шиферу овруцькому.

Сивоок звелів, щоб не чіпали стін обабіч головного входу до церкви. Він змалює там осінній сонцеворот у пишності ЗОЛОТОЛИСТИХ лісів, у щедрості ланів, у буйнощах людської плоті; великі радощі весни, освяченої проростанням трав, струмуванням березових і кленових соків, пробудженням городів, сіл, цілого люду. Коли всі городи розбентежаться й села сколотяться, а мужі й жони вийдуть в луги й болота, у пустині й діброви. Коли почнуться пічні хороводи, безчинний гомін піде понад усією землею, пісні залунають, голоси сопілкові й струни загудуть, заб’ють у бубни…

А осінь… Хіба вернуться тепер давні осені з їхнім багатством, достатком і спокійними радощами, у червіні, золоті й прозорості?.. Сивоок же хотів показати свій народ у багатстві, серед щедрот його рідної землі, які належали колись йому без остачі та й належати мають завжди і вічно!

Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням. Ішли поглянути па диво свої люди багаті й бідні, тупоголові й вразливі душею, приходили, приїздили, приповзати немічні в сподіванні зцілення, були тут удови, сироти, жебраки, сліпці й хромці. Не всі діставатися досередини, багато хто дивився на церкву зокола, та й того було досить, щоб розносити вість по всіх землях про київське диво.

Серед того людського юрмовища непостереженою, мабуть, зосталася б дівчина, яка прийшла до Софії одного весняного дня, але не зникла та дівчина, як решта відвідувачів, приходила знову й знову, ставала завжди на тому самому місці, дивилася завжди на те саме, здавалося, не помічала в соборі більше нічого, окрім Оранти, так ніби хотіла надовго заховати в очах її розблиск.

Хто ж то знав, що вразило дівчину в постаті Богоматері? Чи її статична велич, завдяки якій панувала тут над усім? Чи, може, глибока синява, яка йшла від неї? Чи пасувала їй урочиста дикість очей, переляканих пишними шатами? Може, для тої дівчини, що прийшла, мабуть, з далекої пущі або з степу, Оранта була не Богородицею-заступницею, а босоногою красунею із степового роздолля, пригніченою візантійськими знаками влади й пихи?

Ніхто не знав того… (За П. Загребельним. Роман «Диво»).

2. Визначте мікротеми тексту. Складіть план. Дайте назву текстові.

3. Підготуйте усний вибірковий переказ розповідного характеру з елементами опису пам’ятки історії і культури українського народу — Софійського собору в Києві. Елемент опису виберіть самостійно.

441.

Запишіть, з якими пам’ятками історії та культури ви ознайомилися на уроках історії та української і зарубіжної літератур. Виберіть із текстів творів, де вони згадуються, відповідні фрагменти й коротко розкажіть про них. Використовуйте різні стилі висловлювань.

442.

Підготуйте розповідь про історичну пам’ятку в художньому стилі, яка розташована на території вашої області (міста, села). Згадайте в розповіді проте, хто і як піклується про збереження цієї пам'ятки для наступних поколінь.

443.

1. Прочитайте усмішку. Які риси характеру в ній висміюються?

Сашко побачив з вікна, як до нього йде Павло, який завжди щось просив позичити. І справді, Павло відразу з порога запитав:

Сашко, привіт! Тобі потрібний сьогодні велосипед?

Так, я сьогодні із сусідом цілий день готуватимуся до велокросу.

— Тоді чи не позичиш мені свій новенький фотоапарат? Може, я познімаю щось…

— ?!!

2. Чому замість останньої репліки використано лише розділові знаки? Які емоції вони передають? Які засоби для вираження подібних емоцій використовують актори?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити