Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 5. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 4.Суспільство та його соціальна структура

Люди від народження різні, вони відрізняються за фізичними даними, інтелектом, віком, статтю, темпераментом, кольором шкіри тощо. Ці відмінності між людьми, викликані фізіологічними, психологічними, генетичними та іншими природними особливостями, можна назвати природною диференціацією. Але основою аналізу соціальної структури є соціальна неоднорідність, яка породжується насамперед соціальною диференціацією.

Соціальна диференціація — це відмінності між людьми, викликані соціальними факторами: суспільним розподілом праці (праця управлінська й виконавча, розумова і фізична), устроєм життя (міським чи сільським), родом занять (землеробство, скотарство, ремесло, промисловість, наука, культура, торгівля) та ін.

Існування соціальної диференціації та соціальної нерівності можна пояснити по-різному. Наприклад, функціоналізм виводить соціальну нерівність із відмінності соціальних функцій, які виконують різні соціальні групи в суспільстві. Функціонування і розвиток суспільства як системи можливі лише завдяки розподілу праці. Одні групи людей займаються переважно виробництвом матеріальних продуктів, інші — духовних благ, управлінням і організацією в різних сферах суспільного життя, ще інші захищають суспільство тощо. Деякі з цих функцій більш важливі для успішного існування та еволюції суспільства, звідси ієрархія соціальних груп і класів. Можна пояснити соціальну нерівність як неоднаковість соціальних статусів, які залежать від здібностей (уміння, знання, навики, компетентність) і можливостей (походження, власність, влада) людини.

Соціальна диференціація — необхідний аспект кожного цивілізованого суспільства. Вона виявляється в усіх сферах суспільного буття. Нерівність є важливою умовою організації соціального життя. У сім’ї різниця в досвіді, знаннях, навиках між батьками і дітьми сприяє пріоритету в розпорядженні матеріальними, фінансовими засобами, а також обумовлює необхідність допомоги в соціалізації з боку старших членів сім’ї. Розподіл на керівників і виконавців існує на кожному підприємстві, установі чи фірмі. Поява лідера в будь- якій соціальній групі, незалежно від її величини (колектив, етнос, клас), приводить до надання йому особливих повноважень і привілеїв. Це сприяє легітимації соціальної групи, її стійкості. Тенденція до закріплення та збереження соціальної нерівності простежується в діяльності соціальних інститутів і організацій, а також у функціонуванні і розвитку суспільства в цілому. Отже, суспільство складається з досить різних за статусом, функціями, правами та обов’язками соціальних груп і спільностей, які є елементами суспільства й становлять його структуру.

Кожне суспільство, починаючи з давніх часів, завжди було неоднорідним.

Соціальну структуру можна визначити як сукупність стійких соціальних груп і спільностей людей певного суспільного організму, які знаходяться в певному взаємозв’язку і взаємодії. Вона включає такі види соціальних спільностей і відносин між ними:

соціально-класові (класи, соціальні групи, клани, суспільні об’єднання, прошарки);

соціально-демографічні (молодь, жінки, пенсіонери, студенти, школярі, діти);

соціально-етнічні (нації, народності, етнічні об’єднання, племена), а також професійні, територіальні та ін.

Соціальна верства — це проміжна, або перехідна, група, яка формується порівняно самостійно (управлінці, інтелігенція, службовці), характеризується певними соціальними ознаками.

Поняття «соціальна структура» не потрібно ототожнювати з класовими відносинами (соціально-класова структура). Нині таке ототожнення не зовсім правильне в науковому та евристичному плані, оскільки класові відносини як важлива складова частина соціальної структури не вичерпують усього її багатства й багатоманітності.

Існує ряд філософських концепцій, які приділяють значну увагу дослідженню й опису соціальної структури або окремих її аспектів. Дві з них — марксистське вчення про соціально-класову структуру і теорія соціальної стратифікації — виокремлюються як найбільш розроблені й глобальні. Вони розглядають соціальну структуру як найважливішу частину суспільної системи в тісному зв’язку з функціонуванням і розвитком інших її елементів.

Філософія не має іншої мети, як відповісти на поставлені запитання, особливо на такі: у чому полягає призначення людини взагалі, якими засобами вона може швидше всього його досягти?

Й. Г. Фіхте





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити