Тема 4. ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

Існують чотири способи досягнення мудрості, або наукового, істинного знання: 1) осягнення самоочевидних істин; 2) чуттєвий досвід; 3) знання, яке одержуємо із спілкування з іншими людьми; 4) читання хороших книжок.

Р. Декарт

Знання — це те, що найсуттєвіше відрізняє одну людину від іншої.

Дж. Аддісон

Проблема пізнання є однією з найважливіших у філософії разом із проблемами сутності буття, людини й суспільства. Теорія пізнання, або гносеологія (від грецьк. qnosis — пізнання і... логія) — це розділ філософії, що вивчає природу й закономірності пізнавальної діяльності людини, її творчі можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони функціонування, умови й критерії його істинності.

Пізнання охоплює знання й засоби його отримання. Предметом пізнання можуть бути явища матеріального світу і свідомості, явища, об’єкти, процеси. Засобами пізнання можуть бути речі й процеси природного або штучного походження, органи чуттів, прилади, спостереження, експеримент, мислення в поняттях та інтуїція. Методи пізнання покликані забезпечити перехід від пізнання до знання і його носія — людини.