Підручник Українська мова 8 клас - С.Я. Єрмоленко - Грамота - 2016 рік

ДОДАТКИ

ІЗ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА

Адреса́нт (від ній. «той, хто направляє, посилає») — той, хто адресує, надсилає лист, телеграму тощо; відправник.

Адреса́т (від нім. «одержувач») — той, кому адресують, надсилають лист, телеграму тощо; одержувач.

Апока́ліпсис (від грец. «розкриття, одкровення») — одна з книг християнської церковної літератури І ст. н. е., у якій зібрані містичні пророцтва про кінець світу.

Аристократи́зм (від грец. «найкращий») — характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості; благородство, шляхетність.

Археоло́гія (від грец. «стародавній» і «слово, вчення») — наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі пам'яток минулого, добутих розкопками.

Асоціюва́ти (від латин, «з'єдную, зв'язую») — встановлювати зв’язок між уявленнями, явищами тощо.

Ауди́тор (від латин, «слухач, учень») — 1. Особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності різних організацій та установ на основі угоди, укладеної з їх керівництвом за визначену плату. 2. заст. Учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші.

Афори́зм (від грец. «визначення») — певна узагальнена думка, висловлена стисло у виразній формі.

Бана́льний (від фр. «заяложений») — той, що втратив виразність через часте повторення.

Ба́ня — опуклий дах, що має форму півкулі; купол церкви, храму, собору.

Бігунки́ — легкі дрожки або сани.

Більмо́ — білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняє сліпоту.

Блок — простий механізм для підняття важких предметів, що має форму колеса (па осі) з жолобом, через яке перекинуто ланцюг, канат і т. ін.

Бриль — головний убір із широкими полями.

Бро́кер (від англ. «посередник») — посередник при укладанні угод між продавцем і покупцем. Одержує комісійну винагороду (бракераж) — певний відсоток із суми проведеної біржової операції.

Бу́сол (бу́сел) — великий перелітний птах з довгим пряміш дзьобом і довгими ногами; інші назви — лелека, чорногуз, гайстер.

Ва́лка — цуг (возів), кавалькада (їздців), караван (верблюдів). 1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. 2. Юрба, група людей, підвід, машин тощо, які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.

Ватерлі́нія (від голланд. «вода» і «лінія») — лінія вздовж борту судна, яка вказує на межу занурення судна у воду при нормальному його завантаженні.

Ва́хта — трав’яниста болотна рослина родини бобівникових. Інші назви бобівник трилистий, водяний трифоль, жаб’ячі огірочки, трилисник, трифолія.

Веб-сторі́нка (від англ. «павутина») — мережевий інформаційний ресурс, який має в Інтернеті свою унікальну адресу і доступний користувачеві.

Верга́ти — із силою кидати, шпурляти.

Виба́гливий — 1. Який ставить великі вимоги; вимогливий; той, кому важко догодити; дуже примхливий, перебірливий, вередливий. 2. Вига́дливий, складніший, ніж звичайно.

Волонте́р (від латин, «доброволець») — охочий до чого-небудь; доброволець, тобто особа, що добровільно вступила до лав певної спільноти (військової чи цивільної).

Ворожи́ти — 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких нібито має вплинути на людину, природу.

Гармо́нія (від грец. «скріплення, злагодженість») — 1. Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого). 2. муз. Закономірне поєднання топів в одночасному звучанні.

Го́род — розм., рідко. Те саме, що місто.

Дебе́лий — розм. 1. Людина міцної будови тіла: повна, огрядна, кремезна. 2. Міцний, товстий і грубий (про вироби з дерева, заліза тощо); товстий, цупкий (про тканини, шкіряні вироби тощо).

Дро́жки — невеликий легкий двомісний віз на ресорах.

Егої́зм (від латин, «я») — риса характеру, що полягає в себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля особистих інтересів.

Елега́нтний (від латин. «вишуканий, витончений») — вишукано-витончений.

Елегі́йний (від грец. «журлива пісня») — сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.

Електро́н — сплав магнію з алюмінієм, цинком або марганцем, що відзначається міцністю і пластичністю.

Епістоля́рний (від латин., грец. «лист, послання») — 1. Написаний у формі листів. 2. Який становить сукупність чиїхось листів.

Етике́т (фр.) — установлені норми поведінки та правила ввічливості в якому-небудь товаристві.

Етю́дник (фр. «етюд») — 1. Папка або плоска скринька для зберігання етюдів (творів образотворчого мистецтва допоміжного характеру). 2. Невелика дошка, на якій живописець розміщує папір, полотно, коли малює етюди.

Ефі́р (грец.) — 1. У грецькій міфології найвищий сонцесяйний шар чистого й прозорого повітря, у якому нібито жили боги. 2. Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі.

Жураве́ль — довга жердина, приладнана як важіль для витягування води чи чогось іншого, або й весь пристрій з такого жердиною.

Запла́ва — частина річкової долини, що затоплюється під час весняної повені.

Імам (від араб, «той, що стоїть попереду») — духовний глава всіх мусульман або певної їх частини; титул правителя мусульманської держави; мулла, який керує молитвою в мечеті.

Інвестува́ти (від латин, «одягаю, наділяю») — вкладати капітал у підприємство для одержання прибутків.

Індивідуалі́зм (від латин, «неподільне») — погляд, що протиставляє інтереси особи інтересам суспільства, який ставить особисті інтереси вище інтересів суспільства, колективу.

Інтеракти́вний (від англ, «діалоговий») — 1. У системах оброблення інформації характеристика системи або режиму роботи, у яких передбачено відгук па команди, що їх уводить оператор. 2. У журналістиці практика прямого ефірного мовлення: прямі ефірні інтерв’ю, обмін дискусійними думками, радіопереклики, розповіді очевидців про події, телефонні розмови зі слухачами тощо.

Інтерне́т (від англ, «міжнародний» і «мережа») — всесвітня асоціація комп'ютерних мереж, інтегрована мережева «павутина», яка складається з різних комунікаційних мереж, об’єднаних у єдину логічну архітектуру.

Інтернет-чат (від англ, «міжнародний» + «мережа» і «розмова») — Інтернет- ресурс, завдяки якому декілька користувачів можуть інтерактивно спілкуватись один з одним в Інтернеті.

Кавати́на (шал.) — 1. Невелика оперна арія, переважно лірико-оповідна за характером. 2. Невелика інструментальна п’єса з наспівною мелодією.

Камерто́н (ніч.) — невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.

Кар’єри́зм (від італ. «біг, життєвий шлях, поприще») — намагання зробити кар’єру, не зважаючи на інтереси громадської справи; гонитва за особистими успіхами.

Кепкува́ти — глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.

Клеча́ння — 1. Відрубані гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір. 2. поет. Зелена рослинність, зелень.

Козу̂ля — дика коза; сарна.

Компліме́нт (від фр. «вітання») — приємні, люб’язні слова; похвала, лестощі.

Комуніка́бельний (від латин, «з’єдную») —товариський, контактний.

Кру́глий стіл — форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників.

Курси́в (від латин, «біг») — друкарський похилий шрифт, подібний до рукописного.

Куфа́йка — 1. Тепла плетена, вовняна чи байкова сорочка. 2. Стьобана куртка на ваті.

Кшталт — зовнішній вигляд чого-небудь. На кшталт тс саме, що На зразок

Лауреа́т (від латин, «увінчаний лавром») — 1. Звання, що надається за видатні досягнення в галузі науки, мистецтва і т. ін., а також особа, удостоєна цього звання. 2. Переможець на фестивалях, конкурсах.

Мента́льність (від латин, «характер, душа, спосіб мислення») — 1. Інтелект, розумові здібності. 2. Психіка, психічний склад.

Ми́чка — 1. Пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння. 2. перен. Пасмо волосся, що вибивається з жіночої коси; волосся, підібране й зв’язане па потилиці. 3. Жмут волосся в коней над копитом іззаду; щітка. 4. Ниткоподібне розгалуження кореня рослини.

Міро́шник — власник млина; той, хто працює в млині; мельник.

Моза́їка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

Му́сія, му́сійний — те саме, що мозаїка; мусійний мозаїчний.

Небуття́ — стан, коли припиняється існування, життя, буття.

Нівро́ку — розм. 1. Нічого собі, непогано, так як треба. 2. у знач, вставн. ся. Уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами.

Обері́г — амулет, талісман.

Обні́жок — 1. Вузька неорана смуга землі між лапами, городами тощо. 2. розм. Перекладка, поперечка між ніжками стола або стільця.

Овру́цький — прикметник, утворений від назви міста Овруч.

Оде́нки — 1. Рештки на дні, гуща. 2. заст. Спільна робота заміжніх жінок (прядіння, вишивання і т. ін.) у зимові дні.

Ора́нта — один із найдавніших християнських образів; зображення фігури людини з піднятими в жесті моління руками; Богородиця.

Плі́нфа — тонка плитчаста цегла як старовинний будівельний матеріал.

Полігло́т (від грец. «багатомовний») — людина, яка володіє багатьма мовами.

Поло́ва — 1. Відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовуються переважно як корм для тварин. 2. перен. Що-небудь невагоме, несерйозне, такс, що не має цінності, суттєвого значення.

По́рпатися — 1. у чому і без додатка. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке і т. іп.; ритися. 2. у чому. Перекладати, перебирати що-небудь десь, тукаючи щось; копирсатися.

Прилюто́вуватися — припаюватися.

Профспі́лка — професійна спілка.

Ране́т (фр.) — 1. Південний високоцінний сорт яблунь. 2. Плід цього дерева.

Рарите́т (від латин, «рідкість») — 1. Цінна рідкісна річ. 2. Рідковживане слово.

Реа́літі-шо́у (від англ. «дійсність» і «показ») — різновид розважальної телепередачі, у якій показують повсякденне життя упродовж тривалого часу певної групи персонажів. Для цього спеціально добираються реальні ситуації, які створюють враження вільного перебігу подій без заданого сценарію, у чому й полягає «родзинка» P.-ш. Глядача перекопують, що він свідок не вистави, а реальних сцен життя.

Реє́стр (від латин, «список, перелік») — 1. Список, письмовий перелік кого-, чого-небудь. 2. Книга для запису справ, документів, майна, земельних володінь, обліку наявності, руху коштів і цінностей тощо.

Резолю́ція (від латин, «дозвіл») — 1. Рішення, постанова, прийняті, ухвалені з'їздом, зборами і т. ін. унаслідок обговорення будь-яких питань. 2. Напис службової особи на заяві, доповідній записці, ділових паперах, у якому міститься стисле рішення з приводу викладених у цих документах питань.

Ренега́тство (від латин, «зрікатися») — 1. Відмовлення від переконань і перехід у табір противників; зрадництво. 2. Зречення своїх релігійних уявлень, свого віросповідання.

Репорта́ж (від англ, «повідомляти») — повідомлення, розповідь про поточні події, що публікуються в періодичній пресі або транслюються по радіо і телебаченню.

Риштова́ння — тимчасове дерев'яне або трубчасте обладнання, що встановлюється біля стін споруди під час її відбудови, ремонту, реставрації тощо.

Роме́йський — римський.

Сви́щик — розм. Дитяча іграшка, призначення для свисту.

Синтети́чний (від грец. «той, що поєднує») — 1. Узагальнений, об'єднувальний. 2. Створений людиною, штучний.

Систе́ма (від грец. «утворення, складання») —порядок, зумовлений правильнім, планомірним розташуванням і взаємним зв’язком частим чого-небудь.

Сколоти́тися — організовуватися, створювати що-небудь.

Сма́льта — непрозоре кольорове скло, яке застосовують у мозаїці.

Суході́л — 1. Безводна долина, яку зволожують тільки дощові та снігові води. 2. Материк, суша, земля.

Схамену́тися — опам’ятатися, прийти до тями.

Ти́тул (з латин, «напис») — 1. Спадкове чи падале монархом почесне дворянське звання (князь, герцог, граф тощо) або звання володаря держави (король, цар). 2. Перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, назва видавництва тощо.

Ток-шо́у (від англ, «розмова» і «показ») — різновид телепередачі, у якій один чи кілька запрошених учасників обговорюють теми, запропоновані ведучим. У студії іноді присутні запрошені глядачі, яким надають можливість поставити запитання або висловити свою думку.

Толо́ка — розм. Звичайно одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів.

Трої́стий — який складається з трьох частин, предметів, елементів, який має три джерела, проявляється в трьох формах, повторюється тричі; потрійний. Троїсті музики — український народний ансамбль, що складається з трьох музичних інструментів: скрипка, цимбали, бас-коза (на Заході) або скрипка, баян, бубон (па Сході).

Убо́р — покрив (землі, підлоги тощо).

Упи́р — 1. За народним повір’ям перевертень, мрець, що виходить ночами з домовили і ссе кров сплячих людей. 2. перен. Про людину, яка мучить або нещадно експлуатує залежних від неї людей. 3. Рід великих кажанів, що живуть у тропічних лісах.

Форпо́ст (від голланд. «передовий пост») — 1. Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні. 2. перен. Про район, підприємство і т. іи., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення.

Фо́рум (від латин, «площа, двір») — 1. Площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. 2. перен. Широкі представницькі збори з’їзд, конференція, конгрес.

Фре́ска — картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

Цари́нка — діал. Невеличка лука при садибі, у горах або в лісі, призначена для сінокосу.

Цимба́ли старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецеїдальної форми і металевих струп, па яких грають, ударяючи молоточками або паличками.

Циру́льник — заст. Перукар, який додатково виконував деякі обов’язки лікаря (пускав кров, ставив п’явки тощо).

Че́рвінь — яскраво-червоні (іноді цегляного кольору) барви на чому-небудь; багрянець.

Шеде́вр (від фр. «майстерно виконана річ») — 1. У середні віки в Західній Європі — зразки виробів, що їх мали подавати ремісники для здобуття звання майстра. 2. Зразковий витвір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності.

Шкапи́на — 1. Заморений, слабосилий, худий кінь. 2. перен., роям., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.

Щільни́к — те саме, що стільник. Лист, утворений чашечками з воску, який бджоли й оси роблять для зберігання меду, виховання потомства та перебування дорослих комах.

Янича́р (від турец. «нове військо») — у султанській Туреччині солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити