Музичне мистецтво 6 клас
Розділ 3 Жанри карно-інструментальної музики
Теми 24-25 РОНДО. СЮЇТА
Рондо — одна з найдавніших музичних форм. Її назва прийшла із середньовічної Франції, де словом «рондо» називалися пісні-хороводи (від слівrondeau — кало і ronde — хоровод). Солісти - заспівувані виконували мелодію на різні строфи тексту, а хор повторював приспів, у якому не змінювалися ані слова, ані музика. Від цих хороводів і бере свій початок рондо — своєрідний жанр і відповідна форма побудови музичного твору. Починається рондо з головної теми, яку називають рефреном (із французької мови «приспів»). Упродовж рондо рефрен повторюється не менше трьох разів, чергуючись з іншими музичними епізодами, контрастними за характером музики. У формі рондо написано багато інструментальних п’єс у народному стилі, — бадьорих і жвавих.
Рондо — жанр камер но-інструментальної музики; твір, форма якого будується на зіставленні теми та кількох контрастних епізодів.
У різних національних культурах тієї чи іншої історичної доби існували свої норми зіставлення і взаємозв'язку окремих частин рондо. У початковий період розвитку жанру виникло куплетне (старовинне) рондо. Воно було однією з улюблених форм французьких і німецьких клавесиністів. Здебільшого йдеться про програмні п’єси найрізноманітнішого характеру, переважно мініатюри. Цю форму композитори використовували і для написання танців.
У класичну епоху рондо досягло найвищого розвитку, до цього жанру зверталися В.-А. Моцарт, Л. ван Бетховен.
Будується рондо на двох принципах: контрасту і повторюваності (репризності). Утворилася форма рондо, подібно до варіацій, — від народної музики.
Пригадайте, як будується куплетна форма в піснях.
Слова заспіву щоразу змінюються, а приспів залишається незмінним (і мелодія, і слова). А тепер уявіть, що народні музиканти захочуть перекласти цю пісню на мову інструментів і зіграти її без слів. Очевидно, для того щоб відтворити будову пісні, щоразу доведеться оновлювати музику «заспіву» (наприклад, доручати її виконання різним інструментам) і зберігати незмінним «приспів», виконуючи його всім ансамблем.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Вольфганг Амадей Моцарт, Соната № 11 ля мажор для фортепіано (частина ///«Рондо в турецькому стилі»).
Скільки разів звучить рефрен у рондо? Який характер музики? Як композитор імітує звучання військового «оркестру яничар»?
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт написав кількасот музичних творів, та найвідомішою і найулюбленішою народами різних країн стала мелодія «Турецького маршу». Автор назвав цей твір «Турецьке рондо, або Рондо в турецькому стилі». То ж чому нині ми знаємо це рондо як «Турецький марш»?
У 17ВЗ р. В.-А. Моцарт написав музичну композицію під назвою Соната для фортепіано № 11 ля мажор, що складалася з трьох частин. Перша частина — тема з варіаціями; друга — менует; третя — «Турецьке рондо, або Рондо в турецькому стилі». Саме ця частина Моцартівської сонати здобула в ті часи неабиякої популярності у виконавців і слухачів. Музика нагадувала турецькі військові марші.
П. Фролов. Турецький марш стукає по дахах (фрагмент)
Я у світі музики: співаю, відчуваю
ВЕСЕЛКА
Вірші й музика Н. Май
1. Краплю дощика берем, трішки сонця додаем,
Світанкової роси, жменьку радості для всіх.
Приспів:
Подивись на небо, кольори ясні,
Сумувать не треба — просто посміхнись!
Подивись на небо, сонце золоте,
Сумувать не треба — все на краще йде.
2. Слово лагідне скажи, теплий погляд залиши,
І добрішим стане світ, й наша пісня задзвенить!
Приспів.
Я у світі музики: досліджую, дію
1. Схарактеризуйте форму рондо на прикладі прослуханої музики.
2. Складіть і намалюйте кольорову схему рондо, використовуючи різні образи (геометричні форми, квіти, фрукти й овочі тощо).
ІІ
У дав ні часи збірку, яка складалася з окремих п'єс, називали сюїтою.
Сюїта — жанр камер но-інструментальної музики; твір, що складається з різних частин, об’єднаних спільним задумом чи ідеєю.
Іноді для позначення такого твору композитори використовували інший термін — партита. Історично першою старовинною сюїтою була танцювальна, яку писали для одного інструмента або оркестру. Спочатку б ній було два танці: велична павана і швидка гальярда.
Поступово композитори почали вводити в інструментальні сюїти інші танці, наприклад, алеманду, гавот, буре, менует, сарабанду, жигу, куранту. Усі ці салонні танці виконували на балах при королівських дворах Європи.
Згодом композитори, зберігаючи головні особливості цього жанру — циклічність побудови й контрастність частин, дають їм інше образне тлумачення. Танцювальність стає необов'язковою ознакою. У сюїті використовується най різноманітніший музичний матеріал, нерідко и зміст визначається програмою. При цьому танцювальна музика не зникає із сюїти, а навпаки, у неї вводяться нові, сучасні танці, наприклад, «Ляльковий кек-уок» із сюїти К. Дебюссі «Дитячий куточок».
Нині доволі часто з'являються сюїти для симфонічного оркестру, укладені з музики до театральних вистав, наприклад, загальновідома й улюблена багатьма програмна сюїта Е. Гріга «Пер Гюнт». Укладають сюїти з музики до балетів («Лускунчик» і «Спляча красуня» П. Чайковського, «Ромео і Джульєтта» С. Прокофьева), опер («Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), до кінострічок («Гамлет» Д. Шостаковича).
У вокальних сюїтах поряд з музикою звучить і слово. Отже, сюїта — це жанр, що може належати і до камерно-інструментальної, і до вокальної та симфонічної музики.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Микола Лисенко, Українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень.
• Прелюдія («Хлопче-молодче, який ти ледащо»).
• Куранта («Помалу-малу, братику, грай»).
• Токата («Пішла мати на село»),
• Сарабанда («Сонце низенько, вечір близенько»).
• Гавот («Ой чия ти дівчино, чия ти?»).
• Скерцо («Та казала мені Солоха»),
Схарактеризуйте кожну частину сюїти. Порівняйте засоби музичної виразності п'єс (мелодія, темп, динаміка тощо). Поміркуйте, чому саме в такому порядку вони розміщені.
МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
МИКОЛА ЛИСЕНКО
(Зав. Товстухою)
Віталій Романович покликав сина в їдальню. Там сиділа жінка з блідим, утомленим обличчям, а біля неї стояв десятирічний хлопчина з пишним волоссям, що спадало аж на плечі.
— Це, Миколо,— сказав батько,— твій троюрідний брат, Михайло Старицький. Знайомтеся і грайтеся, бо в нас, дорослих, свої клопоти.
— У нас є рояль! — вигукнув Микола.
— І ти граєш?
— Граю. Мене навчає мама. Ходімо до світлиці.
У великій кімнаті Микола розповів братові:
— Колись давно люди грали на клавікордах, потім на спінеті, клавесині. На тих інструментах погано грати. І лише італієць БартоломеоКристофорі зробив таке фортепіано, на якому, каже мама, чудово грати, легко видобути будь-який звук. Заспівай мені яку хочеш пісню — і я заграю.
Не соромся, нас ніхто не бачить…
Старицький несміливо почав виводити:
Сидить півень на криниці,
Спустив крильця ще й косиці,
Сюди — мак, туди макі
А у вас тут млинець пак.
Микола швиденько знайшов мелодію на клавішах, і вони заспівали разом.
— Ходімо до церкви,— сказав Микола,— там у нас дзвонар Петро Цибуля. Як задзвонить, то по всьому селу луна іде.
Хлопці вийшли на вулицю і підстрибом побігли до церкви.
…Коли до пансіону приходив пан Поноцний, чи, як його ще звали, — Паноччіні, Микола пожвавлювався. Учитель фортепіанної гри ставився до нього особливо прихильно:
— Ваші пальці надто рухливі, пане Лисенку. В інших вони бувають ніби причеплені на залізяці, і, щоб зігнути їх, треба добряче накричати горло. А у вас надто рухливі. Це свідчить про ваші здібності, Божу іскру, і при настирливій, щоденній праці ви матимете неабиякі успіхи. Це сказав вам року Божого тисяча вісімсот п'ятдесят третього Паноччіні, а до його слів у Києві не байдужі. Багато хто з вельможного панства хотів би почути їх як похвалу для своєї вередливої дитини, але ні! Паноччіні не каже на чорне — біле, і навпаки. Паноччіні — музикант. Музика для нього над усе, а чини… Чини — не для музикантів. Мені казали, що пан Лисенко має і власні композиції. Чи не показали б своєму вчителю?
Микола виконав «Польку».
— Ритміка витримана, мелодія вельми цікава, — похвалив добрий чех,— і, я б сказав, навіть узагальнена. Щось подібне я чув у піснях українців. Та воно ж і не дивно: адже ви син землі своєї. Шлях великих митців у музику іде через душу свого народу, а приходить до серця всіх народів…
Микола з нетерпінням чекав закінчення уроків, виконував домашні завдання й о п'ятій годині стояв біля класу, до якого заходив трохи хвилюючись. Алоїз Йосипович смикав цапину борідку й рудуваті вуса, що стовбурчилися вгору:
— А-а-а, моя надіє! Сідайте. Чим порадуєте сьогодні? З варіаціями Ліста на теми «Білої дами» ви справилися досить вправно. Та зізнаюся вам: музикант повинен грати блискуче, коли він музикант. Ніякі труднощі не повинні його зупиняти. Техніка гри. Техніка! Душа, своєрідність і таке інше приходять згодом. Запам'ятали ці слова, мій хлопчику?
— Запам'ятав.
— Коли так, почнемо розгляд нової п'єси…
Я у світі музики: досліджую, дію
1. Пригадайте сюїти, які ви слухали, і визначте ознаки жанру.
2. Дослідіть, які танці поширені в рідному краї. Укладіть з них сюїту «Танцювальні мелодії» (запишіть у зошит назви танців).
3. Самостійно віднайдіть й ознайомтеся із текстами українських народних пісень, які М. Лисенко використав у сюїті.