Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 5. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 3. Об’єктивне та суб’єктивне в соціально-історичному процесі

Представники різних напрямів соціальної філософії розуміють суспільство як соціальну систему — соціальний організм. Людське суспільство — це найвищий ступінь розвитку живих систем, головні елементи яких — люди, форми їхньої спільної діяльності, праця, продукти праці, різні форми власності й споконвічна боротьба за них, політика і держава, сукупність різних інститутів, сфера духу.

Суспільство можна визначити також як самоорганізовану систему поведінки і відносин людей між собою й природою. Адже суспільствоіз самого початку вписано в контекст відносин не з усім Космосом, а безпосередньо з тією територією, на якій розташоване те чи інше конкретне суспільство. Воно є насамперед спільним життям людей, які активно взаємодіють між собою, у результаті чого між ними виникають певні відносини. З часом вони набувають стійкого характеру й саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин.

Ці відносини багато в чому мають об’єктивний характер, оскільки виникають на основі об’єктивних потреб людей та об’єктивних умов їх існування. Вони формуються разом із розвитком умов їхнього життя та діяльності. Не абсолютизуючи визначальної ролі системи суспільних відносин, зауважимо, що в кінцевому рахунку вона прямо чи опосередковано обумовлює зміст і спрямованість діяльності та поведінки людей. Отже, системоутворюючими факторами існування й розвитку суспільства є діяльність людей та їхні суспільні відносини. Діяльність є основою всього соціального й специфічним способом існування суспільства. Разом із тим будь-яка діяльність опосередковується тими чи іншими суспільними відносинами.

Об’єктивна сторона. Діяльність людей та їхні суспільні відносини є основним змістом їхнього суспільного буття як реального процесу їхнього суспільного життя. У суспільному бутті виокремлюється об’єктивна сторона — те, що існує поза й незалежно від свідомості та волі людей. До неї належать умови природного середовища, фізіологічні потреби людей, стан матеріального виробництва, соціальної структури й політичної системи суспільства тощо. Для кожного покоління людей це об’єктивна даність, у якій відбувається суспільне життя.

Суб’єктивна сторона суспільного буття людей — це їхня свідомість і воля. Однак потрібно зауважити, що до свідомості й волі поняття «буття» застосовується тільки в тому розумінні, що вони є, існують. Свідомість людей як атрибут суспільного життя є не безпосереднє суспільне буття, а його мисленнєве відображення — ідеальна копія, виражена в поглядах і теоріях людей про явища й процеси суспільного життя.

Питання про співвідношення суспільного буття людей як реального процесу їхнього суспільного життя та їхньої суспільної свідомості — одна з основних методологічних проблем соціальної філософії. Розуміння суспільної свідомості як відображення суспільного буття вказує на об’єктивний бік його розвитку і разом із тим на його похідний, вторинний характер. Такий підхід дає змогу пояснити розвиток суспільної свідомості з позицій соціального детермінізму. Це означає визначити об’єктивні й суб’єктивні причини тих чи інших проявів суспільної свідомості. Об’єктивні причини укорінені в умовах суспільного буття людей, суб’єктивні — в особливостях їхньої мисленнєвої (інтелектуально-духовної) діяльності.

Окрім світу від Бога, є ще і світ від людини. Увесь світ навколо нас — це світ, утворений людьми, і сучасниками, і попередніми поколіннями. Ми говоримо їхніми словами, думаємо їхніми думками, обговорюємо успадковані від них проблеми, живемо залишеним ними їхнім побутом, оточені природою, котра вже зовсім не та, де не ступала нога людини. На всьому знак, вплив, робота людини.

Й. Г. Фіхте

Принцип соціального детермінізму акцептує увагу на ролі матеріального виробництва в розвитку суспільства, якому відводиться першочергове значення. Дійсно, матеріальне виробництво створює необхідні умови економічного забезпечення в процесі функціонування соціальної та духовної сфер життя суспільства, що безпосередньо обумовлює розвиток соціальної структури суспільства. Вона обумовлена суспільним розподілом праці, а також економічними відносинами власності на засоби виробництва й розподілу матеріальних благ. Це обумовило поділ людей на професійні й соціальні групи за видами діяльності.

Суспільне виробництво в широкому розумінні не тільки об’єктивне, а й суб’єктивне. Воно є виробництвом усіх форм спілкування між людьми і самої людини, і тому не тотожне всьому суспільству. Адже в ньому здійснюються не тільки виробничі, а й інші види діяльності, різного роду суспільні відносини (політичні, моральні, релігійні тощо), а також багатоманітні форми міжособистісного спілкування людей. Крім того, суспільство — це предметний світ матеріальної і духовної культури. Усі ці явища займають своє місце в суспільстві як певному соціальному організмі — соціумі — і відіграють свою роль у його функціонуванні та розвитку.

Ч. Тевенін. Штурм Бастилії. 1793 р.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити