Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 4. ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

§ 1. Сутність пізнання

Кожна людина від природи прагне до пізнання. Засоби пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, рівень їх відповідності до того, що пізнається, відмежування істинного знання від ілюзорного, правди від обману тощо — з давніх часів досліджувалось у контексті різних філософських систем. Теорія пізнання є загальна теорія, що пояснює природу пізнавальної діяльності людини, у якій би галузі науки, мистецтва або житейської практики вона не здійснювалася. Кожна філософська система, незалежно від історичного часу її виникнення, обов’язково включала пізнавальну (гносеологічну) проблематику.

Людство завжди прагнуло до здобуття нових знань. Оволодіння таємницями буття є виявом найвищих спрямувань творчої активності розуму, який є гордістю людини й людства. На довгому й тернистому шляху пізнання було відкрито величезну кількість фактів, властивостей і законів природи, суспільного життя, самої людини, створювалися наукові картини світу. Розвиток наукового знання відбувався одночасно з розвитком виробництва, мистецтва, художньої творчості. Знання утворює складну систему — соціальну пам’ять, багатства її передаються з покоління в покоління, від народу до народу за допомогою механізму соціальної спадкоємності, культури.

Теорія пізнання історично розвивалась у взаємодії з наукою. Одні вчені досліджують об’єктивну реальність, інші — сам процес дослідження; одні здобувають знання, інші — знання про знання, які дуже важливі й для самої науки, і для практики, і для вироблення цілісного світогляду. Великі вчені-природознавці одночасно займалися питаннями теорії пізнання (Г. Галілей, І. Ньютон, А. Ейнштейн), а Р. Декорт, Г. Лейбніц, Б. Паскаль, Й. В. Ґете та інші були і вченими, і філософами.

На сучасному рівні теорія пізнання є результатом узагальнення всієї історії розвитку пізнання світу. Вона досліджує природу людського пізнання, форми й закономірності переходу від простого поверхового уявлення про речі (думки) до осягнення їх сутності (істинного знання). У зв’язку з цим теорія пізнання розглядає питання про шляхи досягнення істини та її критерії. Важливим є питання про те, який практичний, життєвий сенс має достовірне знання про світ, про саму людину та людське суспільство.

«Що я можу знати?» — одна з головних проблем, яку повинна вирішувати, на думку І. Канта, людина в процесі філософського освоєння світу. На це та інші питання, що виникають у сфері науки й суспільної практики, може дати відповідь теорія пізнання. У широкому розумінні слово «знати» означає «володіти» і «мати». Знання — це сполучна ланка між природою, людським духом і практичною діяльністю.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити