Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 5. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 6. Сім’я і суспільство

Важливу роль у розвитку суспільства відіграє сім’я. Аналізування її сутності та пошуки оптимальних засобів її створення й збереження здійснюються ще з часів Платона. Проте й сьогодні проблема не лише не вирішена, а залишається однією з найважливіших.

«Сім’я — це форма спілкування», — писав Арістотель у своїй праці «Політика». Є досить багато й інших визначень. Однак необхідно звернути увагу насамперед на те, що її виникнення і розвиток зумовлені особливостями природи людини. Арістотель зазначав, що необхідність спонукає поєднуватися попарно тих, хто не може існувати один без одного, — жінку й чоловіка з метою продовження роду. Це поєднання зумовлюється не свідомим рішенням, а залежить від природного прагнення (притаманного й іншим живим істотам і рослинам), залишити після себе іншу, подібну собі істоту.

Сім’я — це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для індивіда, особистості, так і для суспільства. Сім’я — це така спільність людей, основою якої є шлюбний союз, родинні зв’язки, різноманітні взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім’ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство. Широко відоме визначення сім’ї як «клітини» (осередок) суспільства. Спільність господарства, економічна об’єднаність дійсно є важливою складовою сім’ї. Проте економічні інтереси й стосунки не вичерпують усього багатства сімейних зв’язків.

У сучасних умовах у розвинутих країнах, коли чоловік і жінка досягають високого рівня економічної незалежності, економічні зв’язки перестають бути провідною стороною життя сім’ї. Інакше не було б так багато розлучень. Добре відомі випадки, коли до шлюбу вступають люди, здатні самостійно забезпечити економічну сторону свого життя.

Рембрандт. Повернення блудного сина. 1668-1669 рр.

Життя сім’ї — це дуже складні й різноманітні процеси або сторони життя людини: біологічні, економічні, моральні, правові, психологічні, естетичні, релігійні тощо. На цій підставі сім’я здатна виконувати такі функції.

По-перше, сім’я дає змогу створити найбільш оптимальні умови для відтворення людини: народження дитини, догляду за нею, виховання, навчання. Сім’я здійснює своєрідне накопичення, перерозподіл і передання наступним поколінням досвіду, знань, навичок найнеобхідніших форм трудової діяльності, взаємодії з навколишнім середовищем, спілкування і співпраці з іншими людьми. Це найдосконаліша форма ведення власного господарства, побуту, відпочинку (з досить чітким розподілом функцій, прав і обов’язків). Сильні й здорові члени сім’ї працюють, малих і немічних доглядають, допомагають їм, підтримують їх матеріально й духовно.

Обов’язки людини діляться на чотири види: на обов’язки перед самим собою; перед сім’єю; перед державою; перед іншими людьми.

Г. В. Ф. Гегель

По-друге, сім’я дає змогу задовольнити значну частину фізичних і духовних потреб людини. Це найнадійніший духовний притулок особи. Англійці кажуть: «Мій дім — моя фортеця». Сім’я, дім — це те місце, те коло особистісно значимих людей, де кожного з нас чекають, люблять, готові зрозуміти й допомогти. Це місце, де є однодумці, друзі, де панують взаємоповага, взаємна моральна й правова відповідальність. Це певна сукупність людей, які живуть одне для одного, котрі віддають своє життя одне одному й життя яких не просто спільне, а значною мірою єдине. Чоловік і дружина живуть одним життям. Діти — це істотна частина життя матері та батька. Життя батьків — це істотна частина життя дітей, причому і матеріального, і економічного, і духовного.

По-трете, сім’я — це не тільки досконала форма організації спільного життя людей, а один із найвагоміших вимірів життя особи, у якому вона реалізує дуже важливі особистісні якості. Так, особистість може реалізувати свої потенційні можливості й задатки у сфері матеріального виробництва, у науці, мистецтві, підприємництві тощо. Але бути добрим чоловіком чи жінкою, дбайливим батьком чи мамою, дідом чи бабусею, бути хорошим сином, онуком, братом — це теж особистісні якості й важливі складові життя людини. І людина, природно, прагне до цього. Нормальна людина не може жити, не усвідомлюючи себе в таких якостях. А тому сім’я — це не тільки суспільна, а й особистісна цінність.

Без сім’ї, сімейного, родинного життя особа не може повного мірою реалізувати свою природу, особистісні якості й не може бути повного мірою щасливою.

Сім’я — історична форма організації життя людей. Її форми та функції змінюються з розвитком виробництва, техніки, технології, суспільних відносин, культури в цілому. Сімейні відносини — це складова суспільних відносин, а розвиток сім’ї — одна з найважливіших складових розвитку суспільства, його культури.

Ю. Карольсфельд. Ной проклинає Хама. Гравюра XVIII cт.

Щодо історичних етапів розвитку сім’ї, то є принаймні дві точки зору. Більшість фахівців уважає, що на ранніх етапах розвитку суспільства існував груповий шлюб, де однією сім’єю жили група чоловіків і група жінок (полігамна сім’я). Пізніше сформувався парний шлюб і, відповідно, виникла парна сім’я (моногамна сім’я).

Тут важливо зазначити, що дослідження історичних форм розвитку сім’ї — це дуже складне питання. Якихось безпосередніх даних про форми сім’ї в прадавні часи немає. Певна частина науковців уважає, що вже із самого початку існування виду Ноmо sapiens сім’я була парною. Рід спочатку вівся по материнській лінії (матріархат), а пізніше, з розвитком знарядь праці, технології, виробництва, з розподілом праці між чоловіками й жінками, виникненням приватної власності, появою такої функції сім’ї, як накопичення певних благ, багатства й передавання його спадкоємцям, виникає рід по батьківській лінії (патріархат ).

Як відомо, тривалий час відносини в суспільстві між членами різних спільнот людей визначались їхнім майновим статусом, володінням власністю. У зв’язку з цим і характер внутрішньо- сімейних зв’язків значною мірою характеризувався наявністю приватної власності, матеріальною вигодою. Звідси шлюби «за

розрахунками», «любов» за гроші тощо. З розвитком суспільства, зростанням економічної незалежності чоловіків і жінок такі кон’юнктурні внутрішньосімейні стосунки поступаються місцем істинно людським, заснованих на коханні, повазі й високих духовних цінностях. Це дає змогу стверджувати, що сім’я прогресує як в економічному, так і в моральному та. правовому аспектах. Сім’я все більше перетворюється в інститут гармонійного поєднання чоловіка, жінки та їхніх дітей.

Людство завжди мало потребу в моральних ідеалах, які допомагала б йому знаходити вірний шлях і в найкращий спосіб використати свої сили.

А. Швейцер





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити