Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 1. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ: БУТТЯ, МАТЕРІЯ

§ 2. Буття як реальність. Філософське розуміння категорії «буття»

Розподіл буття на типи, види реальності має важливий світоглядний і теоретичний зміст. У філософії І. Канта реальність ділиться на реальну (трансцендентальну) і надреальну, поза- досвідну (трансцендентну); у релігійній філософії — на реальність творчу (Бог) і природну (створену). У сучасній філософії неопозитивіст К. Поппер ділить буття на три рівні: матеріальне буття поза нами; світ психіки як суб’єктивне буття; світ об’єктивного духу, тобто надособистісна свідомість, або духовна енергія. Загалом буття дійсно передбачає ці три рівні (хоча, можливо, ними не обмежується).

Наш досвід має справу лише з визначеним буттям, з його конкретними процесами: механічними, фізичними, хімічними, геологічними, біологічними, соціальними. Оскільки в їх рамках здійснюється диференціація на нескінченну множину більш конкретних форм, то впевнено можна говорити про об’єктивну матеріальну реальність.

Однак не все існуюче є матеріальним або являє собою елементарні психічні прояви, які можуть бути пояснені на рівні фізіології. Духовна реальність — не менша реальність, аніж природа поза нами. Духовність у вигляді мислення породжує кожний акт інтелектуальної діяльності. Людська думка реальна, але ця реальність духовна; усім явищам свідомості притаманний буттєвий смисл, оскільки думка, ідея, слово існують, діють, спонукають.

Одного разу філософ Фалес, ідучи і дивлячись за звичаєм на зірки, не помітив яму і впав у неї. З нього почали кепкувати: «Як ти можеш, мудрецю, пізнати те, що відбувається на небі, якщо не бачиш навіть того, що в тебе під ногами?»

Великий німецький мислитель Г. В. Ф. Гегель зазначив, що філософи сміються над тими, хто не може впасти в яму, оскільки вони завжди в ній знаходяться і не можуть подивитися вгору.

Художній образ, музичний звук, філософська ідея — це реальність чи ні? Реальність, але реальність духовна. Наприклад, кожний міф І кожна казка мають не тільки розважальний характер, а й певний і земний зміст. Як продукт людської фантазії і форма творчості — це справжня духовна реальність в її образно-символічному вираженні. Попа є міфологічною легендарною реальністю, що має свою смислову організацію і становить соціально-психологічну потребу для людей, які її створили.

Буття містить реальне, яке є тепер, нескінченні можливості майбутнього й нескінченні сліди минулого. Вихідним пунктом розгляду буття в його історії є культура — сфера теоретично й практично засвоєної природи і світу духовної реальності.

Проблема буття, реальності чого-небудь — це фундаментальна світоглядна й теоретична проблема. Людина звикла вважати реальним те, що вписується в сьогоднішню наукову картину світу. Тому природне не потрібно переоцінювати, а «надприродне» — відповідно недооцінювати. Зокрема, звертаючись до художнього світу, ми бачимо, що він є реальністю особливою, несумісною з природно- науковим буттям. Фізика, наприклад, не може пояснити природу прекрасного; вона не фізична, а естетична, суб’єктно-об’єктна, олюднена реальність. Захоплення — це реальність? Тільки мова музики, фарб, майстерність художнього слова, а не раціонально- аналітичні поняття фізики, здатні передати цей стан.

Завдяки цьому художній метод — один із найважливіших і глибоких методів пізнання, зокрема, доказу буття інших видів реальності, будь-який експеримент ніколи не може довести небуття того чи іншого явища. Можна лише стверджувати, що це явище на сьогодні ще не виявлене. Ми знаємо лише незначну частину безкінченого світу. Достовірність наших знань поширюється лише на відносно прості явища.

Буття у філософії — це система ідей про існуюче, реальне, яке розпадається на прояви, або модуси (від латин, modus — міра, спосіб). Можна визначити такі прояви (модуси) буття (реальності).

Буття в собі — це об’єктивна реальність як така, її можливості. Цей модус характеризує приховані від людини стан і дійсне існування матеріального світу. Наприклад, скільки наука не пізнає, а буття (природа), як і раніше, містить безліч таємниць і загадок.

Буття для себе — це весь світ, що охоплює людина. Як гранична абстракція, категорія буття виступає загальним поняттям природи (єдність мікро-, макро- і мегасвіту). Буття з цих позицій освоює те, що спирається на відчуття життя, здоровий глузд.

Буття для іншого — це реальне життя, яке розглядається під кутом зору здійснюваних людиною своїх можливостей. Це буття належного, воно розкривається в змісті, закономірностях, принципах, методах науки і різних учень, тобто в процесі людського пізнання і мислення.

Існування (як основа) об’єднує ці модуси буття, багатоманітні форми буття визнаються існуючими. Щодо філософського визначення ці прояви буття розгортаються в площині внутрішнього, особистісного й зовнішнього, матеріального існування.

Можна констатувати, що вчення про буття (філософська онтологія) є сукупністю теоретичних обґрунтувань та інтерпретацій будови, походження, існування й розвитку оточуючої дійсності в їх цілісності.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити