Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 2. ЛЮДИНА ТА ЇЇ БУТТЯ У СВІТІ

§ 5. Поняття «людина» — «індивід» — «індивідуальність» «особистість» та їх співвідношення

Як родова істота, людина конкретизується в реальних індивідуальних, особистісних проявах, в унікальності свого буття.

«Людина» — це загальне поняття, у якому поєднуються два основних начала — біологічне й соціальне. Усі представники людського роду незалежно від раси, статі, віку, здібностей, соціального становища, долі тощо підпадають під це загальне визначення.

Поняття «індивід» визначає окрему людину як представника вищого біологічного виду Homo sapiens і як одиничного, окремого «атома» соціальної спільноти. Воно характеризує людину з точки зору її індивідуальності й уособленості: кожний індивід має право на свою специфіку — це його природна даність, розвинута в процесі соціалізації. Індивід — це окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні та соціальні якості.

У нашому повсякденному досвіді бунт відіграє ту ж саму роль, що «мислення» для думок: це перша очевидність. Однак ця очевидність звільняє людину від самотності. Це те спільне, на чому заснована загальнолюдська першоцінність. Я бунтую, отже, ми існуємо.

А. Камю

Поняття «індивідуальність» розкриває людину як самобутнього індивіда в його неповторній здатності бути самим собою. Це поняття суттєво конкретизує поняття «людина» й «індивід», але недостатньо охоплює свідомо-вольову якість людини.

Поняття «особистість» акцентує увагу на соціально значимих рисах людського індивіда. Особистість — це суспільний індивід, який має багато соціально значимих якостей, що утворюють стійку систему. Ця система динамічна, рухлива і в той же час відносно стійка. Отже, особистість — це системна якість. Вона здобувається індивідом під час практичної діяльності та спілкування. Особистісні якості індивіда похідні від його образу життя й власного розуму. Особистість — це завжди духовно розвинута людина, здатна на вчинок.

У понятті «людський організм» підкреслюється його біологічне начало, у понятті «людина» — її біосоціальне начало, а в понятті «особистість» відображаються насамперед інтегративні соціально- психологічні особливості індивіда: світогляд, самооцінка, характер, почуття власної гідності, ціннісні орієнтації, принципи образу життя, моральні та естетичні ідеали, стиль мислення тощо. Поняття «особистість» більш конкретне і більш змістовне, ніж поняття «індивід».

Особистість — це кінцевий результат розвитку соціального й біологічного начал людини. Необхідними умовами формування особистості є тілесна організація, самосвідомість і соціальний образ життя, а головний вияв особистості — внутрішня духовна сутність, яка в широкому розумінні визначає: чим живе людина, що вона вважає для себе святим і дорогим, як слугує цій святині. Упізнати особистість у людині — означає дізнатися про її душевний стан, думки, почуття, бажання, цінності, віру й переконання.

Кожна людина потенційно має можливості стати особистістю, але не кожна нею стає. Формування особистості — це шлях виявлення в індивіда неповторно- унікальних рис, що вимагає від нього продуктивної активності — постійної корекції своїх дій, поведінки, вчинків. Це викликає необхідність розвитку самооцінки, пов’язаної з розвитком самосвідомості.

Особистість є категорія духовна, а не натуралістична, вона належить плану духу, а не плану природи, вона утворюється проривом духу в природу. Людина може мати яскраву індивідуальність і не мати особистості. Є дуже освічені люди, дуже своєрідні, які разом із тим безособистісні, нездатні до того опору, до того зусилля, якого вимагає реалізація особистості.

М. Бердяєв

Сукупність самосвідомості й самооцінки утворюють той духовний стрижень, навколо якого складається неповторний за багатством і різноманітністю найтонших відтінків унікальний образ особистості, властива тільки їй специфіка.

Для індивіда особистість виступає як образ його «Я». Саме цей образ є основою внутрішньої самооцінки і являє собою те, яким бачить себе індивід у сьогоднішньому й майбутньому. Становлення особистості — це процес, який вимагає від людини постійної духовно-душевної роботи.

Головною властивістю особистості є її духовний стрижень. Він немовби міст, який зв’язує особистість і весь навколишній світ. Міра суб’єктивної свободи особистості визначається її моральними імперативами, які є показниками рівня розвитку самої особистості. Особистість — це міра цілісності людини: без внутрішньої цілісності немає особистості.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити