Підручник Українська мова 9 клас - В.В. Заболотний - Генеза 2017 рік

ДОДАТКИ ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОРФОГРАФІЇ

Додаток 1 ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ

Власні назви пишемо з великої букви: Великдень, озеро Світязь, Південний полюс, Шевченківська премія.

Якщо власна назва складається з кількох слів, то з великої букви пишемо перше слово: Новий рік, Музей історії запорізького козацтва, Міністерство культури України.

З великої букви пишемо всі слова у власних назвах:

• держав: Республіка Польща, Китайська Народна Республіка;

• населених пунктів, вулиць, проспектів: Біла Церква (місто);

• найвищих державних установ України і міжнародних організацій: Верховна Рада України;

• астрономічних і географічних об’єктів: Чумацький Шлях (галактика), Південне Полісся, Нова Гвінея (острів);

• дійових осіб у казках, байках: Червона Шапочка.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишемо через дефіс, кожну складову частину починаємо великою буквою: Нечуй-Левицький, Зиновій-Богдан.

Назви посад, народів, осіб за національністю або місцем проживання пишемо з малої букви: українці, киянин. Проте назви найвищих державних посад пишемо з великої букви: Президент України.

Назви книжок, газет, кінофільмів, заводів, кораблів, аеропортів, санаторіїв, магазинів тощо беремо в лапки: журнал «Стежка», літак «Мрія», готель «Турист».

З великої букви, але без лапок пишемо назви культових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, а також назви таких релігійних понять, як Бог, Божа Матір, Син Божий, Святий Дух (але бог Перун і т. ін.).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Прикметник, який утворено від власної назви, пишемо з великої букви: Шевченків, Андріїв. Проте з малої букви пишемо прикметник, який:

а) має суфікс -івськ-(-ївськ-) або -инськ-: шевченківські рядки;

б) входить до складу фразеологізму: гордіїв вузол, дамоклів меч.

Знак м’якшення

Пишемо Ь:

НЕ пишемо Ь:

після букв, які позначають м’які приголосні [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [дз'], у кінці слова та складу (вісь, дядько)

після букв на позначення губних, шиплячих і [ґ], [к], [х], [г] (дощ, дріб)

у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк- (морський)

після р у кінці складу і слова (Харків, чотирма).

Виняток: Горький

Пишемо Ь:

НЕ пишемо Ь:

у дієсловах на -ть, ться (вчаться)

після н перед ж, ч, ш, щ (тонший, промінчик). Виняток: няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія та похідні від них слова

після букви л перед буквою на позначення м’якого приголосного (їдальня, сільський)

між буквами на позначення м’яких або напівпом’якшених приголосних (крім випадків, зазначених у пунктах 3, 4 першої колонки) (кузня, промінці).

Виняток: тьмяний, різьбяр

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Коли знак м'якшення уживається у формі називного відмінка іменника (нянька), то він зберігається й у всіх інших відмінках (няньці), а також в утворених від цього іменника прикметниках із суфіксом -ин (няньчин). Коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках і в прикметниках на -ин його не пишемо.

ПОРІВНЯЙМО:

Пишемо Ь

Не пишемо Ь

скриньці(бо скринька) Ольці, Ольчин (бо Олька) неньці, неньчин (бо ненька)

хатинці (бо хатинка)

Наталці, Наталчин (бо Наталка)

Апостроф

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

Апостроф НЕ ставимо перед я, ю, є, ї:

після букв б, п, в, м, ф (рум’яний, солов'ї, черв’як)

після б, п, в, м, ф, якщо перед ними в корені слова є буква на позначення приголосного, крім р (свято, цвях)

після р, що позначає твердий звук (у вимові чується [й]) (бур’ян, пір’я)

після префіксів, що закінчуються твердим приголосним (від'їзд, роз’яснення )

після букви р, що позначає м’який звук [р']; у вимові не чуємо [й] (буряк, крюк)

після першої частини складних слів, яка закінчується твердим приголосним (дит’ясла, пів’яблука)

у слові Лук’ян та похідних від нього словах (Лук’яненко, Лук’янівка тощо)

Букви я, ю, є, ї після апострофа позначають два звуки - [йа], [йу], [йе], [йі].

НАПРИКЛАД: м'ята [мйата].

Подвоєні букви

Подовжуються приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] між голосними в таких випадках:

Приклади

в іменниках середнього роду на -я.

Виняток: назви малих за віком тварин (гусеня, каченя)

збіжжя, знання, гілля, читання

у деяких іменниках чоловічого й жіночого роду на -я. Виняток: слово стаття у формі Р. в. мн. - статей

суддя, Ілля, рілля, стаття

в іменниках жіночого роду, що закінчуються на приголосний, у формі орудного відмінка однини

піччю,

подорожжю

у формах дієслова лити та споріднених дієсловах

ллю, зілляти

у прислівниках на -ння, -нню

спросоння,

попідтинню

Подовження зберігається і в усіх похідних словах (життя - життєвий, гілля - гіллячка).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

1. Приголосні подовжуються, якщо стоять між голосними. Порівняймо: миттю - радістю.

2. Не подовжуються губні приголосні та [р] (любов’ю, кров’ю, матір’ю).

н і нн у прикметниках

Буквосполучення нн пишемо:

• у прикметниках із суфіксом -н-, якщо вони утворені від іменників з основою на н (туманний, осінній);

• у наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн- (-янн-), які вказують на найвищу міру ознаки (товстенний, невблаганний. АЛЕ: жаданий, шалений, нежданий);

• у прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження (священний, огненний, благословенний, блаженний).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Буквосполучення нн зберігається і в словах, утворених від таких прикметників (туманний - туманно; незбагненний - незбагненність).

У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ин-, -ан-(-ян-), -їн-, букву н не подвоюємо (журавлиний, глиняний).

Подвоєні букви в словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження букви звичайно не подвоюємо (сума, піца, спагеті, маса, грип, шасі, інтермецо, бароко). Подвоюємо букви:

• в окремих загальних назвах (ванна, тонна, вілла, панно, панна, манна, мадонна, нетто, брутто, бонна, пенні);

• у власних назвах та похідних від них словах (Голландія, Марокко, Руссо, голландський, марокканський);

• при збігу однакових приголосних звуків префікса і кореня (інновація, ірраціональний).

Префікси з- (с-), роз-, без-

На письмі перед буквами к, п, т, ф, х префікс з- передаємо відповідно до вимови буквою с (сказати, сфотографувати). Перед усіма іншими приголосними префікс з- передаємо на письмі буквою з (зшити, зносити).

Префікси роз-, без- завжди пишемо з буквою з. В українській мові префіксів рос-, бес- немає (розказати, безпечний, безхитрісний).

Префікси пре-, при-, прі-

Префікс пре- пишемо в прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки. Цей префікс за значенням відповідає слову дуже (премудрий, превисокий).

Префікс пре- пишемо також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, презирливий, преосвященний, преподобний, престол і подібних.

Префікс при- пишемо в словах, що означають:

• наближення, приєднання до чогось (приїхати, приклеєний);

• неповноту дії чи ознаки (присісти, приморожений);

• знаходження біля чогось (прикордонний, пригірок).

Префікс прі- пишемо у словах прізвище, прізвисько, прірва.

Складні слова (загальні правила)

Пишемо РАЗОМ:

Пишемо через ДЕФІС:

якщо утворені поєднанням залежних слів (від одного слова до іншого можна поставити питання): верболози, снігопад

якщо утворені поєднанням незалежних слів (між частинами можна поставити і):

школа-інтернат, українсько-російський

якщо першою частиною слова виступає кількісний числівник: сімдесятиріччя, семиразовий. АЛЕ: 50-річчя, 16-поверховий

якщо утворені повторенням того самого слова, поєднанням слів з однаковим коренем, синонімічних або антонімічних слів: великий-превеликий, тишком-нишком, більш-менш. АЛЕ: кінець кінцем, одним одна, чин чином

близькі за значенням слова, що передають єдине поняття: хліб-сіль, батько- мати

Складні іменники

Пишемо РАЗОМ:

Пишемо через ДЕФІС:

якщо утворені за допомогою сполучного голосного: лісостеп, чорногуз

якщо утворені з двох іменників без допомоги сполучного голосного: купівля-продаж, лікар-еколог

якщо утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт

якщо мають першу частину віце-, екс-, максі-, міні-, лейб-, обер-:

екс-чемпіон

якщо утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка та іменника: шістдесятиріччя

якщо означають назви проміжних частин світу: норд-вест

якщо утворені з трьох і більше основ: автомотогурток

якщо означають назви рослин: брат-і-сестра, розрив-трава

Складні прикметники

Пишемо РАЗОМ:

Пишемо через ДЕФІС:

якщо утворені від залежних одне від одного слів (від одного слова до іншого можна поставити питання): білогривий, водоочисний, двоповерховий.

Разом пишемо також прикметники глухонімий, хитромудрий, зловорожий

якщо утворені від рівноправних слів (такі слова можна з’єднати сполучником і):

північно-східний, синьо-жовтий

якщо означають відтінки кольорів:

темно-зелений, ніжно-рожевий. АЛЕ: жовтогарячий, червоногарячий

якщо утворені повторенням того самого слова, поєднанням синонімічних слів або слів з тим самим коренем: білий-білий, старий-престарий

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Через дефіс пишемо також складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс (віце-президентський, дизель-моторний).

Складноскорочені слова

Усі складноскорочені слова й похідні від них пишемо разом (меддопомога, дитмайданчик).

Разом пишемо і складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, аеро-, аудіо-, біо-, водо-, гідро-, електро-, вело-, мато-, мікро-, мега-, супер-, псевдо-, кіно-, теле-, фото- й подібні (авіакаса, фотоальбом, мікрохвильовий).

Слова з пів-

Складні слова з пів- (напів-) пишемо через дефіс, якщо друга частина слова є власного назвою (пів-Києва, пів-Європи). У решті випадків складні слова з пів- (напів-) пишемо разом (півдороги, напівсон, пів’яблука).

Складні прислівники

Разом пишемо складні прислівники, які утворені:

• сполученням прийменника (кількох прийменників) із будь-якою частиною мови: вголос, навколо, вперше, нагору. АЛЕ: на-гора;

• сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абйкуди, анітрохи, щовечора;

• з кількох основ: босоніж, стрімголов, праворуч.

Через дефіс пишемо складні прислівники, які утворені:

• за допомогою прийменника по від займенників і прикметників на -ому, -єму або -и: по-своєму, по-братерськи; також: по-латині;

• за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше;

• за допомогою часток будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь- куди, коли-небудь, десь-то;

• з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, сяк-так;

• повторенням того самого слова; поєднанням синонімів, антонімів, слів з тим самим коренем: близько-близько, тишком-нишком, більш-менш, тихо-тихесенько, зроду-віку.

Першу частину пишемо окремо, а дві наступні через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Через два дефіси пишемо прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на- всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.

Прислівникові сполучення

Прислівникові сполучення пишемо окремо. Наприклад: день у день, раз по раз, час від часу, до вподоби, на жаль, на щастя, по черзі, тим часом, уві сні, на ура, на ходу, під силу.

Написання часток

Разом пишемо:

• частки аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як-, -сь у складі будь-якої частини мови: абихто, анітрохи, деякий;

• частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якби, нібито, абощо;

• частку же (ж) у складі часток: аякже, атож.

Через дефіс пишемо:

• частки казна-, хтозна-, будь-, -будь, -небудь: будь-хто, який-небудь, хтозна-коли;

• частки бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо, давай-но, тим-то, як-от, знайшов-таки, все-таки.

Примі тки:

1) частку таки пишемо окремо, якщо вона стоїть перед словом, якого стосується: таки знайшов;

2) якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка чи прийменник, то всі три слова пишемо окремо: іди ж бо, аби в кого.

Інші частки пишемо окремо, зокрема:

• частки би (б), же (ж): коли б, зайшов би, адже ж, хіба ж;

• частку що в сполуках дарма що, поки що, хіба що, тільки що, що ж до.

НЕ з різними частинами мови

Частку не пишемо разом:

• коли слово без не не вживається: негода, непорушно, неволити;

• у складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість у неповній мірі: недобачати, недописаний. АЛЕ: не дослухати, не дочув тощо (не виступає для заперечення дії);

• з іменниками, прикметниками, займенниками, прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: неспокій (тривога), немалий, неабихто;

• з дієсловами, яким не надає нового значення: неславити (ганьбити). АЛЕ: не славити (у значенні не прославляти);

• з дієприкметником, якщо він є означенням (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: нез’ясовані питання, незакінчена праця;

• у заперечному слові немає (можна замінити формою нема): У нього немає олівця. АЛЕ: Він не має олівця.

Частку не пишемо окремо:

• зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: не доля вирішує; не високо, а низько (протиставлення); не сьогодні; не дуже; не можна;

• з дієсловами, дієприслівниками, дієслівними формами на -но, -то: не

бачити, не підходячи, не закінчено;

• з дієприкметниками, що виступають у функції присудків: Праця не закінчена; Підлога не вимита;

• з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: не засаджена квітами площа;

• з прикметниками, що виступають у функції присудків, якщо часткою не заперечується ознака, виражена цим словом: Ця річка не широка (заперечення). АЛЕ: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття);

• з числівниками, займенниками, а також при сполучниках і прийменниках: не третій, не наш, не при…, не то…;

• з прикметником, що має при собі пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також з прикметником, перед яким стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк: ні до чого не здатний; нітрохи не цікава розповідь; зовсім не великі обсяги;

• зі словами, які пишемо через дефіс: не по-нашому.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У багатьох випадках написання не з прикметником і прислівником залежить від змісту речення. Якщо часткою не щось заперечуємо, то її пишемо окремо.

ПОРІВНЯЙМО:

1. Цей будинок не старий (не є старий).

2. Цей будинок нестарий (є нестарий, тобто відносно недавно збудований).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити