Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ

§ 4. Предмет філософії, її функції та призначення

На думку німецького мислителя М. Гайдеггера, філософія є відповіддю на поклик Буття. Як найвище розумове зусилля, вона є «інтелектуальним героїзмом», який заперечує вузькоутилітарний підхід щодо оцінки її корисності, необхідність якої відносна й існує лише стосовно до мети. Арістотель говорив: «Усі науки необхідні, проте кращої від філософії, більш необхідної для людини не існує». Платон у період найвищого розквіту своєї творчості визначає філософію як «науку людей вільних».

Філософування — це пошук цілісної картини світу, перетворення його в Універсум, надання йому завершеності й створення з частини і цілого. Філософія навчає мислити й пізнавати навколишній світ і себе самого, умінню розкривати сутність.

Як форма певного ставлення до дійсності, філософія допомагає долати духовну порожнечу, стає важливим фактором об’єднання людства зі світом природи.

Становлення філософського знання — це завжди внутрішній духовний акт, який опосередковує інші дії, унаслідок чого з’являється нова реальність. Творення — завжди відточена «інтелектуальна мужність».

Предмет і специфіку філософії неможливо достатньо повно розкрити без з’ясування питання щодо її функцій. їх різноманітність падає культурі мислення життєву глибину, внутрішню зосередженість, що дає можливість філософському знанню бути засобом вироблення ціннісних орієнтацій, об’єднання глобальних і кінцевих цілей, які спонукають людину. Те, що дає змогу філософії бути явищем, яке завжди витримує багатоманітні соціальні, інтелектуальні випробування й навантаження, полягає в належності до простору, де абсолютне «як повинно бути» виявляється раніше визначеною метою й тому дійсною цінністю.

Специфічна роль філософії, її принципово плідний, творчий характер щодо компонентів культури виявляється в евристичних функціях.

Свого часу Діоген дорікав Платонові за його теорію ідей: «Стіл я бачу, чашу я бачу, але ні ідеї “стільності”, ні ідеї “чашності” не бачу». Платон відповів йому: «Щоб бачити стіл і чашу, у тебе є очі, а щоб бачити “стільність” і “чашність”, у тебе немає розуму».

Аналітична функція виявляє помежові основи (змістовні обґрунтування), які створюють умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду.

Рефлексивна функція — перетворення прихованих допущень у предмет спеціалізованого дослідження; пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи, форми організації й реалізації суспільно-історичної діяльності.

Буттєва, або онтологічна, функція — уведення фундаментальних гіпотез існування, визначення схем побудови дійсності, тобто «переведення» формалізму теорії в дійсність. Іншими словами — розкривати сутність буття людини і світу.

Пізнавальна, або гносеологічна, функція — розроблення, оцінювання припущень пізнавального процесу. Чи є знання систематизацією суб’єктивного досвіду, чи фіксує закономірні зв’язки світу? Аналізуванням цих проблем змушують займатися вчених труднощі їхньої науки.

Узагальнююча, або інтегративна, функція — системне узагальнення й понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики, багатства культури. Фокусуючи конкретні цінності з наступним розгортанням із них проектів світу (центрування «космосу» виокремлює космізм, «Бога» — теїзм, «людини» — гуманізм, «волі» — волюнтаризм і т. д.), філософія узгоджує в межах цих проектів усі типи відношення людини до дійсності: теоретичні й практичні, пізнавальні та ціннісні, соціальні й екзистенціальні. Подібне узгодження — не еклектика, а єдина умова створення універсальних сценаріїв життя, варіантів світорозуміння і світоперетворення, що мають усезагальні значення й цінності.

Світоглядна функція пов’язана з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу на відміну від усіх інших типів і рівнів світогляду.

Методологічна функція полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання й освоєння дійсності людиною.

Прогностична функція — у ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості, людини і суспільства. Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим більше філософія спирається на науку.

Критична функція поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на саму філософію. Античний принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних

цінностей. Позитивне значення та антидогматичну роль виконує конструктивна критика. Вона ґрунтується на діалектичному запереченні, а не на абстрактному нігілізмі.

Аксіологічна (від грецьк. axios — цінний) функція дає можливість визначити соціальні, моральні, ідеологічні, естетичні цінності, особливо в перехідні періоди суспільного розвитку, коли виникає проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що відкинути, а що зберегти зі старих цінностей.

Соціальна функція є досить багатоплановою й охоплює різні аспекти суспільного життя: філософія покликана пояснити соціальне буття й сприяти його матеріальній та духовній зміні. Саме філософії належить прерогатива в розробці всеохоплюючих концепцій інтеграції і консолідації людського суспільства. Її завдання — допомогти усвідомити та сформувати суспільну мету й спрямувати зусилля на організацію колективних дій щодо їх досягнення. При цьому ступінь життєвості філософської концепції визначається тим, наскільки кожний індивід може її зрозуміти й прийняти.

Гуманістична функція полягає в адаптаційній та життєстверджуючій ролі філософії для кожного індивіда, у сприянні формування гуманістичних цінностей та ідеалів, ствердженні позитивного сенсу і мети життя. Вона покликана здійснювати функцію інтелектуальної терапії, яка є особливо важливою в періоди нестабільності в суспільстві, коли людське існування знаходиться в «пограничній ситуації», на межі буття та небуття, і кожний повинен зробити свій нелегкий вибір.

Усі функції філософії діалектично взаємопов’язані, кожна з них передбачає інші, так чи інакше включаючи їх.

Важливе значення має практично діяльна функція філософії, яка забезпечує їй активно-перетворювальну роль, наприклад у постановці та визначенні цілей життєдіяльності. Змінити світ, вважає Б. Рассел, можна краще й правильніше всього шляхом духовно-морального удосконалення й само- удосконалення. Наука не займається питаннями добра або зла, вона не може пояснити цілей, яких ми прагнемо, або виправдати етичні принципи, яких дотримуємося.

Тільки філософія може, повинна й здатна це зробити. Цінність принципів відносна й залежить від світогляду людини. У суспільстві відчуження людина часто не знає точно, чого вона хоче, хоча вірить, що знає, що таке добро і зло, істина й хибна думка. Тому для особистості краще всього діяти, спираючись на свою думку і волю, які формує філософія. Тут одна умова для всіх: не зазіхай на свободу інших. Отже, свобода думки — найвеличніше досягнення «історичних справ філософії».

Істина цікавила філософію в усі часи; її розглядали з різних боків, висловлювали по-різному, і кожний такий розгляд перетворювався на школу, систему. Істина шляхом різнобічних визначень вимальовується все виразніше; щоразу після розглядання з різних кутів зору відпадає половина, яка приховує образи, уявлення, і думка потроху знаходить точні, влучні поняття.

Микола Бердяєв

• Російський філософ, представник персоналізму, відстоював пріоритет духовності.

М. Бердяєв визначав роль філософії як прагнення не тільки пізнати світ, а й змінити його, удосконалити. «Інакше й бути не може, якщо філософія є насамперед ученням про сенс людського існування, про людську долю. Філософія завжди претендувала бути не тільки любов’ю до мудрості, але й мудрістю. І відмова від мудрості є відмовою від філософії, заміною її наукою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пізнання цілісне, воно охоплює всі сторони людської сутності й людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалізації сенсу життя», — писав мислитель.

Як світоглядне знання, філософія починається гам, де закінчується наука, і, навпаки, — філософія, яка стала наукою, перестає бути філософією. У цьому, здавалося б, парадоксальному афоризмі є глибокий зміст, який розкриває специфіку філософії. Безсумнівною є необхідність філософського знання для самоствердження людини, реалізації її духовно-інтелектуальних сил у пізнанні та перетворенні як об’єктивної дійсності, так і власного «Я».

Який є світ в його самих загальних рисах — питання, яким жодна наука, крім філософії, не займалася, не займається і не буде займатися.

Б. Рассел

Призначення філософії обумовлене її змістом. За її допомогою:

• осягається істина. Філософська істина «притягує» до себе, бо, як уважав Арістотель, містить щось природне й прекрасне, стосується природи речей, природи духу, самої людини, Бога;

• людина звільняється від невігластва. Цим філософія є ідеалом для людини і держави. «Тільки вона, — писав Декарт, — відрізняє нас від дикунів і варварів, і кожний народ чим більше освічений, тим краще філософує. Для держави не має більшого блага, як мати істинних філософів»;

• долається утилітарний підхід до життя. Філософія необхідна для істинно людського життя, у якому є місце для роботи духу й думки. «Філософія, - уважає французький мислитель Ж. Марітен, — змушує згадати про вищу користь тих речей, які стосуються не засобів, а мети. Адже люди живуть не лише хлібом, вітамінами й технічними відкриттями. Вони живуть цінностями й реаліями, які підносять над часом і гідні визнання».

Філософія є засобом виховання духовності, мислення. «Справжні призначення філософії, — говорив Сократ, — пробуджувати в людей духовні інтереси, допомагати їхнім духовним шуканням і духовному піднесенню». З цим пов’язаний увесь історичний розвиток філософії, під час якого втілювалася ідея — велич людини полягає в мисленні.

Філософія вчить розуміти сутність буття, у результаті чого і юдина отримує радість від життя. Г. Сковорода писав: «Філософія, чи любомудрість, скеровує все коло діл своїх на той кінець, щоб дати її життя духу нашому, благородство — серцю, світлість — думкам, як голові усього». У цьому мета будь-якої діяльності і, врешті- решт, філософії. Вона робить людину Людиною.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити