Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 7. ФІЛОСОФІЯ ПОЛІТИКИ

§ 1. Держава та її осмислення філософською думкою

Центральним інститутом політичної організації суспільства є держава. В її діяльності концентрується основний зміст політики. Через неї насамперед здійснюється політична влада, управління суспільством. Виражаючи волю народу, сучасна держава набула статусу політичного центру, з яким взаємодіють усі інститути політичної системи.

Держава е невід’ємною й необхідною умовою життя людей, певним способом організації й упорядкування суспільства, збереження цілісності, оптимального функціонування його механізмів на засадах певних принципів і загальноприйнятних норм. Вона є знаряддям для впровадження закону й порядку в спільноті.

Державність — це міра суспільності, спосіб публічного (на відміну від приватного, сімейно- родинного чи якогось іншого) життя людей. Це владно-організована й упорядкована спільнота, у якій урядові установи й інституції постають носіями узгодженого принципу їх життя. Вони виконують необхідні для стабільного існування громади адміністративні функції — установлюють закони, домагаються їх дотримання, збирають податки, забезпечують порядок і безпеку, улаштовують системи суспільного життєзабезпечення, керують ними тощо.

Людовік XIV

• «Держава — це я!» - цей відомий вислів належить королю Франції Людовіку XIV.

Держава є важливим, але не єдиним способом соціальної організації. Сучасними прикладами недержавного устрою спільнот є структури громадянського суспільства, конфесійні громади, різноманітні асоціації, товариства (так званий «третій сектор»).

Тут, як і в державі, відбувається узгодження прагнень і дій людей відповідно до певних принципів, проголошуються й дотримуються обов’язкові норми й настанови, досягається підпорядкування волі окремих індивідів загальній волі — робиться все те, що називають упорядкуванням.

Історично перші форми державної організації життя людей утворилися майже 5 тис. років тому в Стародавньому Єгипті. Приблизно із середини IV ст. до н. е. в Межиріччі виникають політичні структури у вигляді міст-держав. До найдавніших держав належали також Вавилон (приблизно 2500 р. до н. е.), Стародавній Китай (понад 3 тис. років тому), Ізраїльське царство Давида (близько 1000 р. до н. е.), царство Урарту (IX ст. до н. е.), поліси міста-держави античної Греції (VII ст. до н. е.). У стародавні часи склалася й така масштабна форма державного устрою суспільства та організації життя громад, як імперія. Держава Александра Македонського, Персидська та Римська імперії можуть бути визначені як спроби поширити певні спільні порядки на весь тогочасний світ. Життя наших пращурів набуло державних ознак за часів Київської Русі.

Разом із князем була сформована боярська рада (до неї входили феодали, вище духовенство), яка ухвалювала закони, вирішувала проблеми війни і миру, судові та фінансові питання, а також віче — загальні збори військового населення. На підпорядкованих йому землях князь мав своїх намісників, які здійснювали адміністративне врядування й вершили суд.

У політиці повільна наполегливість завжди бере верх над неприборканою силою, ретельно розроблений план — над імпровізованим поривом, реалізм — над романтикою.

С. Цвейг

У процесі вивчення держави як найважливішого елемента політичної системи суспільства з’явилося ряд теорій щодо проблеми її виникнення. Серед них можна визначити декілька основних:

• теологічна теорія — пояснює походження держави Божою волею;

• патріархальна теорія (Конфуцій, Арістотель) — доводить, що держава виникла в результаті розвитку сім’ї;

• договірна теорія (Гроцій, Гоббс, Руссо) — обґрунтовує положення, що держава виникла внаслідок договору між людьми;

• психологічна теорія (Петражинський, Фрейзер, Тард) — пояснює виникнення держави завдяки особливим властивостям психіки, зокрема психологічною потребою людей у підпорядкуванні;

• теорія насильства (Гумплович, Дюріш) — пояснює походження держави актом насильства, завоюванням одного племені іншим;

• марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс) — доводить, що держава виникає разом із поділом суспільства на класи.

Кожна з теорій виокремлює лише один із багатьох аспектів походження держави. Проте було б помилковим абсолютизувати кожну з них. Потрібно враховувати їх у єдності та взаємозв’язку, що в підсумку може скласти уявлення про державу як цілісне суспільне явище.

Александр Македонський

• Цар Македонії, створив найбільшу світову монархію.

Необхідно враховувати різні трактування поняття «держава»:

— як організація великої соціальної групи. При цьому синонімами терміна «держава» є: «країна», «народ», «суспільство», «вітчизна»;

— як відносини політичної влади — сукупність зв’язків між громадянами й органами держави (наприклад, між урядом і парламентом), між ними й політичними партіями тощо. Таке розуміння зводиться до поняття «влада»;

— у вузькому розумінні держава ототожнюється виключно з адміністративними (виконавчо-розпорядчими) органами, із системою правових норм, на основі яких вони функціонують.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити