Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 6. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ

§ 3. Людина у сфері економічних відносин

У межах економічного процесу постає запитання: «Чи є економічна наука наукою про людину?» Така постановка проблеми людини визначає взаємовідносини економіки з філософією та іншими соціальними науками. Розуміння економічного процесу буде неповним, якщо воно не піднімається до рівня взаємодії людських індивідів.

Пояснення економічного життя суспільства через абстрактні, загальні схеми, через матеріально-цільову спрямованість економічної діяльності людини стало відходити на другий план. Економічний аналіз повинен зосередитися на внутрішніх спонукальних мотивах економічної поведінки людей, на поясненні економічних процесів, зв’язків і структур.

Заберіть від людини всю особисту владу над речами, матеріальним світом, усю особисту свободу в господарських актах, і ви зробите людину рабом суспільства й держави, які віднімуть у неї право свободи думки, совісті й слова, право свободи проживання, саме право на життя.

М. Бердяєв

Важливе поняття «філософія економіки» — економічне буття. Воно акумулює основні форми життєдіяльності людини.

Саме вона є сукупним носієм економічної системи загалом, відтворюючи в цілісному неподільному вигляді економічне життя.

Економія буття перетворює життя на універсальну, єдину матеріально-духовну сферу, через яку людина реалізує себе як особистість.

Філософсько-економічна думка сучасності сформувала уявлення про те, що економічні форми буття не можуть модифікуватися як тільки зовнішні щодо людини.

Трансформації, зміни, розриви соціально- економічних зв’язків проходять по «живому тілу» безпосереднього людського буття, життю мільйонів людей. Соціально-економічні кризи підтвердили, що форми зовнішньої організації суспільного життя стабілізуються лише тоді, коли вони здобувають внутрішню опору в бутті й мисленні людей. Іншими словами, коли вони зміцнювали своє існування реалізацією сил, здатностей, інтересів індивідів.

У сучасному світі економічні форми потрібно розглядати як форми відтворення й розвитку життя людей. Це обумовлено тим, що процес, функціонування та розвиток економіки насамперед залежать від життя людей, від сукупності форм їхнього самовиразу й самореалізації. Формування економічної системи означає перехід від безпосередніх економічних зв’язків між людьми до опосередкованих. Вони передбачають їхню індивідуальну незалежність. Під час економічної діяльності людини формуються соціально-духовні якості та властивості предметів, речей, які включені в економічну діяльність і створені нею. Виявляється здатність цих предметів бути «охоронцями» людського досвіду й культури. Це підтверджує економічне існування предметів як результатів економічної діяльності людини.

З проблемою людини як суб’єкта економічної діяльності тісно пов’язана проблема людини як суб’єкта економічного процесу. Якщо спочатку ми пов’язували розуміння проблем економічного процесу з діяльністю людей, то тепер стоїть завдання тлумачення їхньої діяльності як самореалізації.

Економічний процес — певна послідовність стадій, станів, моментів, подій. Ці події відбуваються в діяльності та взаємодії людей, вони утворюють «поле» зростання людських сил. А речі виявляються закріпленням, утіленням цих подій і передумовами їх відновлення. У процесі самореалізації відбувається самопізнання людей, яке забезпечує збереження, стійкість економічного процесу. Зміна речей виявляється функцією від самозміни людей. Отже, відтворення й трансформація економічного процесу забезпечується зростанням людських сил. Предметні форми в певних економічних ситуаціях можуть знівечити сили індивідів, але не можуть їх замінити.

Внутрішню позицію людини в цьому технічному світі називають діловитістю. Від людей чекають не міркувань, а знань, ясного встановлення фактів. Усе існуюче спрямоване в бік правильного влаштування.

К. Ясперс

Людська самореалізація постійно переступає рамки функціональної організації економічного процесу, створюючи передумови для нових форм поєднання діяльності соціальних індивідів. У цьому аспекті самореалізація індивідів виявляється головним імпульсом і мотивом, які долають задану розмірність економічного процесу. Самореалізація як суб’єктивна орієнтація є процесом, що забезпечує постійне наповнення економіки живими людськими силами. Це «серцевина» економічного процесу, взаємодії та розвитку людських здібностей, які забезпечують пульсацію людської діяльності. Її предметні форми можливі як форми діяльності тільки при їх наповненні індивідуальним «Я». Таке наповнення економічного процесу змістом людської самореалізації — умова, без якої він просто неможливий.

Самореалізація людини має предметний характер. Однак не потрібно зводити її до простого зв’язку «людина-річ» або споживання якихось предметів. Взаємодія індивіда з предметом комунікативна, тобто в ній прямо чи приховано присутні схеми людських відносин. Проте й взаємозв’язок (комунікативність) людей може бути прямим чи неявним, опосередкованим. Саме у своєму предметному бутті людина пов’язана через засоби життя й діяльності з багатьма іншими людьми, у прямі контакти з якими вона ніколи не вступала. Основне завдання людини — створити відповідні економічні умови для самореалізації всіх своїх можливостей.

Коли говорять, що економіка поза мораллю, то щиро обманюють. Людина ніде не може бути без моралі, у тому числі і в економіці. Сама економіка не може обійтися без моралі, без етичних принципів, еталонного зразка поведінки.

Ю. Осипов




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити