Підручник Українська мова 9 клас - В.В. Заболотний - Генеза 2017 рік

ДОДАТКИ ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОРФОГРАФІЇ

Додаток 4 ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК

Список скорочень

ч. - чоловічий рід

с. - середній рід

ж. - жіночий рід

перен. - переносне значення

розм. - розмовне

АВАНГАРД, -у, ч. 1. Частина військ (або флоту), що рухається попереду головних сил. 2. перен. Найсвідоміша, найпередовіша частина певної суспільної групи, що веде за собою інші суспільні групи.

АЛЬТРУЇЗМ, -у, ч. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; прот. егоїзм.

АСПЕКТ, -у, ч. 1. Кут зору, під яким розглядаються предмети, явища, поняття. 2. Ознака пошуку даних; за кількістю ознак, указаних в умові пошуку.

АУДІЄНЦІЯ, -ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що обіймає високий державний пост. // Про приватний прийом, особисту розмову.

БАГАТОБОРСТВО, -а, с. Спортивне змагання, що охоплює різні фізичні вправи з одного або кількох видів спорту (біг, стрибки і т. ін.), а також самий комплекс фізичних вправ із цих видів спорту.

БЕСКИД, БЕСКЕД, БЕСКЕТ, -у, ч. 1. Круте урвище, провалля. 2. Гора, скеля.

БЛАГОДІЙНИК, -а, ч. 1. кого, чий. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. 2. Той, хто займається благодійністю.

БУКВАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Який точно відповідає якомусь текстові, розмові та ін.; дослівний. 2. Прямий, не переносний.

ВАРІАЦІЯ, -ї, ж. 1. Видозміна другорядних елементів чого-небудь при збереженні основи. 2. Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу. // мн. Музичний твір, у якому основна тема піддається різноманітним змінам (мелодичним, ритмічним, ладовим, гармонічним). 3. Сольний класичний танець у балеті. 4. біол. Деякі відхилення від основного типу у тварин і рослин під впливом природних або штучних умов.

ВІДРАДА, -и, ж. Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, задоволення.

ВІРОЛОМСТВО, -а, с. Порушення обіцянки, присяги; підступність, зрадництво.

ВІРОСПОВІДАННЯ, -я, с. Різновид якого-небудь віровчення з усталеною обрядовістю; належність до якої-небудь релігії.

ВЛАДНИЙ, -а, -е. Здатний, схильний нав’язувати свою волю, підкоряти собі. // Який виражає владу, волю, рішучість.

ГАРМОНІЙНИЙ, -а, -е. 1. Приємний для слуху; милозвучний. 2. Який знаходиться в чіткій відповідності із чим-небудь; сповнений гармонії. 3. Заснований на принципах гармонії.

ГРОМАДА1, -и, ж. 1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2. Об’єднання людей, що ставлять перед собою певні спільні завдання; організація. 3. іст. В Україні та Білорусі - поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання.

ГРОМАДА2, -и, ж. Щось велике за розміром; предмет, споруда великих розмірів. // Велика кількість чого-небудь.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ, -а, -е. 1. Прикм. до громадянин 1. 2. Власт. свідомому громадянинові. // Спрямований на користь суспільства.

ДИПЛОМАНТ, -а, ч. 1. Студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою. 2. Особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-не- будь галузі.

ДИПЛОМАТ, -а, ч. 1. Службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами. 2. перен., розм. Людина, яка вміло і тонко діє у стосунках з іншими. 3. розм. Портфель у вигляді плоскої валізки; аташе-кейс.

ДІОРАМА, -и, ж. Картина разом із бутафорським планом (фігурами людей, макетами різних предметів і т. ін.) для підсилення загального враження. // Картина, виконана на прозорій тканині, матовому склі й т. ін. і спеціально освітлена для створення враження об’ємності.

ДОГМА, -и, ж. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов.

ЕТАЛОН, -а, ч. 1. Точний зразок установленої одиниці виміру. // Великої точності вимірний прилад, признач. для перевірки інших приладів. 2. перен., книжн. Мірило, зразок для порівнювання з чим-небудь.

ЕТНОС, -у, ч. Спільнота людей (плем’я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.

ЖАГА, -и, ч. 1. Велике бажання пити; спрага. 2. перен. Велике, нестримне бажання чого-небудь. // до чого, чого. Прагнення до чого-небудь, до володіння чим-небудь, до досягнення якоїсь мети. 3. Нестримне почуття любові; пристрасть.

ІДЕЙНИЙ, -а, -е. 1. Стос. до ідеї, пов’язаний з нею. 2. Пройнятий передовими ідеями, пов’язаний з ними; передовий. 3. розм. Відданий ідеалу; безкорисливий.

ІДИЛІЯ, -ї, ж. 1. Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. 2. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя.

КВОРУМ, -у, ч. Установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною

умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних ухвал.

КЛАСИЧНИЙ, -а, -е. 1. Стос. до класицизму. 2. Створений класиком, класиками; виняткового значення, зразковий. // Характерний, типовий для кого-, чого-небудь. // розм. Найкращий у своєму роді; чудовий. 3. Стос. до світу стародавніх греків і римлян; античний. // Пов’язаний з вивченням давньогрецької й латинської мов та античної літератури.

КОГОРТА, -и, ж. 1. У Стародавньому Римі - загін війська, що становив десяту частину легіону. 2. Група людей, що має якусь загальну характеристику. 3. перен. Міцно згуртована група людей. 3. біол. Категорія, що об’єднує споріднені роди.

КОНЦЕПЦІЯ, -ї, ж. 1. Система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ. 2. Ідейний задум твору.

ЛАДНИЙ1, -а, -е, розм. 1. Те саме, що гарний; красивий (про зовнішні ознаки). / / Сонячний, погідний. / / Який заслуговує на схвалення; добрий, слушний. 2. Добре, вдало, акуратно зроблений, виконаний. // Вдало, зі смаком підібраний. 3. Діловитий, вправний. Ладний господар. 4. Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою; лагідний, ніжний. 5. Злагоджений, гармонійний.

ЛАДНИЙ2, ладен, -дна, -дне. Схильний, охочий що-небудь робити. // Готовий до певних учинків; згоден на певну дію, стан.

ЛІЦЕНЗІЯ, -ї, ж. 1. Дозвіл, що надається на здійснення видів діяльності, які відповідно до чинного законодавства підлягають ліцензуванню. 2. Дозвіл, що надається державними органами на право торговельного і т. ін. обміну між країнами. 3. Дозвіл на право використання технічного досягнення, що надається на підставі ліцензійного договору або судового чи адміністративного рішення компетентного державного органу.

МАНЕРА, -и, ж. 1. Спосіб виконання дії; звичка діяти певним чином. 2. Спосіб поводитися, триматися в товаристві. 3. Сукупність особливостей, творчих прийомів, властивих митцеві, напрямку в літературі або мистецтві, художньому творові, виконанню художнього твору.

МОТИВАЦІЯ, -ї, ж. 1. Сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування. 2. Доведення необхідності скоєння певних вчинків. 3. Заохочення учнів до вивчення певного предмета, дисципліни, пояснення необхідності навчання у школі.

НАЧАЛО, -а, с. 1. рідко. Вихідна точка, початок (про все, що має протяжність). 2. рідко. Початок у процесі, розвитку чого-небудь, а також сам відтинок часу, пов’язаний із цим початком. Начало буття. 3. Основа, сутність, джерело чого-небудь. 4. тільки ми. Основні положення, принципи. Начала проективної геометрії. 5. Способи, методи здійснення чого-небудь.

НАШАРУВАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач. нашарувати і нашаруватися. 2. Те, що нашарувалося на що-небудь. // Осадове утворення у вигляді шарів ґрунту, що налягають один на одний. 3. перен. Особливість, риса чого- небудь, що утворилася пізніше і приєдналася до першооснови.

НЕПЕРЕСІЧНИЙ, -а, -е. Який чимсь вирізняється з-поміж інших; не такий, як інші, не схожий на інших; особливий, незвичайний, винятковий.

ОБОЛОНЬ, -і, Заплавні луки.

ОКРЕМІШНІЙ, -я, -є. 1. Власт. тільки певній особі, предмету, явищу; своєрідний, особливий. 2. Те саме, що окремий.

ОРИГІНАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний. // Створений самостійно, без наслідування відомих зразків. // Який не є перекладом з іншої мови. 2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю. // Не схожий на інших; самобутній. // Дивний, химерний.

ПАТРІАРХ, -а, ч. 1. Глава роду за родового ладу. 2. перен. Найстарша, найбільш поважана людина в якому-небудь колективі. 3. Найвищий титул перев. у православній церкві, а також особа, що має цей титул.

ПОКРОВИТЕЛЬСТВО, -а, с, книжн., рідко. Піклування, турбота про кого- небудь, підтримка когось; захист.

ПРИУРОЧУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ПРИУРОЧИТИ, -чу, -чиш. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою. // Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо.

ПРОФЕСІОНАЛ, -а, ч. Той, хто зробив яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією. // Добрий фахівець, знавець своєї справи.

ПРОФЕСІЯ, -ї, ж. Рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок та є для кого-небудь джерелом існування.

РАРИТЕТ, -у, ч. Цінна рідкісна річ.

РЕЗЮМЕ, невідмінюване слово, с. 1. Стислий виклад суті доповіді, статті і т. ін. // Стислий висновок зі сказаного, написаного або прочитаного. 2. Відомості про свою освіту, професійний досвід, наукові інтереси і т. ін., що їх повідомляє претендент на яку-небудь роботу або особа, яка хоче вступити до навчального закладу.

РЕЦИДИВ, -у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2. Повторний вияв чого-небудь.

РЕФЕРЕНДУМ, -у, ч., політ. Всенародний опит з найважливіших питань державного життя.

САКРАМЕНТАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Який стосується релігійного культу; обрядовий, ритуальний, священний. 2. Який став звичним, узвичаєним; традиційний. 3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний.

СОЦІАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Пов’язаний з життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний, громадський. // Породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. // Існуючий у певному суспільстві. // Здійснюваний у суспільстві. / / Зумовлений поділом суспільства на класи.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ, -пості, ж. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. // Основна кваліфікація; професія, фах. // розм. Улюблена справа, заняття, у якому хто-небудь виявляє уміння, хист.

СУСПІЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Стос. до суспільства. Суспільне виробництво. 2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Суспільні класи. Суспільна формація. 3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання. Суспільні форми споживання. 4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві, у колективі. // Який живе у великій групі. 5. рідко. Те саме, що суміжний.

ТЕРНИСТИЙ, -а, -е. 1. Вкритий тернами, колючими заростями. // Вкритий колючками, шпичаками (про рослину). 2. перен. Сповнений труднощів, злигоднів, страждань; важкий (у 5 знач.) (про життєвий шлях людини).

ТИТУЛ, -у, ч. 1. Спадкове чи надане монархом почесне дворянське звання (князь, герцог, граф і т. ін.) або звання володаря держави (король, цар). // Найменування, звання, що дається комусь на знак визнання його заслуг, високого громадського становища тощо. // розм. Назва якої-небудь посади, чину тощо. 2. Перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, назва видавництва, місце видання тощо.

УПОДОБАННЯ (ВПОДОБАННЯ), -я, с. Схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін.

ФАХ, -у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. // Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. 2. Основна кваліфікація, спеціальність. // перен, розм. Справа, заняття, у якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.

ФАХІВЕЦЬ, -вця, ч. 1. Той, хто досконало володіє якимсь фахом, має високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо; спеціаліст. 2. Той, хто зробив якесь заняття своєю професією.

ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Міцний, великий, зроблений на тривалий час. // розм. Значний за величиною, обсягом. 2. перен. Який є головним, основним. // Ґрунтовний, глибокий, капітальний.

ХАРИЗМА, -и, ж. 1. Виняткова обдарованість (про святих). 2. Високий авторитет, який базується на вмінні підкоряти інших своїй волі.

ЦЕЙТНОТ, -у, ч. Нестача часу на обдумування ходів у шахових або шашкових партіях. // перен. Відчутний брак часу в якійсь справі.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити