Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 2. ЛЮДИНА ТА ЇЇ БУТТЯ У СВІТІ

§ 3. Людина і суспільство

«Ніколи ще в історії людина не ставала такою проблематичною для самої себе, як сьогодні», — констатував один із засновників філософської антропології М. Шелер. Це поставило ряд питань: Існує світ для людини чи людина для світу? Чи виявляє себе людство знаряддям гармонії при дисгармонії? Розумна чи нерозумна людина з моменту свого виникнення? У чому джерела, передумови, критерії розумної людини?

Отже, у центрі розгляду вчення про людину знаходяться проблеми духовного та душевного в людині, основи її існування в суспільстві, гарантії виживання, доля гуманістичних цінностей. Ці теми поглинаються більш об’ємними філософськими проблемами: що є людина і яке її вище призначення. Сутність нашої епохи вимагає жити в часі, не вичікувати, а йти в ногу з життям, бути тут і тепер. Цей перехід здійснюється в деяких фундаментальних зрушеннях.

Від природного до культурно-духовного. Об’єктивні умови інтеграції людини з природою — це необхідність задоволення життєвих потреб людства. Вона здійснюється як безперервна активізація та збільшення практичної діяльності, поступово перетворюючись на планетарну силу. Результати практичної активності людини фактично стають інструментом перетворення природного на суспільне, біосфери на ноосферу та подальшої еволюції останньої.

Глобалізація людської практично-перетворювальної діяльності й викликана цим гуманізація природи обумовлюють формування нового типу реальності, яка характеризується єдністю об’єктивного та суб’єктивного, природного і культурного, природного й соціально-історичного. Соціальні та власне природні процеси зливаються в один процес — соціоприродний. Дійсно, виникає людська природа, яка є передумовою й підсумком творчої діяльності людини і суспільства.

Від героїчного до буденного. Наш час — це час раціональних розрахунків, знеособлених технологій, маніпуляцій суспільною свідомістю, силових впливів — час створюваних контрольованих подій. У сформованих стереотипах масової свідомості повністю змінилося, девальвувалося «героїчне». Головними ідеалами життя стають не героїчні ідеали, а буденні стандарти. Час героїв закінчився, настав час людей. Людство прагне до стихії «доступного для мене». Йому більше не потрібні вибрані солісти, потрібен хор, у якому кожний — соліст.

Така вимога життя, яка стала правилом, розглядає процес буття як повноту персонального втілення, що дає змогу рухатися від можливого до дійсного на рівні індивідуальних потреб. Людина живе й надіється, але насамперед на себе. Фундаментальною основою виявляється передбачуваність, надійність, міцність.

Від принципів до прецедентів. У пошуках найкращого влаштування майбутнього немає іншого шляху, як орієнтація на ідеали. Попередні епохи програмували життя на основі ідеалів. Сучасна епоха, актуалізуючи реалістичні мотиви існування, фокусує увагу на сьогоднішньому. Головним стають не ідеали в перспективі, а загострене почуття навколишнього. Звідси намітилося зміщення від принципів до прецедентів ідеалу цінностей. Попередні приклади (прецеденти) реальності демонструють, як не можна і як потрібно жити і прагнути життя.

Від елітарного до масового. Поштовхом переходу від елітарного до масового були три соціальних катаклізми XX ст.: культурна, сексуальна, популістська революції.

Перестали бути загадкою любов, жінка, сім’я, Космос, керівництво суспільством.

Накрите відкрилося, сокровенне перестало бути таємницею.

Культурна революція зрівняла обраних і натовп; нівелювала різницю між піднесеним і низьким, небесним і мирським; популістська — скасувала бар’єри між народом і вождем. У цих явищах головний момент — розмежування, що визначає спрощення, усереднення, неминуче розмиття продуктивного й репродуктивного, таланту й пересічності.

Від індивідуалізму до усуспільнення.

Сучасність виключає вибраність, горду зосередженість індивіда на своїй винятковості.

Наш час — це час колективної тривоги, яка породжена масштабом відповідальності перед Природою, Історією, Богом, Майбутнім. Перед людством постало завдання, яке не може бути вирішене шляхом індивідуальної ініціативи, воно вимагає концентрації сил і єдності дій. Тобто потрібно відмовитися від індивідуальної ініціативи і включитися в загальний порядок щодо вирішення загальнолюдських трав — порядок колективності й товариськості.

Від технологізму до ціннісного життя. Кожна культура є поєднанням, симбіозом систем символів (образів) і дії. Наприклад, античність, система символів — Космос, система дії — оліс; Середньовіччя: Бог — ритуал; Новий час: людина — експансія. Сучасна культура: реабілітація символічного (ціннісного) на противагу технологічному.

Сутність символу полягає в тому, що ціннісне буття крихке, оскільки вищі цінності найбільш тонкі, духовні. Якщо наявному буттю відмовити в його ціннісному значенні, воно втратить смисл існування. Виникає проблема: для чого існує людина? В усвідомленні духовних орієнтацій в житті важлива не професійна спеціалізація, а відчуття життя і любов до життя. Мета, до якої прагне сповнене гідності соціальне життя, зводиться до гарантій загально. го блага, особистої незалежності, власності, політичних прав, громадянських свобод, духовної культури, творчості. Лише в такому випадку буття стає похідною від людської діяльності, є «буттям у часі», здобуває сенс.

Люди вмирають, людство безсмертне: «немає нічого реальнішого за людство». І в той же час немає нічого більш «ідеального»: людство як істота, як дійсний організм не існує. Воно не становить не тільки одного тіла, а навіть одного солідарного суспільства. Тільки окремі люди є реальні організми, але ці «реальні істоти» всі тимчасові й смертні, не володіють існуючою дійсністю.

С. Трубецькой

Внутрішня суперечливість і динамічність «буття як часу життя» підвищує цінність історичної діяльності, відкриває нові перспективи, але разом із тим підвищує рівень відповідальності. Людина постійно повинна знаходитися в стані духовної активності, жити по своїй волі, за своїм бажанням, захищаючи інших.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити